Консулства в България
Бургас
Tue Jul 16 2024 19:10:30
GMT +03:00 EEST

За Украйна

Политическо устройство на УкрайнаВиж

Украйна е полупрезидентска демократична република с многопартийна система. Изпълнителната власт е на Кабинета на министрите, законодателната - на Парламента (Върховна рада). Премиерът и самият кабинет се излъчват от президента, като парламентът ги одобрява, съответно за парламент и президент има общи избори. Действащата конституция е приета през юни 1996 г.

Президентът се избира чрез преки избори за срок от пет години. Президентът назначава министър-председателя, който трябва да бъде одобрен от Парламента.

Украинският Парламент (наречен Верховна рада) е еднокамерен, той се състои от 450 души, избирани за срок от пет години чрез пропорционално гласуване. Парламентът изготвя законите, ратифицира международни договори и в частност се занимава с одобрението на бюджетите. Председателят на парламента е вторият представител на държавата, след президента на Републиката и преди министър-председателя.

Загальна інформаціяВиж

Інформаційна довідка про Україну

Офіційна мова: українська

Столиця: Київ

Набуття незалежності: 24 серпня 1991 року

Розташування: Центрально-Схiдна Європа, південно-східна частина Східноєвропейської рівнини, між 44''20' і 52''20' північної широти і 22''5' і 41''15' східної довготи.

Площа: 603 700 км2

Клімат: помірно-континентальний, на Південному березі Криму - субтропічний, середземноморського типу. В Закарпатті клімат м’який, з теплою малосніжною зимою і дощовим літом.

Середня зимова температура: від -8° до -12° C (від +17.6° F до +3° F). В південних областях зимова температура коливається близько 0° C (+32° F).

Середня літня температура: від +18° до +25° C (від +64,4° F до +77° F), хоча вдень вона може досягати більше +35° C (+95° F).

Найкращий час для відвідування України :літо, пізня весна та рання осінь.

Населення: 47 732 079 (щільність – 80 чол/кв.км.)

Валюта: гривня (літерний код гривні - UAH, цифровий код - 980, скорочена назва - грн.)

Часовий пояс: GMT+2 (UTC+2)

Інтернет-домен найвищого рівня: ua

Телефонний міжнародний код: 380

Участь у міжнародних організаціяхВиж

Участь України у міжнародних організаціях

Україна бере активну участь у всіх напрямках діяльності ООН, найважливішими з яких є підтримання міжнародного миру та безпеки та зміцнення верховенства права у міжнародних відносинах, розвиток співробітництва у вирішенні проблем соціально-економічного та гуманітарного характеру, забезпечення прав людини.

Україна надає особливого значення діяльності ООН з підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у ній як важливий чинник своєї зовнішньої політики. Починаючи з липня 1992 р. Україна виступає активним контрибутором військових підрозділів та персоналу до операцій ООН з підтримання миру (ОПМ). Станом на березень 2013 року 538 військовослужбовців ЗСУ та співробітників органів внутрішніх справ України беруть участь у 7-ми ОПМ ООН: у ДРК, на Кіпрі, у Косово, Кот д’Івуарі, Ліберії, Судані та Південному Судані.За цим показником Україна посідає 5-е місце серед країн Європи.

Співпраця з ООН в галузі роззброєння зосереджується на зміцненні міжнародних інструментів і режимів в сфері контролю над озброєннями, нерозповсюдження зброї масового знищення, дотриманні санкційних режимів Ради Безпеки ООН.

Виходячи з нагальної необхідності розробки світовою спільнотою ефективних заходів боротьби з тероризмом, Україна приєдналася до глобальної антитерористичної коаліції, підтвердила свою готовність докласти максимальних зусиль до спільної боротьби з міжнародним тероризмом, насамперед у рамках ООН.

Україна активно долучається до діяльності органів ООН у правозахисній сфері: двічі (2006-2008 та 2008-2011 рр.) входила до складу новоствореного  правозахисного органу - Ради ООН з прав людини та бере активну участь у роботі Ради як спостерігач. У травні 2008 р. та жовтні 2012 р. у рамках Ради Україна успішно пройшла Універсальний періодичний огляд ситуації у галузі прав людини в країні, підсумки якого затверджені 14 березня 2013 р. під час 22-ї сесії Ради.

Наша держава є стороною основних міжнародних договорів у сфері захисту прав людини. Як сторона зазначених документів Україна на регулярній основі подає на розгляд відповідних конвенційних органів національні доповіді щодо виконання зобов’язань згідно з цими договорами. Рекомендації, які виносяться за результатами розгляду доповідей України, опрацьовуються відповідними національними установами з метою визначення заходів, спрямованих на їх виконання.

Україна є учасницею більшості універсальних міжнародних договорів, депозитарієм яких виступає Генеральний секретар ООН.

За час свого членства в ООН Україна тричі обиралася непостійним членом Ради Безпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 рр.), шість разів - членом Економічної і Соціальної Ради (востаннє на період 2010-2012 рр.).

Кандидатуру України висунуто на обрання до складу непостійних членів Ради Безпеки ООН на період 2016-2017 рр. (за час членства в ООН Україна тричі була обрана непостійним членом РБ ООН: 1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 рр.), до складу Ради ООН з прав людини на період 2018-2020 рр. (Україна двічі була обрана членом РПЛ ООН 2006-2008, 2008-2011 рр.), до складу Економічної і Соціальної Ради ООН на період 2019-2021 рр. (вшосте Україна входила до складу ЕКОСОР у 2010-2012 рр.).

У 2013 році Україна є членом наступних керівних органів ООН та спеціалізованих установ системи ООН: Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) (2010-2014 рр.), Комісії із соціального розвитку (2012-2015 рр.), Комісії з наркотичних засобів (2012-2015 рр.), Комітету з внесків (2013-2015 рр.), Виконавчої ради Структури ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок «ООН-Жінки» (2011-2013 рр.), Комітету з інформації (2013-2014 рр.), Ради Організації ООН з промислового розвитку (ЮНІДО) (2010-2013 рр.), Адміністративної ради та Ради поштової експлуатації Всесвітнього поштового союзу (2013-2016 рр.), Програмного та бюджетного комітетів Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). Постійний представник України при ООН обраний Головою Шостого комітету (правові питання) 67-ї сесії ГА ООН (2012-2013 рр.), Україна Віце-головує в Асамблеї Міжнародної морської організації, представник нашої держави входить до складу Міжнародного трибуналу з морського права (2011-2021 рр.).

Представники України також входили до складу керівних органів Програми розвитку ООН та Фонду ООН у галузі народонаселення (Виконавчої ради ПРООН/ЮНФПА/ЮНОПС), Дитячого фонду ООН (Виконавчої ради ЮНІСЕФ), Всесвітньої туристичної організації (Виконавчої ради ЮНВТО), Організації Об‘єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (Виконавчої ради ЮНЕСКО), Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (Рада ФАО), Всесвітньої продовольчої програми ООН (Виконавча Рада ВПП).

Україна бере участь у діяльності Європейської економічної комісії ООН, спрямованій на зміцнення регіонального співробітництва у сфері енергетики, транспорту, екології, економічної інтеграції. ЄЕК ООН є для нашої країни одним із важливих джерел технічної допомоги у вищевказаних галузях. На періоди 2002 – 2003 та 2007 – 2008 рр. Постійний представник України у Женеві обирався заступником Голови ЄЕК ООН. Представники України працюють у складі Бюро комітетів ООН: екологічної політики (КЕП) та сталої енергетики (КСЕ).

Здійснюється ефективна взаємодія України зі спеціалізованими установами ООН з багатьох питань глобального порядку денного, включаючи боротьбу з бідністю, охорону навколишнього середовища, вдосконалення системи охорони здоров‘я тощо. Важлива роль у здійсненні цієї взаємодії належить Офісу ООН в Україні (www.un.org.ua), який забезпечує реалізацію проектів Програми розвитку ООН в Україні (ПРООН), активно співпрацюючи з Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів, Міністерством у справах сім‘ї, молоді та спорту, іншими українськими відомствами. Крім ПРООН, Офіс координує діяльність в Україні Всесвітньої організації охорони здоров‘я (ВООЗ), МАГАТЕ, МОП, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ), Об‘єднаної програми ООН з питань ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС), Управління ООН з наркотиків і злочинності, ЮНЕСКО та ЮНІСЕФ.

Розвивається активна співпраця України з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ). Регіональне представництво УВКБ в Білорусі, Молдові та Україні у партнерстві з Державною міграційною службою України фінансує та реалізує в нашій країні низку проектів в міграційній сфері. Україна виступає за неухильне дотримання міжнародних зобов’язань та забезпечення ефективної реалізації національного законодавства у сфері захисту прав біженців. В Україні здійснюється послідовна робота зі зміцнення законодавчої бази, вдосконалення системи державного управління міграційними процесами відповідно до міжнародних стандартів. Зміни, внесені до законодавства України протягом останніх років заклали належні умови для створення системи притулку в Україні відповідно до міжнародних стандартів.

Україна також не залишається осторонь гуманітарних катастроф, що відбуваються у різних куточках світу у зв‘язку зі збройними конфліктами. 26 вересня 2012 року Президент України прийняв рішення про надання гуманітарної допомоги сирійським біженцям. На виконання рішення Президента України, виділені кошти у розмірі 1 000 000 грн. перераховані до Сирійського регіонального плану реагування, який реалізується УВКБ разом з міжнародними партнерами у країнах регіону Близького Сходу.

Значна увага приділялася розвитку співпраці з Управлінням ООН з наркотиків і злочинності (УНЗ ООН). У травні 2012 року за сприяння УНЗ ООН в Україні відбулася Міжнародна конференція „Українське суспільство і наркотики: вибудова нового стратегічного підходу”, в якій взяли участь Заступник Генсекретаря ООН, Виконавчого директора УНЗ ООН, а також провідні міжнародні експерти. У 2012 році Україна пройшла через перший цикл механізму огляду виконання Конвенції ООН проти корупції, результати якого мають бути офіційно представлені у 2013 році.

На окрему увагу заслуговує грунтовна робота, що здійснюється українською стороною на різних напрямках співробітництва з МАГАТЕ. Одним із актуальних завдань цього співробітництва є налагодження взаємодії у «трикутнику» Україна – ЄС – МАГАТЕ в рамках інтеграції енергетичних просторів. Важливою для української сторони подією буде головування представника України на Другій сесії Підготовчого комітету Оглядової конференції 2010 року держав-сторін Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, яка відбудеться під егідою МАГАТЕ.

Прикладом успішної участі України в діяльності міжнародних організацій також може слугувати різнобічна взаємодія з ЮНЕСКО, спрямована на розширення міжнародного співробітництва наукових, освітніх, культурних інституцій.

Завдяки послідовній та виваженій позиції України в ООН та інших міжнародних організаціях, наша країна отримує значну технічну допомогу з боку спеціалізованих установ ООН, її фондів та програм.

Пріоритетне місце в сучасному міжнародному співробітництві займає проблематика сталого розвитку та охорони навколишнього середовища, протидії глобальній зміні клімату. Головну роль на даному напрямку відіграє ООН як найважливіше джерело міжнародного природоохоронного права. Україна є стороною понад 40 глобальних та регіональних природоохоронних конвенцій та угод, активним учасником переговорного процесу щодо підготовки нової міжнародної угоди, яка прийде на зміну Кіотському протоколу до Рамкової конвенції про зміну клімату. Досить динамічно розвивається співробітництво української сторони з Форумом ООН з лісів та Комісією сталого розвитку ООН (крім екологічних питань, в рамках Комісії Україна залучається до обговорення питань сільськогосподарського та промислового розвитку, продовольчої та енергетичної безпеки). З Програмою ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) Україна співпрацює в рамках тристоронньої ініціативи з довкілля та безпеки ЮНЕП, ПРООН та Організації безпеки та співробітництва в Європі – ОБСЄ.

Українська сторона виступила ініціатором розробки Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат (Карпатської конвенції) та головувала у Карпатській конвенції в період з грудня 2006 по червень 2008 р. Розглядається питання про розміщення Секретаріату Конвенції на території нашої країни. На даний час представники України входять до складу Комісії по захисту Чорного моря від забруднення, створеної відповідно до Бухарестської конвенції, та консультативних груп цієї Комісії, Бюро Конвенції про охорону біологічного різноманіття, Комітету з дотримання Картахенського протоколу з біобезпеки до Конвенції про охорону біологічного різноманіття, Наглядового комітету спільного впровадження Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату, Бюро Угоди про збереження китоподібних та Постійних комітетів ще двох регіональних природоохоронних Угод. Значний обсяг роботи Мінприроди та інших українських відомств є пов‘язаним з участю в Конференції сторін Конвенції про доступ до інформації, участі громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища (Орхуської конвенції).

Делегації України беруть регулярну участь у зустрічах сторін Монреальського протоколу з речовин, що руйнують озоновий шар. За багаторічні досягнення у справі збереження озонового шару Уряд України та Національна озонова служба нагороджені почесним сертифікатом Монреальського протоколу.

На сучасному етапі міжнародного співробітництва все більше уваги приділяється сільському господарству, в тому числі, в контексті вирішення продовольчих, соціальних та екологічних проблем. Працюючи у складі п‘яти комітетів та трьох комісій ФАО, українська сторона безпосередньо залучається до прийняття рішень у цій важливій сфері. Суттєвою перевагою співробітництва з ФАО є отримання Україною технічної допомоги для розвитку пріоритетних галузей АПК.

У 2008 р. Україна підтримала заходи ООН з надання гуманітарної допомоги найбільш враженим продовольчою кризою країнам, а у 2009 р. – увійшла до числа донорів Всесвітньої продовольчої програми – найбільшої із організацій, що забезпечують надання такої допомоги. Першою країною-реципієнтом української продовольчої допомоги в рамках ВПП була Ефіопія.

Українська сторона активно залучається до роботи Європейської та середземноморської організації захисту рослин, Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин, Комісії зі збереження морських живих ресурсів Антарктики. Триває членство України у Міжнародній раді по зерну та в категорії спостерігачів – у Міжнародному бюро виноградарства та виноробства.

Слід відзначити високу активність української сторони в міжнародному співробітництві в галузі охорони здоров‘я, особливо в рамках ВООЗ. Україна залучалася до розробки низки договірних та стратегічних документів ВООЗ, у тому числі Рамкової Конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну, резолюцій Всесвітньої асамблеї охорони здоров‘я. Взаємодія з Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця чимало сприяє готовності української сторони до оперативних дій в умовах епідемій «пташиного» грипу.

Працюючи в робочих органах міжнародних організацій, українські фахівці беруть безпосередню участь у розробці рішень Внутрішньоєвропейської організації податкових адміністрацій, Гаазької конференції з міжнародного приватного права, Егмонтської групи підрозділів фінансової розвідки.

Працюючи в робочих органах міжнародних організацій, українські фахівці беруть безпосередню участь у розробці рішень Внутрішньоєвропейської організації податкових адміністрацій, Гаазької конференції з міжнародного приватного права, Егмонтської групи підрозділів фінансової розвідки.

Високу активність українська сторона виявляє в Дунайській комісії, створеній відповідно до Конвенції про режим судноплавства по Дунаю (Представник України обіймає посаду Секретаря Комісії), Організації з заборони хімічної зброї (Україну втретє обрано до складу Виконавчої ради ОЗХЗ на період з травня 2009 по травень 2011 р.), Європейській конференції цивільної авіації, Міжнародній організації комісій з цінних паперів, Міжнародному бюро виставок, Міжнародній раді архівів.

Успішно розвивається співробітництво української сторони з Міжнародною організацією з міграції, провідна роль в якому належить Міністерству внутрішніх справ. Також МВС активно працює з Міжнародною організацією кримінальної поліції – Інтерполом.

Національне космічне агентство України залучається до обговорення актуальних проблем застосування космічної техніки і технологій в рамках Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях, працює у складі Комітету супутникового спостереження за Землею та трьох інших структур. Активно підтримує та розвиває багатосторонні міжнародні зв‘язки Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (в першу чергу, з Міжнародною організацією стандартизації). Зазначена діяльність має важливе значення в контексті виконання зобов‘язань України в рамках Світової організації торгівлі (СОТ) та позитивно впливає на конкурентоспроможність українських товарів.

З набуттям нашої країною членства у СОТ в травні 2008 р. розпочався новий етап багатостороннього співробітництва України. Наразі українська сторона працює на засіданнях Генеральної ради СОТ, бере участь у дво- та багатосторонніх процесах в рамках Доха-раунду, опрацьовує питання щодо приєднання України до існуючих в рамках Організації угруповань держав-членів, які об‘єднані за регіональною ознакою або «за інтересами». Членство в СОТ відкрило для України можливість ведення переговорів по угодах про вільну торгівлю з ЄС та Європейською асоціацією вільної торгівлі, посилило позицію нашої країни в імплементації чинних двосторонніх угод про вільну торгівлю. Актуальним завданням залишається подальше реформування зовнішньоторговельного режиму України з метою приведення його у відповідність до норм та принципів СОТ.

В контексті глобальної економічної та фінансової кризи та її негативного впливу на становище української економіки зростає важливість міжнародного фінансового співробітництва України, особливо з групою Світового банку. Співпраця з Міжнародним банком реконструкції та розвитку здійснюється відповідно до Стратегії партнерства з Україною на період 2008 – 2011 рр., яка має на меті забезпечення в Україні сталого економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності економіки, реформування державних фінансів та державного управління, поліпшення державних послуг у сфері охорони здоров‘я та освіти. Вагоме значення для державного сектора української економіки мають капіталовкладення Європейського банку реконструкції та розвитку, спрямовані на реалізацію проектів в енергетиці, транспорті та зв‘язку, сфері муніципальної інфраструктури.

Здійснюючи загальну координацію роботи українських відомств, пов‘язаної з членством нашої країни у міжнародних структурах, МЗС водночас виступає головним відповідальним відомством України у відношенні двадцяти з них (у тому числі ООН та її головних органів). В числі таких структур слід особливо виділити регіональні організації та інтеграційні угруповання – Раду Європи, ОБСЄ, Організацію за демократію та розвиток – ГУАМ, Організацію Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), Центральноєвропейську ініціативу (ЦЄІ). Широка тематика діяльності цих організацій та різноманітність завдань, пов‘язаних з участю в них української сторони, потребує залучення до роботи багатьох інших відомств.

Так, взаємодія в рамках ОЧЕС пов‘язана із просуванням інтересів української сторони в сфері транспорту і комунікацій, фінансовому та науковому співробітництві, в енергетиці та охороні довкілля, туристичній сфері. З лютого 2007 по квітень 2008 р. Україна успішно головувала в цій організації.

ГУАМ сьогодні є динамічною та ефективною організацією, яка має значний потенціал співробітництва у транспортній, енергетичній, гуманітарній і безпековій сферах. Членство України в ГУАМ сприяє зміцненню міжнародного авторитету України та посиленню її ролі як регіонального лідера.

ЦЄІ є регіональним угрупованням країн Центральної та Східної Європи, діяльність якого спрямована на розвиток співробітництва в політичній, соціально-економічній, науковій та культурній сферах та сприяння на цій основі зміцненню стабільності і безпеки в регіоні. Пріоритетними для України напрямами є участь у проектній діяльності Ініціативи у сфері енергетики, промислового розвитку, науки і технологій, транспорту, транскордонного співробітництва.

Членство України у Раді Європи є важливим чинником інтеграції країни у єдиний європейський правовий простір шляхом приведення національного законодавства у відповідність до норм організації. Основні напрями співробітництва України та РЄ, зокрема, забезпечення прав людини та соціальної єдності, реформування судової системи, боротьбу із корупцією покладено в основу Плану дій РЄ для України на 2008-2011 рр. Відповідно до Статуту РЄ, Україна представлена у всіх головних органах РЄ; у 2010 – 2011 рр. відбулося головування України в Комітеті Міністрів РЄ.

Діяльність України в ОБСЄ забезпечує рівноправну участь нашої держави в обговоренні і вирішенні актуальних проблем міжнародної безпеки і співпраці в регіоні Організації. Серед головних напрямків співпраці України з ОБСЄ – зміцнення превентивної ролі ОБСЄ та активізація її участі у врегулюванні „заморожених” конфліктів. Українська сторона послідовно залучається до вирішення актуальних питань реформування та подальшої інституціональної розбудови ОБСЄ. У 2013 році Україна головує у цій організації.

Згідно з рішенням ХІІІ-ої щорічної сесії Конференції держав-учасниць Конвенції про заборону хімічної зброї (КХЗ), що проходила 2-5 грудня 2008 р. в м.Гаага (Нідерланди), Україну втретє було обрано членом Виконавчої ради Організації по забороні хімічної зброї (ОЗХЗ).

До складу цього директивного органу ОЗХЗ входить 41 країна з 188 держав-членів Організації, які обираються Конференцією держав-учасниць Конвенції про заборону хімічної зброї (КХЗ) терміном на два роки.

Україна як сторона Конвенції і держава-учасниця ОЗХЗ з листопада 1998 року бере активну участь у роботі відповідних органів цієї міжнародної організації, виходячи з необхідності зміцнення глобальних режимів нерозповсюдження зброї масового знищення, розвитку і активізації міжнародного співробітництва на напрямі хімічного роззброєння, захисту національних інтересів у сфері розвитку хімічної науки та промисловості.

Уперіод з травня 2009 до травня 2011 рр. України була членом Виконавчої ради ОЗХЗ, що передбачало участь української делегації в її поточних сесіях, які регулярно скликаються для розгляду актуальних питань хімічного роззброєння і діяльності в рамках Організації, розробки і ухвалення відповідних директивних рішень тощо.

Під час сесій Виконради розглянуто широкий спектр питань, пов’язаних з аналізом виконання Конвенції її державами-учасницями, в першу чергу, у контексті ліквідації задекларованої низкою країн хімічної зброї та колишніх об’єктів з її виробництва; оцінкою впливу науково-технічного розвитку на дію Конвенції та стан її імплементації на національних рівнях; перспективами подальшої універсалізації цього багатостороннього договору та розвитком міжнародного співробітництва у рамках ОЗХЗ, у т.ч. з метою протидії проявам ”хімічного” тероризму, тощо.

Українська сторона докладає зусиль для реалізації таких пріоритетних для нашої країни напрямів співробітництва з ОЗХЗ як:

  • співробітництво в рамках Статті ХІ Конвенції, яка заохочує держави-учасниці КХЗ до розвитку взаємовигідного обміну науково-технічною інформацією, і дає підґрунтя для реалізації спільних наукових і прикладних проектів (у т.ч. в галузі сільського господарства, фармацевтики, медицини тощо);
  • вплив на вирішення питань з ліквідації хімічної зброї, які можуть зачіпати інтереси України;
  • сприяння інспекційній діяльності ОЗХЗ, пов’язаної з проведенням перевірок об’єктів хімічної промисловості держав-учасниць Конвенції;
  • подальший розвиток співпраці за Статтею Х КХЗ, згідно з якою кожна з держав-учасниць КХЗ зобов’язується надавати допомогу та захист від хімічної зброї будь-якій іншій країні-стороні КХЗ.

Крім того, Україна під час свого членства у Виконраді ОЗХЗ протягом 2009-2011 рр. акцентувала увагу на необхідності активізації міжнародного співробітництва у сфері зміцнення безпеки об’єктів хімічної промисловості та ліквідації або утилізації запасів відпрацьованих або надлишкових запасів токсичних хімікатів.

Організація Об'єднаних НаційВиж

ООН

Україна у 1945 р. стала однією з держав-співзасновниць ООН. Делегація України взяла активну участь у конференції в Сан-Франциско, зробивши вагомий внесок у розробку Статуту ООН (зокрема, координувала процес підготовки Преамбули та Цілей і Принципів Статуту ООН). До 1991 р., перебуваючи у складі Радянського Союзу, Україна мала в ООН власне представництво на рівні де-юре незалежної країни. Про високий авторитет нашої держави в ООН як у вказаний, так і в новітній період її розвитку свідчить її неодноразове обрання до Ради Безпеки ООН – органу, на який країнами-членами ООН покладено головну відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 рр.).

З моменту проголошення Україною незалежності розпочався якісно новий період її діяльності в ООН, яку було визначено одним з пріоритетних напрямів зовнішньої політики нашої держави.

Делегації на рівні Президента України брали участь у Засіданні високого рівня з огляду прогресу у здійсненні Цілей розвитку тисячоліття (2010 р.) та з 65-ї по 68-у (2010-2013 рр.) сесіях ГА ООН.

Генеральні секретарі ООН відвідували Україну вісім разів: У Тан (1962 р.), Курт Вальдхайм (1981 р.), Перес де Куельяр (1987 р.), Бутрос Бутрос-Галі (1993 р.), Кофі Аннан (2002 р.), Бан Кі-мун (2011, 2014, 2015 рр.).

Наша держава надає виключного значення питанню зміцнення ООН як центру багатосторонніх зусиль у вирішенні складних та комплексних викликів. Україна виходить із необхідності належної реалізації Декларації тисячоліття ООН (2000 р.) та Підсумкового документа Всесвітнього саміту 2005 р., подальшого реформування ООН, підвищення ефективності її діяльності, забезпечення реформи РБ ООН, посилення ролі ГА ООН як найбільш представницького політичного органу світу.

Попри триваючу агресію з боку РФ, Україна приділяє особливу увагу діяльності ООН з підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у ній як важливий чинник своєї зовнішньої політики. За понад 20 років своєї миротворчої діяльності Україна взяла участь у більш ніж 20 місіях ООН – від Гватемали до Тимору-Леште, від Хорватії до Мозамбіку, надавши ООН понад 34 тис. військовослужбовців і поліцейських. У 2015 р. понад 500 військовослужбовців Збройних Сил України та співробітників органів внутрішніх справ України беруть участь у 7 миротворчих операціях ООН (у ДРК, на Кіпрі, у Косово, Кот-д’Івуарі, Ліберії, Судані та Південному Судані). Наша держава надає ООН 50% від загальної кількості бойових вертольотів, що беруть участь в місіях Організації.  

Враховуючи, що Україна робить помітний внесок у діяльність ООН з підтримання міжнародного миру та безпеки, наша країна висунула свою кандидатуру до складу непостійних членів РБ ООН на період 2016-2017 рр. на виборах, які відбудуться в Нью-Йорку 15 жовтня 2015 р.

Будучи учасником усіх міжнародних конвенцій і протоколів, що регулюють боротьбу з тероризмом, Україна бере активну участь у діяльності ООН на контртерористичному напрямку.

На сьогодні Україна входить до складу таких органів ООН, як Комітет ООН з програми та координації, Комітет з внесків, Комісія із соціального розвитку, Комітет з інформації, Комісія ООН з наркотичних засобів, Програмно-бюджетний комітет Організації ООН з промислового розвитку (ЮНІДО), Виконавча Рада ЮНЕСКО, Адміністративна рада та Рада поштової експлуатації Всесвітнього поштового союзу, Комітет ООН з внесків, Координаційна рада Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС), а також представлена в Міжнародному трибуналі з морського права.

За період членства в ООН Україна, крім РБ ООН, шість разів обиралася членом Економічної і Соціальної Ради (востаннє – на період 2010-2012 рр.), двічі – членом Ради ООН з прав людини (востаннє – на період 2008-2011 рр.), одного разу – Комісії ООН з миробудівництва (2011-2012 рр., включно з віце-головуванням 2011-го року).

У 1997 р. Міністра закордонних справ України Г.Й.Удовенка було обрано на посаду Голови 52-ї сесії Генасамблеї – найвищу керівну посаду в ООН.

Україна бере активну участь у міжнародній співпраці зі сталого розвитку, спрямованій на комплексне вирішення завдань охорони довкілля, соціального розвитку та економічного зростання на глобальному, регіональному та національному рівнях.

Одним із важливих напрямків співпраці між Урядом України та ООН є пом’якшення та мінімізація довготермінових наслідків Чорнобильської катастрофи. Починаючи з 1990 р. за ініціативою України на трирічній основі схвалюються резолюції ГА ООН з цієї проблематики (остання – у грудні 2013р.). У 2000 р. резолюцією «Закриття Чорнобильської АЕС» Генасамблея привітала відповідне рішення України.

Наша держава активно використовує можливості ООН для боротьби з ВІЛ/СНІД, зокрема, із залучення проектної і технічної допомоги органів ООН. Так, протягом 2012-2017 рр. на ці цілі очікується виділення Україні Глобальним фондом з протидії ВІЛ/СНІДу близько 305 млн. дол. США.

Україна бере помітну участь у зусиллях ООН, спрямованих на подолання зміни клімату, про що свідчить входження нашої держави до складу Групи друзів з клімату та активна позиція стосовно дії Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та її Кіотського протоколу.

Наша країна отримує значну технічну, консультативну та фінансову допомогу спеціалізованих установ ООН, її фондів та програм, зокрема, у сферах демократичного врядування, подолання бідності, досягнення національних Цілей розвитку тисячоліття, підтримки державного управління, боротьби з ВІЛ/СНІД та іншими важкими хворобами, захисту довкілля. У 2011 р. підписано Рамкову програму партнерства Уряду України - ООН на 2012-2016 рр. (понад 133 млн. дол. США); схвалені програми співпраці України з ПРООН (на 2012-2016 рр.), Дитячим фондом ООН ЮНІСЕФ (на 2012-2016 рр., загальний бюджет - понад 22 млн. дол. США) та Фондом ООН з народонаселення ЮНФПА (на 2012-2016 рр., загальний бюджет – 6,5 млн. дол. США).

У контексті негативних гуманітарних наслідків агресії РФ проти України та діяльності незаконних збройних формувань на сході нашої держави значно посилилася співпраця між Україною та ООН у галузі гуманітарної допомоги з боку органів оперативної діяльності системи ООН (УВКБ, УКГП, ПРООН, ВООЗ, ЮНФПА, ЮНІСЕФ та ін.). Впродовж 1 серпня – 31 грудня 2014 р. організації системи ООН реалізували в Україні Попередній план гуманітарного реагування на суму 33,3 млн. дол. США.  

Протягом 2015 р. гуманітарна допомога з боку організацій системи ООН надається в рамках Плану гуманітарного реагування ООН (ПГР) на ситуацію на сході України. Переглянутий бюджет ПГР становить 316 млн. дол. США; очікується, що впродовж 2015 р. в рамках його реалізації допомогу отримають 3.2 млн. осіб. Станом на початок вересня 2015 р., міжнародні донори внесли 112 млн. дол. США на потреби реалізації ПГР.

Україна є активним учасником діяльності органів системи ООН у сфері прав людини, стороною всіх основних документів ООН з прав людини, включаючи Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Факультативні протоколи до них та Міжнародну конвенцію з ліквідації всіх форм расової дискримінації.

З березня 2014 р. в Україні на запрошення нашої держави діє Моніторингова місія ООН у галузі прав людини, що фіксує правозахисні наслідки російської агресії.

Як активний прихильник гендерної рівності, покращення становища жінок, подолання гендерних стереотипів, Україна бере участь у більшості заходів ООН з цієї проблематики, у т.ч. у регулярних дебатах РБ ООН з тематики «Жінки, мир, безпека», виконує Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, зокрема, шляхом виконання національних програм та проектів у цій сфері.

Обрання України до складу Ради ООН з прав людини у 2006 та 2008 роках стало визнанням її практичного внеску і значного потенціалу у сфері забезпечення дотримання, захисту та поваги прав і свобод людини у світі. Україна продовжує працювати в цьому органі в якості спостерігача, просуваючи ініціативи, зокрема, щодо ролі превенції у заохоченні та захисті прав людини, а також представила свою кандидатуру на вибори до складу РПЛ на період 2018-2020 рр.

В умовах триваючої агресії РФ проти України вкрай важливе політичне та міжнародно-правове значення мало схвалення Генасамблеєю ООН переважною більшістю голосів резолюції 68/262 «Територіальна цілісність України» (27.03.2014р.). З початку російської агресії відбулося понад тридцять засідань РБ ООН щодо ситуації в Україні, які переконливо засвідчили ізоляцію Росії в ООН з українського питання. Неодноразово висловлювалися на підтримку територіальної цілісності України та Мирного плану Президента П.Порошенка Генсекретар ООН, його Перший заступник Я.Еліассон, Верховний комісар ООН з прав людини Зеїд Аль-Хусейн, Заступник Генсекретаря ООН з політичних питань Дж.Фелтман (протягом 2014 р. відвідав Україну 5 разів у рамках місії добрих послуг Бан Кі-муна), другий заступник Генсекретаря ООН з питань прав людини І.Шимонович. 

Рада ЄвропиВиж

Рада Європи

Участь України у діяльності Ради Європи

Рада Європи - міжнародна міжурядова органіація -  була заснована 5 травня 1949 року. Згідно зі Статутом, метою її діяльності є «досягнення більшого єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їхнім спільним надбанням, а також сприяння їх економічному та соціальному прогресу».

Україна стала членом Ради Європи (РЄ) 9 листопада 1995 р. Відповідно до Статуту РЄ наша країна представлена у всіх трьох головних органах Організації: Комітеті міністрів, Парламентській асамблеї та Конгресі місцевих та регіональних влад.

У Комітеті міністрів (КМ РЄ) нашу державу представляє Міністр закордонних справ України. Участь України у повсякденній роботі КМ РЄ, його комітетів та експертних груп забезпечується Постійним представництвом України при Раді Європи.

У Парламентській асамблеї (ПАРЄ) наша країна представлена Постійною делегацією Верховної Ради України у складі 24 народних депутатів (12 основних членів та 12 їх заступників). Очолює делегацію народний депутат України В.Ар’єв.

До складу делегації України у Конгресі місцевих та регіональних влад Ради Європи (КМРВ РЄ) входять 24 представники України – обрані представники органів місцевого самоврядування. 

Окремою інституцією у рамках Ради Європи є Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) – контрольний орган Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Його суддею від України є Ганна Юдківська (обрана у квітні 2010 р.).

Співробітництво України з Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеціанська комісія) є сталою і ефективною формою використання науково-експертного потенціалу Ради Європи з метою удосконалення національного законодавства у відповідності до європейських стандартів.

За роки свого існування Венеціанська комісія підготувала близько 160 висновків та експертних оцінок щодо законопроектів та законів України.

Станом на серпень 2015 р. Україна ратифікувала 87 міжнародно-правових документів Ради Європи19 договорів підписано з метою подальшої ратифікації.

 

Головними напрямами співробітництва України з РЄ сьогодні є:

  • Конституційна реформа та функціонування демократичних інституцій;
  • зміцнення демократичного управління та реформа місцевого самоврядуванням, у тому числі, децентралізація;
  • реформа судової системи;
  • реформа системи кримінальної юстиції та реформування  правоохоронних органів;
  • завершення процесу створення суспільного телебачення;
  • боротьба із корупцією;
  • забезпечення виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини;
  • реформування виборчого законодавства;
  • імплементація законодавства у відповідності до стандартів Ради Європи на основі принципів верховенства права та прав людини.
  • увесь спектр захисту прав людини.

У зв’язку із окупацією Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та м. Севастополь та протиправними діями підтримуваних РФ незаконних збройних формувань в окремих районах Донецької та Луганської областей одним із основних напрямів співпраці України з Радою Європи стали заходи із підтримки територіальної цілісності та суверенітету України, забезпечення дотримання прав людини на тимчасово окупованих територіях, залучення правозахисних моніторингових механізмів РЄ до міжнародного контролю за ситуацією на цих територіях. Особливої актуальності у цьому контексті набуває співробітництво з Парламентською асамблеєю РЄ, Конгресом місцевих і регіональних влад РЄ, Комісаром РЄ з прав людини, Венеціанською комісією, Консультативним комітетом Рамкової конвенції РЄ про захист національних меншин, Європейським комітетом проти тортур, Керівним комітетом  РЄ з питань культури, спадщини та ландшафту, іншими органами РЄ.

Також важливими аспектами співпраці України та Ради Європи є питання звільнення українських політичних в’язнів, які були нелегально затримані представниками Росії і незаконно утримуються в російських слідчих та пенітенціарних закладах.

Актуальним є також питання забезпечення прав внутрішньопереміщених осіб, які постраждали внаслідок окупації Криму та збройних дій на Донбасі.

Представники РЄ брали активну участь у процесі розробки Національної стратегії у сфері прав людини, ініційованої Президентом України П.Порошенком.     

 

Співпраця з РЄ у здійсненні внутрішніх реформ в Україні

Активною залишається співпраця України та Ради Європи у процесі проведення нагальних внутрішніх реформ. Темами, які найчастіше порушуються у цьому контексті в рамках керівних органів РЄ, є конституційна реформа в Україні, питання реформування виборчого законодавства, реформа місцевого самоврядування, а також питання боротьби з корупцією та зміцнення незалежності суддів.

Представники РЄ увійшли до складу створеної Президентом України Конституційної комісії.   

Для забезпечення практичної підтримки України у процесі реформ Радою Європи застосовуються усі наявні у неї інструменти, у першу чергу експертний потенціал Венеціанської комісії, конвенційні механізми, результати моніторингової діяльності ПА РЄ та Конгресу. Одним із важливих інструментів РЄ у цій діяльності є План дій РЄ для України на 2015-2017 роки, яким передбачено потужну експертну допомогу, а також механізми контролю за реальним втіленням реформ в нашій державі (зокрема, Керівний комітет з питань імплементації проектів у рамках Плану дій).

Враховуючи процес асоціації України з Європейським Союзом, а також той факт, що ЄС виступає одним із найбільших донорів Плану дій РЄ, у Страсбурзі започатковано спеціальний консультативний механізм взаємодії делегацій України та ЄС при РЄ (28+1)У його рамках на постійній основі обговорюються актуальні питання здійснення реформ в Україні за участю Ради Європи.

Україна як повноправний член цієї найбільшої всеєвропейської міжурядової організації відіграє важливу роль у її діяльності. В свою чергу Рада Європи у численних рішеннях своїх головних  органів – КМ РЄ, ПА РЄ, Конгресу місцевих і регіональних влад, а також у відповідних висновках Венеціанської комісії послідовно підтримує територіальну цілісність, суверенітет та незалежність України («Рішення Ради Європи на підтримку територіальної цілісності та незалежності України») і надає практичну допомогу у процесі здійснення демократичних реформ.

Рада Європи (загальна інформація)

Рада Європи (РЄ) була заснована 5 травня 1949 року. Згідно зі Статутом, метою її діяльності є «досягнення більшого єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їхнім спільним надбанням, а також сприяння їх економічному та соціальному прогресу». Штаб-квартира РЄ знаходиться в Страсбурзі (Французька Республіка). Оперативний бюджет Організації у 2015 році становить 293 млн. євро. Внесок України становить 4 млн. євро.

Головним завданням РЄ є координація законодавств країн-учасниць для забезпечення норм ліберальної демократії, які викладені у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. (Європейська конвенція з прав людини).

До Ради Європи входять 47 держав (усі європейські країни, за винятком Білорусі). У роботі Організації також беруть участь країни зі статусом "спеціально запрошеного гостя у Парламентській асамблеї Ради Європи", "спостерігача в ПА РЄ" та "спостерігача в Комітеті міністрів Ради Європи".

Головними статутними органами Ради Європи є Комітет міністрів та Парламентська асамблея.

Комітет міністрів (КМРЄ)– керівний орган, до складу якого входять міністри закордонних справ держав-членів Ради Європи або їх постійні представники.

КМ РЄ визначає напрямки діяльності Ради Європи, розглядає та ухвалює рішення щодо висловлених ПАРЄ рекомендацій, пропозицій міжурядових комітетів та конференцій галузевих міністрів. КМ РЄ затверджує програму діяльності РЄ та її бюджет.

Рішення КМ РЄ передаються урядам держав-членів РЄ як рекомендації або як європейські конвенції та угоди для визначення щодо участі в них. Комітет також ухвалює декларації або резолюції з політичних питань.

Головування у КМ РЄ здійснюється за принципом ротації в алфавітному порядку. Термін повноважень головуючого – 6 місяців. З травня 2015 року у КМ РЄ головує Боснія і Герцеговина. З листопада 2015 року головуватиме Болгарія.

У період з травня по листопад 2011 року головування в Комітеті міністрів Ради Європи вперше в історії здійснювала Україна.

Парламентська асамблеявиконує дорадчі функції та відіграє важливу роль у визначенні напрямків діяльності Ради Європи. Під час засідань Асамблеї предметом обговорень можуть бути питання, що визначають вплив на життя всієї Європи. Рішення ПА РЄ мають рекомендаційний характер, водночас вони часто беруться за основу майбутніх міжнародних угод, які формують правову базу Ради Європи.

Парламентська асамблея збирається на пленарні засідання чотири тижні на рік (січень, квітень, червень, жовтень). В Асамблеї сформовано 5 політичних груп: Європейської народної партії, соціалістів, європейських консерваторів, об’єднаних європейських лівих, а також Альянс лібералів та демократів за Європу.

Голова Асамблеї обирається на один рік з можливістю переобрання на однорічний строк. Усічні 2014 року ГоловоюПА РЄ була обрана Анн Брассер(Люксембург). Переобрана у січні 2015 року.

Для опрацювання питань з відповідної тематики в Асамблеї функціонують 9 комітетів: з політичних питань та демократії; з правових питань і прав людини; з соціальних питань, охорони здоров’я та стійкого розвитку; з питань культури, науки, освіти та ЗМІ; з питань міграції, біженців та переміщених осіб; з питань рівності та недискримінації; з питань виборів суддів ЄСПЛ; з правил процедури, імунітетів та інституційних справ; з питань дотримання державами-членами обов’язків і зобов’язань перед Радою Європи (Моніторинговий комітет).

Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи (КМРВ РЄ) – консультативний орган РЄ, створений 14 січня 1994 р. рішенням КМ РЄ для сприяння розвитку місцевої демократії в країнах Центральної та Східної Європи, а також процесу регіоналізації в Європі. КМРВ РЄ складається з представників від держав-членів РЄ, які є народними обранцями місцевого й регіонального рівнів або призначеними посадовими особами, безпосередньо підпорядкованими виборчому місцевому чи регіональному органу.

Під час 27-ї сесії КМРВ РЄ у жовтні 2014 рокуПрезидентом Конгресу було обрано Жан-Клода Фрекона(Франція, Група соціалістів).

Секретаріат Ради Європизабезпечує роботу головних органів Ради Європи та має постійний штат у складі 1200 осіб. Очолює Секретаріат та координує його роботу Генеральний секретар. З 29 вересня 2009 року Генеральним секретарем Ради Європи є Торбйорн Ягланд(Норвегія). 23 червня 2014 року Т.Ягланда було переобрано на другий термін.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ)створено у 1959 році з метою вдосконалення контрольного механізму Європейської конвенції з прав людини. ЄСПЛ відводиться ключова роль у забезпеченні чіткого та дієвого контролю за реалізацією державами-членами взятих на себе зобов’язань щодо захисту прав та основних свобод людини.

ЄСПЛ є єдиним у світі міжнародним судом, до якого фізична особа може звертатися зі скаргою на державу щодо порушення прав людини. Під юрисдикцією Суду перебуває близько 850 мільйонів людей.

До складу Суду входять судді, що обираються ПА РЄ від кожної держави-учасниці. Головою ЄСПЛ в 2012 році обраний Дін Шпільман (Люксембург).

Парламентська Асамблея Ради Європи

Парламентська асамблея (ПА РЄ) є одним з двох головних статутних органів Ради Європи і представляє інтереси основних політичних партій, існуючих в державах-членах Організації. В рамках Асамблеї здійснюють співробітництво представники парламентських структур 47 держав європейського континенту, що входять до складу Ради Європи.

Асамблея розглядає актуальні питання, які пов’язані з проблемами сучасного суспільства і різними аспектами міжнародної політики.

Держави-члени та їхнє представництво в Парламентській асамблеї (кількість представників)

Австрія (6), Азербайджан (6), Албанія (4), Андорра (2), Вірменія (4), Бельгія (7), Болгарія (6), Боснія і Герцеговина (5), Угорщина (7), Німеччина (18), Греція (7), Грузія (7), Данія (5), Ірландія (4), Ісландія (3), Іспанія (12), Італія (18), Кіпр (3), Латвія (3), Литва (4), Ліхтенштейн (2), Люксембург (3), Македонія (3), Мальта (3), Молдова (5), Монако (2), Нідерланди (7), Норвегія (5), Польща (12), Португалія (7), Росія (18), Румунія (10), Сан-Марино (2), Сербія (7), Словаччина (5), Словенія (3), Великобританія (18), Туреччина (18), Україна (12), Фінляндія (5), Франція (18), Хорватія (5), Чехія (7), Чорногорія (3), Швейцарія (6), Швеція (6), Естонія (3).

Структура й організація роботи

324 членів Асамблеї та 324 заступників обираються або призначаються національними парламентами з їхнього складу. Кількість парламентарів від кожної країни становить від 2 до 18 в залежності від чисельності її населення. Склад національних делегацій в Асамблеї повинен пропорційно відображати усі основні політичні сили або групи, що представлені у національному парламенті.

В Асамблеї сформовано п’ять політичних груп: Група Європейської народної партії, Група соціалістів, Група європейських демократів, Альянс європейських ліберал-демократів, а також Група об’єднаних європейських лівих. Деякі парламентарі не належать до жодної з політичних груп.

Пленарні тижневі засідання Парламентської асамблеї проходять чотири рази на рік в залі засідань Палацу Європи у Страсбурзі.

Голова Асамблеї обирається з-поміж її членів, за традицією на два послідовних однорічних терміни. Зараз ПА РЄ очолює представниця Люксембургу, колишня голова Альянсу європейських лібералів та демократів Анн Брассер. Голова ПА РЄ та його/її заступники, керівники п’яти політичних груп, а також голови комітетів складають Бюро Асамблеї.

Окрім того, Асамблея обирає Генерального секретаря Ради Європи, його заступника, Генерального секретаря ПА РЄ, суддів Європейського суду з прав людини, а також Комісара РЄ з прав людини.

Для опрацювання питань з відповідної тематики в Асамблеї функціонують 9 комітетів: з політичних питань та демократії; з правових питань і прав людини; з соціальних питань, охорони здоров’я та стійкого розвитку; з питань культури, науки, освіти та ЗМІ; з питань міграції, біженців та переміщених осіб; з питань рівності та недискримінації; з питань виборів суддів ЄСПЛ; з правил процедури, імунітетів та інституційних справ; з питань дотримання державами-членами обов’язків і зобов’язань перед Радою Європи (Моніторинговий комітет).

Процедура моніторингу

Після вступу держави до Ради Європи Парламентська асамблея слідкує за тим, як вона виконує взяті на себе зобов’язання.  У 1997 році з цією метою було створено спеціальний Комітет з моніторингу. Комітет з моніторингу повинен раз на рік надавати Асамблеї звіт щодо основних підсумків своєї діяльності. Станом на 2015 рік під моніторингом ПА РЄ продовжують залишатися 10 країн: Азербайджан, Албанія, Боснія і Герцеговина, Вірменія, Грузія, Молдова, Росія, Сербія, Чорногорія, Україна.

У випадках системного невиконання державою своїх обов'язків перед Радою Європи, або у разі вчинення дій, які суттєво суперечать Статуту Ради Європи, ПА РЄ може прийняти рішення про застосування санкцій щодо такої держави. Існує дві можливості застосування санкцій - позбавлення парламентської делегації у Асамблеї права голосу, скасування повноважень делегації чи обмеження інших представницьких прав. В надзвичайних випадках ПА РЄ може рекомендувати Комітету міністрів РЄ вивчити питання про виключення країни з лав Організації.

Одним з прикладів застосування санкцій ПА РЄ може слугувати Резолюція 1990 (2014), ухвалена 10 квітня 2014 року. Констатуючи серйозні порушення з боку Російської Федерації принципів та норм міжнародного права, а також нехтування своїми обов'язками в якості члена РЄ, наслідком чого стала незаконна анексія частини території України, Асамблея вирішила позбавити делегацію Росії до кінця 2014 року права голосу, права роботи у Президентському комітеті, Бюро та Постійному комітеті Асамблеї. Також члени делегації РФ у ПА РЄ не мають права брати участь у роботі місій зі спостереження за виборами. Дії санкцій було продовжено у січні 2015 року Резолюцією 2034 (2015).

Однією з вимог Асамблеї до російської влади є звільнення народного депутата України, члена Постійної делегації Верховної Ради України у ПА РЄ Надії Савченко та інших громадян нашої держави, які незаконно утримуються на території РФ.



Моніторинг ПА РЄ виконання Україною обов'язків та зобов'язань перед РЄ

З 9 листопада 1995 року Україна є повноправним членом Ради Європи та її статутних органів – Парламентської Асамблеї (ПА РЄ) та Комітету міністрів РЄ (КМ РЄ).

            Ставши членом Ради Європи 9 листопада 1995 р., наша держава добровільно взяла на себе низку формальних вступних зобов’язань перед РЄ. Крім того, як член Ради Європи Україна має статутні обов’язки: забезпечення демократії, захисту прав людини та принципу верховенства права, виконання яких є найскладнішими завданнями для реалізації, з огляду на можливість еволюції та широкого трактування їх змістовного наповнення.

            Після вступу України до Ради Європи. Комітет ПА РЄ з юридичних питань і прав людини, у відповідності до Розпорядження ПА РЄ № 508 (1995), розпочав процедуру моніторингу виконання нашою державою обов’язків і зобов’язань перед Радою Європи згідно із Статтею 3 Статуту РЄ та Висновку № 190 (1995). Комітетам ПА РЄ з політичних питань та відносин з європейськими країнами-не членами було доручено долучитися до цього процесу. 

Питанням відстеження прогресу виконання Україною своїх обов'язків та зобов'язань перед РЄ займається Комітет з виконання обов’язків державами – членами РЄ (Моніторинговий комітет).

Співдоповідачами цього комітету з питань України є Йорді Шукла (Іспанія/Альянс лібералів та демократів за Європу) та Жан-Клод Міньйон (Франція/ЄНП). Співдоповідачі регулярно здійснюють ознайомчі візити в Україну та готують доповіді та резолюції ПА РЄ щодо цього питання.

            Загалом за історію застосування процедури моніторингу стосовно України Комітетом ПАРЄ з питань моніторингу було ухвалено:

            - Резолюцію 1179 і Рекомендацію 1395 (січень 1999 р.);

            - Резолюцію 1194 і Рекомендацію 1416 (червень 1999 р.);

            - Рекомендацію 1451 (квітень 2000 р.);

            - Резолюцію 1239 і Рекомендацію 1497 (січень 2001 р.);

            - Резолюцію 1244 і Рекомендацію 1513 (квітень 2001 р. );

            - Резолюцію 1262 і Рекомендацію 1538 (вересень 2001 р.);

            - Резолюцію 1346 і Рекомендацію 1622 (вересень 2003 р.);

            - Резолюцію 1364 (січень 2004 р.);

            - Резолюцію 1466 і Рекомендацію 1722 (жовтень 2005 р.);

            - Резолюцію 1549 (квітень 2007 р.).

- Резолюцію 1755 (жовтень 2010 р.).

- Резолюцію 1862 (січень 2012 р.)

- Резолюцію 1974 (січень 2014 р.)

- Резолюцію 1988 (квітень 2014 р.)

            Прийнята на жовтневій сесії ПА РЄ 2010 р. Резолюція ПА РЄ 1755 (2010) щодо «Функціонування демократичних інституцій в Україні» додала до формальних зобов’язань України, серед іншого, нові вимоги, які стосуються таких питань:

-         проведення виборчих реформ (прийняття Єдиного виборчого кодексу,  Закону про фінансування політичних партій);

-         боротьба з корупцією (прийняти законів про конфлікт інтересів та етики на державній службі; Доступу до державної інформації; Про декларування активів державних службовців);

-         громадянське суспільство (Закон про мирні зібрання, Про громадські організації).

На січневій частині сесії 2012 року Асамблея розглянула доповідь та прийняла Резолюцію 1862 (2012), яка також встановила нові вимоги до України:

-         вирішення питання ув'язнених колишніх членів Уряду України (зміни до статей 364 та 365 Кримінального кодексу України, звільнення за станом здоров'я, тощо);

-         проведення Конституційної реформи;

-         проведення виборчої реформи (прийняття Єдиного виборчого кодексу, закон "Про фінансування політичних партій");

-         реформування судової системи (порядок призначення суддів);

Прийняттям Закону України «Про прокуратуру» у 2014 році (щодо змінення ролі та функцій Генеральної прокуратури стосовно здійснення загального нагляду за додержанням законів) Україна виконала останнє формальне зобов’язання, взяте при вступі до РЄ.

У той же час у стадії виконання знаходяться статутні обов’язки, окремі кроки виконання яких рекомендує ПА РЄ, Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія), Конгрес місцевих і регіональних влад РЄ та інші органи.

Остання Резолюція ПА РЄ щодо України № 1988 (2014) в загальних рисах повторює основні рекомендації Асамблеї щодо проведення необхідних реформ у нашій державі. Наголошується на важливості якнайшвидшого проведення широкої конституційної реформи, при цьому використовуючи попередні висновки та напрацювання, схвалені Венеціанською комісією. Крім того, в цією резолюцією Асамблея нагадує про необхідність проведення судової реформи та розробити Єдиний виборчий кодекс. 

2 жовтня 2014р. в рамках жовтневої сесії ПА РЄ відбулося обговорення доповіді Моніторингового комітету «Прогрес моніторингової процедури Асамблеї (жовтень 2013–вересень 2014)». За результатами дискусії була ухвалена однойменна Резолюція № 2018 (2014).

У резолюції, серед іншого, аналізується прогрес, досягнутий країнами, які знаходяться під моніторингом ПА РЄ (у т.ч. й Україна), у виконанні своїх зобов’язань перед Радою Європи. 

ПА РЄ дала негативну оцінку стану виконання Росією зобов’язань перед РЄ, визнала пряме військове втручання РФ у конфлікт в Україні та закликала РФ скасувати незаконну анексію Криму, припинити надання будь-якої військової підтримки бойовикам, відкликати свої війська зі сходу України, а також утриматися від будь-яких дій, які загострюватимуть ситуацію в цьому регіоні.

Аналізуючи стан дотримання Україною зобов’язань перед РЄ, Асамблея відзначила, що вибори Президента України у травні 2014 року, незважаючи на складну ситуацію на сході країни, відбулися на справжніх демократичних засадах та відповідно до міжнародних стандартів у сфері основоположних прав і свобод.

У резолюції висловлюється занепокоєння щодо ескалації насильства і жорсткого підходу представників колишньої влади України по відношенню до протестів Євромайдану, а також стосовно відкладення реалізації вкрай необхідних реформ, у тому числі конституційної реформи.

Асамблея підтримала необхідність невідкладного проведення всеохоплюючої конституційної та виборчої реформ у нашій державі та закликала утримуватися від будь-яких ініціатив, що можуть призвести до небажаного посилення напруженості між різними регіонами та групами населення у нашій країні.

 

Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи 

Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи (далі – Конгрес) є консультативним органом Ради Європи, який діє з 1994 року. Він представляє інтереси органів місцевих і регіональних влад 47-и держав-членів Ради Європи.

Пріоритетами Конгресу є зміцнення та захист інтересів органів місцевих і регіональних влад, забезпечення їх участі у процесах європейської інтеграції, моніторинг дотримання державами-членами Ради Європи положень Європейської хартії місцевого самоврядування та спостереження за місцевими та регіональними виборами, які відбуваються в цих країнах.

 

Конгрес:

  • представляє інтереси європейських регіонів та муніципалітетів;
  • є форумом, на якому представники місцевих або регіональних влад обговорюють спільні проблеми, обмінюються досвідом та ознайомлюють уряди зі своїми поглядами;
  • консультує Комітет міністрів та Парламентську асамблею РЄ з усіх аспектів розвитку та реалізації місцевої і регіональної політики;
  • тісно взаємодіє з національними та міжнародними організаціями, що представляють місцеві і регіональні влади;
  • організує публічні обговорення та конференції на місцевому і регіональному рівнях в усіх державах - членах Ради Європи з метою активного залучення до цього громадськості, участь якої залишається важливою для встановлення справжньої демократії;
  • готує регулярні доповіді щодо стану місцевої та регіональної демократії в кожній з держав – членів Організації та країнах, що є кандидатами на вступ; крім того, Конгрес спостерігає за проведення місцевих і регіональних виборів в цих країнах.

 

Структура Конгресу

Кожна держава-член РЄ представлена у Конгресі національною делегацією із тією ж самою кількістю представників і заступників, як і в Парламентській асамблеї РЄ.

Національна делегація України у Конгресі складається з 12 представників України в Конгресі та 12 їх заступників.

Конгрес складається з двох палат: Палати місцевих влад та Палати регіонів. Загальна кількість місць становить 315 для членів палат та 315 для їхніх заступників. Усі вони є обраними представниками більш ніж 200 тисяч місцевих та регіональних органів влад сорока семи держав – членів Ради Європи.

Голова Конгресу обирається терміном на два роки по черзі з представників кожної з палат. У жовтні 2014 року Головою Конгресу було обрано представника Франції Ж.-К.Фрекона.

Діяльність Конгресу здійснюється шляхом проведення щорічних пленарних сесій (у т.ч. засідань Палати регіонів та Палати місцевих влад), а також засідань Статутного форуму та статутних комітетів Конгресу, які відбуваються в міжсесійний період.

Засідання Конгресу відбуваються в приміщенні штаб-квартири Ради Європи у Страсбурзі.

Координацію діяльності Конгресу та його робочих органів забезпечує Бюро Конгресу. Воно складається з Бюро Палати регіонів і Бюро Палати місцевих влад, до складу кожного з яких входять Голова палати та сім членів.

Статутний форум діє від імені Конгресу в період між пленарними сесіями. До складу Форуму входять голови національних делегацій країн та члени Бюро Конгресу.

Комітетами Конгресу є:

Комітет з управління, який відповідає за питання мандату Конгресу, фінансові питання та питання співпраці з міжурядовим сектором, транскордонного та міжрегіонального співробітництва, електронної демократії.

Комітет з поточних питань, який вивчає роль місцевих та регіональних влад у подоланні основних викликів сьогодення та готує діяльність Конгресу у галузі соціальної єдності, освіти, сталого розвитку у світлі фундаментальних цінностей РЄ.

Комітет з моніторингу, який вивчає питання дотримання країнами-учасницями своїх зобов’язань відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування та відповідає за здійснення моніторингу.

Організаційне забезпечення діяльності Конгресу здійснює його Секретаріат на чолі з Генеральним секретарем Конгресу, який обирається терміном на 5 років. У березні  2015  року Генеральним секретарем Конгресу було переобрано на другий термін Андреаса Кіфера (Австрія).

У Конгресі також діють чотири політичні групи: група соціалістів (SOC), група «Європейська народна партія / християнські демократи» (EPP/CD), група незалежних та ліберальних демократів (ILDG), група Європейських консерваторів та реформаторів (ECRG).

 

Чіткі орієнтири в області законодавства і політики у галузі місцевої та регіональної демократії, на яких базується діяльність Конгресу:

В Європейській хартії місцевого самоврядування (1985) підкреслюється, що справжнє місцеве самоврядування відіграє вирішальну роль в здійсненні демократії. Хартія є моделлю для законодавчих реформ в країнах нової демократії, і окремі держави вже запровадили її принципи до своїх конституцій. Вона є першим міжнародно – зобов’язуючим інструментом, який гарантує права общин та їх обраних представників

Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (1980) і три додаткові протоколи до неї визнають право місцевих та регіональних влад на здійснення транскордонного співробітництва з широкого кола питань, зокрема щодо надання соціальних послуг та захисту навколишнього середовища.

Європейська конвенція про участь іноземних громадян в громадському житті на місцевому рівні (1992) передбачає поступове розширення прав, якими користуються іноземні громадяни, які постійно проживають в державах - членах Ради Європи, включно з правом голосувати під час виборів.

Європейська хартія регіональних мов або мов меншин (1992) спрямована на захист регіональних мов та мов меншин, які є унікальним компонентом культурної спадщини Європи. Хартія передбачає розширення сфери застосування цих мов в судах, навчальних закладах, в державному, культурному, економічному та суспільному житті, а також в засобах масової інформації.

Європейська хартія міст (1992) визначає права громадян в європейських містах. Вона є практичним посібником з питань міського управління і регулює такі питання, як житло, міська архітектура, транспорт, енергозабезпечення, спорт і дозвілля, охорона довколишнього середовища та боротьба з вуличною злочинністю. Оновлена та доповнена у травні 2008 року Європейська хартія міст II запропонувала новий підхід до урбаністичного життя,закликаючи європейські країни розбудовувати сталі міста та містечка.

Європейський кодекс поведінки для політичної чесності обраних представників місцевого та регіонального рівня (1999) був прийнятий з метою консолідації відносин між громадянами та представниками місцевих і регіональних влад  на основі визначених на європейському рівні етичних принципів.

У Європейській ландшафтній конвенції (2000) сформульовані вимоги до органів державної влади здійснювати на місцевому, регіональному, національному та міжнародному рівнях заходи, які будуть спрямовані на охорону, раціональне використання та облаштування ландшафтів Європи.

В Хартії про участь молоді в муніципальному та регіональному житті (переглянутій)(2003) закріплено принципи, що сприяють залученню молоді до процесу вироблення рішень, які безпосередньо зачіпають їхні інтереси, і заохочують молодь займати активну позицію в соціальних перетвореннях, що відбуваються на їхній вулиці, в їхньому кварталі, в їхньому місті чи регіоні.

Референційні рамки РЄ для регіональної демократії (2009)є  справжнім кодексом прав та обов’язків регіональних утворень, спрямованим на проміжні ланки управління, що знаходяться між центральними та місцевими органами влади. Цей документ має слугувати основним джерелом посилання, коли країни вирішують утворити або реформувати регіональний рівень влади, та містить політичні принципи, на які може спиратися Конгрес у виконанні статутних завдань моніторингу регіональної демократії в державах-членах РЄ.

 

Питання щодо України в рамках Конгресу РЄ

Оскільки основною статутної функцією Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи (далі - Конгрес) є моніторинг виконання державами-членами РЄ Європейської хартії місцевого самоврядування та здійснення спостереження за місцевими виборами в країнах, ці два напрями є основними у співробітниці з Україною та обумовлюють зміст та тональність розгляду українського питання в рамках Конгресу та його робочих органів.

Ще з початку перших циклів моніторингу стану місцевої і регіональної демократії в Україні у 1999 році Конгрес закликав уряд України здійснити реформу місцевого самоврядування. Про необхідність ухвалення законодавства щодо місцевого самоврядування, яке б відповідало принципам Європейської хартії місцевого самоврядування,  йшлося ще у 1999 році  у резолюції ПА РЄ 1179(1999) щодо стану виконання Україною зобов’язань як держави-члена Ради Європи.

У 2012-2013 роках відбувся останній цикл моніторингу стану місцевої і регіональної демократії в Україні. Під час 25-ї сесії Конгресу, яка проходила у Страсбурзі в період з 28 по 31 жовтня 2013 року, було ухвалено відповідну Доповідь разом із Рекомендацією Конгресу. В документах міститься аналіз стану  місцевої та регіональної демократії в Україні, зокрема визначено проблемні питання та надано пропозиції щодо їх вирішення. Одним із ключових сигналів доповіді – є необхідність якнайшвидшої реалізації реформи місцевого самоврядування в Україні.

Питання реформи місцевого самоврядування на основі децентралізації влади в Україні залишається одним із найбільш актуальних для нашої держави та для Конгресу, особливо у світлі військової агресії РФ на Сході України.

Внесення змін у розділ Конституції України про місцеве самоврядування (із урахуванням всіх існуючих напрацювань Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи та Венеціанської комісії) є важливою частиною Конституційної реформи в Україні.

Питання реалізації реформи місцевого самоврядування, яка призведе до децентралізації влади, було одним із основних під час термінових дебатів щодо ситуації в Україні, які відбулись 25 березня 2014 року в рамках 26-ї сесії Конгресу.

У червні 2014 року розпочалось пост-моніторингове співробітництво Конгресу з Україною, яке завершилось у травні 2015 року представленням Дорожньої карти для України, спрямованої на імплементацію рекомендацій Конгресу щодо місцевого та регіонального врядування.

З початку військової окупації території Автономної Республіки Крим та її протиправної анексії Російською Федерацією Конгрес зайняв чітку та послідовну позицію на підтримку територіальної цілісності України України («Рішення Ради Європи на підтримку територіальної цілісності та незалежності України»).

Слід також відзначити конструктивну роботу з Конгресом у сфері здійснення спостереження за місцевими виборами в Україні. На запрошення Уряду України делегація Конгресу здійснила спостереження за проведенням дострокових місцевих виборів в Україні 25 травня 2014 року. Планується здійснення спостереження за місцевими виборами 25 жовтня 2015 року.

Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) 

Європейська комісія «За демократію через право», яку за місцем розташування називають Венеціанською комісією, є незалежним консультативним органом Ради Європи з питань конституційного права.

Рішення про створення Комісії було схвалене під час Європейською(ї) конференції міністрів закордонних справ (м. Венеція, січень 1990 року). Діяльність Комісії регулюється її Статутом, затвердженим Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи (90) 6 щодо Часткової угоди про Європейську комісію «За демократію через право» від 10 травня 1990 року.

І. Членство у Частковій угоді

Від початку заснування Венеціанської комісії її членами могли стати лише держави-члени Ради Європи. Проте, у лютому 2002 року угода була відкрита для приєднання держав-нечленів цієї міжнародної організації, включаючи держави, які географічно розташовані за межами європейського континенту. Це призвело до значного зростання кількості учасників: у період з 2002 по 2012 рік до Часткової угоди приєдналось 18 країн.

На сьогоднішній день сторонами Часткової угоди є 60 держав світу та квазідержавних утворень, у тому числі всі 47 країн-членів Ради Європи. Зокрема, учасниками цього договірно-правового інструмента є такі країни, як: Австрія, Азербайджан, Албанія, Алжир, Андорра, Бельгія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Велика Британія, Вірменія, Греція, Грузія, Данія, Естонія, Ізраїль, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Казахстан, Кіпр, Киргизстан, Республіка Корея, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, «колишня югославська Республіка Македонія», Мальта, Марокко, Мексика, Молдова, Монако, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Перу, Польща, Португалія, РФ, Румунія, Сан-Марино, Сербія, Словаччина, Словенія, Туніс, Туреччина, Угорщина, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чеська Республіка, Чилі, Чорногорія, Швейцарія, Швеція, США. У вересні 2014 року до Часткової угоди приєдналось Косово.

Республіка Білорусь є асоційованим членом, а статус спостерігача мають такі країни, як: Аргентина, Ватикан, Канада, Уругвай, Японія. Південно-Африканська Республіка та Палестина мають статус партнерів по співробітництву, який за своєю правовою природою є аналогічним статусу спостерігача.

У пленарних сесіях Венеціанської комісії, як правило, беруть участь представники Європейської Комісії та ОБСЄ.

ІІ. Мета та основні напрями діяльності Венеціанської комісії

Діяльність Венеціанської комісії базується на трьох основоположних принципах європейської правової традиції: демократія, права людини та верховенство права та, відповідно до ст. 1 Статуту Комісії, спрямована на:

-   вивчення правових систем держав-членів, зокрема, з метою їх зближення;

-   забезпечення верховенства права та демократії;

-   розгляд проблем, що виникають у діяльності демократичних інституцій, зміцнення та розвиток таких інституцій.

До компетенції Комісії належать:

-   розгляд питань конституційної ситуації в окремих державах;

-   розгляд питань конституційного права загального характеру із застосуванням порівняльного підходу;

-   створення центрів документації конституційного права.

Основними сферами діяльності Комісії є:

-   конституційна допомога;

-   вибори, референдуми, політичні партії;

-   співробітництво з конституційними судами і омбудсманами;

-   міжнародні або порівняльні дослідження, доповіді, семінари.

Комісія має повноваження проводити дослідження з власної ініціативи та, у разі необхідності, розробляє проекти законів, рекомендацій та міжнародних договорів. Всі пропозиції Комісії можуть бути винесені на обговорення та ухвалюватись статутними органами Ради Європи (ст. 2 Статуту Комісії). Що стосується питань конституційної ситуації в окремих державах, то Комісія надає експертну допомогу органам влади цих держав при розробці актів законодавства у конституційній сфері у разі надходження відповідного запиту.

Крім того, Комісія надає висновки на запит Парламентської Асамблеї Ради Європи, Генерального секретаря Ради Європи або будь-якої держави-члена цієї міжнародної організації.

Органи Ради Європи, окремі держави-члени РЄ та держави-сторони Часткової угоди мають право звертатися до Комісії з метою проведення юридичної експертизи тих чи інших законодавчих актів конституційного, цивільного, міжнародного та інших галузей права. Зазвичай до Венеціанської комісії звертаються як до найавторитетнішої юридичної інституції в процесі гармонізації національного законодавства з правом Ради Європи, в ході моніторингу виконання зобов’язань новими державами-членами РЄ у галузі конституційної, судово-правової та інших реформ, під час вдосконалення законодавчих механізмів і систем правозастосування.

Рішення Комісії не є юридично зобов’язуючими, вони мають лише консультативний характер. Проте висновки Комісії часто враховуються органами державної влади при підготовці остаточних текстів актів конституційного законодавства. Особливу вагу висновки Комісії набувають під час загострення конституційної ситуації і відносин між гілками влади у деяких державах-членах.

ІІІ. Склад Венеціанської комісії

Комісія складається з незалежних експертів, які завдяки своєму досвіду роботи в демократичних інституціях або внеску у розвиток правничої та політичної наук здобули міжнародне визнання. Експерти, які входять до складу Комісії, призначаються державами-сторонами Часткової угоди по одному від кожної країни строком до 4 років і можуть бути призначені повторно.

Будь-яка держава, що призначила члена або асоційованого члена Комісії, може призначити його заступника (ст. 3 Статуту Комісії). Відповідно до правил процедури Комісії заступники можуть заміщати членів або асоційованих членів під час її засідань. Члени Комісії беруть участь в її засіданні особисто, направляють заступника або беруть участь разом із заступником. При цьому члени Комісії мають тільки один голос при схваленні нею рішень.

З грудня 2009 року Головою Венеціанської комісії є Джанні БУКІККІО (Італія). Секретарем Комісії є Томас МАРКЕРТ.

Кожна країна-учасниця Часткової угоди сплачує до бюджету Комісії щорічний внесок. Робочими мовами Комісії є англійська та французька. Однак у виняткових випадках Комісія може прийняти рішення про здійснення перекладу іншими, ніж робочі, мовами.

Пленарні засідання Комісії відбуваються чотири рази на рік у м.Венеція (Італія).

Організація з безпеки і співробітництва в ЄвропіВиж

Участь України в Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ)

Україна є учасницею Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) з 30 січня 1992 року. Нарада з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ), що проходила з 3 липня 1973 р. по 1 серпня 1975 р. за участю 33-х європейських держав, США і Канади, завершилася підписанням главами держав і урядів у Гельсінкі Заключного акту, який визначив засади співробітництва держав в Європі та став довгостроковою програмою дій, спрямованою на будівництво єдиної, мирної, демократичної і процвітаючої Європи.

Згідно з Гельсінкським Заключним Актом НБСЄ 1975 року, до основних напрямів діяльності Організації відносяться питання, що стосуються безпеки, співробітництва у галузі економіки, науки, технологій та довкілля, а також в гуманітарній та інших сферах (права людини, інформація, культура, освіта).

НБСЄ була заснована у розпал «холодної війни» як важливий багатосторонній форум для діалогу та співпраці Сходом та Заходом.

Сьогодні ОБСЄ є найбільшою регіональною організацією, яка об’єднує 57 держав Європи, Центральної Азії та Північної Америки для розвитку політичного діалогу та співробітництва у сфері безпеки в усіх її вимірах - військово-політичному, економіко-довкільному та гуманітарному. Регіон відповідальності Організації охоплює Європу, Далекий Схід, Центральну Азію та Північну Америку. Крім того, з ОБСЄ підтримують зв’язки різного рівня та інтенсивності низка держав інших регіонів - Алжир, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Марокко, Туніс  (середземноморські партнери); Афганістан, Республіка Корея, Таїланд і Японія (азійські партнери).

Одностайно ухвалене Радою Міністрів ОБСЄ у листопаді 2010 р. рішення про головування України в ОБСЄ в 2013 році стало визнанням ролі нашої держави у зміцненні безпеки і стабільності на просторі організації.

Серед пріоритетів діяльності України в ОБСЄ слід відзначити:

  • зміцнення потенціалу ОБСЄ як платформи для політичного діалогу та інструменту раннього попередження, запобігання конфліктам, врегулювання кризових та конфліктних ситуацій та постконфліктного відновлення;
  • відновлення дотримання Російською Федерацією основоположних  принципів згідно з Гельсінкським заключним актом НБСЄ 1975 р. та зобов’язань в рамках ОБСЄ внаслідок військової агресії на сході України, окупації та анексії АР Крим та м.Севастополь, засудження викрадення та незаконного утримування українських громадян в Росії (Н.Савченко, О.Сенцова та інших);
  • сприяння процесу пошуку моделей мирного врегулювання Придністровського конфлікту;
  • забезпечення посередницької ролі ОБСЄ  у рамках врегулювання Грузинського та Нагірно-Карабахського конфліктів;
  • посилення потенціалу ОБСЄ у боротьбі з транснаціональними викликами та загрозами безпеці (боротьба з проявами тероризму, незаконним обігом наркотиків, організованою злочинністю, протидія загрозам, що надходять з кіберпростору);
  • подальша розбудова та зміцнення в рамках ОБСЄ діалогу з питань енергетичної  безпеки;

Україна приділяє також особливу увагу питанням розвитку співробітництва між державами – учасницями у сфері захисту навколишнього середовища, протидії торгівлі людьми, просуванню терпимості і недискримінації, утвердженню свободи слова, проблемам національних меншин у міждержавних відносинах.

 

 Діяльність Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні

Зважаючи на порушення Російською Федерацією своїх зобов’язань стосовно гарантування територіальної цілісності та суверенітету України, її військового вторгнення на територію нашої держави та ескалацію напруги в Україні та навколо неї у зв’язку з агресивними діями російської сторони, 21 березня 2014 року за результатами тривалих переговорів держави-учасниці ОБСЄ прийняли рішення про направлення в Україну Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ (СММ ОБСЄ). Згідно з прийнятим рішенням, СММ збирає інформацію та повідомляє держави-учасниці про безпекову ситуацію у зоні відповідальності, встановлює та інформує про факти інцидентів, включно щодо порушення базових принципів та зобов’язань в рамках ОБСЄ, здійснює моніторинг ситуації із дотримання прав людини та основних свобод, сприяє діалогу з метою зменшення напруженості та нормалізації ситуації.

З метою створення належних умов для роботи СММ в Україні 14 квітня 2014 року у Відні було підписано Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та Організацією з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) про розміщення спеціальної моніторингової місії ОБСЄ. Верховна Рада України проголосувала за проект закону про ратифікацію  Меморандуму 29 травня 2014 р., який  набув чинності з 13 червня 2014 року.

Після підписання Мінського протоколу від 5 вересня 2014 р. та Мінського меморандуму від 19 вересня 2014 р. розпочався важливий етап діяльності СММ з надання сприяння щодо виконання положень цих документів. СММ відведено також провідну роль в моніторингу виконання Комплексу заходів, пов’язаних з імплементацією Мінських домовленостей, досягнутих під час зустрічі Президентів України, Німеччини, Франції та Росії 12 лютого 2015 р. Основним завданням функціонування СММ на цьому напрямі є моніторинг за дотриманням режиму припинення вогню, відведенням важкого озброєння та встановлення сталого моніторингу ділянки українсько-російського державного кордону, який не контролюється Урядом України, а також виведення з території нашої держави всіх іноземних збройних формувань, воєнної техніки та найманців, включаючи роззброєння всіх незаконних груп. Мандат СММ поширюється на всю територію України, включаючи Автономну республіку Крим та м.Севастополь.

Місія готує щоденні доповіді про розвиток ситуації в Україні, які поширюються через Секретаріат ОБСЄ серед держав-учасниць ОБСЄ.

Додаткову інформацію про діяльність СММ ОБСЄ в Україні можна отримати на веб-сторінці Місії за посиланням http://www.osce.org/ukraine-smm.

 Місія спостерігачів ОБСЄ на російських пунктах пропуску українсько-російського державного кордону

Спільною Декларацією міністрів закордонних справ України, Франції, Німеччини та РФ (Берлінська Декларація) від 2 липня 2014 р. було погоджено, що Росія надасть доступ міжнародним спостерігачам ОБСЄ до російської території для моніторингу пунктів пропуску «Донецьк» та «Гуково».

24 липня 2014 р. держави-учасниці ухвалили рішення про започаткування Місії спостерігачів ОБСЄ на російських пунктах пропуску «Гуково» та «Донецьк». 20 спостерігачів здійснюють почерговий моніторинг на цих пропускних пунктах.  

Моніторинг на кордоні має ключову роль з точки зору забезпечення виконання Мінських домовленостей, зважаючи на прямий зв'язок одночасного моніторингу за дотриманням режиму припинення вогню та моніторингу на українсько-російському кордоні. У п.4 Мінського протоколу йдеться про встановлення на українсько-російському кордоні постійного моніторингу та верифікації з боку ОБСЄ, а також створення безпекових зон у прилеглих до кордону районах України та РФ.

Додаткову інформацію про діяльність Місії спостерігачів ОБСЄ на російських пунктах пропуску українсько-російського державного кордонуможна отримати на веб-сторінці Місії за посиланням http://www.osce.org/om.

Координатор проектів ОБСЄ в Україні

З серпня 1994 р. в Україні діяла Місія ОБСЄ в Україні, яка основну увагу зосереджувала на питаннях стабілізації ситуації в Автономній Республіці Крим. У 1999 р. у зв’язку з виконанням свого мандата Місія ОБСЄ в Україні завершила свою роботу. Це стало першим в історії Організації випадком, коли польова операція ОБСЄ припинила своє існування саме завдяки успішному виконанню покладених на неї завдань.

У червні 1999 р. Координатор проектів ОБСЄ в Україні був створений як нова форма співробітництва між Організацією та Україною. Нормативна основа діяльності Координатора складається з його мандата, який був затверджений рішенням Постійної Ради ОБСЄ і продовжується кожні півроку, а також з Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України та ОБСЄ від 13 липня 1999 року (ратифікований Верховною Радою України 10 лютого 2000 року). Діяльність Координатора полягає у адмініструванні проектів, які розробляються відповідно до пріоритетів, визначених українською стороною, і здійснюються спільно із зацікавленими державними установами і громадянським суспільством. Основними напрямками проектної діяльності Координатором наразі є:

            -Демократизація та належне управління: розвиток громадянського суспільства; допомога у зміцненні виборчих процесів в Україні; сприяння національному діалогу в Україні;
-    Верховенство права та права людини: подальше зміцнення верховенства права в Україні; зміцнення потенціалу державних органів і громадських організацій у сфері боротьби з торгівлею людьми; забезпечення ґендерної рівності та протидія насильству в сім’ї; підтримка розвитку адміністративної юстиції; удосконалення якості юридичної освіти в Україні; підтримка єдності судової практики у сфері прав людини; гарантування прав людини при здійсненні правосуддя; підтримка реформування органів внутрішніх справ України; підтримка національного діалогу заради реформ, справедливості та розвитку;
-    Економіко-довкільна та військово-політична сфера: підвищення ефективності роботи Державної прикордонної служби України;   реабілітація територій, забруднених вибухонебезпечними залишками минулих війн; екологічне обстеження та рекультивація колишніх місць зберігання рідкого ракетного палива типу «меланж»; допомога звільненим військовослужбовцям реінтегруватись в суспільство; покращення стандартів надання цифрових адміністративних послуг в Україні; протидія тероризму та транснаціональній організованій злочинності тощо.
            Додаткову інформацію про діяльність Координатора проектів ОБСЄ в Україні  можна отримати за посиланням http://www.osce.org/ukraine.
            Україна також активно співпрацює з інститутами Організації, насамперед, з Верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин, Бюро демократичних інститутів і прав людини та Представником ОБСЄ з питань свободи ЗМІ.

Взаємодія з Верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин здійснюється в контексті розробки законодавства України в сфері захисту прав раніше депортованих осіб та мовної політики, а також питань національних меншин у двосторонніх відносинах України з іншими державами.

Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ (БДІПЛ), яке, серед іншого, займається спостереженням за виборами в державах-учасницях ОБСЄ, здійснювало моніторинг виборчих процесів в Україні, починаючи з 1998 року.

Українська сторона приділяє також важливої уваги розвитку  конструктивного діалогу з Представником ОБСЄ з питань свободи слова, Координатором діяльності ОБСЄ сферах економіки та довкілля у напрямку розвитку цієї складової забезпечення регіональної безпеки, а також з Спеціальним представником ОБСЄ з питань боротьби з торгівлею людьми.

Парламентська асамблея (ПА) ОБСЄ (http://www.oscepa.org/) - створена в квітні 1991 р.; пленарні засідання проводяться раз на рік за підтримки Секретаріату ПА, який розташовано в Копенгагені (Данія). Діючий Голова ОБСЄ підтримує контакт з ПА на постійній основі, інформує її учасників про роботу Організації. У 2015 р. щорічна сесія ПА ОБСЄ відбулася 5-9 липня 2015 року в м.Гельсінкі (Фінляндія), у ході якої переобрано Президента ПА ОБСЄ: на посаді залишився представник Фінляндії Ілка Канерва.

В Бакинській Декларації  ПА ОБСЄ, схваленій у липні 2014 р. в м.Баку (Азербайджан), міститься заклик до РФ скасувати анексію АР Крим та м.Севастополь, а також міститься резолюція «Очевидне, грубе та невиправлене порушення Російською Федерацією Гельсінських принципів», яка називає  так званий референдум в АР Крим, що відбувся 16 березня 2014 р., як нелегітимний та незаконний акт, результати якого не мають ніякої юридичної сили (посилання за адресою http://www.oscepa.org/meetings/annual-sessions/2014-baku-annual-session ).

У ході цьогорічної 24-ої літньої сесії ПА ОБСЄ держави-члени ПА ОБСЄ ухвалили Гельсінкську Декларацію, яка включає, серед іншого, дві резолюції на підтримку України: «Продовження очевидних, грубих та невиправлених порушень РФ зобов’язань в рамках ОБСЄ та міжнародних норм» та «Щодо викрадених та незаконно утримуваних в Російській Федерації українських громадян» (з текстом можна ознайомитися за посиланням http://www.oscepa.org/meetings/annual-sessions/2015-annual-session-helsinki ).

Інформацію про Постійну делегацію Верховної Ради України в ПА ОБСЄ розміщено за адресою http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.perm_delegation?delegation=77 .

Європейський СоюзВиж

ЄС

Договірно-правова база відносин:

Угода про партнерство та співробітництво (УПС) (підписана 16.06.1994 р., набрала чинність 1 березня 1998 р., термін дії – 10 років);

NB! 5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нової угоди, яка після Дванадцятого саміту Україна – ЄС (9 вересня 2008 р., м. Париж, Франція) носить назву «Угода про асоціацію« між Україною та ЄС. На період до набрання чинності Угодою про асоціацію щороку автоматично подовжується дія УПС.

Інститути співробітництва:

Саміт Україна - ЄС за участю Президента України та делегації ЄС у складі: Президента Європейської Ради; Голови Європейської Комісії (ЄК), та під час т.зв. перехідного періоду (зокрема, протягом 2010 року), представники країн, що головують у Раді міністрів ЄС, можуть включатися до делегації ЄС (насамперед, у випадках проведення саміту на території їхньої країни).

Рада з питань співробітництва за участю Прем’єр-міністра України та делегації ЄС у складі (на 14 засіданні Ради): Високого представника ЄС у закордонних справах і безпековій політиці / Віце-президента Європейської Комісії, члена ЄК з питань розширення та Європейської політики сусідства, та Державного секретаря у справах ЄС міністерства закордонних справ країни, що головує в ЄС.

Комітет та галузеві підкомітети з питань співробітництва; Комітет парламентського співробітництва (КПС) за участю голів Комітету ВРУ з питань європейської інтеграції та Делегації Європейського Парламенту до КПС;

Загальний контекст відносин

Значний позитивний політичний вплив на розвиток відносин між Україною та ЄС мало розширення ЄС у 2004 році, завдяки якому до складу Євросоюзу увійшли безпосередні сусіди та традиційні партнери України, інтересам яких відповідає подальше наближення України до ЄС.

Європейська політика сусідства, Східне партнерство

Влітку 2004 року Європейський Союз започаткував реалізацію Європейської політики сусідства, яка охопила східне та південне коло сусідніх з ЄС країн. Усвідомлення неадекватності ЄПС та жорстка позиція України щодо її неприйнятності (передусім через її позиціонування як альтернативи політиці розширення) сприяли тому, що всередині ЄС почалися пошуки шляхів визначення для України нового статусу в стосунках з ЄС, про що свідчить ініційована навесні 2008 року Польщею та Швецією зовнішньополітична ініціатива «Східне партнерство», установчий саміт якої відбувся 7 травня 2009 р. в м. Прага.

На відміну від Європейської політики сусідства, «Східне партнерство» є доповненням до двостороннього формату відносин між ЄС та державами-партнерами. У випадку України такі двосторонні відносини з ЄС є більш амбітними за «Східне партнерство» у кількох ключових сферах. Разом з цим, особливий інтерес для України становлять такі елементи «Східного партнерства» (СхП):

  • програма Всеохоплюючої інституційної розбудови (в рамках двостороннього виміру СхП);
  • сприяння регіональному розвитку на основі політики регіонального вирівнювання Європейського Союзу (в рамках двостороннього виміру СхП);
  • створення інтегрованої системи управління кордонами згідно зі стандартами ЄС (у контексті реалізації відповідної багатосторонньої ініціативи-флагмана в рамках тематичної платформи «Демократія, належне врядування та стабільність«);
  • поглиблення інтеграції у сфері енергетичної безпеки (в рамках діяльності багатосторонньої тематичної платформи «Енергетична безпека« і реалізації енергетичних ініціатив-флагманів).

План дій Україна – ЄС, Порядок денний асоціації Україна – ЄС

Етапною подією, що надала поштовх поглибленню відносин між Україною та ЄС, стали президентські вибори в Україні наприкінці 2004 року.

21 лютого 2005 року підписано План дій Україна-ЄС, який став інструментом реалізації Європейської політики сусідства і визначав пріоритетні сфери двосторонньої співпраці з метою наближення України до ЄС.

11 березня 2008 року за результатами спільної оцінки Плану дій було продовжено термін його чинності до весни 2009 р., затверджено 23 додаткових пріоритети співробітництва та домовлено про підготовку нового практичного інструмента на заміну Плану дій Україна - ЄС (домовленість підтверджена на Дванадцятому саміті Україна – ЄС 9 вересня 2008 р. в м. Париж).

На виконання цих домовленостей сторонами підготовлено та схвалено на засіданні Ради з питань співробітництва Україна – ЄС 16 червня 2009 р. «Порядок денний асоціації Україна – ЄС« (робоча назва документа, що використовувалася в ході консультацій – новий практичний інструмент).

Порядок денний асоціації (ПДА) розроблений з метою забезпечення підготовки до реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС ще до завершення переговорів, підписання та набрання нею чинності.

ПДА було ухвалено стороною ЄС під час засідання міністерської Ради ЄС 26 жовтня 2009 року. Остаточне затвердження цього документа відбулося 24 листопада 2009 року шляхом обміну нотами.

Для забезпечення процесу моніторингу та щорічного перегляду документа був створений механізм Спільного комітету старших посадових осіб. 25 листопада 2009 р. в м. Брюссель відбулося підготовче засідання Спільного комітету старших посадових осіб з оцінки імплементації ПДА.

26 січня 2010 р. в м. Київ проведено перше засідання Спільного комітету ПДА, в ході якого сторони розглянути хід виконання положень ПДА, затвердили пріоритети діяльності в рамках імплементації документа на 2010 рік та затвердили керівні принципи роботи Спільного комітету.

Робота Спільного комітету ПДА проходить у форматі регулярних відеоконференцій, у ході яких розглядається досягнутий прогрес у реалізації пріоритетів ПДА.

У ході 14 засідання Ради з питань співробітництва Україна – ЄС (м. Люксембург, 15 червня 2010 року) був схвалений Спільний звіт щодо прогресу в імплементації виконання ПДА.

Переговори щодо Угоди про асоціацію (УА) між Україною та ЄС

Ключовим питанням порядку денного відносин Україна – ЄС залишається переговорний процес стосовно укладення Угоди про асоціацію на заміну чинної Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом (УПС). Невід’ємною складовою майбутньої УА стануть положення про створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ).

Порівняно з УПС, Угода про асоціацію є якісно новим, поглибленим форматом відносин між Україною та ЄС. Угоди такого типу були укладені свого часу з країнами Центральної та Східної Європи і є важливим та логічним кроком на шляху наближення в перспективі до наступного етапу – укладення угод про вступ до ЄС. Завдяки цьому Україна наблизилася до балканських країн, які кілька років тому уклали з ЄС угоди про стабілізацію та асоціацію.

У січні 2007 р. Радою Європейського Союзу було затверджено Мандат Європейської Комісії (ЄК) на проведення переговорів з Україною стосовно укладення т.зв. «нового базового договору», який згодом отримав робочу назву «нової посиленої угоди» (НПУ). У свою чергу, Указом Президента України від 05.02.2007 р. (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 30.11.2007 р.) затверджено склад Делегації України для участі у переговорах з Європейським Союзом, а також відповідні директиви зазначеній Делегації. Указом Президента України від 10 серпня 2010 року були затверджені оновлені Директиви делегації України на переговори з ЄС щодо укладення Угоди про асоціацію, а також склад цієї делегації.

Україна та ЄС ведуть переговори про укладення УА, починаючи з березня 2007 року. Наразі відбулося 17 раундів переговорів (останній з них проходив 20-24 червня 2011 р. у Києві).

За структурою майбутня УА складатиметься з таких шести розділів: «Преамбула, загальні цілі та принципи», «Політичний діалог та реформи, політична асоціація, конвергенція у сфері зовнішньої і безпекової політики», «Юстиція, свобода та безпека», «Економічне та секторальне співробітництво, розвиток людського потенціалу», «Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі» та «Загальні, інституційні і прикінцеві положення».

У тексті Спільної заяви за результатами Паризького саміту лідери України та ЄС закріпили домовленість про те, що НПУ між Європейським Союзом і Україною буде Угодою про асоціацію (Association Agreement), яка «...залишає відкритим шлях для подальшого прогресивного розвитку у відносинах між Україною та ЄС...«. Було визнано також, що «...Україна як європейська держава поділяє з країнами Європейського Союзу спільну історію та спільні цінності...». Лідери ЄС підтвердили визнання європейських устремлінь України і привітали її європейський вибір.

Було домовлено, що УА оновить спільні інституційні рамки, сприятиме поглибленню відносин у всіх галузях, посилить політичну асоціацію та економічну інтеграцію між Україною і Європейським Союзом на основі взаємних прав та обов’язків.

NB! В основі політичної асоціації – зближення позицій України та ЄС з усіх питань міжнародного миру та безпеки, забезпечення безпосередньої участі України у політиках, агенціях та програмах ЄС, спільність дій з метою забезпечення інтересів національної безпеки Української держави. В основі економічної інтеграції – створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ) Україна - ЄС на основі чотирьох свобод, спрямованої на поступову інтеграцію України до внутрішнього ринку Євросоюзу.

Підбиваючи підсумки сімнадцяти раундів переговорів, можна говорити про такий ключовий прогрес на шляху до укладення Угоди про асоціацію:

  • погоджено назву майбутньої угоди як Угода про асоціацію,
  • підтверджено налаштованість сторін закласти нову основу для подальшого розвитку відносин на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції,
  • розпочато діалог з метою запровадження безвізового режиму короткострокових поїздок громадян України до держав-членів ЄС; домовлено про відображення зазначеного питання в тексті Угоди,
  • на експертному рівні погоджено тексти всіх розділів УА, за винятком розділу про ЗВТ і питань, що вимагатимуть окремих політичних домовленостей на високому рівні. Йдеться, насамперед, про такі з них:
  • положення про європейську перспективу України,
  • положення про запровадження безвізового режиму короткострокових поїздок громадян України до держав-членів ЄС та руху осіб в цілому (насамперед, у контексті обговорення ЗВТ),
  • ратифікація Римського Статуту Міжнародного кримінального суду;
  • терміни дії УА.

14 вересня 2007 р. (ХІ Саміт Україна – ЄС), 9 вересня 2008 р. (ХІІ Саміт Україна – ЄС), 4 грудня 2009 р. (ХІІІ Саміт Україна – ЄС) та 22 листопада 2010 р. (ХІV Саміт Україна – ЄС) були схвалені, відповідно, І, ІІ, ІІІ та ІV звіти про прогрес у переговорах щодо укладення Угоди про асоціацію.

Переговорний процес щодо створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та ЄС

Розділ про створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ) є невід’ємною складовою майбутньої Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Офіційні переговори щодо створення ЗВТ розпочалися 18 лютого 2008 р. Передумовою цього став вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ).

Положення про ЗВТ визначатимуть правову базу для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, частково робочої сили між Україною та ЄС, а також для регуляторного наближення, спрямованого на поступове входження економіки України до спільного ринку ЄС.

На сьогодні можна констатувати, що положення про створення ЗВТ є найбільш складною частиною переговорного процесу з укладення майбутньої Угоди про асоціацію. Це пов’язано з тим, що всеохоплююча ЗВТ передбачатиме лібералізацію торгівлі не лише товарами (включаючи продукцію сільськогосподарського виробництва та іншу чутливу продукцію), але й лібералізацію торгівлі послугами, вільний рух капіталу, а також поступову конвергенцію з ЄС у регуляторних та інших сферах (стандарти, оцінка відповідності, санітарні та фітосанітарні правила, конкурентна політика, державні закупівлі тощо).

При цьому, наповнення майбутньої ЗВТ має спрямовуватися на досягнення максимально глибокої економічної інтеграції, до якої будуть готові сторони і яка не матиме аналогів з попередньої практики Євросоюзу.

Таким чином, йдеться про ЗВТ, яка матиме не преференційний, а інтеграційний характер. Результатом її створення має стати взаємовигідне відкриття відповідних ринків за умови відповідності національної продукції специфічним вимогам ЄС. Тому, головним завданням України у цьому контексті буде здійснення комплексу реформ, спрямованих на приведення українського законодавства у відповідних сферах та галузях економіки у відповідність до норм ЄС.

На сьогодні відбулося 13 раундів переговорів щодо ЗВТ між Україною та ЄС
(13 раунд відбувся у період з 4 по 8 жовтня 2010 р. у м. Київ) за такими напрямами співпраці: торгівля товарами; тарифна пропозиція; технічні бар’єри в торгівлі; інструменти торговельного захисту; санітарні та фітосанітарні заходи; сприяння торгівлі та співробітництво в митній сфері; правила походження товарів; торговельні відносини в енергетичній сфері; послуги, заснування компаній, інвестиції, рух капіталу та поточні платежі; права інтелектуальної власності, в т. ч. захист географічних зазначень; конкурентна політика (антимонопольні заходи та державна допомога); державні закупівлі; торгівля та сталий розвиток; транспарентність; врегулювання спорів (загальні та у сфері енергетики), інституційне забезпечення.

За результатами переговорів сторони досягли прогресу в опрацюванні більшості розділів. Найбільш проблемними залишаються питання доступу до сільськогосподарського ринку ЄС, ринку послуг та питання свободи здійснення підприємницької діяльності.

З метою прискорення переговорного процесу у міжраундовий період проводяться відео-конференції, під час яких здійснюється експертне обговорення окремих проектів розділів.

Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки

Основними документами, що регламентують співробітництво між Україною та ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки, є План дій Україна – ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки, затверджений на засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС (18 червня 2007 р., м. Люксембург), та План-графік його імплементації, затверджений на засіданні Підкомітету № 6 «Юстиція, свобода та безпека« Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС (10 квітня 2008 р., м. Київ).

З метою належного правового забезпечення співробітництва у візовій сфері та з питань реадмісії 18 червня 2007 р. між Україною та ЄС підписано Угоду про спрощення оформлення віз та Угоду про реадмісію.

29 жовтня 2008 р. у м. Брюссель офіційно започатковано безвізовий діалог між Україною та ЄС, що триватиме на рівні експертів та Старших посадових осіб з метою визначення умов запровадження безвізового режиму короткострокових поїздок громадян нашої держави до ЄС.

Важливим кроком у захисті прав громадян України на свободу пересування і підтримання родинних зв’язків стала робота з укладення двосторонніх угод між Україною та Польщею, Угорщиною, Словаччиною і Румунією про правила місцевого прикордонного руху для мешканців прикордонних районів. Переговорний процес щодо укладення такої угоди з Румунією триває.

У контексті розбудови взаємодії у сфері управління кордонами 11 червня 2007 р. підписано Робочі домовленості про оперативне співробітництво між Адміністрацією Державної прикордонної служби України та Європейським агентством з менеджменту оперативного співробітництва на зовнішніх кордонах держав-членів ЄС (FRONTEX). Налагоджено роботу з Місією Європейської Комісії з надання допомоги в питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова (EUBAM), започатковано практичну роботу між МВС України та Європейським поліцейським офісом (EUROPOL), а також між МОЗ України та Європейським моніторинговим центром з наркотиків та наркотичної залежності (EMCDDA).

У ході візиту делегації Адміністрації Державної прикордонної служби України до м. Варшава (Республіка Польща) 24-28 травня 2010 р. було підписано План співпраці між АДПСУ та FRONTEX на 2010-2012 рр.

План дій Україна - ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки та План-графік його імплементації

План дій ЮСБ та План-графік його імплементації охоплюють співробітництво по 15 ключових напрямах, зокрема таких, як: міграція, притулок, управління кордонами, візи, безпека документів, боротьба з організованою злочинністю та тероризмом, боротьба з відмиванням грошей, включаючи протидію фінансуванню тероризму, боротьба з торгівлею людьми, наркотиками, корупцією, правове співробітництво у цивільних та кримінальних справах тощо.

Аналіз виконання спільних заходів, визначених Планом-графіком, проводиться щорічно у рамках засідання Підкомітету № 6 (останнє відбулося 28 травня 2010 р. у м. Київ). Підсумки співробітництва між Україною та ЄС у сфері ЮСБ розглядалися 9 червня 2010 р. у м. Брюссель на міністерському засіданні Україна - ЄС з питань юстиції, свободи та безпеки, за результатами якого було відзначено важливість подальшого поглиблення та розширення співпраці із зазначених питань, ухвалено висновки засідання та погоджено алгоритм подальших дій щодо запровадження безвізового режиму для короткострокових поїздок громадян України до ЄС.

У ході засідання також обговорювались питання судової реформи, стан виконання угод між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз та про реадмісію осіб, боротьби з корупцією, питання управління міграції, кордоном, боротьби з організованою злочинністю, незаконним обігом наркотиків, торгівлею людьми, відмиванням коштів, прогресу України на шляху ратифікації Конвенцій Ради Європи про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додаткового протоколу до неї щодо уповноважених органів нагляду та транскордонних потоків даних, про заходи щодо протидії торгівлі людьми.

Чергове міністерське засідання Україна - ЄС з питань юстиції, свободи та безпеки планується провести у червні 2011 р. у м. Київ.

Угода про спрощення оформлення віз

Угоду між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз було укладено 18 червня 2007 р. (набрала чинності з 1 січня 2008 р.)

Положеннями Угоди встановлено преференції для всіх категорій громадян України в частині, що стосується візового збору (35 євро) та тривалості візових процедур (10 діб у звичайних випадках, 2 доби – у термінових), а також спрощення візових процедур для окремих категорій громадян України. Це, зокрема, стосується уніфікації документів, що підтверджують мету поїздки, критеріїв видачі багаторазових віз. Було також скасовано візові вимоги для власників дипломатичних паспортів. Право на безоплатне отримання шенгенських віз отримали 14 категорій українських громадян.

П’ятирічні багаторазові візи вправі отримувати дружина/чоловік, батьки та діти громадян України, які мають дозвіл на перебування в державах-членах ЄС, бізнесмени, журналісти, офіційні особи центральних та місцевих органів влади, конституційного та верховного судів, постійні члени офіційних делегацій.

Однорічні багаторазові візи видаються діячам науки, культури, спортсменам, професійним перевізникам, членам екіпажів поїздів, учасникам програм обміну між містами-побратимами. У разі використання протягом останніх двох років однорічних багаторазових віз, зазначені категорії громадян матимуть право на отримання багаторазових віз терміном дії від 2 до 5 років.

Безкоштовні візи отримують дружина/чоловік, батьки та діти громадян України, які мають дозвіл на перебування в державах-членах ЄС, учні, студенти, громадяни, які подорожують з гуманітарною метою, інваліди та супроводжуючі особи, спортсмени та супроводжуючі особи, журналісти, професійні перевізники, члени екіпажів поїздів, пенсіонери, діти віком до 18 років та залежні особи віком до 21 року, члени офіційних делегацій, представники центральних та місцевих органів влади, учасники програм обміну між містами-побратимами.

Ключовим елементом Угоди є положення про перспективу запровадження безвізового режиму для громадян України.

З метою моніторингу виконання положень Угоди створено Спільний комітет експертів з реалізації Угоди між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз (СВК), засідання якого відбуваються двічі на рік у м. Київ та м. Брюссель. 9 квітня 2008 р. у м. Київ відбулося перше засідання СВК, 28 листопада 2008 р. у м. Брюссель – друге, 6 травня 2009 р. у м. Київ – третє, 25 листопада 2009 р. у м. Брюссель – четверте засідання.

29 квітня 2010 р. у м. Київ відбулось п’яте засідання СВК, в ході якого було обговорено рекомендації щодо внесення змін і доповнень до Угоди.

Під час засідання також було відзначено досягнення певних позитивних результатів з імплементації Угоди. Українською стороною було внесено обґрунтовані пропозиції щодо додаткових заходів, які має здійснити сторона ЄС для того, щоб громадяни України змогли повною мірою скористатися перевагами Угоди.

Сторони домовились продовжити діалог з питання внесення змін та доповнень до Угоди.

Угода про реадмісію осіб

Угода між Україною та ЄС про реадмісію осіб, ратифікована Верховною Радою України 15 січня 2008 р., регулює процедури, пов’язані з ідентифікацією та поверненням громадян третіх країн та осіб без громадянства, які незаконно в’їхали на територію України або держави-члена ЄС, до держав їхнього походження або постійного проживання. Документом передбачені звичайна і прискорена процедури реадмісії, визначаються документи, що підтверджують походження нелегального мігранта, встановлюються часові рамки виконання запитів щодо реадмісії.

Для моніторингу виконання положень Угоди створено Спільний комітет з питань реадмісії. Засідання Спільного реадмісійного комітету відбуваються двічі на рік.

У 2008 р. засідання були проведені 9 квітня у м. Київ та 28 листопада у м. Брюссель. Третє засідання проходило 6 травня 2009 р. у м. Київ, четверте – 26 листопада 2009 р. у м. Брюссель.
30 квітня 2010 р. у м. Київ відбулось п’яте засідання Спільного реадмісійного комітету, у ході якого сторонами було схвалено протоколи попередніх засідань (третього та четвертого), обговорено стан імплементації Угоди між Україною та ЄС про реадмісію осіб, питання допомоги ЄС у будівництві пунктів для утримання нелегальних мігрантів, а також стан опрацювання імплементаційних протоколів між Україною та окремими державами-членами ЄС, що можуть укладатись на підставі п. 1 Статті 16 Угоди.

Важливість Угоди про реадмісію осіб обумовлена необхідністю спільної протидії нелегальній міграції. У цьому контексті особливого значення набуває належне управління міграційними процесами як на інституційному, так і на законодавчому рівнях. ЄС, у свою чергу, висловив готовність надати Україні фінансові ресурси з метою підтримки у виконанні Угоди. Відповідне зобов’язання ЄС зафіксоване у Спільній декларації стосовно технічного та фінансового забезпечення як додатку до Угоди.

Про розвиток безвізового діалогу між Україною та ЄС

На виконання домовленостей, досягнутих за результатами саміту Україна – ЄС
9 вересня 2008 р. (м. Париж), 29 жовтня 2008 р. (м. Брюссель) було офіційно започатковано безвізовий діалог між Україною та ЄС.

Ця подія стала важливим кроком до подальшого поглиблення відносин з Євросоюзом у міграційно-візовій сфері та у питанні забезпечення права громадян України на свободу пересування.

30 жовтня 2008 р. у м. Брюссель відбулась перша зустріч на рівні Старших посадових осіб у рамках безвізового діалогу Україна – ЄС, за підсумками якої досягнуто таких ключових результатів:

  • безвізовий діалог Україна – ЄС здійснюється за чотирма основними напрямами: безпека документів, у т.ч. впровадження біометричних даних, боротьба з нелегальною міграцією, у т.ч. реадмісія, громадський порядок та безпека, зовнішні зносини;
  • за вказаними напрямами створюються чотири спільні робочі групи, що узгоджуватимуть відповідні рекомендації на основі порівняльного аналізу законодавства України з нормами та стандартами ЄС, вироблятимуть методологію визначення умов запровадження безвізового режиму;
  • за результатами засідань робочих груп готуються спільні доповіді Старших посадових осіб, які оцінюють прогрес у безвізовому діалозі та окреслюють плани на перспективу.

Перший етап безвізового діалогу на рівні експертів проходив у грудні 2008 р. – травні 2009 р. (8-9 грудня 2008 р., м. Київ – засідання Робочої групи № 1 «Безпека документів, у т.ч. впровадження біометричних даних«; 25-26 березня 2009 р., м. Київ – Робочої групи № 3 «Громадський порядок та безпека«; 7 травня 2009 р., м. Київ – Робочої групи № 2 «Нелегальна міграція, у т.ч. реадмісія«; 12 травня 2009 р., м. Брюссель – Робочої групи № 4 «Зовнішні зносини«).

18 травня 2009 р. у м. Брюссель відбулась друга зустріч на рівні Старших посадових осіб України та ЄС, під час якої сторони підсумували результати безвізового діалогу за останні 6 місяців, що знайшло своє відображення у першому звіті Старших посадових осіб. Зазначений звіт було презентовано ЄК на засіданні Україна-Трійка ЄС на рівні міністрів юстиції та внутрішніх справ 3 червня 2009 р. у м. Люксембург.

У рамках згаданого засідання сторона ЄС наголосила на необхідності подальшого динамічного розвитку безвізового діалогу. Також сторони домовилися про перехід до наступного «операційного« етапу безвізового діалогу шляхом проведення виїзних місій в Україну експертів ЄС.

Протягом жовтня-листопада 2009 р. у м. Київ перебували чотири місії експертів ЄС, які здійснювали детальний аналіз ситуації в Україні у сфері безпеки документів, боротьби з нелегальною міграцією, забезпечення громадського порядку тощо. Зустрічі на рівні експертів України та ЄС проходили у форматі засідань робочих груп відповідно до визначених напрямів: 12-14 жовтня 2009 р. – засідання Робочої групи № 2; 19-22 жовтня 2009 р. – Робочої групи № 3; 27-28 жовтня 2009 р. – Робочої групи № 1; 11 листопада 2009 р. – Робочої групи № 4.

Робота у рамках експертних засідань була підсумована 19 листопада 2009 р. у м. Брюссель під час третьої зустрічі на рівні Старших посадових осіб України та ЄС. Результати безвізового діалогу були відображені у спільній доповіді, представленій на розгляд саміту Україна – ЄС 4 грудня 2009 р. у м. Київ.

19 травня 2010 р. у м. Брюссель відбулась чергова зустріч Старших посадових осіб, за результатами якої було досягнуто згоди щодо початку предметної роботи задля подальшого просування до запровадження безвізового режиму між Україною та ЄС, вироблено відповідні рекомендації.

Під час міністерського засідання Україна – ЄС з питань юстиції, свободи та безпеки (9 червня 2010 р., м. Брюссель) були схвалені рекомендації Старших посадових осіб стосовно переходу до повномасштабного операційного етапу безвізового діалогу на основі Плану дій щодо лібералізації безвізового режиму для короткострокових поїздок громадян України до ЄС.

11 жовтня 2010 р. Європейська Комісія розповсюдила проект Плану дій серед держав-членів ЄС для розгляду та погодження. 14 жовтня 2010 р. проект зазначеного документа було презентовано на засіданні COEST (Робоча група ЄС з питань Східної Європи та Центральної Азії).

25 жовтня 2010 р. в ЄС було прийнято політичне рішення стосовно того, що безвізовий діалог з Україною надалі відбуватиметься на основі Плану дій щодо лібералізації безвізового режиму.

На 14-му Саміті Україна-ЄС, що відбувся 22 листопада 2010 р. у Брюсселі, Україна першою з країн поза межами Балкан отримала від Євросоюзу План дій щодо лібералізації безвізового режиму для короткострокових поїздок українських громадян до держав Євросоюзу.

План дій розроблено за логікою та філософією «дорожніх карт«, що декілька років тому були надані ЄС балканським країнам (Сербії, Македонії, Чорногорії, Албанії, Боснії та Герцеговині) і вже привели до скасування Євросоюзом візового режиму з ними. Зміст Плану дій для України є ідентичним згаданим «дорожнім картам«.

Виконання Плану дій здійснюватиметься у два етапи. На першому етапі у відповідність до європейських стандартів мають бути приведені законодавство та політика України у визначених безвізовим діалогом сферах. У рамках другого – вжиті конкретні заходи з імплементації нового законодавства та адаптації національної практики у відповідних сферах до стандартів ЄС. Йдеться про такі сфери, як: підвищення безпеки документів, що посвідчують особу, у т.ч. впровадження біометричних даних; боротьба з нелегальною міграцією, у т.ч. реадмісія, забезпечення громадського порядку та безпеки, зовнішні зносини.

Двосторонні угоди з Польщею, Угорщиною, Словаччиною і Румунією про правила місцевого прикордонного руху для мешканців прикордонних районів

У 2007 р. Україною було ініційовано переговорний процес з Польщею, Словаччиною та Угорщиною, а у 2008 р. – з Румунією стосовно укладення двосторонніх угод про місцевий прикордонний рух, які передбачають спрощену (безвізову) процедуру перетину кордону мешканцями прикордонної зони (до 50 км).

На сьогодні такі угоди діють з Угорщиною (з 14.12.2007 р.), Словаччиною (з 27.09.2008 р.) та Польщею (з 01.07.2009 р.)..

Переговорний процес щодо укладення відповідної угоди з румунською стороною триває.

Співробітництво з Європолом, Євроюстом та Європейським моніторинговим центром з наркотиків та наркотичної залежності

Підписана 4 грудня 2009 р. у м. Київ у рамках Cаміту Україна – ЄС Угода між Україною та Європейським поліцейським офісом (Європолом) про стратегічне співробітництво сприятиме координації зусиль держав-членів ЄС та України у запобіганні і протидії будь-яким формам міжнародної злочинності, проявам терористичних загроз, торгівлі людьми, наркотиками та іншими психотропними речовинами, нелегальній міграції. Стратегічна угода передбачає обмін оперативною інформацією між відповідними службами МВС України та Європолом.

Ратифікація Україною Конвенції Ради Європи про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додаткового протоколу до неї (відповідний Закон України Верховна Рада ухвалила 6 липня 2010 р.) сприятиме продовженню переговорів з укладення Угоди про співробітництво з Європейським бюро судової співпраці (Євроюстом). Останній раунд переговорів відбувся у квітні 2007 р.

28 травня 2009 р. були проведені робочі консультації з відповідальними посадовцями Євроюсту, які підтвердили, що просування у підготовці до підписання Угоди про співробітництво видається можливим лише після прийняття необхідних нормативно-правових актів в Україні у сфері захисту інформації та персональних даних.

Започатковані консультації між Україною (Мін’юст) і ЄС (Генеральний директорат Європейської Комісії «Юстиція, свобода та безпека«), у ході яких обговорюватимуться питання співробітництва у цивільних справах (у т.ч. взаємного визнання судових рішень). Перший раунд консультацій відбувся 12 листопада 2009 р. у м. Київ.

28 січня 2010 р. у м. Київ підписано Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством охорони здоров’я України та Європейським моніторинговим центром з наркотиків та наркотичної залежності (EMCDDA).

Відповідно до положень Меморандуму сторони працюватимуть над налагодженням регулярного обміну інформацією про нові типи наркотиків та психотропних речовин, що з’являються в незаконному обігу, технологій їхнього виготовлення та вживання. Окрема увага приділятиметься розробці нових методів моніторингу незаконного вживання наркотиків.

15 вересня 2010 р. у Брюсселі відбулось експертне засідання Україна - ЄС з питань наркотиків. Під час засідання обговорювались питання протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, прекурсорів в Україні та ЄС у рамках відповідних документів. Українська сторона представила на розгляд учасників засідання Концепцію реалізації державної політики України з протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011-2015 рр., схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів вiд 13.09.2010 р. № 1808-р. Окрему увагу учасники засідання приділили питанню контролю за наркотиками, а також співробітництву України з EMCDDA та Європолом.

Співробітництво з Місією Європейської Комісії з надання допомоги в питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова (EUBAM)

7 жовтня 2005 р. було підписано Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України, Урядом Республіки Молдова та Європейською Комісією щодо Місії Європейської Комісії з надання допомоги в питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова (EUBAM), який став правовою базою практичного співробітництва між Україною, Молдовою та ЄС у прикордонно-митній сфері.

30 листопада 2005 р. Місія EUBAM, як консультативний та технічний орган, розпочала свою діяльність. Її штаб-квартира розташована у м. Одеса. Діють польові офіси Місії (Одеса, Кишинів, Котовськ, Кучурган, Басарабяска, Отач). Глава Місії EUBAM – Удо Буркхольдер.

20 травня 2009 р. розпорядженням Кабінету Міністрів України № 536-р було схвалено проект Угоди (у формі обміну нотами) між Урядом України, Урядом Республіки Молдова та Європейською Комісією про продовження мандату Місії Європейської Комісії з надання допомоги в питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова.

15 липня 2009 р. зазначена Угода набрала чинності, на підставі якої Місія EUBAM працюватиме на українсько-молдовському кордоні до 30 листопада 2011 р.

Взаємодія з Місією EUBAM покликана сприяти наближенню до європейських стандартів з охорони та управління кордоном, подальшому удосконаленню професійного потенціалу, зміцненню інституційних можливостей партнерських служб; розвитку інфраструктури та підвищенню рівня технічного оснащення українсько-молдовської ділянки кордону; об’єднанню зусиль на міжвідомчому та міжнародному рівні у протидії прикордонним правопорушенням під час спільних заходів.

14-15 квітня 2010 р. у м. Київ Місією EUBAM спільно з Адміністрацією Державної прикордонної служби України було проведено міжнародну конференцію на тему: «Інтегроване управління кордоном: досягнення та перспективи«. У ході заходу обговорювалась концепція інтегрованого управління кордонами ЄС, досвід її імплементації державами-членами, а також питання допомоги Місії EUBAM Україні та Республіці Молдова у запровадженні системи інтегрованого управління кордоном європейського зразка. У конференції взяли участь представники митних служб України та Молдови, а також 15-ти держав-членів ЄС, Агентства FRONTEX та інших організацій.

Двічі на рік під егідою Місії проводяться Консультативні ради (14-те засідання Консультативної ради відбулось 21 червня 2010 р. у м. Одеса) та щомісяця – Координаційні наради за участю представників партнерських служб України та Республіки Молдова (53-тя Координаційна нарада проведена 22 червня 2010 р. у м. Одеса). Українська сторона і надалі продовжуватиме вживати заходів для виконання згаданого Меморандуму задля забезпечення потреб у прикордонно-митних питаннях, зокрема у подальшому зміцненні інституційних можливостей служб, що співпрацюють з Місією EUBAM, залученні її допомоги для облаштування українсько-молдовської ділянки кордону та підвищення рівня технічного оснащення контрольних органів на кордоні, запровадження системи інтегрованого управління кордонами в Україні відповідно до стандартів ЄС.

Торговельно-економічне співробітництво між Україною та ЄС

Одним з пріоритетних напрямків зовнішньоекономічної діяльності України є подальший розвиток торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва з країнами ЄС.

За результатами аналізу показників зовнішньої торгівлі товарами та послугами України за І квартал 2010 року Європейський Союз був одним з найбільших зовнішньоторговельних партнерів України (поряд з країнами СНД). Так, частка ЄС у загальному зовнішньоторговельному обороті товарами та послугами України з країнами світу склала 28,24% (СНД – 40,37% відповідно). При цьому, частка експорту до ЄС-27 товарів та послуг українського походження становила 23,58%, а імпорту з ЄС – 32,89% відповідно.

Обсяги обороту товарами та послугами з країнами – членами ЄС у І кварталі 2010 року зросли порівняно з аналогічним періодом 2009 року на 13,73% та склали 7,29 млрд. дол. США.

При цьому обсяги експорту товарів та послуг зросли в порівнянні з 2009 роком на 10,14% та склали 3,04 млрд. дол. США, а імпорт товарів та послуг зріс на 16,44% і склав 4,25 млрд. дол. США.

Сальдо торгівлі товарами та послугами з країнами ЄС склалося від’ємним в обсязі 1,21 млрд. дол. США проти -0,88 млрд. дол. США у відповідному періоді 2009 року.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну станом на 01.04.2010 р. з країн-членів ЄС склав 31532,9 млн. дол. США, що становить 78,8 % від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в українську економіку. Приріст прямих іноземних інвестицій, здійснених в українську економіку у період з 01.04.2009 по 01.04.2010 з країн-членів ЄС 2908,2 млн. дол. США.

Серед країн ЄС перше місце за обсягами інвестицій в Україну посідає Кіпр (9105,1 млн. дол.); друге місце посідає Німеччина (6644,4 млн. дол.); третє місце - Нідерланди (3841,0 млн. дол.).

Загальний обсяг прямих інвестицій з України станом на 01.04.2010 р. до країн-членів ЄС сягнув 6435,9 млн. дол., що складає 94,7 % від загального обсягу українських закордонних інвестицій (6793,2 млн. дол. США).

Серед країн ЄС перше місце за обсягами інвестицій з України посідає Кіпр (6346,4 млн. дол.), друге місце посідає Польща (49,0 млн. дол.), третє місце - Латвія (30,2 млн. дол.).

Інтеграція українського енергетичного сектору з ринком ЄС

Стратегія співпраці між Україною та ЄС у сфері енергетики визначається Меморандумом про взаєморозуміння між Україною та ЄС щодо співробітництва в енергетичній галузі (Меморандум), укладеним 1 грудня 2005 року. Положеннями Меморандуму передбачена реалізація п’яти дорожніх карт: Ядерна безпека; Інтеграція ринків електроенергії та газу; Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів; Структурна реформа, підвищення стандартів техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі; Енергоефективність.

За чотири роки виконання Меморандуму досягнуто прогресу за напрямками:

· Ядерна безпека

- 28 травня 2010 р. у Брюсселі було підписано звіт про завершення виконання проекту в рамках спільної групи Україна – ЄК – МАГАТЕ щодо оцінки стану ядерної безпеки на діючих АЕС України за напрямками: проектна безпека; експлуатаційна безпека; поводження з радіоактивними відходами та зняття з експлуатації; ядерне регулювання. При цьому зазначено, що задачі Спільного проекту виконані у запланованих обсягах. Міжнародні експерти позитивно оцінили реалізацію проекту у цілому та, зокрема, підтвердили відповідність українських АЕС чинним стандартам МАГАТЕ.

Меморандумом визначається, що однією з передумов членства України в Енергетичному Співтоваристві, є приведення стану ядерної безпеки діючих українських АЕС у відповідність до законодавства ЄС.

· Інтеграція ринків електроенергії та газу

24 вересня 2010 року в Скоп’є Міністр палива та енергетики України Ю.Бойко та Міністр економіки Республіки Македонії, Головуючий в Енергетичному Співтоваристві Фатмір Бесімі підписали Протокол про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. Підписанню Протоколу передувало рішення ЄК від 26 серпня 2010 року про позитивне завершення верифікації положень Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», чинного з липня 2010 року, щодо його відповідності положенням газової директиви 2003/55/ЕС. Вступ України був схвалений Радою міністрів Енергетичного Співтовариства у грудні 2009 року.

Україна набуде повноправного членства в Енергетичному Співтоваристві через 30 діб після офіційного повідомлення про завершення виконання внутрішніх процедур, пов’язаних з ратифікацією Верховною Радою відповідного пакету документів.

Рішенням Консорціуму системних операторів (Consortium TSOs) від 27.07.2010 про підготовку проекту Контракту на фінансування Дослідження щодо виконання проекту з приєднання ОЕС України до ENTSO-E призупинено. Це пов’язано з тим, що попередньо планувалося здійснити фінансування Контракту з Державного бюджету України, а зміна джерела фінансування, яке на сьогодні залишається невизначеним, вимагає підготовки нового проекту Контракту.

Секретаріат ENTSO-E звернувся до НЕК «Укренерго« з проханням підтвердити готовність виконувати зазначене дослідження. У разі відповідного підтвердження, Секретаріат також очікуватиме від України інформації щодо джерел фінансування Контракту для здійснення Дослідження. За умови позитивного рішення України ЄК буде готова розглянути питання фінансової підтримки виконання згаданого Контракту коштом програми Прикордонного співробітництва ЄС (Cross Border Cooperation - СВС).

· Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів

- у 2008 р. українська сторона порушила перед ЄК питання про доцільність розбудови нового маршруту постачання газу з Каспійського регіону - проекту газопроводу «Білий потік». Протягом 2009 р. за фінансової підтримки ЄК було виконано проект дослідження газопроводу «Білий потік», результати якого будуть представлені у 2010 р.

Довідково: проект «Білий потік« поряд з газопроводами «НАБУККО» та Італія - Греція внесено до пріоритетних проектів в рамках політики ЄС щодо розбудови Південного коридору. Проект «Білий потік« складатиметься з двох стадій: потужність у 8 млрд. м3/рік з родовища газу «Шах Деніз» (Азербайджан) та 32 млрд. м3/рік з орієнтацією на туркменський газ за умови прокладення Транскаспійського газопроводу. Маршрут проекту «Білий потік« може пролягати від Супси (Грузія) через Україну до Румунії (1373 км) або прямо до Румунії (1238 км) з відгалуженням до Криму. Датою введення в дію газопроводу було визначено 2016 рік.

- пріоритетним напрямком співпраці України та ЄС є реалізація проекту Євразійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) шляхом інтеграції нафтотранспортних систем України та Польщі для постачання каспійської нафти нафтопроводом Одеса – Броди - Плоцьк на ринки європейських країн. ЄК рекомендує у подальшому опрацювати питання реалізації проекту ЄАНТК в рамках ініціативи «Східне партнерство«. На даний час МТП «Sarmatia Ltd» здійснює підготовку тендеру з вибору компанії, яка розроблятиме ТЕО проекту будівництва нафтопроводу «Броди - Плоцьк», деталізацію траси нафтопроводу, а також рапорт про вплив проекту на навколишнє середовище

- Загальна вартість продовження нафтопроводу оцінюється у суму в € 252 млн.

Довідково: На початку 2008 року було створено МТП «Sarmatia Ltd« за участю компаній «Укртранснафта« (Україна) і «Przyiazn» (Польща), DNKAR (Азербайджан), GNGK (Грузія) та «Klaipedos Nafta» (Литва). 16 червня 2009 р. СП «Sarmatia Ltd« передало на розгляд Європейської Комісії ТЕО проекту ЄАНТК. 14 жовтня 2009 р. у Брюсселі на експертному рівні відбулася презентація ТЕО проекту ЄАНТК на базі проектного використання нафтопроводу Одеса-Броди. Водночас, рівень подальшої політичної підтримки цього проекту з боку ЄС залежатиме від: наявності необхідних обсягів нафти; підтримки проекту іншими компаніями, наприклад «Shell«, «Ecson«, які працюють у Каспійському регіоні; необхідності проведення консультації з ЄБРР та іншими Міжнародними фінансовими інституціями щодо можливості надання фінансової підтримки даному проекту.

- Україна підтвердила свої зобов'язання щодо реформи газового ринку під час Спільної Міжнародної інвестиційної конференцій Україна – ЄС (23.03.2009, м. Брюссель). На Конференції українська сторона представила «Мастер-план« з модернізації транзитної ланки ГТС України, який базується на першочергових проектах, включаючи інфраструктуру підземних газосховищ (ПГС), з подальшою їх поетапною реалізацією. У Спільній заяві щодо модернізації ГТС Україна висловила свій намір щодо поступової інтеграції до єдиного енергетичного ринку Європейського Союзу, зокрема, через набуття членства в Енергетичному співтоваристві. Реалізація досягнутих домовленостей базується на відборі конкретних проектів мастер-плану модернізації ГТС України з гарантованим фінансуванням.

Протягом 2010 р., під егідою Світового банку за участю ЄБРР та Європейського інвестиційного банку проходить процес погодження ТЕО для підготовки 7 проектів, представлених українською стороною, з можливим фінансуванням до $1.7 млрд. Відповідно, сума фінансової підтримки трьох банків буде розділена за проектами, відібраними кожним з банків. Завершити підготовку ТЕО всіх проектів з пропозиціями щодо їх фінансування МФО планують до кінця 2010 року.

- В контексті посилення енергетичної безпеки в Європі, зокрема з питання надійного транзиту природного газу до ЄС Україна підтримує пропозицію єдиного європейського регулятора ENTSO-G (Європейська мережа системних операторів по газу) встановити технічний інтерфейс по з’єднанню ГТС України з Газотранспортною мережею ЄС.

Довідково: У лютому 2010 р. представник єдиного європейського регулятора ENTSO-G повідомив, що Правилами технічних процедур (Operational Procedures), розробка яких має бути завершена у 2010 р., буде передбачено можливість запрошення операторів третіх країн у якості спостерігачів до роботи в мережі ENTSO-G. Зокрема, було наголошено, що ENTSO-G планує розгляд питання про встановлення технічного інтерфейсу по з’єднанню ГТС України з Газотранспортною мережею ЄС.

Під час П’ятого засідання Підкомітету № 4 «Енергетика, транспорт, ядерна безпека та екологія« Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС (Київ, 22-23.03.2010) українською стороною було порушено перед ЄК питання щодо підтримки встановлення технічного інтерфейсу по з’єднанню ГТС України з Газотранспортною мережею ЄС згідно з Правилами технічних процедур ENTSO-G. При цьому представники ДК «Укртрансгаз» та регулюючого органу НКРЕ повідомили про готовність взяти участь в якості спостерігачів в мережі ENTSO-G після завершення відповідних формальностей.

· Структурні реформи, підвищення стандартів із техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі

У 2008 р. розпочато виконання проекту TACIS щодо розробки політики та реформування вугільного сектору України. Проект має на меті розробити комплексну програму реформування вугільного сектору України до 2016 р. та підвищити шахтну безпеку. Проблема різкого підвищення безпеки є актуальним питанням порядку денного у відносинах Україна - ЄС після низки аварій в шахтах України протягом 2007-08 рр. Проблема вилучення та утилізації шахтного метану невід’ємно поєднується із зобов’язаннями України щодо Кіотського протоколу, а відтак захистом навколишнього середовища. У 2008 р. обидві сторони погодили розробку ЄК спільно з Міністерством вугільної промисловості України, проекту на суму до 10 млн. євро, який буде профінансовано в рамках програми Співтовариства «Навколишнє середовище та раціональне використання природних ресурсів«. Також ЄК готова надати експертну допомогу Україні щодо залучення зовнішнього інвестування для розв’язання цієї проблеми. Інвестиції, перш за все, спрямовуватимуться на впровадження в Україні технологій чистого вугілля на ТЕС.

· Енергоефективність та використання відновлюваних джерел енергії

- Підготовлена та поступово впроваджується програма інвестиційної підтримки впровадження енергоефективних технологій та використання альтернативних джерел енергії в Україні. Досягнуто домовленості про залучення європейських експертів до розробки українських стандартів енергомаркування побутового та промислового обладнання, що мають відповідати директивам ЄС та загальноєвропейській практиці впровадження рівнів енергоефективності обладнання.

- У липні 2009 р. головуюча в ЄС Швеція започаткувала «Ініціативу щодо енергоефективності та захисту навколишнього середовища у Східній Європі/Україні» в рамках Програми ЄС «Східне партнерство». ЄК висловила принципову готовність виділити 50 мільйонів євро протягом 5 років з бюджету Європейського інструменту сусідства та партнерства (ЄІСП) для України з метою створення Фонду підтримки Ініціативи за умови отримання згоди на це з боку України. Зокрема, йдеться про передбачення в Державному бюджеті на 2010 рік коштів на співфінансування процесу створення Фонду підтримки та реалізації конкретних проектів. Зазначене, за інформацією шведської сторони, є також передумовою залучення до реалізації проектів інших донорів, які підтвердили свій принциповий інтерес, а саме: США, ФРН, Данії, Франції, Великої Британії, Швейцарії, Болгарії, Фінляндії, Норвегії та Канади. У цьому контексті шведська сторона звернула увагу на необхідність врахування а проекту закону України «Про здійснення державних закупівель» окремого спеціального механізму надання товарів і послуг в рамках реалізації цієї програми.

- Водночас, Рада Директорів Фінансового інструменту політики сусідства (ФІПС) шляхом письмової згоди від 8 червня 2009 р. схвалила рішення про реалізацію проекту Регіональної програми розвитку енергоефективності в корпоративному секторі, в якій Україна разом з Вірменією, Азербайджаном, Грузією та Молдовою є бенефіціаром. ФІПС надасть технічну допомогу ЄБРР у розмірі 2 млн. євро для сприяння розвитку енергоефективності корпоративних клієнтів банку у зазначених країнах. головним чинником впливу на політику України стали проблеми необхідності скорочення споживання імпортованих вуглеводнів, рішуче впровадження заходів енергозбереження та відновлювальних джерел енергії.

Центральноєвропейська ініціативаВиж

Співробітництво в рамках Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ)

Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ) є регіональним угрупованням країн Центральної та Східної Європи, діяльність якої має на меті налагодження багатостороннього співробітництва у політичній, соціально-економічній, науковій та культурній сферах та сприяння на цій основі зміцненню стабільності і безпеки в регіоні. До її складу входить 18 країн – Албанія, Австрія, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Чеська Республіка, Угорщина, Італія, Македонія, Молдова, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Чорногорія та Україна.

У листопаді 1989 р. у м. Будапешт Італією, Австрією, Угорщиною та Югославією було створено угруповання під назвою „Квадрогонале” з метою, зокрема, забезпечення підготовки Угорщини та Югославії до їхнього майбутнього членства у Європейському Союзі. Поступово розширюючись, у 1992 р. угруповання змінило назву на Центральноєвропейська ініціатива. Виконавчий секретаріат ЦЄІ розташований у м.Трієст (Італія).

Структурно діяльність ЦЄІ здійснюється на трьох рівнях: глав урядів, міністрів закордонних справ, а також національних координаторів країн-членів Ініціативи.

ЦЄІ шукає можливості відігравати більш помітну роль як регіональна міжнародна організація, одним з пріоритетних напрямків діяльності якої є всебічне сприяння вступу її країн-членів до Євросоюзу. ЦЄІ активно співпрацює з іншими європейськими регіональними організаціями, такими як Адріатично-Іонічна Ініціатива, Рада регіонального співробітництва, ОЧЕС, Рада держав Балтійського моря тощо.

У реалізації своїх цілей ЦЄІ спирається на підтримку парламентарів та бізнесових кіл країн-членів через спеціально утворені структури. Це, відповідно, Парламентський вимір ЦЄІ та Ініціатива Центральноєвропейських торгівельних палат. Зазначені структури не входять безпосередньо до ЦЄІ і діють незалежно, здійснюючи загальну координацію через Секретаріат ЦЄІ.

Україна почала розвивати контакти з ЦЄІ у 1992 р. шляхом участі в діяльності кількох робочих груп Ініціативи. У березні 1994 р. наша держава отримала статус члена Асоційованої Ради ЦЄІ, а 31 травня 1996 р. набула статус повноправного члена.

Україна розглядає ЦЄІ як важливий механізм інтеграції до європейського економічного та політичного простору, а також зміцнення стабільності в регіоні та подальшого розвитку всебічних відносин між країнами-членами Ініціативи. Фахівці України беруть участь у діяльності діючих у рамках ЦЄІ експертних мереж за такими напрямами як транскордонне співробітництво, транспорт, енергетика, наука і технології. На постійній основі здійснюється робота, спрямована на активізацію участі підприємств та організацій України у реалізації проектів співробітництва в рамках Ініціативи.

Україна головувала в ЦЄІ у 2012 році. Протягом 2013 р. співробітництво України з ЦЄІ здійснювалося у форматі «трійки», до якої входили також Угорщина та Австрія.

У 2014 році представники України взяли участь у зустрічі міністрів закордонних справ ЦЄІ (03.06.2014 р., м.Відень), міжнародному семінарі «25 років ЦЄІ і Східне партнерство» (16.09.2014 р., м.Мінськ), засіданні міністрів освіти і науки ЦЄІ (24.09.2014 р., м.Трієст), міжнародній конференція з питань транспорту та логістики (25-26.09.2014 р., м.Відень),  зустрічі міністрів сільського господарства країн ЦЄІ (8-10.10.2014 р., м.Відень), ювілейному саміті глав урядів країн-учасниць ЦЄІ (24.11.2014 р., м.Відень).

Україна також була представлена на молодіжному форумі «Право на діалог» (03-05.10.2014 р., м.Трієст), VIII Європейському медійному форумі Південно-Східної Європи (19.10.2014р., м.Скоп’є; було відзначено роботу представниці  України – журналістки Ганни Бабінець) та ін.

Від імені головоючої в ЦЄІ Австрії у 2014 році було зроблено дві заяви (07.03.2014 та 02.09.2014) на підтримку територіальної цілісності та суверенітету України.

 

Співробітництво України в рамках ЦЄІ 2015 року

2015 року в ЦЄІ головує Республіка Македонія.

2015 року представники України брали участь у низці заходів під егідою ЦЄІ, зокрема, 20-21 січня у Вінниці та 22-13 січня у Черкасах відбулися семінари-тренінги «Участь громадськості у бюджетному процесі на місцевому рівні», 3 лютого в Трієсті (Італія) представники Національної академії наук України взяли участь в конференції «Danube-INCO.NET: Просування досліджень та інновацій в Дунайському регіоні»; 9-18 березня у Празі (Чехія) троє представників України взяли участь у тренінгу з культурного менеджменту; 16-17 квітня у Будапешті (Угорщина) представники від Мінекономіки та Мінрегіону взяли участь у 4-ій зустрічі погоджувальних органів EGTC - ,,Обмін досвідом погоджувальних органів EGTC – економічний розвиток з точки зору ЄС та ЦЄІ»; 16-18 квітня у Києві за фінансового сприяння ЦЄІ відбулася П’ята міжнародна конференція «Розвиток органічного сектору в Центральній/Східній Європі та країнах Центральної Азії».

Українські дипломати взяли участь у Дипломатичному форумі, що традиційно проводиться під егідою ЦЄІ (14-16 травня Дубровнику (Хорватія).

20 травня в Скоп’є (Македонія) українська парламентська делегація взяла участь в засіданні Парламентського комітету ЦЄІ.

Динамічно розвивається співробітництво у сфері культури. Відома українська поетесаперекладачка, автор прозових творів Катерина Калитко перемогла в конкурсі на отримання стипендії на стажування в рамках ЦЄІ. ЇЇ стажування проходитиме в Боснії і Герцеговині.

Український музичний дует зайняв перше місце на 16 Міжнародному конкурсі камерної музики в Трієсті.

Активним є співробітництво в сфері освіти та науки. Одеський морський університет є головною установою університетської мережі ЦЄІ в Україні, регулярно виконує проекти ЦЄІ. Інститут теоретичної фізики (ІТФ) ім. М.М.Боголюбова НАН України на постійній основі співпрацює з Міжнародним центром теоретичної фізики ім. Абдуса Салама. В рамках співробітництва 15-20 червня 2015 року на базі ІТФ НАН України відбулася Міжнародна школа для молодих учених за темою: «Anomalous transport, superconductivity and magnetism in nanosystems». Фінансування заходу здійснювалося за рахунок Міжнародного центру теоретичної фізики ім. Абдуса Салама.

Українські науковці планують взяти участь в реалізації програми PRAISE. Зокрема, досягнуто домовленості щодо участі вчених НАН України у проектах програми PRAISE з біопалива (Advanced Biofuels), що формуються ЦЄІ. На сьогодні проводяться перемовини з іноземними колегами щодо підготовки кластеру, підготовлена узагальнена інформація про установи НАН України, які можуть бути залучені до реалізації проектів ЦЄІ біоенергетичного спрямування. З огляду на те, що з боку ЦЄІ було висловлено запевнення надати підтримку проведенню в Україні Міжнародного наукового симпозіуму з біопалива, продовжуються переговори з організації цього заходу у 2016 році. Україна ткож прагне набути членство в Міжнародному центрі генетичної інженерії і геноміки (ICGEB).

18 травня 2015 року Наглядова Рада (Board of Governors) ICGEB на річному засіданні ухвалила рішення про приєднання України до зазначеного Центру і запросила українську сторону до здійсненя практичних кроків з реалізації цього рішення (підписання Статуту, прийняття офіціних рішень державою і передача підписаного документа до ООН на зберігання).

Співробітництво України з ЦЄІ має бути спрямоване на максимальне залучення потенціалу, зокрема фондів цього об’єднання, просування в напрямку членства в Євросоюзі, використання системи Ініціативи для посилення іміджу нашої країни. Перспективи такої участі, безперечно, пов’язані із значною активізацією проектної діяльності, підвищенням присутності представників України на заходах ЦЄІ усіх рівнів та в її структурах і, таким чином, посиленням ваги у процесі прийняття рішень в рамках цього регіонального угруповання в цілому.

ЮНЕСКОВиж

Співробітництво України з ЮНЕСКО

Членство України в ЮНЕСКО стратегічно орієнтоване на сприяння розширенню міжнародного співробітництва вітчизняних наукових, освітніх і культурних інституцій шляхом забезпечення їх участі у програмній діяльності Організації.

Як міжнародна організація системи ООН ЮНЕСКО ставить перед собою завдання «сприяти зміцненню миру й безпеки шляхом розширення співробітництва народів у галузі освіти, науки й культури в інтересах забезпечення загальної поваги до справедливості, законності і прав людини, а також основних свобод, проголошених у Статуті ООН для всіх народів без розрізнення раси, статі, мови чи релігії». Цей політичний імператив – «сприяння миру і взаєморозумінню між народами» – став визначальним для подальшої концептуальної ролі ЮНЕСКО.

ЮНЕСКО створювалася у 1945 році після завершення Другої Світової війни,
в умовах, коли духовне відродження повоєнного світу було як ніколи актуальним.

У своїй діяльності ЮНЕСКО керується пріоритетами, що визначаються такими документами, як Середньострокова стратегія, що розрахована на 6-річний період, дворічні програми та бюджет. З метою приведення своєї програмної діяльності у відповідність до програм діяльності інших органів системи ООН, починаючи з 2014 року ЮНЕСКО розроблятиме Середньострокову стратегію на 8-річний період, а програму та бюджет на
4-річний період. Зазначені документи ухвалюються Генеральною конференцією Організації, яка разом з Виконавчою радою є одним із двох керівних органів ЮНЕСКО.

Нинішній Генеральний директор ЮНЕСКО І.Бокова, яка була обрана у 2009 році, головним лейтмотивом своєї діяльності проголосила пропагування та втілення ідеї «нового гуманізму», щo базується на визнанні і повазі права на співіснування та рівність при прийнятті рішень і пошуку консенсусу.

Відповідно до свого основного мандату, прописаного у статутних документах, Організація працює над створенням умов для діалогу між цивілізаціями, культурами і народами, який будується на повазі до загальних цінностей. ЮНЕСКО виходить з того, що саме шляхом діалогу між країнами і цивілізаціями світ може прийти до глобального розуміння необхідності зміцнювати мир, викорінювати злидні та забезпечити сталий розвиток усіх регіонів світу. Механізмами забезпечення такого діалогу і мають слугувати освіта і наука, культура та культурне співробітництво, комунікація та інформація.

 

Україна є членом ЮНЕСКО з 12 травня 1954 року. Отже, станом на сьогодні її членський “стаж” в Організації є досить вагомим – він складає вже 60 років.

Україна є стороною низки міжнародних конвенцій та рекомендацій цієї Організації, а саме:

  • Всесвітньої конвенції про авторське право (1952 р.);
  • Конвенції про охорону культурних цінностей на випадок збройного конфлікту та Протоколу до неї (1954 р.);
  • Конвенції про міжнародний обмін виданнями (1958 р.);
  • Конвенції про обмін офіційними виданнями та урядовими документами між державами (1958р.);
  • Конвенції про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (1960 р.);
  • Конвенції про визнання учбових курсів, дипломів про вищу освіту та вчених ступенів у державах регіону Європи (1979 р.);
  • Конвенції про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного ввозу, вивозу та передачі права власності на культурні цінності (1970 р.);
  • Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972 р.);
  • Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (1971 р.);
  • Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення
    їх фонограм (Конвенція про фонограми) (1971 р.);
  • Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні (1997 р.);
  • Конвенції про охорону підводної культурної спадщини (2001 р.);
  • Конвенції про збереження нематеріальної культурної спадщини (2003 р.);
  • Конвенції про боротьбу із допінгом у спорті (2005 р.);
  • Конвенції про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження (2005 р.).

 

Координацію співпраці національних інституцій з ЮНЕСКО покладено на Національну комісію України у справах ЮНЕСКО. Цей міжвідомчий орган при
МЗС України створено відповідно до Указу Президента України від 26 березня 1996 року.

Постійне представництво України при ЮНЕСКО функціонує в Парижі з грудня
1962 року. Головним його завданням є представлення та просування інтересів нашої держави у цій авторитетній міжнародній Організації.

Україна активно виступає ініціатором багатьох міжнародних програм та проектів.
У цьому зв’язку варто навести декілька прикладів.

Свого часу наша країна стояла у витоків ініціативи використання інформаційно-комунікаційних технологій для зміцнення миру, недопущення пропаганди війни, насильства i ненависті між народами. Результатом її зусиль стала розробка i прийняття відповідної Декларації ЮНЕСКО (1978 р.). Крім того, Україна є також одним із авторів розробки Декларації ЮНЕСКО про раси i расові забобони.

За період членства в ЮНЕСКО Україна чотири рази обиралася до керівного органу Організації – Виконавчої ради: 1981–1985 рр., 1995–1999 рр., 2001–2005 рр.
та 2013–2017 рр.

Україна активно виступає ініціатором багатьох міжнародних програм та проектів, зокрема в рамках одного із ключових напрямів діяльності ЮНЕСКО – збереження всесвітньої культурної та природної спадщини.

У 1997 році, під час 29-ї сесії Генконференцiї ЮНЕСКО Україна iнiцiювала звернення до ООН з метою проголошення Міжнародного року захисту та збереження культурної спадщини. У ході 31-ї сесії Генеральної асамблеї ООН ця пропозиція знайшла своє відображення – 2002 рік було проголошено ООН Міжнародним роком світової культурної спадщини.

Результатом однієї з останніх ініціатив України (спільно з Азербайджаном, Вірменією, Казахстаном та Росією) стало проголошення Генеральною асамблеєю ООН Міжнародного року зближення культур – 2010, в рамках якого в Україні 2-5 листопада 2010 р., під патронатом Президента України та егідою ЮНЕСКО було проведено Міжнародний семінар “Роль релігійних громад в управлінні об’єктами всесвітньої спадщини”, за результатами якого було ухвалено заключний документ, т.зв. "Київську заяву", в якій містяться конкретні пропозиції щодо розробки в рамках Конвенції 1972 р. нового актуального напряму діяльності.

Успішне проведення семінару в Києві та подальше розроблення тематики дало можливість Україні стати ініціатором нового напряму в рамках згаданої Конвенції та лідером зазначеного процесу в ЮНЕСКО, що, безумовно, матиме позитивний вплив на міжнародний авторитет нашої держави.

Тематичні напрями діяльності Національної комісії України у справах ЮНЕСКО:

освіта, молодіжна політика: ефективне функціонування та розширення мережі Кафедр ЮНЕСКО в Україні, координація роботи мережі Асоційованих шкіл ЮНЕСКО в Україні, проведення науково-методичних та освітніх конференцій під егідою Нацкомісії.

Наразі в Україні успішно діють 74 асоційованих школи ЮНЕСКО, а також
14 кафедр ЮНЕСКО.

Продовжується робота з реалізації рішень і рекомендацій ЮНЕСКО у сфері освіти. Зокрема, під егідою Національної комісії України у справах ЮНЕСКО проходять Всеукраїнські конференції учнів Асоційованих шкіл ЮНЕСКО, теми яких визначаються відповідно до актуальних аспектів діяльності ЮНЕСКО та ООН.

Почесне звання “Чемпіони спорту ЮНЕСКО” присвоєно всесвітньовідомим легкоатлету Сергію Бубці (у листопаді 2003 р.) та боксерам Віталію і Володимиру Кличкам (у грудні 2006 р.).

Іншим важливим напрямом діяльності України в рамках ЮНЕСКО є робота з використання можливостей Міжнародного дитячого центру "Артек" (центр під егідою ЮНЕСКО категорії 2), зокрема, проведення щорічного Міжнародного дитячого фестивалю "Змінимо світ на краще!" та засідань Всесвітньої дитячої Ліги Націй.

наука, комунікація та інформація: розвиток та координація співробітництва в рамках таких міжурядових програм, як Міжнародна програма “Людина та біосфера”, Міжнародна гідрологічна програма, програма Міжурядової океанографічної комісії, Міжурядової ради Програми “Iнформація для всіх”;

культура: забезпечення ефективного виконання Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 р., вжиття заходів щодо покращення стану збереження та використання українських об’єктів, що вже знаходяться у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а також включення нових українських об’єктів матеріальної та нематеріальної спадщини; сприяння міжкультурному діалогу.

Враховуючи багатогранність культурного та природного багатства України, здійснюється активна робота щодо збільшення представленості визначних українських пам’яток у Списку всесвітньої спадщини. Наразі до Списку входять сім українських культурно-архітектурних та природних перлин, а саме:

-  «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра» (1990 р.);

-  «Ансамбль історичного центру м. Львів» (1998 р.);

-   «Геодезична дуга Струве» (2005 р., транскордонний геодезичний об’єкт ”Дуга Струве” було номіновано від 10 європейських країн: Норвегії, Швеції, Фінляндії, Росії, Естонії, Латвії, Литви, Білорусі, Молдови та України. 4 геодезичні пункти ”Дуги Струве” знаходяться на території України – ”Баранівка”, ”Катеринівка”, ”Фельштин” (Хмельницька область) та ”Старонекрасівка” (Одеська область);

-  «Букові праліси Карпат та древні букові ліси Німеччини» (2007 р., транскордонний українсько-словацько-німецький об’єкт);

-   «Резиденція Буковинських та Далматинських митрополитів» (нині - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича) (2011 р.);

-  «Давнє місто Херсонес Таврійський та його хора (5 ст. до н.е. – 14 ст. н.е.)» (2013р.);

-  «Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі та України» (2013 р., транскордонний серійний українсько-польський об’єкт).

Україна підтримує тісні робочі контакти з Центром всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, зокрема, у контексті використання і збереження включених до Списку всесвітньої спадщини українських об’єктів, що мають видатну універсальну цінність.

19-29 червня 2011 р. у штаб-квартирі ЮНЕСКО у м. Парижі відбулася 35-а сесія Комітету всесвітньої спадщини (КВС), в якій взяла участь делегація України на чолі
із заступником Міністра культури України. У рамках сесії, 20 червня 2011 р. КВС  ухвалив внесену нашою країною резолюцію у розвиток Міжнародного семінару "Роль релігійних громад в управлінні об’єктами всесвітньої спадщини".

Під час 35-ї сесії Комітету відбулася також подія, яка має виключно важливе значення для міжнародного іміджу України, – 28 червня КВС схвалив рішення                   про включення об’єкта культурної спадщини "Резиденція Буковинських та Далматинських митрополитів" до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (нині – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича).

У ході 35-ї сесії Комітету було також прийнято рішення стосовно приєднання до включеного до Списку ЮНЕСКО у 2007 році українсько-словацького транскордонного об'єкта “Букові праліси Карпат” природного об’єкта ФРН “Древні букові ліси Німеччини”.

28 жовтня 2011 р. у Києві відбулося підписання Угоди між Урядом України, Урядом Республіки Білорусь та Урядом Республіки Польща про створення транскордонного біосферного резервату “Західне Полісся”. Започаткування нової форми міждержавного співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища передбачає об'єднання в єдину природоохоронну територію біосферних заповідників “Шацький” (Україна), “Західне Полісся” (Польща) та “Прибузьке Полісся” (Білорусь). Згадана ініціатива має високі шанси сприяти прискоренню формування Всеєвропейської екомережі та збереженню біологічного та ландшафтного різноманіття території Західного Полісся.

13 грудня 2011 р. у Львові відбулася урочиста церемонія вручення Сертифікату Міжнародної координаційної ради Програми ЮНЕСКО “Людина і біосфера” українському біосферному резервату “Розточчя”.

25 жовтня - 10 листопада 2011 р. у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі проходила 36-а сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО - найвищого керівного органу Організації.

Під час сесії відбулися вибори до Виконавчої ради та міжурядових органів і комітетів Організації. За підсумками виборів Україну було обрано до Міжнародної координаційної ради Програми ЮНЕСКО “Людина і біосфера” (МАБ) та до Комітету з питань штаб-квартири ЮНЕСКО.

У результаті проведеної українською стороною відповідної роботи до Календаря пам’ятних дат ЮНЕСКО на 2012-2013 рр., затвердженого резолюцією 36C/15 36-ї сесії Генконференції, було включено дві українські пам’ятні дати: 100-річчя від дня народження науковця М.М.Амосова та 150-річчя від дня народження науковця і мислителя В.І.Вернадського (спільна номінація з РФ).

Важливою подією на національному та міжнародному рівнях стало відзначення в рамках ЮНЕСКО 1000-річчя від дня заснування Софійського Собору (ювілей було включено до Календаря пам’ятних дат ЮНЕСКО на 2010-2011 рр.).

У 2012 році продовжувалася робота з популяризації у світі національної культурної та природної спадщини, а також нематеріальної спадщини України,
а саме:

- у січні 2012 р. передано до ЮНЕСКО два номінаційні досьє українських об’єктів «Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора (5 ст. до н.е. – 14 ст. н.е.)» та «Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі та України»з метою їх включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО;

- 24 червня - 6 липня 2012 р. делегація України взяла участь у роботі 36-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини (КВС) ЮНЕСКО (м. Санкт-Петербург, РФ), в рамках роботи якої було, зокрема, розглянуто питання щодо стану збереження українського об’єкта всесвітньої спадщини «Київ: Собор Св. Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра»;

- 6-8 листопада 2012 р. делегації України взяла участь у роботі офіційної (заключної) церемонії відзначення 40-річчя Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 р. (м. Кіото, Японія);

- участь у підготовці нової редакції Закону України «Про охорону культурної спадщини» (у т.ч. підготовка відповідного розділу, присвяченого українським культурним об’єктам, включеним до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО).

З метою включення у 2013 р. до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства забезпечено підготовку та передачу у березні  2012 р.
на розгляд Секретаріату ЮНЕСКО двох перших досьє українських елементів «Петриківський розпис – українське декоративно-орнаментальне малярство
ХІХ-ХХІ ст.» та «Косівська кераміка – традиційне ремесло Карпатського регіону XVI-XXI ст.».

Представники Секретаріату Національної комісії України у справах ЮНЕСКО взяли участь у роботі Міжнародної конференції національних комісій у справах ЮНЕСКО «Європейсько-арабський діалог: розбудова концепції нового гуманізму», яка відбулася 31 травня – 1 червня 2012 р. у Відні (Австрія), а також першого Кіпрського форуму на тему «Захист та збереження культурної спадщини
у Середземноморському регіоні. Спільна відповідальність» (м. Лімасол, Республіка Кіпр, 22-23 листопада 2012 р.), організаторами якого були Суверенний Мальтійський Орден, ЮНЕСКО, Європейська Комісія та Республіка Кіпр (в рамках піврічного президентства Кіпру у Раді Європейського Союзу).

На освітньому напрямі до мережі асоційованих шкіл ЮНЕСКО (АШЮ) включено 10 українських шкіл, які отримали відповідні Сертифікати ЮНЕСКО.

У рамках реалізації молодіжної політики, в МДЦ Артек (центрі під егідою ЮНЕСКО категорії 2) 21 липня – 1 серпня 2012 р. відбувся ХІ Міжнародний
дитячий фестиваль “Змінимо світ на краще!”
та 3-тя сесія Всесвітньої дитячої
Ліги Націй. Метою цих заходів є розвиток юнацької дипломатії та доведення прогресивних дитячих ініціатив щодо вирішення глобальних проблем сучасності до світових лідерів. Організатори фестивалю - благодійний фонд Надії і Добра за підтримки Кабінету Міністрів України, а також за сприяння Міністерства закордонних справ України та Міністерства соціальної політики України.

Участь у заході взяли делегації з 54 країн світу. За його 12-річну історію проведення гостями Артеківського свята стали близько 8 тисяч дітей із 73 країн світу.

У контексті просування природоохоронних ініціатив ЮНЕСКО, розширення Європейської мережі біосферних резерватів та збереження національних природних комплексів, біосферний резерват «Шацький» приєднано до транскордонного українсько-білорусько-польського природного заповідника «Західне Полісся».

5 вересня 2012 р. у м. Варшаві (Республіка Польща) відбулися урочисті заходи
з нагоди інавгурації українсько-білорусько-польського біосферного резервату «Західне Полісся», тристоронню Угоду про створення якої було підписано у м. Києві 28 жовтня 2011 року.

Сертифікат ЮНЕСКО про приєднання тристороннього біосферного резервату «Західне Полісся» до Всесвітньої мережі біосферних резерватів вручила головам офіційних делегацій України, Білорусі та Польщі Генеральний директор ЮНЕСКО Ірина Бокова.

11 квітня 2013 року під головуванням Голови Національної комісії України у справах ЮНЕСКО відбулося XІІІ засідання Національної комісії України у справах ЮНЕСКО.

З метою оптимізації та підвищення ефективності діяльності Нацкомісії у контексті забезпечення конструктивної співпраці України з ЮНЕСКО учасниками засідання було прийнято рішення структурувати склад згаданого міжвідомчого органу шляхом запровадження секторального принципу його діяльності (сектор культури та культурної спадщини, сектор освіти, сектор природничих наук та природної спадщини, сектор молодіжної політики та спорту, сектор науки, сектор міжвузівської координації на освітньому напрямі, сектор інформації та комунікації).

У контексті формування Календаря пам’ятних дат (на 2014–2015 рр.), до відзначення яких щорічно долучається ЮНЕСКО, рішенням 191-ї сесії Виконавчої
ради ЮНЕСКО (10-26 квітня 2013 р., м. Париж) чотири заявки від України (максимальна кількість від однієї країни) було рекомендовано до розгляду у рамках
37-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (5-20 листопада 2013 р.,
м. Париж), яка прийняла остаточне рішення щодо їх затвердження, а саме: Тараса Шевченка (200-річчя від дня народження, 9 березня 2014 р.), Павла Грабовського
(150-річчя від дня народження, 11 вересня 2014 р.), Михайла Коцюбинського
(150-річчя від дня народження, 17 вересня 2014 р.) та Михайла Вербицького
(200-річчя від дня народження, 4 березня 2015 р.).

На природоохоронному напрямі забезпечено, зокрема, участь української сторони у роботі 4-ї сесії Конференції держав-учасниць Конвенції ЮНЕСКО про охорону підводної культурної спадщини та 25-ї сесії Міжнародної координаційної ради Програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» (27-30 травня 2013 р.).

Поновлено членство України у Виконавчій раді Міжурядової океанографічної комісії (МОК) ЮНЕСКО. За результатами роботи 46-ї сесії Виконради МОК, яка відбулася у рамках 27-ї сесії Асамблеї МОК ЮНЕСКО (24 червня – 5 липня 2013 р.),
до складу Виконради обрано Генерального директора Океанологічного центру НАН України, академіка НАН України, голову регіонального Чорноморського комітету
МОК ЮНЕСКО, директора Інституту біології південних морів ім. О.О. Ковалевського
НАН України В.М.Єремєєва.

            Надано сприяння Міністерству екології та природних ресурсів України у контексті утворення української частини українсько-білорусько-польської Координаційної ради транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся» (розпорядження КМУ від 20.05.2013 р.), до складу якої (на постійній основі) увійшов  представник МЗС України.

Продовжується реалізація заходів щодо популяризації у світі українських пам’яток всесвітньої спадщини, а також збереження українських культурних
і природних об’єктів, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
.

МЗС/Секретаріатом Національної комісії України у справах ЮНЕСКО було вжито усіх необхідних підготовчих заходів з метою забезпечення прийняття за результатами роботи 37-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини (КВС) ЮНЕСКО (16-27 червня 2013 р., м. Пномпень, Камбоджа) збалансованого рішення щодо стану збереження трьох українських об’єктів, які знаходяться у Списку ЮНЕСКО, а саме: «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра», «Ансамбль історичного центру м. Львів» та «Букові праліси Карпат та древні букові ліси Німеччини» (спільна українсько-словацько-німецька номінація).

Також, за безпосередньої активної участі Секретаріату Національної комісії України у справах ЮНЕСКО/МЗС до Списку всесвітньої спадщини включено два нові українські культурні об’єкти - «Давнє місто Херсонес Таврійський та його хора»
(V ст. до н.е. – XIV ст. н.е.) та «Дерев’яні церкви Карпатського регіону України
та Польщі»
(спільна українсько-польська номінація, до складу якої входять 16 церков - по 8 від України та Польщі).

10-14 червня 2013 р. у штаб-квартирі ЮНЕСКО (м. Париж), у рамках відзначення 10-ї річниці Конвенції про збереження нематеріальної культурної спадщини, відбулася виставка «Петриківський розпис – кольори традиції», співорганізаторами якої, за сприяння МЗС/Секретаріату Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, виступили Дніпропетровські ОДА та обласна рада, Міністерство культури, Постійне представництво України при ЮНЕСКО.

У рамках головування України в Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) з 20 липня по 1 серпня 2013 р. у Міжнародному дитячому центрі «Артек» (Центрі ЮНЕСКО категорії 2) проходив перший в історії «Артеку» Дитячо-молодіжний саміт ОБСЄ, який був організований Всеукраїнським благодійним Фондом Надії і Добра за сприяння Міністерства соціальної політики України та Міністерства закордонних справ України.

Впродовж майже двох тижнів понад 500 дітей з держав-учасниць ОБСЄ та
держав-партнерів мали можливість обговорити питання у всіх трьох вимірах ОБСЄ, включаючи тематику безпеки, врегулювання конфліктів, принципи нерозповсюдження, навколишнього середовища, захист прав дітей, зокрема, протидію торгівлі дітьми, інформаційний та екологічний блоки та просування процесу "Гельсінкі + 40".

У рамках програми проводились тематичні дискусії, відбувалися національні презентації, пройшло засідання Дитячо-молодіжної Ради міністрів ОБСЄ. Саміт заклав міцні підвалини для розбудови майбутнього співробітництва молоді регіону ОБСЄ.

Офіційна церемонія закриття Саміту завершилася великим гала-концертом, в якому взяли участь молоді виконавці та танцювальні колективи. Присутні на заході
Спеціальний представник по протидії торгівлі людьми Марія Грація Джаммарінаро та Спеціальний представник майбутнього Сербського головування в ОБСЄ Раде Булатович високо оцінили зусилля Українського головування в організації цього заходу.

17 жовтня 2013 року в МЗС України відбулося XІV засідання Національної комісії України у справах ЮНЕСКО.

Головну увагу учасниками засідання було приділено стану виконання рішень ХІІІ засідання Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (11 квітня ц.р.) у контексті відповідних доручень Президента України та Кабінету Міністрів України, а також визначення головних завдань діяльності Нацкомісії на короткострокову перспективу
у світлі оновлених пріоритетів програмної діяльності ЮНЕСКО, відображених у проектах Середньострокової стратегії цієї організації на період 2014-2021 рр. та її Програми
і бюджету на 2014-2017 рр., ухвалення яких відбудеться в рамках 37-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (5-20 листопада ц.р., м. Париж).

Члени Нацкомісії особливо позитивно відзначили ефективність запровадженого на ХІІІ засіданні, за ініціативи Голови Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, принципу секторальної діяльності Нацкомісії.

З 5 по 20 листопада 2013 р. у Парижі проходила 37-а сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО.

Згідно з розпорядженням Президента України №332/2013–рп від 5 листопада
2013 р. у Генконференції взяла участь офіційна делегація України на чолі із Першим заступником Міністра закордонних справ України, Головою Національної комісії України у справах ЮНЕСКО.

Головним здобутком України на 37-й сесії Генконференції ЮНЕСКО стало обрання нашої держави до складу Виконавчої ради ЮНЕСКО (другого керівного органу Організації) на період 2013-2017 рр.

Як держава-член Виконавчої ради ЮНЕСКО, Україна увійшла до 4-х з 5-ти
комісій та постійних комітетів цього керівного органу Організації: Комісії з Програми
та зовнішніх зв’язків, Фінансово-адміністративної комісії, Спеціального комітету
та Комітету неурядових партнерів.

Впродовж 2013 року проводилась активна робота щодо подальшого просування українського елемента «Петриківський розпис – українське декоративно-орнаментальне малярство ХІХ-ХХІ ст.» з метою його включення до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства.

У рамках реалізації заходів щодо популяризації у світі мистецтва Петриківського розпису Секретаріат Національної комісії України у справах ЮНЕСКО надавав сприяння керівництву Дніпропетровської області у проведенні відповідних виставкових заходів у низці країн (зокрема, Азербайджані, Бельгії, Болгарії, Великій Британії, Греції, Іспанії, Киргизстані, Китаї, Кувейті, Марокко, Німеччині, Польщі, Узбекистані, Франції,
Чехії, Японії).

2-7 грудня 2013 року в ході 8-ї сесії Міжурядового комітету держав-учасниць Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини, яка проходила в м. Баку, український елемент - «Петриківський розпис - українське декоративно-орнаментальне малярство ХІХ-ХХІ ст.» було включено до Репрезентативного списку нематеріальної спадщини людства.

15 квітня 2014 року, в рамках роботи 194-ї сесії Виконавчої ради ЮНЕСКО
(5-15 квітня 2014 року, м. Париж, Франція), переважною більшістю голосів держав-членів Виконради було ухвалено внесену Україною резолюцію "Моніторинг ЮНЕСКО ситуації в Автономній Республіці Крим (Україна)", в якій висловлено занепокоєння зростаючою мілітаризацією півострову з боку Росії, що становить загрозу безперервності освітнього процесу, захисту свободи слова та збереження культурної спадщини.

Врахувавши надану українською делегацією інформацію, держави-члени Виконавчої ради ЮНЕСКО закликали Генерального директора Організації здійснювати на постійній основі жорсткий моніторинг ситуації в Криму у сферах компетенції ЮНЕСКО та представити доповідь Гендиректора за результатами моніторингу під час наступної 195-ї сесії Виконавчої ради ЮНЕСКО.

22 квітня 2014 р., на запрошення в.о. Міністра закордонних справ України,
з робочим візитом в Україні перебувала Генеральний директор ЮНЕСКО Ірина Бокова.

У ході візиту відбулися зустрічі І.Бокової з Прем’єр-міністром України,
в.о. Міністра закордонних справ України та головою Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, заступником Міністра закордонних справ України, під час яких було обговорено стан та перспективи співпраці України та ЮНЕСКО на пріоритетних напрямах програмної діяльності Організації, зокрема, у світлі нових викликів та загроз,
у т.ч. в умовах анексії Російською Федерацією Кримського півострову.

Особливу увагу було приділено питанням співробітництва України та ЮНЕСКО щодо вироблення спільного алгоритму дій з метою збереження та захисту української культурної, природної та наукової спадщини на окупованій Росією території Кримського півострова, забезпечення сталої роботи освітніх та наукових установ в АРК, а також реалізації головних положень ухваленої Виконавчою радою ЮНЕСКО 15 квітня ц.р. резолюції щодо ситуації в АР Крим («Моніторинг з боку ЮНЕСКО ситуації в Автономній Республіці Крим (Україна)»).

Генеральний директор також провела зустрічі з президентом Національної академії наук України, Міністром освіти і науки України, Міністром культури України та Президентом НОК України.

У рамках програми візиту в Україну І.Бокова взяла участь у церемонії спецпогашення ювілейної марки з нагоди відзначення 12 травня ц.р. 60-річчя членства України в ЮНЕСКО, а також в урочистих зборах Президії НАН України.

Під час заходу в НАНУ, Гендиректора ЮНЕСКО І.Бокову було нагороджено срібною медаллю НАН України «За сприяння розвитку науки».

Позитивна динаміка активізації діалогу на високому рівні між Україною
і ЮНЕСКО
спостерігається з моменту набуття нашою державою незалежності.  Зокрема, за цей період відбулося 4 візити найвищого керівництва ЮНЕСКО до України, 3 з яких за останні 4 роки. Крім зазначеного візиту Гендиректора ЮНЕСКО до України у квітні
2014 р., з кінця 2010 року представники вищого керівництва ЮНЕСКО двічі відвідали нашу країну – у листопаді 2010 року в Києві перебував заступник Генерального директора з питань культури Франческо Бандарін (з метою участі у Міжнародному семінарі "Роль релігійних громад в управлінні об’єктами всесвітньої спадщини", 2-5 листопада
2010 року; у квітні 2011 р. у Києві перебувала Генеральний директор Організації Ірина Бокова (в рамках участі на запрошення Президента України у Міжнародній конференції "25 років Чорнобильської катастрофи. Безпека майбутнього").

15-25 червня 2014 р. в м. Доха, Катар, відбулася 38-а сесія Комітету всесвітньої спадщини (КВС) ЮНЕСКО, в роботі якої взяла участь делегація України у складі представників Міністерства культури.

Під час сесії було ухвалено рішення щодо стану збереження двох українських об’єктів всесвітньої спадщини:

-    «Київ: Собор Св. Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра»;

-    «Букові праліси Карпат та древні букові ліси Німеччини»(спільна українсько-словацько-німецька номінація).

У цьому контексті важливо привернути увагу до того, що, вперше за кілька останніх років, внаслідок активної роботи української сторони, у першу чергу, представників Секретаріату Національної комісії України у справах ЮНЕСКО
та Постійного представництва України при ЮНЕСКО, рішення стосовно об’єкта «Київ: Собор Св. Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра»,
стан збереження якого планується обговорити під час 40-ї сесії КВС (2016 р.), було ухвалене без обговорення, оскільки його проект мав збалансований характер.

18 вересня 2014 р. в МЗС України відбулося 15-е засідання Національної комісії України у справах ЮНЕСКО.

Головну увагу учасники засідання приділили питанню бачення ролі ЮНЕСКО
в умовах нових викликів та загроз, а також, можливого внеску України у розвиток
та посилення партнерства в рамках цієї Організації.

Окремим пунктом порядку денного було обговорено наслідки російської агресії
і захист національної культурної спадщини в Автономній Республіці Крим та стан підготовки центральними органами виконавчої влади актуалізованої інформації стосовно ситуації в Криму з метою інформування Секретаріату ЮНЕСКО.

Крім того, було обговорено питання стану захисту і збереження українських об’єктів, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, та визначено пріоритети діяльності Нацкомісії у світлі виконання програмних завдань діяльності ЮНЕСКО.

У ході обговорення було наголошено на необхідності активізації роботи з метою популяризації у світі українських пам’яток історії та культури, зокрема, шляхом
їх включення до Списку всесвітньої спадщини та Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства.

15-31 жовтня 2014 р. у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі проходила 195-а сесія Виконавчої ради), членом якої є Україна на період 2013-2017 рр.

У роботі сесії взяла участь делегація України на чолі із заступником Міністра закордонних справ України.

Головним здобутком для нашої держави у контексті забезпечення національних інтересів стало ухвалення 195-ю сесією Виконради внесеної Україною резолюції «Моніторинг з боку ЮНЕСКО ситуації в Автономній Республіці Крим (Україна)», яку підтримали 22 країни.

Характерною відмінністю результатів голосування на нинішній сесії
у порівнянні із аналогічною резолюцією попередньої 194-ї сесії (квітень ц.р.) стало п’ятикратне збільшення кількості співспонсорства українського проекту документа.

Під час розгляду українського проекту в рамках Комісії з питань програми та зовнішніх зносин (РХ), представник України закликав держави-члени сприяти забезпеченню моніторингу ситуації в Автономній Республіці Крим у сферах компетенції ЮНЕСКО шляхом ухвалення відповідної резолюції, зазначивши, що цей документ підтверджує відданість Організації основоположним статутним принципам,
що ґрунтуються на загальновизнаних нормах міжнародного права. Українська делегація також привернула увагу учасників дискусії до численних порушень прав людини на півострові, зокрема, у сферах освіти, культури, віросповідання та свободи самовираження, а також утисків корінного народу Криму.

У рамках участі у сесії відбулася також окрема зустріч очільника української делегації з Генеральним директором ЮНЕСКО Іриною Боковою. Сторони обговорили можливий алгоритм спільних дій з метою збереження та захисту української культурної, природної та наукової спадщини на окупованій Росією території Кримського півострова, забезпечення сталої роботи освітніх та наукових установ в АРК, а також реалізації головних положень ухваленої Виконавчою радою ЮНЕСКО резолюції «Моніторинг
з боку ЮНЕСКО ситуації в Автономній Республіці Крим (Україна)».

Керівництвом ЮНЕСКО було підтверджено відданість Організації  принципам поваги до територіальної цілісності та державного суверенітету України.

24 березня 2015 р. у приміщенні Міністерства закордонних справ України відбулося ХVI засідання Національної комісії України у справах ЮНЕСКО.

Члени Національної комісії обговорили питання порядку денного зібрання, зокрема, щодо: змістовного наповнення Плану роботи Нацкомісії на 2015 рік; стану підготовки делегації України до участі у роботі 196-ї сесії Виконавчої Ради ЮНЕСКО (08-22 квітня 2015 року); виконання резолюцій «Моніторинг з боку ЮНЕСКО ситуації в Автономній Республіці Крим (Україна)», ухвалених минулого року на 194-й та 195-й сесіях Виконавчої Ради ЮНЕСКО; стану збереження українських об’єктів всесвітньої спадщини на тимчасово окупованій РФ території АР Крим та м. Севастополь; подання заявок до Міжнародного реєстру ЮНЕСКО «Пам’ять світу»; підготовки до відзначення в Україні 70-ї річниці ЮНЕСКО; аналізу існуючого стану секторальної діяльності Національної комісії; відновлення в електронному вигляді видання інформаційного Бюлетеня Національної комісії України у справах ЮНЕСКО; затвердження Порядку надання патронату Нацкомісії.

8-23 квітня 2015 року у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі проходила 196-а сесія Виконавчої Ради ЮНЕСКО, членом якої до 2017 року є Україна.

У роботі сесії взяла участь делегація України на чолі із заступником Міністра закордонних справ України, Головою Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, Представником України у Виконавчій раді ЮНЕСКО. 

Особливу увагу у ході виступу Глава делегації України приділив ситуації в Автономній Республіці Крим внаслідок  тимчасової окупації півострова і масштабного та системного порушення там прав людини, політики нетерпимості та дискримінації за національною, релігійною ознаками тощо.

У контексті ухваленої на двох попередніх сесіях цього керівного органу ЮНЕСКО резолюцій, і внесеного Україною на розгляд нинішньої сесії нового проекту документа  «Моніторинг з боку ЮНЕСКО ситуації в Автономній Республіці Крим (Україна)» Глава делегації наголосив, що Україна обстоює своє право на збереження та захист української культурної, природної та наукової спадщини на окупованій Росією території півострова, забезпечення сталої роботи освітніх та наукових установ в АРК, і сподівається, що голос ЮНЕСКО буде почутий серед голосів інших авторитетних міжнародних організацій.

У ході останнього пленарного засідання сесії було затверджено внесену Україною та підтриману, зокрема, США та країнами-членами ЄС, схвалену
16 квітня 2015 р. резолюцію «Моніторинг з боку ЮНЕСКО ситуації в Автономній Республіці Крим (Україна)».

2 червня 2015 р. у приміщенні штаб-квартири ЮНЕСКО в Парижі під головуванням Генерального директора ЮНЕСКО І.Бокової відбулася інформаційна зустріч щодо моніторингу ситуації в Автономній Республіці Крим (Україна), проведення якої передбачалося п.4 резолюції «Моніторинг ситуації в Автономній Республіці Крим (Україна)», ухваленої 196-ю сесією Виконавчої ради ЮНЕСКО (8-23 квітня ц.р., м. Париж).

Під час зазначеної зустрічі з доповідями щодо ситуації в АР Крим виступили: представник з питань свободи преси ОБСЄ Дуня Міятович, представник Офісу Верховного Комісара ООН з прав людини Рут Маршалл, директор французького офісу неурядової правозахисної організації “Amnesty International” Стефан Оберрайт та Генеральний директор Міжнародної ради з охорони пам’яток та історичних місць  (ICOMOS) Марі-Лор Лавенір.

Захід також відвідало близько 100 акредитованих при ЮНЕСКО керівників постійних представництв.

Під час виступів було надано досить об’єктивну картину ситуації в АРК у сферах компетенції ЮНЕСКО, зокрема, було наведено конкретні факти кричущих порушень прав людини та національних меншин, свободи віросповідання, доступу до освіти рідною мовою, безпеки журналістів, проблеми безкарності тощо.

Головним результатом інформаційної зустрічі стало підтвердження територіальної цілісності і державного суверенітету України з боку високих представників провідних міжнародних організацій з моніторингу  питань дотримання прав людини, свободи ЗМІ, прав національних меншин тощо. При цьому робилися також посилання на відповідну Резолюцію ГА ООН №68/262 від 27 березня 2014 р. У своїх виступах доповідачі широко (і без вагань) використовували терміни «окупація» та «анексія».

Під час заходу було також розповсюджено отримані МЗС України від ПРООН брошуру «Полуостров страха: хроника оккупации и нарушения прав человека в Крыму» (англ. та рос. мовами) та розтиражований Постпредством матеріал «Анексована освіта» (англ. мовою), які викликали значний інтерес серед учасників заходу.

19 червня 2015 р. у приміщенні Міністерства закордонних справ України відбулося ХVIІ засідання Національної комісії України у справах ЮНЕСКО у форматі наради керівників секторів Нацкомісії: культури та культурної спадщини; освіти; науки; природної спадщини; молодіжної політики; інформації та комунікації.

Члени Національної комісії обговорили питання порядку денного зібрання, зокрема, щодо виконання пунктів Плану роботи Нацкомісії у 2015 році та Рішення XVI засідання Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, а також внесення змін до Плану; стану підготовки делегації України до участі у роботі 39-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (28 червня – 8 липня 2015 року, м. Бонн, Німеччина); тематичного наповнення другого числа інформаційного бюлетеня Нацкомісії.

24 червня 2015 р. відбулися вибори Виконавчої ради Міжурядової океанографічної комісії (МОК) ЮНЕСКО (м. Париж, Франція), в ході яких Україну було переобрано до складу Виконавчої ради Комісії від II Східноєвропейської виборчої групи.

28 червня – 8 липня 2015 р. у Бонні (Німеччина) проходила 39-та сесія Комітету всесвітньої спадщини (КВС) ЮНЕСКО – міжурядового органу, який контролює виконання Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972 р.).

Згідно з ухваленими на 39-й сесії КВС рішеннями, до Списку всесвітньої спадщини було включено 24 нові об’єкти – 23 культурні та 1 змішаний (поєднує культурну та природну цінність).

Під час роботи сесії також були переглянуті Оперативні настанови з виконання згаданої Конвенції ЮНЕСКО, до яких були внесені зміни та доповнення.

У рамках пункту «Стан збереження об’єктів, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО» порядку денного 39-ї сесії КВС було ухвалено збалансовані рішення щодо трьох українських пам’яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО - «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра», «Ансамбль історичного центру м. Львів» та української частини транскордонного українсько-словацько-німецького об’єкта «Букові праліси Карпат та древні букові ліси Німеччини».

Бюлетень Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, випуск 1

Бюлетень Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, випуск 2

План роботи Національної комісії України у справах ЮНЕСКО у 2015 році

Порядок надання патронату Національної комісії України у справах ЮНЕСКО

Організація за демократію та економічний розвитокВиж

Співробітництво в рамках Організації за демократію та економічний розвиток – ГУАМ

Організація за демократію та економічний розвиток – ГУАМ є міжнародною регіональною організацією, яка заснована Азербайджанською Республікою, Грузією, Республікою Молдова та Україною 10 жовтня 1997 року та створена 23 травня 2006 року.

Основу договірно-правової бази ГУАМ становлять Статут, Київська декларація про створення Організації за демократію та економічний розвиток – ГУАМ від 23 травня 2006 року, інші договори та документи ГУАМ.

Згідно Статуту Організації основними цілями ГУАМ є утвердження демократичних цінностей, забезпечення верховенства права та поваги до прав людини, забезпечення сталого розвитку, укріплення міжнародної та регіональної безпеки та стабільності, розширення економічного та гуманітарного співробітництва, розвиток соціально-економічного, транспортного, енергетичного, науково-технічного та гуманітарного потенціалу, активізація взаємодії у сферах, що становлять спільний інтерес.

Співробітництво в рамках Організації здійснюється в політичній, економічній, правоохоронній та гуманітарній сферах.

Система функціонування ГУАМ включає галузеве та міжнародне співробітництво.

Основним органом ГУАМ є Рада, яка здійснює свою роботу на чотирьох рівнях: глав держав, міністрів закордонних справ, національних координаторів та постійних представників; рішення приймаються за принципом консенсусу.

Органом, що здійснює організаційно-технічне забезпечення діяльності Організації, є Секретаріат ГУАМ, офіційна інаугурація якого відбулась 26 лютого 2009 року.

Головування в ГУАМ здійснюється, як правило, на щорічній ротаційній основі. Україна головувала в Організації з травня 2006 року по червень 2007 року та у 2010 році.

Взаємодія країн-членів ГУАМ реалізується в рамках ООН, ОБСЄ та інших міжнародних організацій. У 2003 році ГУАМ надано статус спостерігача в Генеральній Асамблеї ООН.

На нинішньому етапі галузева співпраця в рамках ГУАМ здійснюється за такими основними напрямками: економіка та торгівля, попередження надзвичайних ситуацій та ліквідація їх наслідків, культура, наука та освіта, туризм, взаємодія в правоохоронній сфері та прикордонне співробітництво, транспорт, енергетика та інформаційні технології.

За роки існування ГУАМ усталеного характеру набуло співробітництво Організації з країнами-партнерами у форматі ГУАМ+, зокрема з США та Японією.

З 1 січня 2015 року розпочався річний період головування України в ГУАМ. Програма головування України передбачає суттєве посилення політичної взаємодії країн-членів, проведення скоординованих заходів з метою захисту їх територіальної цілісності та суверенітету. 

Участь у міжнародних організаціях / Світова організація торгівліВиж

Світова Організація Торгівлі (СОТ)

Світова Організація Торгівлі (СОТ)

Світова організація торгівлі (СОТ) — це міжнародна організація, метою якої є розробка системи правових норм міжнародної торгівлі та контроль за їх дотриманням. Головними цілями Організації є забезпечення тривалого і стабільного функціонування системи міжнародних торговельних зв’язків, лібералізація міжнародної торгівлі, поступове скасування митних і торговельних обмежень, забезпечення прозорості торговельних процедур.

СОТ була створена у січні 1995 року після підписання відповідної багатосторонньої угоди у м.Марракеш (Марокко) 15 квітня 1994 року. СОТ стала правонаступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) - організації, яка проіснувала з 1947 по 1994 рік і нараховувала 128 членів. У рамках ГАТТ було проведено вісім раундів багатосторонніх переговорів, спрямованих на лібералізацію торгівлі, скасування тарифних обмежень та зниження митних зборів. У ході переговорів було укладено 28 угод, що формують основу нормативно-правової бази СОТ, основними з яких є ГАТТ, Генеральна Угода з торгівлі послугами (ГАТС), Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), Угода про вирішення спорів, Угода про сільське господарство, Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів, Угода про технічні бар'єри в торгівлі, Угода про правила походження, Угода про процедури імпортного ліцензування, Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи, Угода про субсидії та компенсаційні заходи, Угода про захисні заходи.

Станом на вересень 2015 року членами СОТ є 161 країна світу, 22 країни ведуть переговори щодо вступу до СОТ. Членство у СОТ передбачає обов’язкову участь у всіх багатосторонніх угодах, крім декількох з обмеженим колом учасників.

Вищим органом СОТ є Міністерська Конференція, яка скликається раз на 2 роки і приймає найбільш важливі рішення у сфері торгівлі. Керівний орган - Генеральна Рада СОТ. Засідання цього органу проводяться кожні два місяці для здійснення нагляду за функціонуванням організації і виконанням відповідних угод. Генеральна Рада також виступає в якості вищого органу для розв'язання спорів і проведення огляду торговельної політики країн-членів.

Секретаріат СОТ розміщується у Женеві, його очолює Генеральний директор, якому допомагають 4 заступники.

З 1 вересня 2013 року Генеральним директором СОТ є Роберто Азеведо (до обрання обіймав посаду Постійного представника Бразилії при СОТ та інших міжнародних економічних організаціях у Женеві).

Офіційними мовами СОТ є англійська, французька та іспанська.

Більше інформації про СОТ можна знайти за адресою https://www.wto.org/english/thewto_e/thewto_e.htm

Україна і СОТ

Процес вступу України до СОТ розпочався 30 листопада 1993 року, коли до Секретаріату ГАТТ було подано офіційну заявку Уряду України про намір приєднатися до ГАТТ. 5 лютого 2008 року у Женеві відбулося засідання Генеральної Ради СОТ, на якому було підписано Протокол про вступ України до СОТ.

10 квітня 2008 року Верховна Рада України прийняла законопроект «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі». 16 квітня 2008 року Закон про ратифікацію був підписаний Президентом України. Згідно з процедурами СОТ, 16 травня 2008 року Україна стала повноправним членом цієї Організації.

Вступ України до СОТ відкрив перспективи для розвитку національної економіки. Україна на абсолютно рівних умовах та правах з іншими членами організації бере безпосередню участь у формуванні новітніх правил торгівлі на світовому ринку у рамках поточного раунду багатосторонніх торговельних переговорів з метою максимального врахування національних інтересів нашої держави у торговельно-економічній сфері.

Як член СОТ Україна отримала право використовувати механізм врегулювання суперечок в рамках СОТ, що сприяє справедливому вирішенню будь-яких суперечок з приводу дотримання положень угод СОТ, які можуть виникнути у країни з її торговими партнерами. У рамках зазначеного механізму було позитивно вирішено ряд важливих питань, а саме  дискримінаційного оподаткування, ліцензування деяких видів української продукції. Україна продовжує використовувати цей механізм СОТ, оскільки це є частиною системних зусиль, спрямованих на забезпечення та розширення присутності українських товарів на інших ринках.

Набуття Україною членства в СОТ створило необхідні передумови для підписання у червні 2010 року Угоди про вільну торгівлю з Європейською асоціацією вільної торгівлі (Норвегія, Швейцарія, Ісландія та Ліхтенштейн), яка набрала чинності з 1 червня 2012 року; стало потужним стимулом для започаткування переговорів з Європейським Союзом щодо створення зони вільної торгівлі. Політичну частину Угоди про асоціацію з Європейським Союзом України було підписано 21 березня 2014 року. Економічну частину цієї угоди було підписано 27 червня 2014 року.

Уряд України здійснює активну зовнішньоторговельну політику шляхом участі нашої країни у багатосторонніх торговельних переговорах та проводить ефективну роботу, спрямовану на реалізацію переваг членства України у СОТ з метою розширення експортних можливостей вітчизняних товаровиробників та захисту економічних інтересів держави на зовнішніх ринках.

Відповідальним за співробітництво України з СОТ центральним органом виконавчої влади визначене Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Більше інформації про стан співробітництва України в рамках СОТ можна знайти на веб-сайті Мінекономрозвитку за адресою: http://www.me.gov.ua/Tags/DocumentsByTag?lang=uk-UA&tag=SpivrobitnitstvoZSvitovoiuOrganizatsiieiuTorgivli

Організація економічного співробітництва та розвиткуВиж

Співробітництво в рамках Організації Економічного співробітництва та розвитку

ОЕСР – міжнародна організація, членами якої на сьогодні є 34 країни. 70 країн мають статус партнерів ОЕСР, беручи участь у багатьох сферах її діяльності. За впливом ОЕСР належить до трійки провідних світових економічних установ, поряд з МВФ та Світовим банком.     

ОЕСР була створена в 1961 році на базі Європейської організації економічного співробітництва, заснованої для управління допомогою з боку США та Канади в рамках Плану Маршала по реконструкції Європи після Другої Світової війни.

Від самого початку існування ОЕСР її діяльність спрямовується на зміцнення й підвищення ефективності економік держав-членів, покращення соціально-економічних умов та ситуації із зайнятістю, забезпечення економічного зростання як індустріально розвинутих країн, так і тих, що розвиваються.

Організація надає можливість її членам обговорювати та визначати напрямки політичного, економічного та соціального розвитку, обмінюватись досвідом, знаходити рішення проблем узгодженої політики та координувати внутрішню політику. В ОЕСР не видаються зобов’язуючі резолюції, натомість, розробляються рекомендації для урядів держав світу щодо удосконалення соціально-економічної політики. Ці рекомендації поєднують у собі позитивний досвід, допомагають знайти шляхи вирішення спільних проблем, скоординувати внутрішню та зовнішню політику.

Крім того, на ОЕСР покладено функції розробки науково-технічної політики, а також вирішення соціальних питань. Статистичні дані ОЕСР є першочерговим пріоритетним джерелом для урядів та неурядових фінансових, економічних, інвестиційних, промислових установ. Країни-члени ОЕСР застосовують єдину методологію, що дозволяє використовувати її як надійний інструмент аналізу та прогнозу розвитку глобальної економіки.

Головні напрями діяльності ОЕСР:

          - надання допомоги країнам – членам для підвищення рівня їх економічного та соціального розвитку;

          - сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, шляхом надання технічної допомоги;

          - налагодження відносин з органами державної влади всіх рівнів країн - членів;

          - підтримка зв'язків з іншими міжнародними організаціями для забезпечення ефективної співпраці та співробітництва з регіональними економічними організаціями;

          - усунення перешкод в обміні товарами (послугами, роботами);

          - надання допомоги в професійній підготовці кадрів у сфері науки й техніки.

Структура ОЕСР

Вищим органом ОЕСР є Рада, до складу якої входять по одному представнику від кожної країни-члена ОЕСР та представник Європейської Комісії. Секретаріат ОЕСР розміщується у Парижі. Керує Секретаріатом Генеральний секретар, якому допомагають 4 його заступники. Генеральний секретар головує в Раді ОЕСР, забезпечуючи таким чином зв'язок між національними делегаціями та секретаріатом.

Генеральний секретар ОЕСР - Ангель Гурріа (з 1 червня 2006 року).

Функціональними структурними підрозділами ОЕСР є комітети, до складу яких у якості експертів входять представники галузевих міністерств та відомств держав-членів, а також не членів ОЕСР. У рамках комітетів створюються робочі групи зі спеціалізованих питань, наприклад, Робоча група з суднобудування, Робоча група з питань розвитку малого і середнього бізнесу та підприємництва.

Організаційно до ОЕСР входять також напівавтономні структури, зокрема, Міжнародне енергетичне агентство, Агентство ОЕСР з ядерної енергетики, Європейська конференція міністрів транспорту, Центр розвитку, Центр з питань досліджень та інновацій в галузі освіти, Клуб Саеля.

Фінансування ОЕСР забезпечується країнами-членами організації. Розмір внеску кожної з країн до бюджету визначається за формулою, яка враховує "вагу економіки" цієї країни. Найбільшим контрибутором ОЕСР є США, які формують близько 22% бюджету цієї організації, на другому місці за розміром членського внеску – Японія (13%), на третьому місці – Німеччина (8%).

Організація не виділяє грошові кошти у тій чи іншій формі ні своїм членам, ні країнам, які з нею співпрацюють.

За погодженням з Радою, країни можуть фінансувати окремі програми та проекти шляхом виділення грантів. Необхідний обсяг річного бюджету організації та програма її роботи визначаються країнами-членами ОЕСР на засіданнях Ради.

 

Співробітництво з країнами, які не є членами ОЕСР

ОЕСР активно співпрацює з державами світу, які не є членами організації, у рамках спеціалізованих програм, міжнародних заходів тощо.  

ОЕСР постійно розширює географічне поле своєї діяльності, встановлюючи прямі контакти з країнами – не членами Організації. Ці контакти направлені на сприяння економічній інтеграції шляхом передачі цим країнам досвіду ОЕСР, а також знань та позицій держав-членів з найважливіших питань міжнародного співробітництва.

У 1998 році у рамках ОЕСР був створений Центр зі співробітництва з державами, що не є членами організації.

Штаб-квартира Організації знаходиться в м.Париж (Франція). Офіційні робочі мови ОЕСР: англійська і французька; адреса сторінки в Інтернеті: www.oecd.org.

 

Щодо співробітництва між Україною та ОЕСР

Співробітництво між Україною та ОЕСР започатковано у 1997 році шляхом підписання Кабінетом Міністрів України та ОЕСР Угоди щодо привілеїв, імунітетів та пільг, які надаються ОЕСР на території України. Угоду було ратифіковано Верховною Радою України у липні 1999 року (Закон України від 07.07.99 № 850-XIV).

Важливим механізмом координації співробітництва з ОЕСР з 2003 року є Координаційна рада у зв’язках з ОЕСР, спільні засідання якої проводяться на регулярній основі для обговорення актуальних питань двосторонньої співпраці. Головою Координаційної Ради є Міністр економічного розвитку і торгівлі України.

Представники України беруть участь у заходах, що проводяться ОЕСР для країн, що не є членами цієї організації.

На сьогодні Україна тісно співпрацює з ОЕСР в статусі асоційованого члена в рамках Комітету зі сталі, Глобального форуму ОЕСР з прозорості та обміну інформацією для податкових цілей; в статусі учасника (спостерігача) в рамках Комітету з конкуренції, Комітету з питань державного управління, Робочої групи з питань розвитку малого і середнього бізнесу та підприємництва, бере участь у заходах Міжнародного транспортного форуму (МТФ), Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), приєдналася до Насіннєвих схем ОЕСР по сортовій сертифікації насіння зернових, кукурудзи та сорго, у 2013 році Україна набула членства у Глобальному форумі з транспарентності та обміну інформацією для податкових цілей в рамках ОЕСР.

Крім того, ОЕСР проводить регулярні експертні огляди (Peer Review) у країнах-членах і у виняткових випадках – країнах, які не є членами Організації. Проведення кожного подібного огляду ОЕСР в Україні сприяє поглибленню співробітництва з ОЕСР. Крім того, огляди мають велике практичне значення, оскільки містять конкретні рекомендації щодо покращення державної політики у певній сфері. Так, експертами ОЕСР проведено в Україні наступні огляди:

  • § Економічний огляд України (2007);
  • § Огляд конкурентної політики України (2008);
  • § Огляд аграрної політики (2009);
  • § Огляді інвестиційної політики України (2011);
  • § Огляд секторної конкурентоспроможності України (2011);
  • § Огляд енергетичної політики України (2012);
  • § Територіальний огляд ОЕСР по Україні (2012-2013);
  • § Погляд на Уряд: 2013.

12 березня 2014 року Рада ОЕСР прийняла рішення щодо поглиблення співпраці з Україною шляхом надання досвіду Організації для вирішення існуючих питань у сфері державного управління нашої держави та проведення необхідних реформ, а також щодо призупинення процесу приєднання РФ до Організації.

7 жовтня 2014 року у штаб-квартирі ОЕСР в Парижі підписано Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та ОЕСР щодо поглиблення співробітництва (далі - Меморандум), що визначає пріоритетні сфери та форми співробітництва з ОЕСР на дворічний термін, зокрема:

  • розвиток малих та середніх підприємств (МСП);
  • боротьба з корупцією;
  • державне управління;
  • розвиток секторної конкурентоспроможності, в тому числі в галузях сільського господарства і зеленої економіки;
  • управління державними підприємствами;
  • удосконалення системи податкового адміністрування;
  • розвиток статистики тощо.

Від імені Уряду України Меморандум підписав в.о. Міністра  економічного розвитку і торгівлі України А.Максюта. Дорученням Кабінету Міністрів України від 28.01.2015 р. № 39774/9/1-14 затверджено План заходів з реалізації Меморандуму. Координатором роботи по виконанню Меморандуму з боку Уряду України є Міністерство економічного розвитку і торгівлі.

Пріоритетні напрями співробітництва між Україною та ОЕСР.

  • Завершення в середньостроковій перспективі процедури приєднання до Декларації ОЕСР про міжнародні інвестиції і багатонаціональні підприємства та набуття членства в Інвестиційному комітеті ОЕСР.
  • Завершення в середньостроковій перспективі процедури набуття членства в Комітеті з конкуренції ОЕСР.
  • Залучення експертної допомоги ОЕСР у впровадженні Антикорупційної стратегії на 2014–2017 роки; розробленні та впровадженні Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування; організації підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації з питань, пов’язаних із запобіганням корупції.
  • Проведення консультацій щодо співпраці з Робочою групою з боротьби з хабарництвом в міжнародних комерційних операціях ОЕСР.
  • Підготовка спільно з експертами ОЕСР дослідження «Погляд на Уряд: 2015»  у рамках набуття Україною статусу асоційованого учасника в Комітеті з питань державного управління ОЕСР; продовження співпраці у рамках програми SIGMA з питань реформування державного управління, управління державними фінансами, спрощення чинної нормативної бази  та інші.
  • Здійснення спільно з експертами ОЕСР експертної оцінки стану реалізації в Україні Акту з питань малого бізнесу для Європи та підготовка рекомендацій щодо реформування політики розвитку МСП у рамках проекту «Індекс політики щодо МСП: країни Східного партнерства (2012–2015 рр.)».
  • Продовження реалізації ІІІ фази проекту ОЕСР «Стратегія секторної конкурентоспроможності для України» Євразійської програми конкурентоспроможності, в рамках якого мають бути впроваджені рекомендації ОЕСР, спрямовані на удосконалення державної політики та покращення інвестиційної привабливості секторів з високим потенціалом підвищення конкурентоспроможності: агропромислового комплексу, виробництва альтернативних джерел енергії на основі біомаси, а також у сфері енергоефективності.
  • Реалізація проекту ОЕСР «Створення умов для започаткування схеми гарантування кредиту для малих і середніх підприємств в агробізнесі» в рамках Євразійської програми конкурентоспроможності;проведення обстеження МСП у регіонах України, аналіз напрямів державної політики та підготовка рекомендацій щодо інструментів регуляторної, інформаційної та фінансової політики на підтримку екологізації МСП у рамках реалізації проекту ОЕСР «Екологізація діяльності малих і середніх підприємств» програми «Екологізація економіки країн Східного партнерства Європейського Союзу» (EaP GREEN) (започаткованого в грудні 2014 року).

В рамках участі у Всесвітньому економічному форумі у Давосі (21-24 січня 2015 р., Швейцарія) відбулася зустріч Президента України П.О.Поршенка з Генеральним секретарем ОЕСР Ангелем Гурріа. В ході зустрічі було підтверджено налаштованість ОЕСР на поглиблення співробітництва з Україною, а також наголошено на важливості для України залучення найкращих світових практик, які поширює ОЕСР, для реформування нашої країни. 

 

ОЧЕСВиж

Співробітництво в рамках Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС)

25 червня 1992 р. в м. Стамбул 11 країн Причорномор'я підписали Стамбульську декларацію про Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС), що визначала загальні рамки діяльності цього міждержавного об’єднання.

Статут Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) був підписаний 5 червня 1998 р. під час Ялтинського Саміту Глав держав та Урядів країн-членів ЧЕС, а 1 травня 1999 р. він набув чинності. Тим самим ОЧЕС трансформувалася з міжурядового механізму співробітництва у повноцінну міжурядову регіональну організацію.

Членами Організації є 12 країн: Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина та Україна.

Створені та активно діють інституції ОЧЕС: Парламентська Асамблея (ПАЧЕС), Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР), Ділова рада (ДР ЧЕС) та Міжнародний центр чорноморських досліджень (МЦЧД). Ці органи діють згідно з принципами, викладеними у Стамбульській Декларації та Статуті ОЧЕС, і виконують свої функції відповідно до власних статутних документів. З метою налагодження більш тісної співпраці в рамках системи органів ОЧЕС проводяться періодичні координаційні наради за участю головуючої в Організації країни та керівників секретаріатів згаданих структур.

Відповідно до Статуту країни-члени співпрацюють за такими напрямками: торгівля та економічний розвиток, фінанси та банківська діяльність, зв'язок, енергетика, транспорт, сільське господарство, охорона здоров'я i фармацевтика, охорона навколишнього середовища, туризм, наука i технології, співробітництво у сфері культури, обмін статистичними даними та економічною інформацією, співробітництво між митними органами, гуманітарні контакти, боротьба з організованою злочинністю тощо.

Згідно Статуту ОЧЕС, період головування країни в Організації складає 6 місяців, ротація головування відбувається відповідно до латинського алфавіту. На період головування міністр закордонних справ країни є головою ОЧЕС та має координувати усю діяльність в рамках Організації, гарантувати належне керування справами так само як і виконання прийнятих резолюцій та рішень. Якщо країна відмовляється від головування, воно автоматично переходить до наступної за списком країни.

У 2001 р. в рамках ОЧЕС був прийнятий документ «Економічний порядок денний для ОЧЕС», який фактично є колективною стратегію, що спрямована на досягнення конкретних результатів та цілей ОЧЕС.

Головним постійним органом ОЧЕС, що приймає рішення, є Рада міністрів закордонних справ (РМЗС). Засідання Ради проводяться, як правило, двічі на рік, по закінченню головування країни. Рада вирішує всі питання щодо функціонування ОЧЕС, розглядає результати діяльності допоміжних органів i приймає відповідні резолюції, рішення та рекомендації. Рішення РМЗС приймаються консенсусом. У період між засіданнями Ради координацію діяльності в рамках ОЧЕС здійснює Діючий голова – міністр закордонних справ головуючої в ОЧЕС країни.

Комітет старших посадових осіб (КСПО) ОЧЕС репрезентує міністрів закордонних справ країн-членів між засіданнями РМЗС і діє від їх імені. Зокрема, КСПО розглядає діяльність допоміжних органів, виконання рішень і рекомендацій Ради, готує пропозиції щодо прийняття Радою нових рішень та вносить для затвердження Радою проект бюджету ОЧЕС.

Допоміжними органами ОЧЕС є робочі групи, які проводять регулярні засідання для обговорення конкретних напрямків галузевого співробітництва. В рамках Організації функціонують робочі групи з таких питань: сільського господарства та агропромисловості, фінансів та банківської діяльності, боротьби зі злочинністю, інформаційних та телекомунікаційних технологій, співробітництва у надзвичайних ситуаціях, енергетики, захисту навколишнього середовища, обміну статистичними даними, охорони здоров'я i фармацевтики, науки i технологій, малого та середнього бізнесу, туризму, торгівлі та економічного розвитку, транспорту, культури, освіти, організаційних. Крім того, в разі необхідності можуть створюватися тимчасові робочі групи експертів з конкретних питань.

Виконавчим органом Організації є Постійний Міжнародний Секретаріат ОЧЕС, що розташований у м. Стамбул. Секретаріат функціонує під загальним керівництвом Діючого голови ОЧЕС. Безпосереднє керівництво здійснюється Генеральним секретарем ПМС ОЧЕС.

В ОЧЕС діє механізм ''Трійки'', який скликається за пропозицією Діючого голови з метою обміну думками щодо поточної роботи, напрямків майбутньої діяльності ОЧЕС та її відносин з іншими міжнародними організаціями та установами.

З метою надання фінансової підтримки розробці та реалізації міжнародних галузевих проектів, що сприятимуть розвитку регіонального співробітництва, у 2004 р. розпочав своє функціонування Фонд розвитку проектів ОЧЕС. З цією ж метою у 2007 р. за ініціативою Греції розпочав діяльність Грецький фонд розвитку ОЧЕС на основі початкового внеску цієї країни у розмірі 2 млн. євро.

З 2009 року затверджуються програмно-орієнтований бюджет Організації, що має забезпечити реалізацію проектів і програм співробітництва за галузевими напрямами.

У рамках ОЧЕС підписана низка документів про регіональне співробітництво, серед яких: Угода між урядами держав-учасниць про співробітництво у наданні надзвичайної допомоги і ліквідації надзвичайних ситуацій, що виникли внаслідок лих природного і техногенного характеру; Угода про співробітництво у боротьбі зі злочинністю, зокрема організованою; Меморандуми про взаєморозуміння у сприянні вантажним автоперевезенням у регіоні, з розвитку морських магістралей регіону ОЧЕС, про скоординований розвиток Чорноморського транспортного кільця швидкісних автомагістралей, про взаєморозуміння у співробітництві між дипломатичними академіями та інститутами при міністерствах закордонних справ країн-членів ОЧЕС. Підписані також Угода про спрощення візових процедур для підприємців та Угода про спрощення візового режиму для водіїв вантажного автотранспорту країн-членів ОЧЕС.

ОЧЕС налагодила співробітництво з іншими міжнародними регіональними організаціями та ініціативами. З жовтня 1999 р. ОЧЕС має статус спостерігача в Генеральній Асамблеї ООН.

Свідченням інтересу до ОЧЕС є кількість країн та інституцій, що співпрацюють з Організацією у рамках відповідних угод або мають статус спостерігача. Серед них - Секретаріат Енергетичної Хартії, Європейська Комісія, Комісія з захисту Чорного моря від забруднення, а також такі країни як США, Австрія, Німеччина, Франція, Польща, Словаччина, Хорватія, Чехія, Італія, Білорусь, Єгипет, Ізраїль, Туніс та інші. Низка міжнародних неурядових організацій та країн отримали в ОЧЕС статус секторального діалогового партнера.

З 1 січня по 30 червня 2013 р. Україна востаннє головувала в ОЧЕС. Основні зусилля у ході головування були зосереджені на сприянні розвитку багатостороннього економічного співробітництва у Чорноморському регіоні; практичній реалізації раніше прийнятих рішень та укладених угод; посиленні проектно-орієнтованого підходу в рамках реалізації проектів і програм регіонального значення; усуненні бар’єрів у взаємній торгівлі, гармонізації митного та торгового режимів на основі вимог СОТ; зміцненні фінансового потенціалу Організації; сприянні діяльності ОЧЕС у сфері охорони навколишнього середовища; розвитку туристичної сфери тощо.

У період головування України в ОЧЕС проведено 20 засідань керівних комітетів, профільних робочих (експертних, спеціальних) групп, а також три міністерські зустрічі.

З 1 липня 2015 р. розпочалось піврічне головування Румунії. Серед основних пріоритетів головування  відзначено: поглиблення співробітництва між ОЧЕС та ЄС, подальше просування проектно-орієнтованого характеру в діяльності ОЧЕС, реформування та підвищення ефективності діяльності ОЧЕС (розпочато підготовку до Ювілейного саміту з нагоди 25-річчя ОЧЕС).

НАТОВиж

Особливе партнерство України з НАТО

Особливе партнерство України з НАТО

Пріоритетним національним інтересом України у сфері зовнішньополітичної діяльності є розвиток та дальше поглиблення відносин стратегічного партнерства України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО), з дотриманням принципів, зафіксованих у Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного договору, підписаній 9 липня 1997 року, Декларації про її доповнення від 21 серпня 2009 року, а також на виконання рішень, прийнятих за результатами засідання Комісії Україна – НАТО на рівні глав держав та урядів (4 вересня 2014 року, м.Ньюпорт, Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії).

Основоположними документами, що продовжують визначати відносини між Україною та НАТО на сучасному етапі, є Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору (9.07.1997 р.) та Декларація про доповнення Хартії про особливе партнерство (21.08.2009 р.).

Указом Президента України від 24.09.2014 р. № 744/2014 уведено в дію рішення Ради національної  безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності», яким визначено, що пріоритетним національним інтересом України у сфері зовнішньополітичної діяльності у 2014 та наступних роках є дальший розвиток відносин стратегічного партнерства України з США, ЄС та НАТО.

23 грудня 2014 року Верховна Рада України прийняла рішення про відмову України від позаблокового статусу, який виявився неефективним у контексті убезпечення держави від зовнішньої агресії та тиску. Внесений Президентом України проект (реєстр. № 1014-3 – був розроблений МЗС України) підтримала конституційна більшість народних депутатів України (303 голоси «за»).

Відповідно, внесені зміни до ст. 6, 8 Закону «Про основи національної безпеки України» і ст. 11 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», згідно з якими, відновлено курс євроатлантичної інтеграції, а основними напрямами державної політики з питань національної безпеки і основними засадами зовнішньої політики України визначено поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації.

У контексті розвитку відносин України з НАТО на найвищому рівні ухвалені рішення про відмову України від здійснення політики позаблоковості; визначення нової Стратегії національної безпеки України (затверджена Указом Президента України від 5 травня 2015 року №287/2015); проведення комплексного огляду сектору безпеки і оборони України; вдосконалення системи координації співробітництва України з НАТО; підвищення ефективності під час підготовки та реалізації річних національних програм; досягнення Україною максимального рівня взаємосумісності та спільних спроможностей з НАТО; впровадження стандартів НАТО у військовій сфері.

Відносини між Україною та НАТО мають два основних виміри: політичний діалог і практичне співробітництво. Політичний діалог України з Альянсом забезпечується шляхом двосторонніх контактів на всіх рівнях, включно з міжпарламентським виміром. Провідну роль у поглибленні цього діалогу відіграє Комісія Україна-НАТО (КУН), створена в 1997 р. на виконання положень Хартії про особливе партнерство.

Ключовим системним документом розвитку співробітництва з НАТО та важливим інструментом здійснення реформ в Україні за підтримки Альянсу є Річні національні програми співробітництва Україна-НАТО (РНП), які розробляються з 2009 року. РНП-2015 затверджена Указом Президента України № 238/2015 від 23 квітня 2015 року.

В українському суспільстві збільшується суспільна підтримка курсу на членство України в НАТО. За різними даними – це 40-50%. МЗС працює над тим, щоб у повній мірі використати відкриті для України можливості зближення з НАТО. Для цього укладені рамкові угоди і триває робота над відповідними імплементаційними угодами в рамках Трастових фондів на підтримку обороноздатності України, зокрема, таких фондів налічується п’ять:

Трастовий фонд НАТО з кібербезпеки;

Трастовий фонд НАТО з реформування систем логістики і стандартизації ЗС України;

Трастовий фонд НАТО з фізичної реабілітації (протезуванні) військовослужбовців, поранених в АТО;

Трастовий фонд НАТО з модернізації системи управління та зв’язку;

Трастовий фонд НАТО з перепідготовки та соціальної адаптації військовослужбовців.

Окрім того, запрацював перший в рамках Комісії Україна-НАТО Трастовий фонд з перезахоронення радіоактивних відходів. Разом це біля 6 млн євро. Ще на 10 млн євро можуть розраховувати українські науковці протягом 2014-2017 рр. в рамках Програми НАТО «Наука заради миру та безпеки».

Також домовлено про створення нового Трастового фонду в підтримку України з розмінування та протидії саморобним вибуховим пристроям, визначені напрями партнерства між Україною та НАТО у сфері стратегічних комунікацій.

Підготовлено до підписання Угоду між Урядом України та Організацією Північноатлантичного договору про статус Представництва НАТО в Україні. Таку установу Альянс матиме вперше і саме в Україні. Також вперше в Україні у вересні ц.р. на Яворівського полігону пройдуть командно-штабні навчання з реагування на надзвичайні ситуації «Україна-2015», які відкриватимуть Президент України та Генеральний секретар НАТО.

Від НАТО та її держав-членів продовжує надходити матеріально-технічна, дорадча, тренувальна допомога українському сектору безпеки і оборони.

Для розвитку практичного співробітництва під егідою КУН створено п’ять спільних робочих груп Україна-НАТО (СРГ): з питань воєнної реформи (СРГ ВР); оборонно-технічного співробітництва (СРГО); економічної безпеки; планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру (СРГ ПНС); зі співробітництва з питань науки і довкілля (СРГ НОД).

У 2014-2015 рр. в Україну було направлено 9 радників в оборонній сфері до Офісу зв’язку НАТО в Україні в цілях дорадчої допомоги у підготовці нової Стратегії національної безпеки України; проведення комплексного огляду сектору безпеки і оборони України; досягнення Україною максимального рівня взаємосумісності та спільних спроможностей з НАТО; впровадження стандартів НАТО у військовій сфері (згідно з Коаліційною угодою в рамках реформи ЗСУ передбачається   поступовий перехід (до 2019 р. ) на стандарти НАТО (STANAG)).

Україна бере участь в операціях НАТО в Афганістані та Косово.

Для України стратегічне партнерство з НАТО є невід’ємною складовою євроінтеграційного курсу, оскільки доповнює процес внутрішньодержавних перетворень у контексті імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами – членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, реалізації Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», схваленої Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5, та виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2014 року № 695 та схваленої Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2014 року № 26-VIII, важливими реформами оборонного та безпекового секторів, оборонно-промислового комплексу та національних Збройних Сил. Це дасть змогу зробити процес інтеграції України в європейську та євроатлантичну спільноту комплексним і всеохоплюючим.

Міжнародна організація франкофоніїВиж

Міжнародна організація Франкофонії (МОФ)

Міжнародна організація Франкофонії (МОФ) створена в 1970 р. у Ніамеї (Нігер) за ініціативою президентів Л.Сенгора (Сенегал), Х.Діорі (Нігер) та Х.Бургіби (Туніс) та за сприяння принца Н.Сіанука (Камбоджа) і президента Франції Ж.Помпіду під назвою Агентство культурного та технічного співробітництва. У 2005 р. Організація отримала назву Міжнародна організація Франкофонії. Головне покликання Організації - сприяння розвитку різнопланового співробітництва між повністю або частково франкомовними державами світу.

Коло інтересів МОФ є досить широким і, окрім питань мовно-культурної проблематики, включає такі актуальні напрями міжнародного співробітництва, як :

-                    зміцнення миру і безпеки, попередження конфліктів;

-                    розвиток демократичних інститутів, захист прав людини;

-                    забезпечення сталого розвитку в умовах глобалізації;

-                    розширення економічного і технічного співробітництва тощо.

Організацією укладено угоди про співробітництво з численними міжнародними організаціями (зокрема ООН, ЄС, Африканським союзом) МОФ також тісно взаємодіє зі  Світовим Банком, ЮНЕСКО, ФАО, ЮНІСЕФ, Африканським банком розвитку та ін.

Організація має представництва при ООН (у Нью-Йорку та Женеві) та при ЄС (у Брюсселі).

Персонал секретаріату МОФ, штаб-квартира якої розташована у Парижі, а також її регіональних представництв налічує близько 300 осіб.

Бюджет МОФ складає близько 85 млн. євро, з яких 75% спрямовуються на реалізацію програм та проектів Організації.

До складу МОФ входить 54 повноправні члени: Албанія, Андорра, Бельгія, Бенін, Болгарія, Буркіна Фасо, Бурунді, Вануату, В'єтнам, Вірменія, Габон, Гаїті, Гвінея, Гвінея Бісау, Греція, Демократична Республіка Конго, Джибуті, Екваторіальна Гвінея, Єгипет, Кабо Верде, Камбоджа, Камерун, Канада, Коморські острови, Конго, Кот-д'Івуар, Лаос, Ліван, Люксембург, Маврикій, Мавританія, Мадагаскар, Малі, Македонія, Марокко, Молдова, Монако, Нігер, Руанда, Румунія, Сент-Люсія, Сан-Томе і Принсіпі, Сенегал, Сейшельські острови, Співдружність Домініки, Того, Туніс, Центральноафриканська Республіка, Франція, Чад, Швейцарія) та уряди двох канадських провінцій - Квебеку і Нью-Брансвіку та французької спільноти Бельгії - Валоні-Брюссель.

Асоційовані  члени – 3 країни: Гана, Катар, Кіпр.

Мають статус спостерігача 23 країни: Австрія, Боснія і Герцеговина, Грузія, Домініканська Республіка, Естонія, Косово, Коста-Рика, Латвія, Литва, Мексика, Мозамбік, ОАЕ, Польща, Сербія, Словаччина, Словенія, Таїланд, Угорщина, Україна, Уругвай, Хорватія, Чехія, Чорногорія.

У зв'язку із внутрішньополітичною ситуацією призупинене членство в МОФ Таїланду та Центральноафриканської Республіки.

Найвищим форумом МОФ є конференція (саміт) глав держав і урядів країн франкофонії. Проводиться один раз на два роки. На самітах обговорюються найголовніші питання економічного, політичного та культурного співробітництва і приймаються Декларація та План дій. Під час саміту та у період до наступного саміту в МОФ головує глава держави чи уряду країни-організатора.

Останній, XV Cаміт Франкофонії  відбувся   у м.Дакар (Сенегал) 29 і 30 листопада 2014 р. Проведення наступного, XV Cаміту Франкофонії заплановано на жовтень-листопад 2016 року  в  Антананаріву (Мадагаскар).

Конференція міністрів Франкофонії (Міністерська конференція Франкофонії – МКФ), започаткована у 1991 році, забезпечує політичну наступність діяльності Організації між самітами. Очолюється міністром закордонних справ країни-господаря саміту, строк повноважень якого поширюється на один рік до саміту та один рік після нього.

Остання, 30-та  МКФ відбулась напередодні саміту МОФ у м.Дакар (Сенегал) у листопаді 2014 року.

Наступна 31-ша Міністерська конфренція Франкофонії відбудеться 10-11 жовтня 2015 року у м.Єреван (Вірменія).

Постійна рада Франкофонії (ПРФ) є постійно діючим інституційним та політичним органом МОФ, до якого кожна країна-член МОФ призначає свого офіційного представника. Головним завданням Ради є підготовка та проведення самітів МОФ, забезпечення виконання рішень самітів і міністерських конференцій.

До складу цього органу МОФ входять персональні представники глав держав і урядів країн, що мають у МОФ статус повноправного члена, або асоційованого члена, або спостерігача.

З огляду на те, що штаб-квартира МОФ знаходиться в Парижі, персональними представниками в ПРФ призначаються, як правило, Посли відповідних країн-членів у Франції (у тому числі від України) та/або  за сумісництвом - постійні представники цих країн при міжнародних організаціях, штаб-квартири яких розташовані у Парижі (ЮНЕСКО, ОЕСР).

Генеральний секретар МОФ, який є головною розпорядчою особою Організації і має статус міжнародного чиновника, головує у Постійній раді франкофонії та керує поточною роботою секретаріату МОФ. Цю посаду було вперше запроваджено у 1997 році на саміті МОФ у Ханої, і п’ять років її обіймав колишній Генеральний секретар ООН Бутрос Галі (Єгипет). На 9-му саміті МОФ у Бейруті (жовтень 2002 р.) Генеральним секретарем МОФ було обрано колишнього Президента Сенегалу Абду Діуфа (переобраний у вересні 2006 р. та жовтні 2010 р. на XIII Саміті у м.Монтрьо(Швейцарія).

На XIV-му самі МОФ (м.Дакар, Сенегал), у жовтні 2014 р. Генеральним  секретарем МОФ було обрано пані Мікаель Жан (Канада).

Щороку 20 березня в Парижі відбуваються заходи в рамках Міжнародного дня Франкофонії, на які запрошуються представники 16 міжнародних і регіональних організацій та інституцій (ООН, ЮНЕСКО, Ліги арабських держав, Ради Європи, ЄС, ОБСЄ та ін.).

 

Україна і МОФ

Україна отримала статус спостерігача у Міжнародній організації Франкофонії під час ХІ Саміту МОФ 28-29 вересня 2006 року у Бухаресті.

Приєднання України до МОФ було схвально сприйнято іншими її членами, які розцінили цей крок нашої держави як серйозний вияв її бажання розвивати широке міжнародне співробітництво, насамперед, з країнами Африки та Євросоюзу як на двосторонній основі, так і в рамках міжнародних організацій.

Приналежність до МОФ дала Україні можливість урізноманітнити канали співробітництва у сферах розвитку демократичних інститутів, модернізації освітніх процесів, участі у діалозі культур, а також посилити наші позиції у міжнародних організаціях, де широко представлені країни франкомовної спільноти.

Україна високо цінує діяльність МОФ у справі розвитку демократії, підтримання миру й стабільності у світі, просуванні культурного та лінгвістичного різноманіття. Членство України в цій Організації, членами якої є понад  третина від загальної кількості країн-членів ООН (серед країн – членів МОФ 27 країн є членами ЄС, а 19 – ОБСЄ), розглядається як свідчення усвідомлення її важливої та вагомої ролі у подоланні сучасних викликів глобального та регіонального рівня.

Промовистим підтвердженням такої позиції МОФ можна вважати підсумковий документ 91-ї сесії ПРФ (м.Париж, 28.03.2014 р.), у якому Рада  рішуче засудила “будь-яке порушення  територіальної цілісності і суверенітету України”, а  92-ї сесія ПРФ (м. Париж, 27 червня 2014 р.) ухвалила Резолюцію “Щодо ситуації в Україні”, у якій засудила будь-які прояви зовнішнього втручання, спрямовані на підрив територіальної цілісності і суверенітету України та дестабілізацію ситуації в державі. Як наголошено у цьому документі, референдум в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 16 березня 2014, не має жодної юридичної сили і не може становити основу для зміни статусу Автономної Республіки Крим або міста Севастополь.

Рада також підтримала Мирний план Президента України Петра           Порошенка з врегулювання ситуації на сході України.

Членство України у Міжнародній організації Франкофонії у статусі спостерігача дає нашій країні можливість бути представленою на високому рівні на конференціях міністрів та самітах Франкофонії і вести цілеспрямовану політико-дипломатичну роботу з просування інтересів України на усіх напрямках компетенції МОФ, у тому числі на двосторонньому рівні.

Окрім цього, участь нашої країни в діяльності Організації розглядається як ще одне підтвердження відданості України демократичним цінностям, як свідоцтво активної міжнародної позиції України, готовності відігравати важливу роль в укріпленні демократії, захисті прав людини, забезпеченні сталого розвитку країн та регіонів.

Україна  виявляє готовність брати активну участь в різноплановій діяльності МОФ і робити свій внесок  у реалізацію основних завдань міжнародного порядку денного - політичного, економічного, природоохоронного, гуманітарного або безпекового   характеру.

На даний момент опрацьовується можливість участі України у програмі «Французька мова у дипломатичному та міжнародному житті», яка передбачає вивчення французької мови українськими держслужбовцями, які працюють або планують працювати у сфері міжнародних відносин. Передбачається, що Програмою, яка розрахована на 4 роки, буде охоплено близько 100 українських держслужбовців, 5-та частина з яких – дипломати. 

Відносини Україна - ЄСВиж

Відносини Україна - ЄС

Історія відносин Україна-ЄС

Намір України розбудовувати відносини з ЄС на принципах інтеграції був вперше проголошений у Постанові Верховної Ради України від 2 липня 1993 року «Про основні напрями зовнішньої політики України». У документі закріплювалося, що «перспективною метою української зовнішньої політики є членство України в Європейських Співтовариствах за умови, що це не шкодитиме її національним інтересам. З метою підтримання стабільних відносин з Європейськими Співтовариствами Україна підпише Угоду про партнерство і співробітництво, реалізація якої стане першим етапом просування до асоційованого, а згодом - до повного її членства у цій організації».

Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як представник головуючої в ЄС країни, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України.

У подальшому стратегічний курс України на європейську інтеграцію був підтверджений та розвинутий у Стратегії інтеграції України до ЄС, схваленій Указом Президента України 11 червня 1998 року, та Програмі інтеграції України до ЄС, схваленій Указом Президента України 14 вересня 2000 року. Зокрема, у Стратегії набуття повноправного членства в ЄС проголошено довготерміновою стратегічною метою європейської інтеграції України.

Політика України щодо розбудови відносин з Європейським Союзом впроваджується на основі Закону України від 1 липня 2010 року «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» (в редакці від 1 січня 2015 року). Відповідно до статті 11 Закону однією з основоположних засад зовнішньої політики України є «забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в ЄС».

Дорожню карту та  першочергові пріоритети становлення та розвитку України як члена європейської сім’ї визначено Стратегією сталого розвитку “Україна - 2020”, схваленою Указом Президента України №5/2015 від 12 січня 2015 року.  У Документі зазначено, що ратифікувавши Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, Україна отримала інструмент та дороговказ для внутрішніх перетворень, а виконання вимог цієї Угоди дає можливість Україні в подальшому стати повноцінним членом ЄС. 

Договірно-правова співробітництва Україна-ЄС

Першою  правовою основою відносин між Україною та ЄС, яка започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань стала  Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 14 червня 1994 р. (набула чинності 1 березня 1998 р.). Укладення УПС дозволило встановити регулярний двосторонній діалогу між Україною та ЄС на політичному та секторальних рівнях, впровадити впорядкований режим торгівлі між обома сторонами на основі принципів ГАТТ/СОТ, визначити пріоритети адаптації законодавства України до стандартів та норм Європейського Співтовариства (acquis communautaire) у визначених секторах української економіки.

У рамках УПС було визначено 7 пріоритетів співпраці між Україною та ЄС: енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу, охорона навколишнього середовища, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, співпраця у сфері науки, технологій та космосу.

З метою надання двостороннім відносинам нового імпульсу і для врахування нових умов співробітництва, зокрема в контексті розширення ЄС 2004 року, сторони розробили та 21 лютого 2005 року під час засідання Ради з питань співробітництва схвалили План дій Україна-ЄС – двосторонній політичний документ, який дав змогу суттєво розширити двостороннє співробітництво України до ЄС без внесення змін до чинної договірно-правової бази. За своїм змістом План дій містив перелік конкретизованих зобов'язань України у сфері зміцнення демократичних інституцій, боротьби з корупцією, структурних економічних реформ та заходів по розвитку співпраці з ЄС в секторальних сферах. Серед ключових здобутків у розвитку відносин протягом терміну Плану дій: надання Україні статусу країни з ринковою економікою в рамках антидемпінгового законодавства ЄС, надання Україні права приєднуватися до зовнішньополітичних заяв і позицій ЄС, укладення Угоди про спрощення оформлення віз та Угоди про реадмісію осіб, поширення на Україну фінансування Європейського інвестиційного банку (Рамкова угода між Україною та Європейським інвестиційним банком), поглиблення секторальної співпраці, започаткування переговорів щодо укладення нового базового договору на заміну УПС.

З огляду на завершення у березні 2008 року 10-річного терміну дії УПС, 5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нової угоди між Україною та ЄС. На період до укладення нової угоди чинність УПС щороку автоматично продовжується за взаємною згодою сторін. Після завершення вступу України до Світової організації торгівлі 18 лютого 2008 року були започатковані переговори в частині створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, що відкриває шлях до лібералізації руху товарів, капіталів та послуг та широку гармонізацію нетарифних інструментів економічного регулювання. 9 вересня 2008 року на Паризькому саміті Україна та ЄС досягли політичної домовленості про укладення майбутньої угоди в форматі Угоди про асоціацію, яка будуватиметься на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції. 

Відповідно до домовленостей, досягнутих в ході Паризького саміту Україна-ЄС, у 2009 року сторонами був розроблений та схвалений Порядок денний асоціації (ПДА), який замінив План дій Україна – ЄС та поставив собі за мету слугувати орієнтиром для проведення реформ в Україні у процесі підготовки імплементації майбутньої Угоди про асоціацію. Реалізація Порядку денного асоціації дала можливість розпочати виконання вже погоджених положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС ще до її укладення.

У ході  15-го Саміту Україна-ЄС в Києві 19 грудня 2011 року сторони оголосили про завершення перегорів по майбутній Угоді про асоціацію, а 30 березня 2012 року текст майбутньої Угоди було парафовано главами переговірних команд України та ЄС.

Політичну частину Угоди про асоціацію було підписано 21 березня 2014 року, економічну частину — 27 червня 2014 року. 16 вересня 2014 року Верховна Рада України та Європейський Парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС.

Відповідно до статті 486 Угоди з 1 листопада 2014 року здійснюється її тимчасове застосування. Повністю Угода про асоціацію між Україною та ЄС набирає чинності після її ратифікації усіма державами-членами, в перший день другого місяця, що настає після дати здачі на зберігання до Генерального секретаріату Ради Європейського Союзу останньої ратифікаційної грамоти або останнього документа про затвердження.

Угода про асоціацію між Україною та ЄС є міжнародно-правовим документом, який на договірно-правовому рівні закріплює перехід відносин між Україною та ЄС від партнерства та співробітництва до політичної асоціації та економічної інтеграції. 

Договірно-правову базу співробітництва Україна – ЄС складають також рамкові та галузеві угоди (zakon.rada.gov.ua)

Система координації співробітництва між Україною та ЄС

Основним документом, яким на сьогодні визначається форма, зміст, а також  процедура та механізми координації співробітництва між Україною та ЄС, є Угода про асоціацію Україна – ЄС.

Відповідно до ст. 460-470 Глави 1 "Інституційна структура" Розділу VII "Інституційні, загальні та прикінцеві положення" Угоди про асоціацію основними координуючими органами є: 

  • Саміти Україна-ЄС, які є найвищим політичним рівнем діалогу Сторін, зокрема з питань імплементації Угоди (проводяться раз на рік). Саміти покликані здійснювати загальний нагляд за імплементацією Угоди, а також обговорення двосторонніх або міжнародних  питань, що становлять спільний інтерес; 
  • Рада асоціації, здійснює контроль і моніторинг застосування і виконання Угоди про асоціацію та періодично переглядає функціонування цієї Угоди у світлі її цілей. Засідання Ради асоціації проводяться регулярно щонайменше один раз на рік (на рівні міністрів), а також тоді, коли цього вимагають обставини. За взаємною згодою засідання Ради асоціації проводяться у будь-якому необхідному складі. Інавгураційне засідання Ради асоціації Україна-ЄС відбулося в грудні 2014 р. в Брюсселі.

Крім контролю і моніторингу застосування й виконання Угоди про асоціацію, Рада асоціації вивчає будь-які головні питання, що виникають в рамках Угоди, і будь-які інші двосторонні або міжнародні питання, що становлять взаємний інтерес.

Рада асоціації складається із членів Уряду України, з однієї сторони, та членів Ради Європейського Союзу і членів Європейської Комісії, з іншої сторони. Головування в Раді асоціації здійснюється по черзі представником України і представником Союзу. За необхідності та за взаємною згодою інші органи беруть участь у роботі Ради асоціації як спостерігачі.

Рада асоціації має повноваження приймати рішення в рамках сфери дії Угоди про асоціацію у випадках, передбачених нею. Такі рішення є обов’язковими для Сторін.

                Рада асоціації може також надавати рекомендації.

Відповідно до мети поступового наближення законодавства України до права Союзу, Рада асоціації виступає також форумом для обміну інформацією про законодавчі акти України та Європейського Союзу, як чинні, так і ті, що перебувають на стадії підготовки, а також про заходи з їх виконання, впровадження та дотримання. З цією метою Рада асоціації може актуалізувати або вносити поправки до Додатків до Угоди про асоціацію, враховуючи розвиток права ЄС і застосовних стандартів, які визначені у міжнародних документах;

  • Комітет асоціації, що покликаний надавати допомогу Радi асоціації у виконанні нею своїх обов’язків та складається з представників Сторін, головним чином, на рівні вищих посадових осіб. Головування в Комітеті асоціації здійснюється по черзі представником України і представником Союзу.

Засідання Комітету асоціації проводяться щонайменше один раз на рік. Перше засідання Комітету асоціації відбулося у липні 2015 р. в Брюсселі.

Рада асоціації може делегувати Комітету асоціації будь-яке зі своїх повноважень, у тому числі повноваження приймати обов’язкові для виконання рішення.

Комітету асоціації надають допомогу підкомітети, створені відповідно до цієї Угоди.

Рішенням Ради асоціації від 15 грудня 2014 року утворено два підкомітети Комітету асоціації між Україною та ЄС: Підкомітет з питань свободи, безпеки та юстиції та Підкомітет з питань економіки та іншого секторального співробітництва.

Відповідно до статті 465 (4) Угоди про асоціацію створюється Комітет асоціації у спеціальному складі, який щонайменше раз на рік розглядатиме питання, охоплені положеннями Розділу IV "Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею" Угоди (статті 25-336). Комітетові асоціації у торговельному складі є підзвітними підкомітети, створені відповідно до Розділу IV Угоди: Підкомітет з управління санітарними та фітосанітарними заходами; Підкомітет з питань митного співробітництв; Підкомітет з питань географічних зазначень; Підкомітет з питань торгівлі та сталого розвитку.

Крім цього, Рада асоціації може утворити спеціальні комітети або органи з окремих актуальних питань імплементації Угоди, визначити їхній склад, функції та обов’язки.

Комітет асоціації може також утворювати підкомітети для підбиття підсумків діяльності Сторін у визначених відповідно до Розділу V Угоди напрямах співпраці.

Функції секретаріатів Ради та Комітету асоціації між Україною та ЄС з української Сторони покладено на Урядовий офіс з питань європейської інтеграції у складі Секретаріату Кабінету Міністрів України.

  • Парламентський комітет асоціації, який є форумом для проведення засідань та обміну думками між українськими парламентарями та європарламентарями. Відповідно до складу Парламентського комітету входять члени Верховної Ради України та Європейського Парламенту.

Засідання цього Комітету проводяться з регулярністю, яку він визначає самостійно. Інавгураційне засідання відбулося у лютому 2015 р. в Брюсселі.

Головування у Парламентському комітеті асоціації здійснюється сторонами по черзі, згідно з положеннями, викладеними в його регламенті.

Парламентський Комітет має право запитувати у Ради асоціації інформацію стосовно виконання Угоди про асоціацію та надавати їй свої рекомендації. Парламентський комітет асоціації може створювати відповідні підкомітети.

  • Платформа громадянського суспільства, що покликана сприяти проведенню регулярних засідань представників громадянського суспільства з метою інформування їх про виконання Угоди про асоціацію та врахування їхнього внеску для її виконання.

Платформа громадянського суспільства складається з представників громадянського суспільства України, з однієї сторони, і членів Європейського економічного і соціального комітету (ЄЕСК), з іншої сторони.

Засідання Платформи громадянського суспільства проводяться з регулярністю, яку вона визначає самостійно. Головування у Платформі громадянського суспільства здійснюється по черзі представниками Сторін.

Платформа громадянського суспільства може надавати рекомендації Раді асоціації. Окрім цього, Комітет асоціації та Парламентський комітет асоціації здійснюють регулярні контакти з представниками Платформи громадянського суспільства з метою отримання їхньої думки щодо досягнення цілей Угоди про асоціацію.

Копенгагенські критерії членства в Європейському Союзі

Критерії, яким мають відповідати держави-кандидати на вступ до Європейського Союзу (Копенгагенські критерії), були схвалені на засіданні Європейської Ради у Копенгагені у червні 1993 р. і включають в себе:

І) стабільність інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, повагу до прав людини, повагу і захист національних меншин (політичні критерії);

ІІ) наявність дієвої ринкової економіки і здатність витримувати конкурентний тиск і дію ринкових сил у межах ЄС (економічні критерії);

 ІІІ) здатність узяти на себе зобов’язання, що випливають з членства в ЄС, включаючи суворе дотримання цілей політичного, економічного, валютного союзу (інші критерії).

Політичні критерії

Членство в ЄС під кутом зору політичних стандартів вимагає від держави-кандидата стабільності інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, повагу і захист меншин. Статтею 6 Договору про Європейський Союз закріплено, що «Союз базується на принципах свободи, демократії, поваги до прав людини і основних свобод та верховенства права».

Держави, які бажають стати членами ЄС, повинні не лише закріпити принципи демократії і верховенства права у своїх конституціях, але й втілювати їх у повсякденне життя. Конституції держав-заявників мають гарантувати демократичні свободи, включаючи політичній плюралізм, свободу слова і свободу совісті. Вони встановлюють демократичні інститути та незалежні органи правосуддя, органи конституційної юрисдикції, що створює умови для нормального функціонування державних установ, проведення вільних і справедливих виборів, періодичної зміни правлячої парламентської більшості, а також визнання важливої ролі опозиції у політичному житті.

З метою оцінки виконання державами-кандидадати умов членства Європейська Комісія (ЄК) у кожному своєму Висновку виходить за межі формального опису політичних інститутів і відносин між ними. На основі ряду детальних критеріїв вона оцінює, чи має демократія реальний характер. При цьому перевіряється, як захищаються конституційні права і свободи, зокрема, свобода слова в процесі діяльності політичних партій, неурядових організацій і засобів масової інформації.

Економічні критерії

Відповідно до Копенгагенських критеріїв, вимоги до членства у сфері економіки полягають «у наявності як дієвої ринкової економіки, так і здатності витримувати конкурентний тиск і дію ринкових сил у рамках ЄС».

Наявність дієвої ринкової економіки характеризується наступними елементами:

- рівновага між попитом і пропозицією як результат вільної взаємодії ринкових сил;

- лібералізація цін і торгівлі;

- відсутність перешкод для доступу на ринок і виходу з нього;

- наявність достатньої правової бази, включаючи регулювання права власності, виконання законів і контрактів;

- досягнення макроекономічної стабільності, включаючи цінову рівновагу, стабільність державного фінансування та платіжного балансу;

- суспільний консенсус щодо найважливіших питань економічної політики;

- достатня розвиненість фінансового сектору для спрямування збережень на інвестування виробництва.

Критерій здатності витримувати конкурентний тиск і дію ринкових сил у рамках ЄС передбачає:

- наявність дієвої ринкової економіки з достатнім рівнем макроекономічної стабільності, що дає змогу суб’єктам ринку приймати рішення в атмосфері стабільності й передбачуваності;

- достатня кількість людських і матеріальних ресурсів, включаючи інфраструктуру (енергопостачання, телекомунікації, транспорт і ін.), рівень освіти і дослідницької діяльності;

- ступінь впливу урядової політики і законодавства на конкуренцію шляхом проведення торговельної політики, політики конкуренції, надання державної допомоги;

- рівень і темпи інтеграції держави в ЄС перед його розширенням;

- достатня частка малих підприємств у структурі економіки, оскільки малі підприємства отримують вигоду від спрощеного доступу на ринок.

Інші критерії

Європейська Рада дійшла висновку, що держави-кандидати мають бути здатними взяти на себе зобов’язання членства в ЄС у контексті відповідності цілям Договору про Європейський Союз, включаючи політичний, економічний і валютний Союз.

Спільна зовнішня політика і політика у сфері безпеки є головними складовими політичного союзу ЄС.

Важливим сегментом ЄС є Європейський економічний і валютний союз (ЕВС).

Однак слід розрізняти участь у валютному союзі, обов’язковому для усіх членів ЄС, і прийняття євро як єдиної валюти. Від нових членів не вимагається прийняття євро як єдиної валюти, навіть якщо вони беруть участь у ЕВС. Участь у ньому сприятиме розвитку держав-кандидатів, прийняттю у перспективі євро як єдиної валюти для усіх членів ЄС.

Заяви, виступи та спільні позиції ЄС з регіональних та міжнародних питань

EU Statement by Mr. Jacek Bylica, Principal Adviser and Special Envoy for Non-Proliferation and Disarmament, European External Action Service, First Conference of States Parties of the Arms Trade Treaty, High Level Segment, Cancun, Mexico, 24-27 серпня 2015 року

Agenda Item 1: Verification and Monitoring in the Islamic Republic of Iran, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Vienna, 25 серпня 2015 року

Statement on behalf of the European Union at the Arria Formula Open Meeting of the UN Security Council on Vulnerable groups in conflict: ISIL's targeting of LGBT individuals, 24 серпня 2015 року

EU statement on Abduction and illegal detention of Ukrainian citizens by the Russian Federation, OSCE Special Permanent Council No 1064, 19 серпня 2015 року

EU Statement in Response to SMM Chief Monitor Apakan, OSCE Special Permanent Council No 1064, 19 серпня 2015 року

Statement on occasion of the 45th Session of Working Group B, European Union, CTBTO Preparatory Commission, 20 серпня 2015 року

Declaration by the High Representative, Federica Mogherini, on behalf of the European Union on the occasion of the International Day of the World's Indigenous Peoples

Biological and Toxin Weapons Convention (BTWC), Meeting of Experts, Geneva, EU Statement - General Debate, 10 серпня 2015 року

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Decision (CFSP) 2015/1066 amending Decision 2013/183/CFSP concerning restrictive measures against the Democratic People's Republic of Korea, 6 серпня 2015 року

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Implementing Decision (CFSP) 2015/1142 implementing Council Decision 2012/642/CFSP concerning restrictive measures against Belarus, 6 серпня 2015 року

Déclaration de la Haute Représentante Federica Mogherini au nom de l'Union européenne suite à l'élection présidentielle au Burundi, 31 липня 2015 року

Statement on behalf of the European Union and its Member States By H.E. Mr. Thomas Mayr-Harting, Head of Delegation Delegation of the European Union to the United Nations at the Security Council Open Debate on “Peace and Security Challenges facing Small Island developing States (SIDS)", 29 липня 2015 року

Statement on behalf of the European Union by H.E. Mr. Thomas Mayr-Harting, Head of Delegation, Delegation of the European Union at the Security Council Open Debate on “The situation in the Middle East, including the Palestinian question", United Nations, 23 липня 2015 року

EU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine, OSCE Permanent Council Nr 1063, Vienna, 23 липня 2015 року

EU statement on Abduction and illegal detention of Ukrainian citizens by the Russian Federation, OSCE Permanent Council Nr 1063, Vienna, 23 липня 2015 року

EU Statement in response to the addresses of the Secretary General of the Cooperation Council of the Turkic speaking states, H.E. Ramil Hasanov, and by the Secretary General of the PA of Turkic speaking countries, H.E. Jandos Asanov, OSCE Permanent Council Nr 1063, Vienna, 23 липня 2015 року

EU Statement on the 2014 Annual Report by the Secretary General on the Implementation of OSCE Recruitment Policies, OSCE Permanent Council Nr 1063, Vienna, 23 липня 2015 року

Declaration by the High Representative, Federica Mogherini, on behalf of the European Union on the occasion of the Day of International Criminal Justice

Declaration by the High Representative, Federica Mogherini, on behalf of the EU on the anniversary of the downing of Malaysian Airlines flight MH17

EU Statement on the Security Situation in and around Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 794, 22 липня 2015

Opening statement by the European Union, Open-ended Working Group on Ageing for the purpose of strengthening the protection of the human rights of older persons 6th working session, 14 – 16 липня 2015

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Decision (CFSP) 2015/959 amending Decision 2014/386/CFSP concerning restrictive measures in response to the illegal annexation of Crimea and Sevastopol

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Decision (CFSP) 2015/876 amending Decision 2014/119/CFSP concerning restrictive measures directed against certain persons, entities and bodies in view of the situation in Ukraine

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Decision (CFSP) 2015/971 amending Decision 2014/512/CFSP concerning restrictive measures in view of Russia's actions destabilising the situation in Ukraine

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with Council Implementing Decision (CFSP) 2015/973 implementing Decision 2013/255/CFSP concerning restrictive measures against Syria

EU Statement at the Closing Session, OSCE Meeting to Review the Implementation of OSCE Practical Assistance Projects on Small Arms and Light Weapons and Stockpiles of Conventional Ammunition, Vienna, 16 липня 2015

EU statement on the Commemoration of Srebrenica, OSCE Permanent Council No 1062, Vienna, 16 липня 2015

EU statement on the 32nd round of the Geneva International Discussions, OSCE Permanent Council No 1062, Vienna, 16 липня 2015

EU Statement in response to the Head of the OSCE Office in Yerevan, H.E. Ambassador Andrey Sorokin, OSCE Permanent Council No 1062, Vienna, 16 липня 2015

EU statement in response to the Report by the OSCE High Commissioner on National Minorities, Ms. Astrid Thors, OSCE Permanent Council No 1062, Vienna, 16 липня 2015

EU statement on the implementation of the law on "undesirable organisations" in Russia, OSCE Permanent Council No 1062, Vienna, 16 липня 2015

EU statement on developments in the former Yugoslav Republic of Macedonia, OSCE Permanent Council No 1062, Vienna, 16 липня 2015

EU statement on latest developments along the administrative boundary line towards Georgia's breakaway region of South Ossetia, OSCE Permanent Council No 1062, Vienna, 16 липня 2015

EU Statement in reply to the SMM Chief Monitor Apakan, Joint FSC – PC Meeting No. 60, Vienna, 13 липня 2015

EU statement on Abduction and illegal detention of Ukrainian citizens by the Russian Federation, OSCE Permanent Council No 1062, Vienna, 16 липня 2015

EU statement on Russia’s Ongoing Aggressions against Ukraine and Violations of OSCE Principles, OSCE Permanent Council No 1062, Vienna, 16 липня 2015

EU Statement on the Abduction by the Russian Federation of an Estonian Police Officer

EU Statement at the Opening Session, Fourth Annual Discussion on the Implementation of the Code of Conduct on Politico-Military Aspects of Security, Vienna, 8 липня 2015

EU statement on Abduction and illegal detention of Ukrainian citizens by the Russian Federation, OSCE Permanent Council Nr 1061, Vienna, 2 липня 2015

EU Statement on Russia’s Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, OSCE Permanent Council Nr 1061, Vienna, 2 липня 2015

EU Statement on the Right to Peaceful Assembly in Armenia, OSCE Permanent Council Nr 1061, Vienna, 2 липня 2015

EU Statement on the terrorist attacks in France, Tunisia, Kuwait and Egypt, OSCE Permanent Council Nr 1061, Vienna, 2 липня 2015

EU statement in response to H.E. Frank-Walter Steinmeier, Foreign Minister of Germany, OSCE Permanent Council Nr 1061, Vienna, 2 липня 2015

EU Statement in Response to the Report of the External Auditor and the Annual Report of the Audit Committee, OSCE Permanent Council Nr 1061, Vienna, 2 липня 2015

Statement on behalf of the European Union, delivered by H.E. Pierre-Louis Lorenz, Permanent Representative of Luxembourg to the OPCW at the Seventy-ninth session of the Executive Council, The Hague, 7 липня 2015

Item 8 - Follow-up and implementation of the Vienna Declaration and Programme of Action, UNITED NATIONS, HUMAN RIGHTS COUNCIL, 29th Session, EU Statement, 15 червня – 3 липня 2015

DRAFT EU Statement on item 9, Racism, racial discrimination, xenophobia and related forms of intolerence, follow-up and implementation of the Durban Declaration and Programme of Action, UNITED NATIONS, HUMAN RIGHTS COUNCIL, 29th Session, 15 червня – 3 липня 2015

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with Council Implementing Decision (CFSP) 2015/784 implementing Decision 2013/255/CFSP and Council Decision (CFSP) 2015/837 amending Decision 2013/255/CFSP concerning restrictive measures against Syria.

EU statement on international cooperation and assistance, Inter-sessional Meeting Anti-Personnel Mine Ban Convention, 25-26 чеврня 2015

EU statement on victim assistance, Inter-sessional Meeting Anti-Personnel Mine Ban Convention, 25-26 чеврня 2015

EU STATEMENT – ITEM 6

HRC29 - EU statement on item 5

Declaration by the High Representative, Federica Mogherini, on behalf of the European Union on the occasion of the World Press Freedom Day

Declaration by the High Representative, Federica Mogherini, on behalf of the European Union on the occasion of the International Day Against Homophobia, Transphobia and Biphobia, 17 травня 2015

Declaration by the High Representative on behalf of the EU marking the passage of one year since former President Michel Sleiman of Lebanon left office

HRC29 - JOINT STATEMENT ON THE SITUATION IN BURUNDI

EU Statement on Transnational Threats and Challenges, OSCE Annual Security Review Conference, Vienna, 23-25 червня 2015

EU Statement on the OSCE and its Neighbourhood, OSCE Annual Security Review Conference, Vienna, 23-25 червня 2015

EU Statement on European Security and the role of the OSCE, OSCE Annual Security Review Conference, Vienna, 23-25 червня 2015

EU Statement on Arms Control and Confidence- and Security-Building Measures: Challenges and Opportunities, OSCE Annual Security Review Conference, Vienna, 23-25 червня 2015

EU Statement on Ensuring security and stability in the OSCE region in light of recent developments with respect to Ukraine, OSCE Annual Security Review Conference, Vienna, 23-25 червня 2015

EU Opening Statement, OSCE Annual Security Review Conference, Vienna, 23-25 червня 2015

EU Statement on Early warning, conflict prevention, crisis management, conflict resolution and post-conflict rehabilitation: lessons learned and the way ahead, EU Statement on Early warning, conflict prevention, crisis management, conflict resolution and post-conflict rehabilitation: lessons learned and the way ahead, Vienna, 23-25 червня 2015

EU Statement on Implementing the OSCE Basel Counter-Terrorism Declarations – Joining Forces, OSCE Mediterranean Contact Group, Vienna, 19 червня 2015

HC/SG Thematic Reports, Item 2/3, UNITED NATIONS, HUMAN RIGHTS COUNCIL, 29th Session, 15 червня - 3 липня 2015

Statement on behalf of the European Union and its Member States Agenda item 2 "International Protection", European Union, Geneva, 24 червня 2015

Statement on the occasion of the UNIDO Industrial Development Board, European Union, Vienna, 23-25 червня 2015

EU Statement on the Abduction by the Russian Federation of an Estonian Police Officer, OSCE Permanent Council No 1060, Vienna, 18 червня 2015

EU Statement on Russia’s Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, OSCE Permanent Council No 1060, Vienna, 18 червня 2015

Заява від імені ЄС в рамках дебатів РБ ООН щодо захисту дітей у збройних конфліктах

EU Statement on the Effectiveness of the Vienna Document Regime and Regional CSBMs in Crisis Situations, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 792, 17 червня 2015

Statement on the occasion of the 44th Session of the CTBTO Preparatory Commission, 18-19 червня 2015

EU Statement on the Unusual Military Activities of the Russian Federation and the Security Situation in and around Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 792, Vienna, 17 червня 2015

Item 2 – Update by the High Commissioner - EU statement – REV2 - FINAL

Statement by Ms. Judit Körömi, Chair of the EU Working Group on Non-Proliferation at the Plenary Meeting of the Global Initiative to Combat Nuclear Terrorism Helsinki, OSCE Permanent Council No 1059, 16-17 червня 2015

EU statement on Abduction and illegal detention of Ukrainian citizens by the Russian Federation, OSCE Permanent Council No 1059, 11 червня 2015

EU Statement on Russia’s Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, OSCE Permanent Council No 1059, 11 червня 2015

EU Statement in Response to the Report by the Chief Observer of the OSCE Observer Mission at two Russian checkpoints on the Russian-Ukrainian border, OSCE Permanent Council No 1059, 11 червня 2015

EU statement in Response to the Minister of Foreign Affairs of the Former Yugoslav Republic of Macedonia, H.E. Mr. Nikola Poposki and Special Representative of CiO for the Western Balkans, H.E. Ambassador Gerard Stoudmann, OSCE Permanent Council No 1059, 11 червня 2015

Agenda Item 13: Any other business - Application of IAEA Safeguards in the Middle East, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Vienna, 8-12 червня 2015

Agenda item 8 (e): Implementation of the NPT Safeguards Agreement and relevant provisions of the United Nations Security Council resolutions in the Islamic Republic of Iran, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors Vienna, 8-12 червня 2015

LTT for Working Group on the implementation of the Firearms Protocol, United Nations Convention against Transnational Organized Crime, 9 червня 2015

Agenda Item 6: Report by the Working Group on Resource Mobilization, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Vienna, 8-12 червня 2015

EU statement in Response to the Minister of Foreign Affairs of Bosnia and Herzegovina, H.E. Igor Crnadak, OSCE Special Permanent Council Nr 1057, Vienna, 9 червня 2015

Agenda item 8 (c): Safeguards Implementation Report for 2014, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Vienna, 8-12 червня 2015

Agenda item 7: Report on the Fukushima Daiichi Accident, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Vienna, 8-12 червня 2015

EU Statement on the Abolition of the Death Penalty in Nebraska, OSCE Permanent Council Nr 1056, Vienna, 4 червня 2015

EU Statement on Russia’s Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, OSCE Permanent Council Nr 1056, Vienna, 4 червня 2015

EU statement in Response to the Minister of Foreign Affairs of Malta, H.E. Dr. George W. Vella, OSCE Permanent Council Nr 1056, Vienna, 4 червня 2015

Agenda item 8 (f): Implementation of the NPT safeguards agreement in the Syrian Arab Republic, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Vienna, 8-12 червня 2015

Agenda Item 4: Strengthening of the Agency’s technical cooperation activities, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Vienna, 8-12 червня 2015

Agenda item 9: Assurance of Supply – Establishment of the IAEA Low Enriched Uranium (LEU) Bank for the Supply of LEU to Member States, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Vienna, 8-12 червня 2015

Agenda item 8d: Application of Safeguards in the Democratic People's Republic of Korea, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Vienna, 8-12 червня 2015

EU Statement on the Unusual Military Activities of the Russian Federation and the Security Situation in and around Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 791, Vienna, 3 червня 2015

EU Statement on Implementation of UNSCR 1325, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 791, Vienna, 3 червня 2015

Draft Statement to be delivered by the Head of Delegation of the European Union to Argentina, Draft EU Statement, Nuclear Suppliers Group Plenary Meeting, Bariloche, 4 червня 2015

EU Statement – Opening Session, OSCE Human Dimension Seminar The Role of National Human Rights Institutions in promoting and protection human rights in the OSCE area, Warsaw, 1-3 червня 2015

EU Statement, Committee for the Application of Standards General Survey concerning the right of association and rural workers' organizations instruments "Giving a voice to rural workers", International Labour Conference, 104th session, Vienna, 1-13 червня 2015

Statement/Elements for intervention on the occasion of session of the Implementation Review Group of the Conference of the Parties to the United Nations Convention against Corruption, Vienna, 1-5 червня 2015

EU statement on Abduction and illegal detention of Ukrainian citizens by the Russian Federation, OSCE Permanent Council No 1055, Vienna, 28 травня 2015

EU Statement on Russia’s Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, OSCE Permanent Council No 1055, Vienna, 28 травня 2015

EU Statement in response to CiO Special Representative Ambassador Tagliavini, OSCE Special Permanent Council No 1054 , Vienna, 27 травня 2015

EU Statement on the International Week of the Disappeared, OSCE Permanent Council Nr 1055, Vienna, 28 травня 2015

EU statement in Response to the Report of the Head of the OSCE Mission in Bosnia and Herzegovina, H. E. Jonathan Moore , OSCE Permanent Council Nr 1055, Vienna, 28 травня 2015

EU Statement on Conventional Arms Transfers, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 790, Vienna, 27 травня 2015

EU Statement on the Security Situation in and around Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 790, Vienna, 27 травня 2015

Statement on the occasion of the UNIDO Programme and Budget Committee, European Union, Vienna, 27-29 травня 2015

Statement in support of Cyprus' membership in the Wassenaar Arrangement occasion of the Wassenaar Arrangement General Working Group Meeting, Vienna, 20-21 травня 2015

Statement on the occasion of the 8th Meeting of the Working Group on the Regular Budget and TCF Targets for 2016-2017, Vienna, 21 травня 2015

EU statement on the International Day against Homophobia, Transphobia and Biphobia, OSCE Permanent Council No 1053, 21 травня 2015

EU Statement on commemorating the deportation of the Crimean Tatars, OSCE Permanent Council No 1053, 21 травня 2015

EU statement in response to the Minister of Women Affairs of Afghanistan, H.E. Dilbar Nazari, OSCE Permanent Council No 1053, 21 травня 2015

EU Statement on Russia’s Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, OSCE Permanent Council No 1053, 21 травня 2015

WHO Response in severe, large-scale emergencies, 68th World Health Assembly, WHO, European Union Statement, 18-26 травня 2015

Agenda item 14.2, 68th World Health Assembly, European Union Statement, 18-26 травня 2015

Déclaration de l'UE relative à la mise en oeuvre de la résolution 1540 du Conseil de sécurité, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 789, 20 травня 2015

EU statement on Disaster Risk Reduction, OSCE Asian Contact Group , 19 травня 2015

EU Statement on the Security Situation in and around Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 789, 20 травня 2015

European Union, Statement on the occasion of the Forty-Seventh Session of Working Group A CTBTO Preparatory Commission, 26-28 травня 2015

Death Penalty, Intervention on the occasion of 24th session of the Commission on Crime Prevention and Criminal Justice, Agenda item 6 Use and application of United Nations standards and norms in crime prevention and criminal justice, Vienna, 18-22 травня 2015

Item 15.1 - AMR, WHO, 68th World Health Assembly, EU Statement

EU Statement in Response to the Report by the Head of the OSCE Office in Tajikistan, H.E. Ambassador Markus Müller, OSCE Permanent Council No 1052, 14 травня 2015 року

EU statement on Abduction and illegal detention of Ukrainian citizens by the Russian Federation, OSCE Permanent Council No 1052, 14 травня 2015 року

EU statement on the recent events in the former Yugoslav Republic of Macedonia, OSCE Permanent Council No 1052, 14 травня 2015 року

EU Statement on Russia’s Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, OSCE Permanent Council No 1052, 14 травня 2015 року

OSCE Forum for Security Co-operation Nr 788, EU Statement on Small Arms and Light Weapons and Stockpiles of Conventional Ammunition, 13 травня 2015 року

OSCE Forum for Security Co-operation Nr 788, Vienna, EU Statement on the Security Situation in and around Ukraine, 13 травня 2015 року

Statement on the occasion of 24th session of the Commission on Crime Prevention and Criminal Justice,Opening Statement, 18-22 травня 2015 року

Statement on the occasion of 24th session of the Commission on Crime Prevention and Criminal Justice, Agenda item 5) Integration and coordination of efforts by the UNODC and by Member States in the field of crime prevention and criminal justice: a) Ratification and implementation of the United Nations Convention against Transnational Organized Crime and the Protocols thereto; and b) Ratification and implementation of the United Nations Convention against Corruption, 18-22 травня 2015 року

EU statement on Abduction and illegal detention of Ukrainian citizens by the Russian Federation, OSCE Permanent Council No 1052, 14 травня 2015 року

EU Statement on Russia’s Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, OSCE Permanent Council No 1052, 14 травня 2015 року

23rd OSCE Economic and Environmental Forum, 2nd Preparatory Meeting, Belgrade, 11-12 May 2015, EU Opening Statement

EU statement on 70 years since the end of the Second World War, OSCE Special Permanent Council Nr 1050, 7 травня 2015 року

EU Statement in Response to the Address by H.E. José Manuel García Margallo, Minister of Foreign Affairs of Spain, OSCE Special Permanent Council Nr 1051, 11 травня 2015 року

Statement on behalf of the European Union and its Member States by H.E. Mr.Thomas Mayr-Harting, Head of Delegation, Delegation of the European Union to the United Nations at the Security Council Debate on “The situation in Bosnia and Herzegovina"

EU Statement on Russia’s Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, OSCE Permanent Council Nr 1050, 7 травня 2015 року

EU Statement on Conventional Arms Control and Confidence- and Security-Building Measures, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 787, 6 травня 2015 року

EU Statement on the Security Situation in and around Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 787, 6 травня 2015 року

EU statement on World Press Freedom Day, OSCE Permanent Council Nr 1050, 7 травня 2015 року

EU Statement in response to the presentation by the OSCE Secretary General on the 2016 Programme Outline, OSCE Permanent Council Nr 1050, 7 травня 2015 року

EU statement on Nagorno Karabakh, OSCE Permanent Council Nr 1050, 7 травня 2015 року

EU statement on Abduction and Illegal detention of Ukrainian citizens by the Russian Federation, OSCE Permanent Council Nr 1050, 7 травня 2015 року

EU Statement on Russia’s Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, OSCE Permanent Council Nr 1050, 7 травня 2015 року

Statement on behalf of the European Union, delivered by H.E. Maris Klisans, Permanent Representative of Latvia to the OPCW at the Forty-Ninth meeting of the Executive Council, (The Hague, 7 May 2015)

Заява від імені ЄС в рамках дебатів високого рівня на підтримку проведення Спеціальної сесії ГА ООН з світової проблеми наркотиків

EU statement in response to the Secretary General of GUAM, Ambassador Valeri Chechelashvili, OSCE Special Permanent Council Nr 1049, 30 квітня 2015 року

EU statement on Migration in the Mediterranean, OSCE Special Permanent Council Nr 1049, 30 квітня 2015 року

EU Statement on Russia’s Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, OSCE Special Permanent Council Nr 1049, 30 квітня 2015 року

Statement on the occasion of the IAEA Programme and Budget Committee, 4-6 травня 2015 року

EU Statement on the Code of Conduct on Politico-Military Aspects of Security, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 786, 29 квітня 2015 року

EU Statement on the Security Situation in and around Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 786, 29 квітня 2015 року

UN Security Council briefing "The Role of Youth in Countering Violent Extremism and Promoting Peace", 23 квітня 2015 року

EU Statement on Migration, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 1048, 23 квітня 2015 року

EU Statement in Response to the Report by the Chief Monitor of the OSCE Special Monitoring Mission to Ukraine, Ambassador Ertugrul Apakan, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 1048, 23 квітня 2015 року

EU statement on Abduction and Illegal detention of Ukrainian citizens by the Russian Federation, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 1048, 23 квітня 2015 року

EU Statement on the death penalty in the USA, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 1048, 23 квітня 2015 року

EU Statement on the Assumption of the Chairmanship of the Forum for Security Co-operation by Montenegro, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 785, 22 квітня 2015 року

EU Statement on the Unusual Military Activities of the Russian Federation and the Security Situation in and around Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 785, 22 квітня 2015 року

Statement on behalf of the European Union by H.E. Mr. Thomas Mayr-Harting, Head of Delegation, Delegation of the European Union at the Security Council Open Debate on “The situation in the Middle East, including the Palestinian question", United Nations, New York, 21 квітня 2015 року

OSCE Supplementary Human Dimension Meeting Freedom of Peaceful Assembly and Association, Vienna, 16-17 квітня 2015 року

Promoting Tolerance and Reconciliation: Fostering Peaceful, Inclusive Societies and Countering Violent Extremism, 21 квітня 2015 року

EU Statement on Russia’s Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, 16 квітня 2015 року

EU statement on Abduction and Illegal detention of Ukrainian citizens by the Russian Federation, OSCE Permanent Council Nr 1047, 16 квітня 2015 року

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Decision (CFSP) 2015/432 amending Decision 2014/145/CFSP concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine

Déclaration de l’Union Européenne relative à l’accord sur les personnes disparues dans le conflit du Haut-Karabagh, OSCE Permanent Council Nr 1047, 16 квітня 2015 року

EU statement on International Roma Day, OSCE Permanent Council Nr 1047, 16 квітня 2015 року

UNSC Open Debate - Women, Peace and Security: Sexual Violence in Conflict, 15 квітня 2015 року

European Union, Statement on the occasion of Congress on Crime Prevention and Criminal Justice, Doha, Opening Statement, 12-19 квітня 2015 року

EU Statement at the Meeting of Experts of the High Contracting Parties to Amended Protocol II To the Convention on Certain Conventional Weapons (CCW), Geneva, 9 квітня 2015 року

Declaration by the High Representative Federica Mogherini on behalf of the European Union on the International Day for the Elimination of Racial Discrimination

Declaration by the High Representative for Foreign Affairs and Security Policy and Vice-President of the Commission Federica Mogherini on behalf of the EU on the occasion of World and European Water Day

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Decision 2015/364/CFSP amending Decision 2014/119/CFSP concerning restrictive measures directed against certain persons, entities and bodies in view of the situation in Ukraine

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Decision 2015/241/CFSP amending Council Decision 2014/145/CFSP concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Decision 2015/143/CFSP amending Decision 2014/119/CFSP concerning restrictive measures directed against certain persons, entities and bodies in view of the situation in Ukraine

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Decision 2015/157/CFSP amending Decision 2011/72/CFSP concerning restrictive measures directed against certain persons and entities in view of the situation in Tunisia

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with Council Implementing Decision 2015/117/CFSP implementing Council Decision 2013/255/CFSP concerning restrictive measures against Syria

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with Council Implementing Decision 2015/383/CFSP implementing Council Decision 2013/255/CFSP concerning restrictive measures against Syria

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Decision 2015/202/CFSP amending Decision 2010/656/CFSP renewing the restrictive measures against Côte d'Ivoire

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Decision 2015/277/CFSP amending Council Decision 2011/101/CFSP concerning restrictive measures against Zimbabwe

Déclaration de l’Union européenne sur l’attaque terroriste en Tunisie, OSCE Contact Group with the Mediterranean Partners for Cooperation, Vienna, 27 березня 2015 року

EU Statement on Countering Terrorism and Conditions conducive to Radicalisation and its Impact on our Societies, OSCE Mediterranean Contact Group, Vienna, 27 березня 2015 року

EU statement on a death sentence in Belarus, OSCE Permanent Council Nr 1046, Vienna, 26 березня 2015 року

EU statement on arrests of suspects in the Srebrenica genocide, OSCE Permanent Council Nr 1046, Vienna, 27 березня 2015 року

EU statement in Response to the Report by the Coordinator of OSCE Economic and Environmental Activities, OSCE Permanent Council Nr 1046, Vienna, 26 березня 2015 року

EU Opening Statement, Serbian OSCE Chairmanship Conference "Protection and Integrity of Journalists in the OSCE Region", Belgrade, 26-27 березня 2015 року

Declaration by the High Representative on behalf of the EU on Crimea, OSCE Permanent Council Nr 1046, 26 березня 2015 року

EU Statement in response to OSCE SMM Chief Monitor Ambassador Apakan and CiO Special Representative Ambassador Tagliavini, OSCE Permanent Council Nr 1046, 26 березня 2015 року

EU Statement on Russia’s Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, OSCE Permanent Council Nr 1046, 26 березня 2015 року

EU statement on the International Day for the Elimination of Racial Discrimination, OSCE Permanent Council Nr 1046, 26 березня 2015 року

Draft EU Statement, Commemorative Meeting of the General Assembly for the International Day of Remembrance of the Victims of Slavery and the Transatlantic Slave Trade, 25 березня 2015 року

Заява від імені ЄС в рамках відкритих дебатів щодо захисту дітей у збройних конфліктах

CONCLUDING STATEMENT, OSCE Serbian Chairmanship Conference on “Protection of Safety and Integrity of Journalists in the OSCE Region”, Belgrade, 26-27 березня 2015 року

EU Statement on the Security Situation in and around Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 784, 25 березня 2015 року

HRC28 - Item 10 (General Debate)– Technical assistance and capacity building

Follow-up and implementation of the Vienna Declaration and Programme of Action, Item 8, 24 березня 2015 року

Item 9 - Racism, racial discrimination, xenophobia and related forms of intolerance, UNITED NATIONS HUMAN RIGHTS COUNCIL 28th Session, 24 березня 2015 року

EU Statement on Russia’s Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, OSCE Permanent Council No 1045, 19 березня 2015 року

EU Statement on Russia’s Illegal Annexation of Crimea, OSCE Permanent Council No 1045, 19 березня 2015 року

Universal Periodic Review, UNITED NATIONS HUMAN RIGHTS COUNCIL, 28th Session, (2-27 March 2015), EU Statement

EU Statement on the death penalty in the USA, OSCE Permanent Council Nr 1045, 19 березня 2015 року

EU Statement in response to Deputy Foreign Minister, H.E. David Dondua, OSCE Permanent Council Nr 1046, 19 березня 2015 року

EU Statement in Response to the Head of the OSCE Mission to Montenegro, H.E. Ambassador Janina Hřebíčková, OSCE Permanent Council Nr 1045, 19 березня 2015 року

CTBTO Preparatory Commission, Statement on the occasion of the Twenty Fourth Session of Working Group A and B, 20 березня 2015 року

Item 5 Human Rights Bodies and mechanisms, UNITED NATIONS HUMAN RIGHTS COUNCIL, 28th session , EU Statement, General Debate, 2 – 27 березня 2015 року

EU Statement on European Security, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 783, 18 березня 2015 року

EU Statement on the Unusual Military Activities of the Russian Federation and the Security Situation in and around Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 783, 18 березня 2015 року

EU Statement in Response to Mr. Kim Yong-hyun and Ambassador Fred Tanner, OSCE Asian Contact Group Meeting, 13 березня 2015 року

HC/SG Thematic Reports, UNITED NATIONS HUMAN RIGHTS COUNCIL 28th Session, 13 березня 2015 року

EU statement on Freedom of Expression, Freedom of Association and the Rule of Law in Tajikistan, OSCE Permanent Council Nr 1044, 12 березня 2015 року

EU statement on the occasion of International Women’s Day, OSCE Permanent Council Nr 1044, 12 березня 2015 року

EU statement on Abduction and Illegal detention of Ukrainian citizens by the Russian Federation, OSCE Permanent Council Nr 1044, 12 березня 2015 року

EU Statement in Response to the Report by the Director of ODIHR, Mr Georg Michael Link, OSCE Permanent Council Nr 1044, 12 березня 2015 року

EU statement in response to the Belgian Deputy Prime Minister, H.E. Didier Reynders, OSCE Permanent Council Nr 1044, 12 березня 2015 року

EU Statement on Russia’s Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, OSCE Permanent Council Nr 1044, 12 березня 2015 року

Statement on occasion of the 44th Session of Working Group B, CTBTO Preparatory Commission, Vienna, 11 березня 2015 року

EU Statement on Lethal Autonomous Weapon Systems, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 782, Vienna, 11 березня 2015 року

EU Statement in Response to H.E. Mr Edward Nalbandian, Minister of Foreign Affairs of Armenia, OSCE Special Permanent Council Nr 1043, Vienna, 11 березня 2015 року

EU Statement on the Unusual Military Activities of the Russian Federation and the Security Situation in and around Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 782, Vienna, 11 березня 2015 року

Third United Nations World Conference on Disaster Risk Reduction Statement of the European Union and its Member States

EU statement on the Ratification by Mongolia of Two Key Human Rights Conventions, OSCE Permanent Council Nr 1042, 5 березня 2015 року

EU statement on ODIHR/VENICE Commission Guidelines on Freedom of Association, OSCE Permanent Council Nr 1042, 5 березня 2015 року

EU statement on the murder of Boris Nemtsov, OSCE Permanent Council Nr 1042, 5 березня 2015 року

EU statement on the Abduction by Russian Federation of an Estonian Police Officer, OSCE Permanent Council Nr 1042, 5 березня 2015 року

EU statement on recent political developments in the Former Yugoslav Republic of Macedonia, OSCE Permanent Council Nr 1042, 5 березня 2015 року

EU statement on the Parliamentary Elections in Tajikistan, OSCE Permanent Council Nr 1042, 5 березня 2015 року

EU Statement on Russia’s Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, OSCE Permanent Council Nr 1042, 5 березня 2015 року

EU statement on Abduction and Illegal detention of Ukrainian citizens by the Russian Federation, OSCE Permanent Council Nr 1042, 5 березня 2015 року

Problem of the 58th Session of the Commission on Narcotic Drugs, Statement on the occasion of the Special segment on the preparations for the UNGA Special Session on the World Drug Vienna, 9-17 березня 2015 року

Statement on the occasion of the 58th Session of the Commission on Narcotic Drugs, Vienna, 9-17 березня 2015 року

Agenda item 6c: International Narcotics Control Board – Part I, Statement on the occasion of 58th Session of the Commission on Narcotic Drugs, Vienna, 9-17 березня 2015 року

EU Statement on the Abduction by Russian Federation of an Estonian Police Officer

EU Statement at the Opening Session, OSCE 25th Annual Implementation Assessment Meeting, Vienna, 3 - 4 березня 2015 року

Agenda item 5a: Strengthening Africa’s regional capacity for the diagnosis of emerging or re-emerging zoonotic diseases, including Ebola virus disease, and establishing early warning systems,Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, 2 - 6 березня 2015 року

Agenda item 6d: Implementation of the NPT Safeguards Agreement and relevant provisions of the United Nations Security Council resolutions in the Islamic Republic of Iran,Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, 2 - 6 березня 2015 року

Déclaration de l’Union européenne sur la Tunisie, OSCE Contact Group with Mediterranean Partners for Cooperation ,Vienna, 27 лютого 2015 року

EU Statement on Combatting Terrorism in the Mediterranean Region, OSCE Contact Group with Mediterranean Partners for Cooperation ,Vienna, 27 лютого 2015 року

EU Statement in Response to the Representative on Freedom of the Media, Dunja Mijatovic, Dr. Rubina Möhring and Dr. Mansour El-Ganady, OSCE Contact Group with Mediterranean Partners for Cooperation ,Vienna, 27 лютого 2015 року

EU Statement on Reforms in Bosnia and Herzegovina, OSCE Permanent Council Nr 1041, Vienna, 26 лютого 2015 року

EU statement on Abduction and Illegal detention of Ukrainian citizens by the Russian Federation, OSCE Permanent Council Nr 1041, Vienna, 26 лютого 2015 року

EU Statement on Russia's Ongoing Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, OSCE Permanent Council Nr 1041, Vienna, 26 лютого 2015 року

EU Statement in Response to the Report by the Chief Observer of the OSCE Observer Mission at two Russian checkpoints on the Russian-Ukrainian border, OSCE Permanent Council Nr 1041, Vienna, 26 лютого 2015 року

EU Statement in Response to the Report of the OSCE Head of Mission to Serbia, Ambassador Burkhard, OSCE Permanent Council Nr 1041, Vienna, 26 лютого 2015 року

EU Statement on UNSC Resolution 1325 implementation, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 781, Vienna, 25 лютого 2015 року

EU Statement on the Security Situation in and around Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 781, Vienna, 25 лютого 2015 року

Agenda item 3: Measures to strengthen international cooperation in nuclear, radiation, transport and waste safety, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Vienna, 2-6 березня 2015 року

Agenda item 6e: Implementation of the NPT safeguards agreement in the Syrian Arab Republic, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Vienna, 2-6 березня 2015 року

Agenda Item 8: Any Other Business (INC), Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Vienna, 2-6 березня 2015 року

Agenda item 6c: Application of Safeguards in the Democratic People's Republic of Korea, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Vienna, 2-6 березня 2015 року

Agenda Item 8: Any other business - Application of IAEA Safeguards in the Middle East, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Vienna, 2-6 березня 2015 року

Agenda item 4: Strengthening the Agency’s activities related to nuclear science, technology and applications: Nuclear technology review 2015, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Vienna, 2-6 березня 2015 року

EU Statement on the Security Situation in and around Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 780, Vienna, 18 лютого 2015 року

EU Statement on European Security, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 780, Vienna, 18 лютого 2015 року

EU Statement on the terrorist attacks in Copenhagen, OSCE Permanent Council Nr 1040, Vienna, 17 лютого 2015 року

EU Statement in response to OSCE SMM Chief Monitor Ambassador Apakan, CiO Special Representative Ambassador Tagliavini, and ODIHR Director Link, OSCE Permanent Council Nr 1040, Vienna, 17 лютого 2015 року

Revised EU statement: Special Committee on the Charter, 17 лютого 2015 року

Statement delivered by H.E. Mr. Thomas Mayr-Harting, Head of Delegation, Delegation of the European Union to the United Nations, The Special Committee on Peacekeeping Operations, General Debate, UN, 17 лютого 2015 року

EU Statement on Russia’s Ongoing Aggression against Ukraine and Violation of OSCE Principles, OSCE Permanent Council Nr 1039, Vienna, 12 лютого 2015 року

EU Statement in Response to the Chairpersons of the Three Committees, OSCE Permanent Council Nr 1039, Vienna, 12 лютого 2015 року

EU Statement on abduction and illegal detention of Ukrainian citizens by the Russian Federation, OSCE Permanent Council Nr 1039, Vienna, 12 лютого 2015 року

EU Statement on the Unusual Military Activities of the Russian Federation and the Security Situation in and around Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 779, Vienna, 11 лютого 2015 року

EU Statement in Response to the Report by the Chief Monitor of the OSCE Special Monitoring Mission to Ukraine, Ambassador Ertugrul Apakan, OSCE Permanent Council Nr 1038 Vienna, 5 лютого 2015 року

EU Statement on Russia’s Ongoing Aggression against Ukraine and Violation of OSCE Principles, OSCE Permanent Council Nr 1038 Vienna, 5 лютого 2015 року

EU Statement on the Illegal Arrest of the Deputy Chairman of the Crimean Tatar Mejlis and growing violations of Human Rights by the occupying authorities in the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, OSCE Permanent Council Nr 1038 Vienna, 5 лютого 2015 року

EU Statement on the Security Situation in and around Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 778, Vienna, 4 лютого 2015 року

EU Statement on Wassenaar Arrangement, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 778, Vienna, 4 лютого 2015 року

Statement on behalf of the European Union and its Member States by H.E. Ioannis Vrailas, Deputy Head of Delegation, Delegation of the European Union to the United Nations at the Security Council Open Debate on “Protection of civilians in armed conflict, with a focus on women and girls", United Nations, New York, 30 січня 2015

EU Statement on Russia's Ongoing Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, OSCE Permanent Council Nr 1037, Vienna, 29 січня 2015

EU Statement on Abduction and Illegal Detention of Ukrainian Citizens by the Russian Federation, OSCE Permanent Council Nr 1037, Vienna, 29 січня 2015

EU Statement on Nuclear Non-Proliferation, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 777, Vienna, 28 січня 2015

EU Statement on the Unusual Military Activities of the Russian Federation and the Security Situation in and around Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 777, Vienna, 28 січня 2015

EU Statement on Russia‘s Ongoing Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, OSCE Special Permanent Council Nr 1036, Vienna, 26 січня 2015

Item 7.1 Monitoring the achievement of the health-related MDGs, EU Statement, 136th WHO Executive Board

Draft EU Statement, Agenda item 8.3 - International Health Regulations

DRAFT EU STATEMENT ON AMR

Agenda Item 10.2 – WHO Global Code on the international recruitment of health professionals

Declaration by the High Representative, on behalf of the EU, on the Boko Haram Insurgency

EU Opening Statement, 23rd OSCE Economic and Environmental Forum, 1st Preparatory Meeting, Vienna, 26 -27 січня 2015

Joint statement at the Informal meeting of the General Assembly to address concerns of a rise in Antisemitic violence worldwide, 22 січня 2015

EU Statement on abduction and illegal detention of Ukrainian citizens by the Russian Federation, OSCE Permanent Council Nr 1035, Vienna, 22 січня 2015

EU Statement on Russia’s Ongoing Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments,OSCE Permanent Council Nr 1035, Vienna, 22 січня 2015

EU Statement on Human Rights Developments in the Russian Federation,OSCE Permanent Council Nr 1035, Vienna, 22 січня 2015

Informal meeting of the General Assembly to address concerns of a rise in Antisemitic violence worldwide, 22 січня 2015

Déclaration de l’Union européenne en réponse à Sir Andrew Burns, Président de l’alliance sur le souvenir de l’holocauste et de l’Ambassadeur Roksanda Nincic, secrétaire d’Etat du MAE serbe, OSCE Permanent Council Nr 1035, Vienna, 22 січня 2015

EU Statement on Russia’s Ongoing Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, OSCE Special Permanent Council Nr 1034, Vienna, 20 січня 2015

EU Statement on the Assumption of the Chairmanship of the Forum for Security Co-operation by Mongolia, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 776, Vienna, 20 січня 2015

EU Statement on the Assumption of the Chairmanship of the Forum for Security Co-operation by Mongolia, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 776, Vienna, 20 січня 2015

EU Statement on the Security Situation in and around Ukraine, Geneva, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 776, Vienna, 20 січня 2015

EU Opening Statement, Conference on Disarmament, Geneva, 20 січня 2015

EU Statement on Russia‘s Ongoing Aggression against Ukraine and Violations of OSCE Principles and Commitments, OSCE Special Permanent Council Nr 1033, Vienna, 15 січня 2015

EU Statement in Response to First Deputy Prime Minister and Minister of Foreign Affairs of the Republic of Serbia, Ivica Dačić, OSCE Special Permanent Council Nr 1033, Vienna, 15 січня 2015

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on Libya, 5 січня 2015 року

Declaration by High Representative Federica Mogherini on behalf of the European Union on Human Rights Day, 10 December 2014

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with Council Implementing Decision 2014/730/CFSP implementing Decision 2013/255/CFSP concerning restrictive measures against Syria

Déclaration de l’UE en réponse à la Représentante spéciale et coordinatrice de l’OSCE pour la lutte contre la traite des êtres humains, Ambassadrice Madina Jarbussynova ,OSCE Permanent Council Nr 1031, 18 грудня 2014

EU Statement on the Geneva International Discussions ,OSCE Permanent Council Nr 1031, 18 грудня 2014

EU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine ,OSCE Permanent Council Nr 1031, 18 грудня 2014

AOB - EU Statement on Libya,OSCE Permanent Council Nr 1031, 18 грудня 2014

EU Statement on the US Senate Intelligence Committee’s Report on the Central Intelligence Agency’s Detention and Interrogation Programme,OSCE Permanent Council Nr 1031, 18 грудня 2014

EU Statement on the Security Situation in and around Ukraine,OSCE Forum for Security Co-operation Nr 775, 17 грудня 2014

MS Statement, Conference of High Contracting Parties to the 4th Geneva Convention, 17 грудня 2014

Déclaration de l'UE en réponse aux représentants personnels de la Présidence, OSCE Permanent Council Nr 1030 , 11 грудня 2014

Declaration by High Representative Federica Mogherini on behalf of the European Union on Human Rights Day, OSCE Permanent Council Nr 1030 , 11 грудня 2014

EU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine ,OSCE Permanent Council Nr 1030 , 11 грудня 2014

EU Statement on the Security Situation in around Ukraine,OSCE Forum for Security Co-operation Nr 774, 10 грудня 2014

EU Statement on the Outcome of the Basel Ministerial Council,OSCE Forum for Security Co-operation Nr 774, 10 грудня 2014

Agenda Item: Report by the Director General on Monitoring and Verification in the Islamic Republic of Iran in relation to the Joint Plan of Action,Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, 11 грудня 2014

Statement on behalf of the European Union and its Member States at the 21st Meeting of the OSCE Ministerial Council on “Fight against Terrorism: Common Challenges within and beyond the OSCE area” Plenary Session II, 5 грудня 2014

Statement in the support of Cyprus' membership in the Wassenaar Arrangement on the occasion of the Wassenaar Arangement Plenary Meeting, Vienna, 2-3 листопада 2014

Statement on the occasion of the Special segment on the preparations for the UNGA Special Session on the World Drug Problem to be held in Vienna, 3 грудня 2014

EU Statement – General Debate, Biological and Toxin Weapons Convention (BTWC), Annual Meeting of States Parties, 1-5 грудня 2014

EU Statement, COUNCIL OF THE INTERNATIONAL ORGANISATION FOR MIGRATION, 105th Session, 25-28 листопада 2014

Statement on behalf of the European Union delivered by Mr Jacek Bylica Principal Advisor and Special Envoy for Non-Proliferation and Disarmament, 19th session of the Conference of the State Parties, 1 грудня 2014

EU Statement on Russian Unusual Military Activities, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 772, 26 листопада 2014

EU Statement on the Fight against Transnational Threats in the Mediterranean Region, 58th OSCE Joint Meeting of the Forum for Security Co-operation and the Permanent Council, 27 листопада 2014

EU Statement on the signing of a “Treaty on Alliance and Strategic Partnership” between the Russian Federation and Georgia’s breakaway region of Abkhazia, OSCE Permanent Council Nr 1028, 27 листопада 2014

EU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine, OSCE Permanent Council Nr 1028, 27 листопада 2014

EU statement, INTERNATIONAL ORGANISATION FOR MIGRATION 105th COUNCIL MEETING, 25-28 листопада 2014

EU Statement on Russian Unusual Military Activities, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 772, 26 листопада 2014

EU Statement in Response to H.E. Ambassador Ali El Mhamdi and Mr Karim Haggag, OSCE Contact Group Meeting with Mediterranean Partners for Co-operation, 21 листопада 2014

EU Statement on the Middle East Peace Process, OSCE Contact Group Meeting with Mediterranean Partners for Co-operation, 21 листопада 2014

EU Statement in Response to the Address by the Special Representative of the Chairperson-in-Office, H.E. Ambassador Heidi Tagliavini, OSCE Permanent Council Nr 1026, 20 листопада 2014

EU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine, OSCE Permanent Council Nr 1026, 20 листопада 2014

EU statement in response to the Report by the OSCE High Commissioner on National Minorities, Ms. Astrid Thors, OSCE Permanent Council Nr 1026, 20 листопада 2014

Agenda item 5 (c): Implementation of the NPT Safeguards Agreement and relevant provisions of the United Nations Security Council resolutions in the Islamic Republic of Iran, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Vienna, 20 листопада 2014

Agenda item 5b: Application of Safeguards in the Democratic People's Republic of Korea, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Vienna, 20 – 21 листопада 2014

Declaration by the High Representative on behalf of the EU on "elections" in eastern Ukraine

The Agency’s Proposed Programme for 2015,Statement on the occasion of the TACC, 17-19 листопада 2014

Evaluation of Technical Cooperation Activities in 2014,Statement on the occasion of the TACC, 17-19 листопада 2014

Agenda item 5d: Implementation of the NPT safeguards agreement in the Syrian Arab Republic, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Vienna, 20-21 листопада 2014

Agenda Item 6: Any Other Business (INC), Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Vienna, 20-21 листопада 2014

Agenda Item 6: Any other business - Application of IAEA Safeguards in the Middle East, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Vienna, 20-21 листопада 2014

EU Statement at the Meeting of the High Contracting Parties to the Convention on Certain Conventional Weapons, Geneva, 13 листопада 2014

Déclaration de l’Union européenne en réponse aux co-présidents du Groupe de Minsk, au Représentant personnel de la Présidence en exercice pour le conflit dont relève la Conférence de Minsk, ainsi qu’au chef du Groupe de Planification de Haut Niveau, OSCE Permanent Council Nr 1025, 13 листопада 2014

EU Statement on the Abduction by the Russian Federation of an Estonian Police Officer, OSCE Permanent Council Nr 1025, 13 листопада 2014

EU Statement on Illegally Detained Ukrainian Citizens in Russia, OSCE Permanent Council Nr 1025, 13 листопада 2014

EU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine, OSCE Permanent Council Nr 1025, 13 листопада 2014

EU Statement in response to the President of the OSCE Parliamentary Assembly, Mr Ilkka Kanerva, OSCE Permanent Council Nr 1025, 13 листопада 2014

EU Statement at the 16th Annual Conference of the High Contracting Parties to Amended Protocol II To the Convention on Certain Conventional Weapons (CCW) Geneva, 12 листопада 2014

OSCE Forum for Security Co-operation Nr 770, Vienna, EU Statement on Russian Unusual Military Activities, 12 листопада 2014

Declaration by the High Representative on behalf of the EU following the execution of Ms. Reyhane Jabbari in Iran

Item 5: Closing the gender gaps through economic and social policies Position of the European Union and its Member States

Item 6: Women's representation and leadership in policy and decision-making Position of the European Union and its Member States

Item 7: Preventing and eliminating violence against women and girls Position of the European Union and its Member States

Item 8: Governance and gender justice Position of the European Union and its Member States, UNECE Beijing+20, EU Statement

Item 9: The way forward: gender equality for inclusive and sustainable societies Position of the European Union and its Member States, EU Statement

Eighth Conference of the High Contracting Parties to Protocol V on ERW to the Convention on Prohibitions or Restrictions on the Use of Certain Conventional Weapons which may be deemed to be excessively injurious or to have indiscriminate effects (CCW) Geneva, 10 November 2014

Report of the Special Committee to Investigate Israeli Practices Affecting the Human Rights of the Palestinian People and other Arabs of the Occupied Territories, Agenda Item 51

"Follow-up to the resolution concerning the second recurrent discussion on employment", ILO Governing Body, 322th session, 30 жовтня - 13 листопада 2014 року

"Matters arising out of the work of the 103rd Session of the International Labour Conference - Follow up to the adoption of the Protocol and the Recommendation on supplementary measures for the effective suppression of forced labour", ILO Governing Body, 322th session, 30 жовтня - 13 листопада 2014 року

EU Statement on the Occasion of the Day to End Impunity for Crimes against Journalists, OSCE Permanent Council Nr 1024, 6 листопада 2014 року

EU Statement in Response to Lt. Col. Helmut Napiontek, OSCE Representative to the Latvian-Russian Joint Commission on Military Pensioners

EU Statement in Response to the Presentations by the Special Representative of the Chairperson-in-Office for Gender Issues, Ms. June Zeitlin, and the OSCE Senior Adviser on Gender Issues, Ambassador Miroslava Beham, OSCE Permanent Council Nr 1024, 6 листопада 2014 року

EU Statement in Response to the Presentations by the Special Representative of the Chairperson-in-Office for Gender Issues, Ms. June Zeitlin, and the OSCE Senior Adviser on Gender Issues, Ambassador Miroslava Beham, OSCE Permanent Council Nr 1024, 6 листопада 2014 року

EU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine, OSCE Permanent Council Nr 1024, 6 листопада 2014 року

EU Statement in Response to the Co-Chairmen of the Geneva International Discussions, OSCE Permanent Council Nr 1024, 6 листопада 2014 року

EU Statement on the Security Situation in and around Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 769, 5 листопада 2014 року

EU Statement on Article IV Agreement, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 769, 5 листопада 2014 року

EU Statement on the 2014 OSCE Mediterranean Conference, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 769, 5 листопада 2014 року

EU Statement in Response to UN Secretary-General Ban Ki-moon, OSCE Special Permanent Council No 1023, 4 листопада 2014 року

EU Statement on the so-called ‘presidential and parliamentary elections’ in Eastern Ukraine, OSCE Special Permanent Council No 1022, 3 листопада 2014 року

EU Statement in Response to the Report by the Chief Monitor of the OSCE Special Monitoring Mission to Ukraine, Ambassador Ertuğrul Apakan, OSCE Special Permanent Council No 1022, 3 листопада 2014 року

EU Statement on "Area of critical importance: Promoting decent work in the rural economy", ILO Governing Body 322th Session, Geneva, 3-13 листопада 2014 року

EU Statement on " ‎Area of critical importance: Promoting more and better jobs for inclusive growth", ILO Governing Body 322th Session, Geneva, 3-13 листопада 2014 року

EU Statement in Response to the Report by the Director of ODIHR, Mr Michael Georg Link, OSCE Permanent Council No 1021, 30 жовтня 2014 року

EU Statement in Response to the Coordinator of OSCE Economic and Environmental Activities, Dr. Halil Yurdakul Yigitgüden, OSCE Permanent Council No 1021, 30 жовтня 2014 року

EU Statement on the Parliamentary Elections in Ukraine on 26 October, OSCE Permanent Council No 1021, 30 жовтня 2014 року

EU Statement on the Russian Federations proposal on a so-called “Draft Treaty on Alliance and Integration”, OSCE Permanent Council No 1021, 30 жовтня 2014 року

EU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine, OSCE Permanent Council No 1021, 30 жовтня 2014 року

Joint Declaration by the European Union High Representative for Foreign Affairs and Security Policy, and the Secretary General of the Council of Europe on the European and World Day against the Death Penalty

EU Statement on Russian Unusual Military Activities and the Situation in Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 768, 29 жовтня 2014 року

OSCE Forum for Security Co-operation Nr 768 Vienna, EU Statement on UNSCR 1540, 29 жовтня 2014 року

Statement on the occasion of the 43rd Session of the CTBTO Preparatory Commission

EU Statement – Opening Session, Neum, Bosnia and Herzegovina, OSCE Mediterranean Conference 2014 , 27-28 жовтня 2014 року

EU Statement on Russian Unusual Military Activities and the Situation in Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 767, 22 жовтня 2014 року

Economic and Environmental Dimension Implementation Meeting, 23-24 жовтня 2014 року

69th Session of the UN General Assembly Thematic discussion on Outer Space, EU Statement

EU Statement on the Freedom of Association in the Russian Federation and on the case of Human Rights NGO "Memorial Society", OSCE Permanent Council Nr 1019, 16 жовтня 2014 року

UN General Assembly Third Committee, Item 68

Open Debate on the situation in the Middle East, including the Palestinian question, 21 жовтня 2014 року

Item 81: Consideration of effective measures to enhance the protection, security and safety of diplomatic and consular missions and representatives, UN General Assembly, Sixth Committee, 20 жовтня 2014 року

EU Statement on Russian Unusual Military Activities and the Situation in Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation NR 766, 15 жовтня 2014 року

EU Statement on the Vienna Document, OSCE Forum for Security Co-operation NR 766, 15 жовтня 2014 року

Déclaration de l’UE en réponse à S.E. l’Ambassadeur Michael SCANLAN, chef de la Mission de l’OSCE en République de Moldavie et le chef de la Mission européenne d’Assistance à la frontière en République de Moldavie et en Ukraine, Monsieur Francesco Bastagli , OSCE Permanent Council NR 1019, 16 жовтня 2014 року

EU Statement on in response to the reports by the Chairpersons of the three Committees, OSCE Permanent Council NR 1019, 16 жовтня 2014 року

EU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine, OSCE Permanent Council NR 1019, 16 жовтня 2014 року

EU Statement on Illegally Detained Ukrainian Citizens in Russia

EU Statement, 69th Session of the UN General Assembly First Committee, Thematic discussion on Disarmament Machinery

69th Session of the UN General Assembly First Committee Thematic discussion on Other Weapons of Mass Destruction

UNGA69 Third Committee, Item 27 : Advancement of Women

Joint Declaration of October 10, 2014

EU Statement on the Inauguration of H.E. Dr Ashraf Ghani Ahmadzai as President of the Islamic Republic of Afghanistan, OSCE Permanent Council Nr 1018, Vienna, 9 October 2014

EU Statement in Response to the Report by the Director of the Conflict Prevention Centre, H.E. Ambassador Adam Kobieracki, OSCE Permanent Council Nr 1018, Vienna, 9 October 2014

EU Statement in Response to the Report by the Acting Chief Observer of the OSCE Observer Mission at two Russian checkpoints on the Russian-Ukrainian border, OSCE Permanent Council Nr 1018, Vienna, 9 October 2014

EU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine, OSCE Permanent Council Nr 1018, Vienna, 9 October 2014

Déclaration de l’Union européenne en réponse à la présentation par le Secrétaire général du budget unifié 2015, OSCE Permanent Council Nr 1018, Vienna, 9 October 2014

OSCE Forum for Security Co-operation Nr 765, Vienna, 8 October 2014, EU Statement on Russian Unusual Military Activities and the Situation in Ukraine

OSCE Forum for Security Co-operation Nr 765, Vienna, 8 October 2014, EU Statement on SALW and New Technology

Statement/Elements for intervention on the occasion of session of the Implementation Review Group of the Conference of the Parties to the United Nations Convention against Corruption (Vienna, 13-15 October 2014)

European Union Statement on the occasion of the Seventh Session of the Conference of the Parties to the United Nations Convention against Transnational Organized Crime (6-10 October 2014)

European Union Statement on the occasion of the Forty-Sixth Session of Working Group A, CTBTO Preparatory Commission (6-8 October 2014)

OSCE Human Dimension Implementation Meeting, Warsaw, 22 September - 3 October 2014, EU Closing Statement

Statement on behalf of the European Union, delivered by H.E. Francesco Azzarello
Permanent Representative of Italy to the OPCW at the Seventy-Seventh session of the Executive Council 
(The Hague, 7 October 2014)

OSCE Forum for Security Co-operation Nr 764, EU Statement on the Forthcoming Entry into Force of the Arms, Trade Treaty

OSCE Forum for Security Co-operation Nr 764, EU Statement on Preventing Sexual Violence in Conflict

OSCE Forum for Security Co-operation Nr 764, EU Statement on Russian Unusual Military Activities and the Situation in Ukraine

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Decision 2014/659/CFSP amending Decision 2014/512/CFSP concerning restrictive measures in view of Russia's actions destabilising the situation in Ukraine

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with Council Decision 2014/658/CFSP amending Council Decision 2014/145/CFSP concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Decision 2014/381/CFSP amending Decision 2010/573/CFSP concerning restrictive measures against the leadership of the Transnistrian region of the Republic of Moldova 

UNHCR Executive Committee 65th Session (29 September – 3 October 2014) Statement on behalf of the EU and its Member States

High Level Segment of the 65th Session of the Executive Committee of the High Commissioner's programme on Enhancing International Cooperation, Solidarity, Local Capacities and Humanitarian Action for Refugees in Africa

EUROPEAN UNION Assessment Implementation Meeting on Small Arms and Light Weapons and Stockpiles of Conventional Ammunition Vienna, 23-24 September 2014 EU Statement at the Opening Session

OSCE Human Dimension Implementation Meeting Warsaw, 22 September - 3 October 2014 EU Statement for Working Session 18:  Discussion on human dimension activities

OSCE Human Dimension Implementation Meeting Warsaw, 22 September - 3 October 2014 EU Statement for Working Session 17:  Refugees and Displaced Persons

OSCE Human Dimension Implementation Meeting Warsaw, 22 September - 3 October 2014 EU Statement for Working Session 16:  Migrant Workers and Integration of Legal Migrants

OSCE Human Dimension Implementation Meeting Warsaw, 22 September - 3 October 2014 EU Statement for Working Session 15:  Fundamental Freedoms II (Specifically Selected Topic: Freedom of Movement)

OSCE Human Dimension Implementation Meeting Warsaw, 22 September - 3 October 2014 EU Statement for Working Session 14: Fundamental Freedoms II (Specifically Selected Topic: Freedom of Religion and Belief)

OSCE Human Dimension Implementation Meeting Warsaw, 22 September - 3 October 2014 EU Statement for Working Session 13:  Tolerance and non-discrimination II 

OSCE Human Dimension Implementation Meeting Warsaw, 22 September - 3 October 2014 EU Statement for Working Session 12: Tolerance and Non-discrimination II

OSCE Human Dimension Implementation Meeting Warsaw, 22 September - 3 October 2014 EU Statement on Freedom of Expression,  Working Session 2

UNITED NATIONS HUMAN RIGHTS COUNCIL 27th session 24 September 2014 EU Statement General Debate (items 2 + 10) SG/HC country reports

Assessment Implementation Meeting on Small Arms and Light Weapons and Stockpiles of Conventional Ammunition Vienna, 23-24 September 2014 EU Statement at the Closing Session

OSCE Permanent Council Nr 1017 Vienna, 18 September 2014 EU Statement in Response to the Report by the Head of the OSCE Presence in Albania, Ambassador Florian Raunig 

OSCE Permanent Council Nr 1017 Vienna, 18 September 2014 EU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine

OSCE Permanent Council Nr 1017 Vienna, 18 September 2014 EU Statement on the Abduction of the Estonian Police Officer

OSCE Permanent Council Nr 1017 Vienna, 18 September 2014 EU Statement on Illegally Detained Ukrainian Citizens in Russia

OSCE Permanent Council Nr 1017 Vienna, 18 September 2014 EU Statement in Response to the Report by the Chief Monitor of the OSCE Special Monitoring Mission to Ukraine, Ambassador Ertuğrul Apakan

OSCE Permanent Council Nr 1017 Vienna, 18 September 2014 EU Statement in Response to the Address by the Deputy Prime Minister and Minister of Foreign and European Affairs of Slovakia, H.E. Miroslav Lajčák 

OSCE Permanent Council Nr 1017 Vienna, 18 September 2014 EU Statement on Freedom of Expression in the OSCE Area

HUMAN RIGHTS COUNCIL – 27th session (8 – 26 September 2014) EU Statement General Debate Item 5: Human Rights Bodies and mechanisms

European Union Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors 15 - 19 September 2014, Vienna. Agenda item 7b: The conceptualization and development of safeguards implementation at the State level

European Union Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors Vienna, 15 - 19 September 2014. Agenda Item 9 Any Other Business (INC)

Statement on behalf of the European Union and its Member States at the Security Council Open Debate on Children and Armed Conflict United Nations New York 8 September 2014

Item 2 – General Debate – Draft EU statement (version 05.09.2014)

OSCE Permanent Council Nr 1015 Vienna, 4 September 2014 EU Statement on the Freedom of Peaceful Assembly and Association in the Russian Federation

OSCE Permanent Council Nr 1015 Vienna, 4 September 2014 EU Statement in Response to the Report by the Personal Representative of the OSCE CiO for Article IV of Annex 1B of the Dayton Peace Accords, Major General M. Torres 

OSCE Permanent Council Nr 1015 Vienna, 4 September 2014 EU Statement on the Case of Alexander Sodiqov

OSCE Permanent Council Nr 1015 Vienna, 4 September 2014 EU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine 

OSCE Permanent Council Nr 1015 Vienna, 4 September 2014 EU Statement on the Events in Ferguson 

OSCE Special Permanent Council Nr 1014 Vienna, 28 August 2014 EU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine

OSCE Special Permanent Council Nr 1014 Vienna, 28 August 2014 EU Statement on the "Presidential Elections" in the Breakaway Region of Abkhazia in Georgia

OSCE Permanent Council Nr 1013 Vienna, 14 August 2014 EU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine

Conseil Permanent de l’OSCE N 1013 Vienne, 14 ao?t 2014 Dеclaration de l'UE sur le Haut-Karabagh

Declaration on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Decision 2014/386/CFSP concerning restrictions on goods originating in Crimea or Sevastopol, in response to the illegal annexation of Crimea and Sevastopol and Council Decision 2014/507/CFSP amending Council Decision 2014/386/CFSP, EU, 13 серпня 2014 року

European Union, CTBTO Preparatory Commission, Statement on occasion of the 43rd Session of Working Group B, 13 серпня 2014 року

Заява від імені ЄС в рамках неформального засідання ГА ООН, скликаного Головою ГА ООН на прохання держав Арабської групи, 6 серпня 2014 року

Biological and Toxin Weapons Convention (BTWC) Meeting of Experts, Geneva, 4 – 8 August 2014 EU Statement - general debate

Declaration on behalf of the European Union on the escalation in the Gaza Strip, 31 липня 2014 року

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Decision 2014/449/CFSP concerning restrictive measures in view of the situation in South Sudan, 31 липня 2014 року

Statement on behalf of the European Union and its Member States at the GA meeting on "Prevention of armed conflict: Strengthening the role of mediation in the peaceful settlement of disputes and conflict prevention and resolution" , 31 липня 2014 року

Declaration on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with Council Decision 2014/455/CFSP, Council Decision 2014/475/CFSP, Council Decision 2014/499/CFSP and Council Decision 2014/508/CFSP amending Council Decision 2014/145/CFSP concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine

Declaration on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with Council Decision 2014/387/CFSP implementing Decision 2013/255/CFSP concerning restrictive measures against Syria

Declaration on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with Council Decision 2014/488/CFSPimplementing Decision 2013/255/CFSP concerning restrictive measures against Syria

Declaration on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with Council Implementing Decision 2014/487/CFSP implementing Decision 2011/137/CFSP concerning restrictive measures in view of the situation in Libya

Declaration on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with Council Decision 2014/488/CFSPimplementing Decision 2013/255/CFSP concerning restrictive measures against Syria

EU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine, OSCE Permanent Council Nr 1009, 17 липня 2014 року

EU Statement on the Commemoration of Srebrenica, OSCE Permanent Council Nr 1009, 17 липня 2014 року

EU Statement on the 2013 Annual Report by the Secretary General on the Implementation of OSCE Recruitment Policies, OSCE Permanent Council Nr 1009, 17 липня 2014 року

Declaration on behalf of the EU on South Sudan, Council of EU, 10 липня 2014 року

EU Statement on Russian Unusual Military Activities and the Situation in Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 760, 16 липня 2014 року

EU Statement on Human Rights in Armed Forces and Women, Peace and Security, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 760, 16 липня 2014 року

EU Statement in Response to First Deputy Prime Minister and Minister for Foreign Affairs of the Republic of Serbia, Ivica Dacic, OSCE Special Permanent Counspoiler-bodynbsp;implementation of Resolution 1325. In this respect, we commend the initiative takencil Nr 1008, 15 липня 2014 року

EU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine, OSCE Special Permanent Council Nr 1008, 15 липня 2014 року

Joint Statement to the Open Working Group on the Sustainable Development Goals (SDGs), 13th Session, United Nations, New York, 14 - 18 липня 2014 року

Statement on behalf of the European Union delivered by H.E. Francesco Azzarello Permanent Representative of Italy to the OPCW at the Seventy-Sixth session of the Executive Council

EU Closing Statement, OSCE Supplementary Human Dimension Meeting "Promotion of Freedom of Expression: Rights, Responsibilities, and OSCE Commitments" Vienna, 3-4 July 2014

EU Statement in Response to the Address by H.E. Frans Timmermans, Minister of Foreign Affairs of the Netherlands, OSCE Permanent Council Nr 1007, 10 липня 2014 року

EU Statement in Response to the Report by the Chief Monitor of the OSCE Special Monitoring Mission to Ukraine, Ambassador Ertuğrul Apakan, OSCE Permanent Council Nr 1007, 10 липня 2014 року

EU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine, OSCE Permanent Council Nr 1007, 10 липня 2014 року

EU Statement on the Violent Attack against the Human Rights Defender, Andrei Yurov, on 1 July 2014, OSCE Permanent Council Nr 1007, 10 липня 2014 року

EU Statement in Response to the Report by the High Commissioner on National Minorities, Ms. Astrid Thors, OSCE Permanent Council Nr 1007, 10 липня 2014 року

EU Statement on Human Trafficking

Declaration by the EU on the occasion of the United Nations International Day in Support of Victims of Turture

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Decision 2014/308/CFSP amending Decision 2014/145/CFSP concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Decision 2014/308/CFSP amending Decision 2014/145/CFSP concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine

Declaration on behalf of the European Union on the latest developments following the abduction of three Israeli students

EU Statement on Small Arms and Light Weapons, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 759, 2 липня 2014 року

EU Statement on Russian Unusual Military Activities and the Situation in Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 759, 2 липня 2014 року

EU Statement on the Release of Belarusian Human Rights Defender Ales Bialiatski

EU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine

EU Statement in Response to the Report of the External Auditor and the Annual Report of the Audit Committee

EU Statement in Response to the Secretary General's Annual Evaluation Report on the Implementation of the 2004 OSCE Action Plan for the Promotion of Gender Equality

EU Statement on Latest Round of the Geneva International Discussions

EU Statement in Response to the Address by the UN High Commissioner for Human Rights, Ms. Navi Pillay

EU Statement on the International Day in Support of Victims of Torture

EU Opening Statement, OSCE Annual Security Review Conference, Vienna, 24 - 26 червня 2014 року

EU Statement on Ensuring Security and Stability in the OSCE Region in Light of Recent Developments with Respect to Ukraine, OSCE Annual Security Review Conference, Vienna, 24 - 26 червня 2014 року

EU Statement on Transnational Threats and Challenges, OSCE Annual Security Review Conference, Vienna, 24 - 26 червня 2014 року

EU Statement on the Conflict Cycle: Lessons Learned and the Way Ahead, OSCE Annual Security Review Conference, Vienna, 24 - 26 червня 2014 року

EU Statement on Arms Control and Confidence- and Security-Building Measures: Challenges and Opportunities, OSCE Annual Security Review Conference Vienna, 24 - 26 червня 2014 року

EU Statement on Supporting Stability in the OSCE Area during the Ongoing Transitions in Afghanistan, OSCE Annual Security Review Conference Vienna, 24 - 26 червня 2014 року

EU statement on item 10, Technical assistance and capacity-building, 26 червня 2014 року

Statement on the occasion of the UNIDO Programme and Budget Committee Vienna, Agenda item 3, 4, 5 and 6, 25 - 26 червня 2014 року

HRC26: Draft EU statement – GD Item 6 – Universal Periodic Review (UPR), 23 червня 2014 року

Follow-up and implementation of the Vienna Declaration and Programme of Action, Item 8, UNITED NATIONS HUMAN RIGHTS COUNCIL 26th session, 10 - 27 червня 2014 року

EU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine, OSCE Permanent Council No 1005, 19 червня 2014 року

EU statement on the Presidential Elections in Afghanistan, OSCE Permanent Council No 1005, 19 червня 2014 року

EU Statement in response to the Head of the OSCE Office in Yerevan, H.E. Ambassador Andrey Sorokin, OSCE Permanent Council No 1005, 19 червня 2014 року

EU Statement, General Debate under item 5, 18 червня 2014 року

EU Statement on UNSCR 1540, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 758, 18 червня 2014 року

EU Statement on Russian Unusual Military Activities and the Situation in Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 758, 18 червня 2014 року

Racism, racial discrimination, xenophobia and related forms of intolerance, follow-up and implementation of the Durban Declaration and Programme of Action, HUMAN RIGHTS COUNCIL, UNITED NATIONS, 18 червня 2014 року

Statement on behalf of the European Union delivered by H.E. Teresa Angelatou Permanent Representative of Greece to the OPCW at the Forty Second Meeting of the Executive Council , 18 червня 2014 року

Declaration on behalf of the European Union on violence against women in Pakistan, EU, 16 червня 2014 року

EU Statement on the ‘Elections’ in the Breakaway Region of South Ossetia in Georgia, OSCE Permanent Council Nr 1004, 12 червня 2014 року

EU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine, OSCE Permanent Council Nr 1004, 12 червня 2014 року

EU Statement on the Arms Trade Treaty, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 757, 11 червня 2014 року

EU Statement on Russian Unusual Military Activities and the Situation in Ukraine, OSCE Forum for Security Co-operation Nr 757, 11 червня 2014 року

High Level event of the President of the General Assembly on the Contributions of Human Rights and the Rule of Law in the Post 2015 Development Agenda", 9 червня 2014 року

HRC26 – EU statement – item 2

Statement in Response to the Address by Professor Christian Tomuschat, President of the OSCE Court of Conciliation and Arbitration, 5 червня 2014 року

EU Statement on the “Foreign Agents” Law in Russia, 5 червня 2014 року

European Union, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Agenda item 6 (e): Implementation of the NPT Safeguards Agreement and relevant provisions of the United Nations Security Council resolutions in the Islamic Republic of Iran, 2-6 червня 2014 року

Statement/Elements for intervention on the occasion of session of the Implementation Review Group of the Conference of the Parties to the United Nations Convention against Corruption, 2-6 червня 2014 року

Agenda item 6 (c): Safeguards Implementation Report for 2013, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, 2-6 червня 2014 року

Agenda Item 10: Any other business, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, 2-6 червня 2014 року

Agenda Item 10 Any Other Business (INC),Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, 2-6 червня 2014 року

Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Agenda Item 4: Strengthening of the Agency’s technical cooperation activities, 2-6 червня 2014 року

Agenda item 6 (f): Implementation of the NPT safeguards agreement in the Syrian Arab Republic, Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, 2-6 червня 2014 року

Statement on the occasion of the IAEA Board of Governors, Agenda item 6 (d): Application of Safeguards in the Democratic People's Republic of Korea, 2-6 червня 2014 року

Adoption of the report of the Committee on the Application of Standards EU Statement, International Labour Conference 103rd session, 28 травня - 12 червня 2014 року

European Union Statement, International Labour Conference 103rd session, Committee on the Application of Standards Bangladesh (Convention No. 81), 28 травня - 12 червня 2014 року

EU Statement, International Labour Conference 103rd session, Committee on the Application of Standards Cambodia (Convention No. 87), 28 травня - 12 червня 2014 року

EU Statement, International Labour Conference 103rd session, Committee on the Application of Standards Belarus (Convention No. 87), 28 травня - 12 червня 2014 року

European Union Statement, International Labour Conference 103rd session, Committee on the Application of Standards Yemen (Convention No. 182), 28 травня - 12 червня 2014 року

International Labour Conference 103rd Session, Committee on Employment and Social protection in the Employment Policies for sustainable recovery and development, 3a) What should be the main elements of a comprehensive framework to create decent employment that would be relevant and effective for the next period, 28 травня - 12 червня 2014 року

1a - EU Statement on current employment challenges and the main drivers of change, Committee on Employment and Social protection in the Employment Policies for sustainable recovery and development, 28 травня - 12 червня 2014 року

EU Opening Statement, Committee on Employment and Social protection in the Employment Policies for sustainable recovery and development, 28 травня - 12 червня 2014 року

EU Opening Statement, EU Statement Committee on the Transition from the informal to the formal economy, 28 травня - 12 червня 2014 року

EU statement on the occasion of the International Day against Homophobia and Transphobia, 28 травня 2014 року

EU statement on the arbitrary detentions of more than 30 civil society and political activists in Belarus, 28 травня 2014 року

Draft EU statement, UNSC Debate 1267/1989, 1373, 1540 Committees, 28 травня 2014 року

EU Statement on Russian Unusual Military Activities and the Situation in Ukraine, 28 травня 2014 року

EU Statement on "Fighting Illicit Trafficking of Small Arms and Light Weapons", 28 травня 2014 року

EU statement on the Chairmanship of Azerbaijan of the Committee of Ministers of the Council of Europe, 28 травня 2014 року

EU Statement Committee on Strengthening Action to end Forced Labour First sitting - EU Opening statement

Declaration on behalf of the European Union on the situation in Lybia, 24 травня 2014 року

EU Statement in Reply to the Report by the Head of the OSCE Centre in Bishkek, H.E. Ambassador Sergey Kapinos, and by the Director of the OSCE Academy in Bishkek, Mr Pál Dunay, 22 травня 2014 року

EU Statement on the Floods in Serbia, Bosnia and Herzegovina and Croatia, 22 травня 2014 року

EU Statement on the Arbitrary Detention of More than 30 Civil Society and Political Activists in Belarus, 22 травня 2014 року

Statement on the occasion of the Forty-Fifth Session of Working Group A, CTBTO Preparatory Commission, European Union, 22 травня 2014 року

EU Statement on the Presidential Elections in Ukraine, 22 травня 2014 року

SEU Statement on the Violation of OSCE Principles and Commitments by the Russian Federation and the Situation in Ukraine, 22 травня 2014 року

Statement on behalf of the European Union delivered by H.E. Teresa Angelatou Permanent Representative of Greece to the OPCW at the Forty First Meeting of the Executive Council, 22 травня 2014 року

Statement in support of Cyprus' membership in the Wassenaar Arrangement on the occasion of the Wassenaar Arrangement General Working Group Meeting, 21-22 травня 2014 року

UN Permanent Forum on Indigenous Issues, 13th session, 20 травня 2014 року

Progress Report “WHO’s response and role as the health cluster lead in meeting the growing demands of health in humanitarian emergencies“, 19-24 травня 2014 року

67th World Health Assembly, Agenda item 16.1, Implementation of the International Health Regulations, 19-24 травня 2014 року

WHO, 67th World Health Assembly, Agenda item 3, General Debate, 19-24 травня 2014 року

Follow-up to the Political Declaration of the High-level Meeting of the United Nations General Assembly on the Prevention and Control of Non-communicable Diseases, 19-24 травня 2014 року

EU Statement on the Syrian Refugee Impact on Jordan, 16 травня 2014 року

Déclaration de l'UE sur le Haut-Karabagh, 15 травня 2014 року

EU Statement on the Death Penalty in Belarus, 15 травня 2014 року

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Decision 2014/265/CFSP amending Decision 2014/145/CFSP concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine, 12 травня 2014 року

Statement on the occasion of 23rd session of the Commission on Crime Prevention and Criminal Justice, 12-16 травня 2014 року

Statement on the occasion of 23rd session of the Commission on Crime Prevention and Criminal Justice, 12-16 травня 2014 року

EU Statement on Russian Unusual Military Activities and the Situation in Ukraine, 14 травня 2014 року

Déclaration de l'UE en réponse à l'intervention de Mme Gherman, vice-premier ministre et ministre des affaires étrangères de la République de Moldavie, 8 травня 2014 року

EU Statement Following the Appointment of the New Director of ODIHR, 8 травня 2014 року


Déclaration de l'UE en réponse à l'intervention de Mme Gherman, vice-premier ministre et ministre des affaires étrangères de la République de Moldavie, 8 травня 2014 року

EU Statement on the Occasion of World Press Freedom Day, 8 травня 2014 року

EU Statement on Russian Unusual Military Activities and the Situation in Ukraine, 7 травня 2014 року

EU Statement on the Assumption of the Chairmanship of the Forum for Security Co-operation by the Republic of Moldovaб 7 травня 2014 року

Statement on the occasion of the IAEA Programme and Budget Committee, 5 травня 2014 року

Statement on behalf of the European Union delivered by H.E. Teresa Angelatou Permanent Representative of Greece to the OPCW at the 40th Meeting of the Executive Council

Declaration by the High Representative, Catherine Ashton, on behalf of the European Union on the occasion of World Press Freedom Day, 3 травня 2014 року

EU Statement in Response to the United Nations Special Representative for Afghanistan and Head of the UN Assistance Mission in Afghanistan (UNAMA), H.E. Ján Kubiš, 30 квітня 2014 року

EU Statement on the Death Penalty in Belarus, 30 квітня 2014 року

Statement on behalf of the European Union, 29 квітня 2014 року

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Decision 2014/238/CFSP implementing Decision 2014/145/CFSP concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine, 28 квітня 2014 року

Statement on behalf of the European Union and its Member States, 28 квітня 2014 року

Declaration by the High Representative on behalf of the European Union on the alignment of certain third countries with the Council Decision 2014/212/CFSP amending Decision 2013/183/CFSP concerning restrictive measures against the Democratic People's Republic of Korea., 14 квітня 2014 року

Racism, racial discrimination, xenophobia and related forms of intolerence, follow-up and implementation of the Durban Declaration and Programme of Action

Угода про асоціацію між Україною та ЄСВиж

Угода про асоціацію між Україною та ЄС

Угода про асоціацію Україна-ЄС 

Переговори щодо нового базового договору між Україною та ЄС на заміну чинної Угоди про партнерство та співробітництво були започатковані у березні 2007 року (у 2008 році сторони узгодили назву майбутньої угоди – Угода про  асоціацію). 11 листопада 2011 року у Брюсселі відбувся завершальний двадцять перший раунд переговорів щодо укладення Угоди про асоціацію, у ході якого були узгоджені всі положення тексту Угоди.

Під час П’ятнадцятого саміту Україна-ЄС (19 грудня 2011 р., м.Київ) лідери України та ЄС офіційно заявили про завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію. 30 березня 2012 року у Брюсселі глави переговорних делегацій парафували Угоду.

Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відбувалося в два етапи.

21 березня 2014 р. під час позачергового саміту Україна – ЄС було підписано політичну частину Угоди та Заключний акт саміту.

Зокрема, було підписано преамбулу, статтю 1, розділи І «Загальні принципи», ІІ «Політичний діалог та реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері зовнішньої та безпекової політики» і VII «Інституційні, загальні та прикінцеві положення» Угоди. На саміті також була зроблена заява, що зобов’язання України, які випливають зі статті 8 Угоди про асоціацію стосовно ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду 1998 р. будуть виконані після внесення відповідних змін до Конституції України.

27 червня 2014 р. в ході засідання Ради ЄС Президентом України П.Порошенком та керівництвом Європейського Союзу і главами держав та урядів 28 держав – членів ЄС було підписано економічну частину Угоди – розділи III «Юстиція, свобода та безпека», IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею», V «Економічне та галузеве співробітництво» та VI «Фінансове співробітництво та положення щодо боротьби із шахрайством».

16 вересня 2014 р. Верховна Рада України та Європейський Парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС.

Українська сторона передала депозитарію ратифікаційні грамоти і завершила таким чином всі внутрішньодержавні процедури.

Повністю Угода про асоціацію між Україною та ЄС набере чинності після її ратифікації усіма сторонами, тобто в перший день другого місяця, що настає після дати здачі на зберігання до Генерального секретаріату Ради Європейського Союзу останньої ратифікаційної грамоти або останнього документа про затвердження.

На даний час триває процес ратифікації державами-членами ЄС Угоди про асоціацію. 

 

Довідково: Угода про асоціацію налічує понад тисячу сторінок, а за своєю структурою складається з преамбули, семи частин, 43 додатків та 3 протоколів.

У частині «Преамбула, загальні цілі та принципи»  окреслюється підґрунтя, яке існує сьогодні для укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, зокрема визнання з боку ЄС європейського вибору та європейських устремлінь України як європейської країни, що поділяє з ЄС спільну історію і спільні цінності, а також визначені цілі Угоди, серед яких – створення асоціації, поступове зближення між Україною та ЄС на основі спільних цінностей, поглиблення економічних та торгівельних відносин, зокрема шляхом створення ЗВТ, посилення співробітництва у сфері юстиції, свободи і безпеки. Закріплюються основні принципи, які лежатимуть в основі асоціації, передусім забезпечення прав людини та основоположних свобод, повага до принципу верховенства права, дотримання принципів суверенітету і територіальної цілісності, непорушності кордонів і незалежності. Підкреслюється, що подальші відносини між Україною та ЄС базуватимуться також на принципах вільної ринкової економіки, верховенства права, ефективному урядуванні тощо.

Частина «Політичний діалог і реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері закордонних справ та політики безпеки»  містить положення, реалізація яких має сприяти розвитку і зміцненню політичного діалогу у різних сферах, у т.ч. поступовій конвергенції позицій України з ЄС у сфері зовнішньої та безпекової політики.

У розділі визначені цілі політичного діалогу, ключовою з яких є запровадження політичної асоціації між Україною та ЄС. Серед інших цілей - поширення міжнародної стабільності та безпеки, зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та належного урядування, прав людини та фундаментальних свобод, поширення принципів незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів, співробітництво у сфері безпеки і оборони.

У цій частині визначені рівні та формати політичного діалогу, зокрема передбачено проведення самітів, зустрічей на міністерському та інших рівнях.

Серед ключових напрямків взаємодії – співробітництво з метою поширення регіональної стабільності; зміцнення миру та міжнародного правосуддя, зокрема шляхом імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду; забезпечення поступової конвергенції у сфері зовнішньої і безпекової політики, включаючи Спільну політику безпеки та оборони, попередження конфліктів, нерозповсюдження, роззброєння та контроль за озброєнням, боротьбу з тероризмом тощо.

У частині Угоди «Юстиція, свобода і безпека» визначені напрямки взаємодії у відповідних сферах. Важливою метою співробітництва є утвердження верховенства права та зміцнення відповідних інституцій, зокрема у сфері правоохоронної діяльності та встановлення правосуддя, насамперед зміцнення судової системи, покращення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості.

Одним з елементів співпраці є забезпечення належного рівня захисту персональних даних у відповідності до кращих європейських та міжнародних стандартів.

З метою управління міграційними потоками Угодою передбачається запровадження всеохоплюючого діалогу щодо ключових питань у сфері міграції, включаючи нелегальну міграцію, протидію торгівлі людьми тощо.

Окремі статті присвячені створенню належних умов для працівників, які на законних підставах працюють за кордоном.

Важлива увага приділяється забезпеченню мобільності громадян і поглибленню візового діалогу, зокрема шляхом запровадження безвізового режиму після виконання відповідних критеріїв, передбачених у Плані дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України.

Положеннями розділу передбачається поглиблення співпраці з метою боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, незаконним обігом наркотиків, організованою злочинністю, тероризмом, а також розвиток співробітництва у сфері надання правової допомоги у цивільних та кримінальних справах.

Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі Україна-ЄС (ЗВТ) є невід’ємною складовою Угоди про асоціацію і передбачає лібералізацію торгівлі як товарами, так і послугами, лібералізацію руху капіталів та до певної міри – руху робочої сили. Відмінною рисою ЗВТ Україна-ЄС є комплексна програма адаптації регуляторних норм у сферах, пов’язаних з торгівлею, до відповідних стандартів ЄС. Це дозволить значною мірою усунути нетарифні (технічні) бар’єри у торгівлі між Україною та ЄС та забезпечити розширений доступ до внутрішнього ринку ЄС для українських експортерів і навпаки – європейських експортерів до українського ринку. Таким чином поглиблена та всеохоплююча ЗВТ має забезпечити поступову інтеграцію економіки України до внутрішнього ринку ЄС.

Частина Угоди, яка стосується створення ЗВТ, охоплює такі основні сфери: торгівля товарами, в т. ч. технічні бар’єри в торгівлі; інструменти торговельного захисту; санітарні та фітосанітарні заходи; сприяння торгівлі та співробітництво в митній сфері; адміністративне співробітництво в митній сфері; правила походження товарів; торговельні відносини в енергетичній сфері; послуги, заснування компаній та інвестиції; визнання кваліфікації; рух капіталів та платежів; конкурентна політика (антимонопольні заходи та державна допомога); права інтелектуальної власності, в т. ч. географічні зазначення; державні закупівлі; торгівля та сталий розвиток; транспарентність; врегулювання суперечок.

Частина Угоди «Економічне та секторальне співробітництво» містить положення про умови, модальності та часові рамки гармонізації законодавства України та законодавства ЄС, зобов’язання України щодо реформування інституційної спроможності відповідних установ та принципи співробітництва між Україною, ЄС та його державами-членами у низці секторів економіки України та напрямків реалізації державної галузевої політики. 28  глав цього розділу Угоди передбачають відповідні заходи у таких секторах як енергетика, у т.ч. ядерна, транспорт, захист навколишнього середовища, промислова політика та підприємництво, сільське господарство, оподаткування, статистика, надання фінансових послуг, туризм, аудіовізуальна політика, космічні дослідження, охорона здоров’я, науково-технічна співпраця, культура, освіта тощо.

Імплементація цього розділу Угоди дасть змогу, по-перше, забезпечити більш поглиблене виконання положень Угоди щодо зони вільної торгівлі, оскільки сприятиме наближенню законодавства та регуляторного середовища України та ЄС, а відтак усуненню нетарифних торговельних бар’єрів, а, по-друге, сприятиме інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС та єдиного нормативного простору в переважній більшості секторів економіки та суспільного життя України.

Частина «Фінансове співробітництво» окреслює механізм і шляхи отримання Україною фінансової допомоги з боку ЄС, у т.ч. з метою сприяння реалізації Угоди про асоціацію, пріоритетні сфери її надання, порядок моніторингу та оцінки ефективності її використання. Крім цього, положення цієї частини передбачають поглиблення співпраці України та ЄС з метою попередження та боротьби з шахрайством, корупцією та незаконною діяльністю, зокрема шляхом поступової гармонізації українського законодавства у цій сфері із законодавством ЄС, обміну відповідною інформацією тощо.

Відповідно до «Інституційних, загальних та прикінцевих положень» передбачається запровадження нових форматів та рівнів співробітництва між Україною та ЄС після набуття чинності Угодою про асоціацію, зокрема створення Ради та Комітету з питань асоціації, Парламентського комітету з питань асоціації. З метою залучення до реалізації Угоди громадянського суспільства буде створена Платформа громадянського суспільства.

У контексті забезпечення належного виконання Угоди буде впроваджений відповідний механізм моніторингу та врегулювання спорів, які можуть виникати у ході виконання Угоди.

У зв’язку з необмеженим терміном дії Угоди було передбачено можливість здійснення всебічного її перегляду, у т.ч. що стосується її цілей протягом п’яти років від набрання нею чинності, а також у будь-який час за взаємною згодою Сторін.

З текстом Угоди про асоціацію можна ознайомитися на інтернет-сторінці Верховної Ради України: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/984_011/page

Створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС

Важливим елементом Угоди про асоціацію між Україною та ЄС є положення про створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ). Ними передбачено суттєву лібералізацію торгівлі (усунення тарифів чи квот) між сторонами, гармонізацію законодавства і нормативно-регуляторної бази.

Робота над створення ЗВТ, серед іншого, полягатиме у:

- скасуванні Україною та ЄС ввізних мит на більшість товарів, що імпортуються на ринки один одного;

- запровадженні правил визначення походження товарів, які є одним із елементів застосування торговельних преференцій;

- приведенні Україною своїх технічних регламентів, процедур, санітарних та фіто санітарних заходів та заходів щодо безпеки харчових продуктів у відповідність з європейськими, завдяки чому українські промислові товари, сільськогосподарська та харчова продукція не потребуватимуть додаткової сертифікації в ЄС;

- встановленні сторонами найбільш сприятливих умов доступу до своїх ринків послуг;

- запровадженні Україною правил ЄС у сфері державних закупівель, що дозволить поступово відкрити для України ринок державних закупівель ЄС;

- спрощенні митних процедур та попередженні шахрайства, контрабанди, інших правопорушень у сфері транскордонного переміщення вантажів;

- посиленні Україною захисту прав інтелектуальної власності.

Створення ЗВТ між Україною та ЄС відбуватиметься поступово, протягом 10 років. Результатами запровадження ЗВТ між Україною та ЄС стануть тісна економічна інтеграція, створення практично таких же умов для торгівлі між Україною та ЄС, що мають місце у торгівлі всередині Союзу, покращення інвестиційного клімату та прозорі правила ведення бізнесу в Україні, збільшення вибору, підвищення безпечності та якості товарів, зниження цін для українських споживачів, можливість доступ українських підприємств, крім ринку ЄС, до ринків третіх країн у зв’язку з переходом на прийняті в усьому світі стандарти.

Ще до набрання чинності Угодою про асоціацію Європейський Союз запровадив для України режим автономних торговельних преференцій – одностороннє (з боку ЄС) скасування ввізних мит, яке стосується 94,7% від усього обсягу промислових товарів та 83,4% сільськогосподарських товарів та харчової продукції, що імпортуються Євросоюзом з нашої держави (терміном дії до 1 січня 2016 року).

Порядок денний асоціації Україна - ЄС

Порядок денний асоціації є спільним практичним інструментом підготовки та сприяння повній імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Цей документ є основним механізмом моніторингу та оцінювання прогресу України у виконанні Угоди про асоціацію, а також моніторингу та оцінювання досягнень всіх цілей політичної асоціації та економічної інтеграції.

Сторони визначають пріоритети Порядку денного асоціації, які доповнюють зобов’язання сторін відповідно до Угоди про асоціацію для повної імплементації Угоди.

Зокрема, наразі визначено десять короткострокових пріоритетів у сфері реформування Конституції України, судової системи, законодавства про вибори, сфер боротьби з корупцією, державного управління, енергетики, дерегуляції, державних закупівель, оподаткування та зовнішнього аудиту, які є першочерговими для України.

Передбачено, що ЄС надаватиме Україні підтримку у виконанні нею цілей та пріоритетів Порядку денного асоціації через застосування усіх наявних ресурсів допомоги ЄС, а також обмін досвідом, поширення кращих практик та «ноу-хау».

Комітет асоціації (або інші відповідні органи) щорічно оцінюватиме прогрес у виконані Порядку денного асоціації, а також за необхідності вноситиме доповнення до нього, зокрема коригуватиме пріоритети.

Порядок денний асоціації було схвалено Радою з питань співробітництва між Україною та ЄС у 2009 році.

15 грудня 2014 р. на засіданні Ради асоціації між Україною та ЄС сторони домовилися актуалізувати Порядок денний асоціації Україна – ЄС.

16 березня 2015 р. Порядок денний асоціації було схвалено Радою асоціації, шляхом обміну листами.

Група підтримки України

10 квітня 2014 р. Європейською Комісією було створено Групу Європейської Комісії (ЄК) з підтримки України.

Група забезпечує координацію, підготовку головних напрямів роботи ЄК щодо підтримки України, залучає профільних спеціалістів з держав-членів ЄС для зміцнення співпраці у частині імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також налагоджує контакти з міжнародною донорською спільнотою та міжнародними фінансовими інституціями.

Головою Групи призначено Петера Балаша, заступника Генерального директора Генерального директорату ЄК з питань торгівлі.

Координує роботу Групи Комісар ЄС з питань європейської політики сусідства та переговорів щодо розширення. Група підзвітна Президенту ЄК та Високому представнику ЄС із закордонних справ та політики безпеки.

У 2014 році Група разом з Урядом України визначала і координувала отримання Україною необхідної допомоги для планування та впровадження економічних реформ, у т.ч. визначення пріоритетних сфер реформ та їх впровадження (зокрема відповідно до Угоди про асоціацію та Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України).

З 2015 року Група зосередила свою увагу на підтримці України у розробці та впровадженні програм подальших всеохоплюючих реформ.

До основних завдань Групи належать:

 - підтримка секторальних реформ в Україні, у тому числі реалізація положень Угоди про асоціацію;

 - галузеве співробітництво з органами державної влади та громадянським суспільством України;

 - координація роботи зі службами Європейської Комісії та Європейської служби зовнішніх дій у відповідних сферах, у тому числі з Консультативною місією ЄС з реформи цивільного сектора безпеки (EUAM).

Робота Групи ґрунтується на Порядку денному асоціації Україна – ЄС, який є спільним практичним інструментом підготовки та сприяння повній імплементації Угоди про асоціацію.

Діяльність Групи розподілена за наступними напрямками:

• політичні питання;

• економічна стабілізація та структурні реформи;

• торгівля та митні питання;

• сільське господарство та санітарні/фітосанітарні питання;

• юстиція та внутрішні справи, у тому числі боротьба з корупцією;

• промисловість та підприємництво;

• енергетика та навколишнє середовище;

• транспорт та інфраструктура;

• наукове співробітництво, освіта та соціальна політика.

Саміти Україна-ЄСВиж

Саміти Україна - ЄС

Проведення самітів Україна-ЄС відбувається на підставі статті 5 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, відповідно до якої «сторони проводять регулярні засідання в рамках політичного діалогу на рівні самітів».

Засідання самітів проводяться за участю Президента України, Президента Європейської Ради та Президента Європейської Комісії. Cаміти відбуваються кожного року почергово в Україні та Брюсселі.  

Зустрічі у рамках самітів надають сторонам можливість на найвищому рівні підбити підсумки співробітництва між Україною та ЄС за рік, що минув, визначити пріоритети взаємодії на найближче майбутнє, обговорити  розвиток ситуації в Україні та Європейському Союзі, а також узгодити позиції щодо актуальних міжнародних питань.

Останній (17-ий) Саміт Україна-ЄС відбувся у Києві, 27 квітня 2015 року. 


Саміт Україна-ЄС Київ, 27 квітня 2015 року 

Саміт Україна - ЄС Брюссель, 25 лютого 2013 року

Саміт Україна - ЄС Київ, 19 грудня 2011 року

Саміт Україна - ЄС Брюссель, 22 листопада 2010 року

Саміт Україна - ЄС Київ, 4 грудня 2009 року

Саміт Україна - ЄС Париж, 9 вересня 2008 року

Саміт ЄС – Україна Київ, 14 вересня 2007 року

Саміт ЄС – Україна Хельсінкі, 27 жовтня 2006 року

Саміт ЄС - Україна Київ, 1 грудня 2005 року

Саміт ЄС - Україна Гаага, 8 липня 2004 року

Саміт ЄС - Україна Ялта, 7 жовтня 2003 року

Саміт ЄС – Україна Копенгаген, 4 липня 2002 року

Міжпарламентський діалог Україна-ЄСВиж

Міжпарламентський діалог Україна-ЄС

Парламентський комітет асоціації (ПКА)

ПКА створений відповідно до статті 467 Угоди про асоціацію та є форматом двостороннього парламентського діалогу між Україною та ЄС.

Функції та повноваження ПКА:

-          форум для взаємодії депутатів Верховної Ради України та Європейського Парламенту;

-          звернення із запитом до Ради асоціації  щодо відповідної інформації про виконання Угоди про асоціацію;

-          надання рекомендацій Раді асоціації;

-          створення відповідних підкомітетів;

-          поінформованість про рішення та рекомендації Ради асоціації.

Склад та головування в ПКА:

Комітет складається з однакової кількості представників Європейського Парламенту і Верховної Ради України (Положення про Українську частину Парламентського комітету асоціації затверджено Розпорядженням Верховної Ради України №831 від 15 червня 2015 р.).

Головування здійснюється по черзі відповідно представником Верховної Ради України та представником Європейського Парламенту.

Засідання ПКА:

Порядок та періодичність засідань ПКА визначаються його регламентом.

Парламентська Асамблея ЄВРОНЕСТ

Парламентська Асамблея ЄВРОНЕСТ — парламентський орган «Східного партнерства» між ЄС та його Східноєвропейськими партнерами (Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова), а також є багатостороннім компонентом парламентських відносин Європейського Парламенту з Україною.

Установчий акт Парламентської Асамблеї ЄВРОНЕСТ був підписаний у м.Брюссель 3 травня 2011 року.

Розвиток міжпарламентського співробітництва між ВРУ та ЄП

3 липня 2015 р. у рамках візиту Президента Європейського Парламенту М.Шульца в Україну було підписано Меморандум про взаєморозуміння між ВРУ та ЄП про спільні рамки парламентської підтримки та підвищення інституційної спроможності.

Така діяльність з надання парламентської підтримки буде здійснюватися відповідно до національного порядку денного реформ та програм розвитку України, пріоритетів Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, буде послідовною та доповнюватиме зусилля ЄС, спрямовані на зміцнення демократії та верховенства права в Україні.

Співробітництво з ЄС у сфері юстиції, свободи та безпекиВиж

Співробітництво України та ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки

Основними документами, що регламентують співробітництво між Україною та ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки є План дій Україна – ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки (http://www.kmu.gov.ua/document/226050661/PD_USB.doc), затверджений на засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС (18 червня 2007 р., м.Люксембург) та План-графік його імплементації, затверджений на засіданні Підкомітету № 6 «Юстиція, свобода та безпека» Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС (10 квітня 2008 р., м. Київ).

План дій у сфері ЮСБ та План-графік його імплементації охоплюють співробітництво по 15 ключових напрямах, зокрема: міграція, притулок, управління кордонами, візи, безпека документів, боротьба з організованою злочинністю та тероризмом, боротьба з відмиванням грошей, включаючи протидію фінансуванню тероризму, боротьба з торгівлею людьми, наркотиками, корупцією, правове співробітництво у цивільних та кримінальних справах тощо.

Аналіз виконання спільних заходів, визначених Планом-графіком, проводиться щорічно у рамках засідання Підкомітету № 6, які проводяться по черзі в Україні та Брюсселі.

Взаємодія з ЄС на зазначеному напрямі координується Міністерством юстиції України (www.minjust.gov.ua).


Співробітництво з Європейським поліцейським офісом (Європол)

Європейський поліцейський офіс (Європол, www.europol.eu.int) – правоохоронна інституція Європейського Союзу, до сфери повноважень якої належать боротьба транснаціональною злочинністю, торгівлею людьми, нелегальною міграцією, тероризм, незаконною торгівлею автотранспортом, розповсюдженням порнографії, виготовленням фальшивих грошей та інших платіжних засобів, відмиванням грошей, кіберзлочинами.

4 грудня 2009 р. у м.Київ під час саміту Україна – ЄС була підписана Угода між Україною та Європолом про стратегічне співробітництво.

Цей документ покликаний сприяти координації зусиль держав-членів ЄС та України в запобіганні і протидії будь-яким формам міжнародної злочинності, проявам терористичних загроз, торгівлі людьми, наркотиками та іншими психотропними речовинами, нелегальній міграції.

Зазначена робота здійснюється у безпосередній взаємодії між Міністерством внутрішніх справ України та Секретаріатом Європолу

З Європолом також досягнуто домовленості щодо укладення Угоди про оперативне співробітництво, яка покликана поглибити відповідну взаємодію сторін. Угода зокрема передбачає налагодження співробітництва між Україною та Європолом з метою підтримки держав-членів Європейського Союзу в попередженні і боротьбі з організованою злочинністю, тероризмом та іншими формами міжнародної злочинності, зокрема шляхом обміну інформацією між Україною та Європолом.

Наразі сторони проводять переговори щодо проекту Угоди про оперативне співробітництво між Україною та Європолом.

11 березня 2015 р. у м.Київ, Європол – 19 березня 2015 р. у м.Гаага підписано Меморандум про взаєморозуміння між Україною та Європолом щодо встановлення захищеної лінії зв'язку. Це дасть можливість здійснювати обмін інформацією між Україною та країнами-членами ЄС через Європол в режимі реального часу та сприятиме поглибленню практичної взаємодії з інституціями ЄС та сприятиме зусиллям держави у боротьбі з транскордонною злочинністю на національному та міжнародному рівнях.

Співробітництво з Європейською організацією з питань юстиції (Євроюст)

Європейська організація з питань юстиції (Євроюст, http://eurojust.europa.eu) була створена рішенням Ради ЄС від 28 лютого 2002 р. з метою посилення боротьби з тяжкими злочинами. Завданням Євроюсту є сприяння органам кримінального переслідування держав-членів ЄС у боротьбі проти серйозної транскордонної злочинності, включаючи комп’ютерні злочини, шахрайство і корупцію, відмивання грошей та злочини проти довкілля. З цією метою Євроюст координує обмін інформацією, надання правової допомоги та процес видачі правопорушників.

Сторонами підготовлено проект Угоди між Україною і Євроюстом та завершено його погодження. 

Співробітництво з Місією Європейської Комісії з надання допомоги в питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова (EUBAM)

1. Місія EUBAM розпочала свою діяльність 1 грудня 2005 року за ініціативи Президентів України та Республіки Молдова та на підставі Меморандуму про взаєморозуміння між Урядами України, Молдови і ЄК щодо Місії ЄК з надання допомоги в питаннях кордону Україні та Молдові від 07.10.2005 р. та Угод (у формі обміну нотами). Мандат Місії продовжувався декілька разів, чинний мандат дійсний до 1 грудня 2015 року.

Структура Місії: головний офіс – м.Одеса, Польові офіси: Україна – Одеса/Іллічевськ, Кучурган та Котовськ (з під-офісами Платоново та Тимково-Слобідка, Республіка Молдова – Кишинів, Отач, Бясараб’яска). Штат – близько 100 міжнародних експертів та 120 осіб місцевого персоналу. Місія діє під егідою та фінансовим забезпечення Єврокомісії.

Глава Місії -  Посол Ендрю Тесор’єр, призначений 14 серпня 2015 року.

Загальні завдання Місії:

  1. сприяння реалізації Планів дій Політики сусідства ЄС з Україною і Молдовою;
  2. нарощування оперативних та інституційних можливостей України і Молдови для забезпечення ефективного контролю і охорони кордону;
  3. сприяння вирішенню придністровського конфлікту;
  4. підвищення рівня міжнародної співпраці в питаннях прикордонного менеджменту, шляхомздійснення координованих заходів в прикордонній, митній і податковій сферах.

Суть допомоги, що надається ЕUBAM:

- аналіз законодавства;

- нагляд у пунктах пропуску, а також на т.зв. „зеленому кордоні”;

- надання консультацій;

- допомога в становленні й роботі системи аналізу ризиків тощо.

За результатами своєї діяльності Місія регулярно звітує перед Європейською Комісією, надає сторонам (Україні та Молдові) висновки та рекомендації з вдосконалення системи охорони кордону.

Головні питання щодо діяльності EUBAM обговорюються під час засідань Консультативної Ради Місії, які проводяться кожні півроку та до складу якої входять керівники зовнішньополітичних, прикордонних і митних відомств України та Молдови, Глава Представництва Європейської Комісії в Україні, Спеціальний представник ЄС в Молдові, Глава Представництва ПР ООН в Україні.

Останнє 24-е засідання Консультативної Ради Місії відбулося 30 квітня 2015 року, в ході якого Рада позитивно оцінила сприяння Місії EUBAM у реалізації відповідних положень Угоди про асоціацію і вимог ЄС щодо поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі урядами України і Молдови. Наступне засідання планується на 4 листопада 2015 року.

Регулярно проводяться координаційні наради за участю координаторів від МЗС, прикордонних і митних служб двох країн, на яких розглядаються результати службової діяльності прикордонних і митних відомств, співробітництво з Місією та плани на наступний місяць.

 2. Щодо практичної діяльності Місії

Завдяки консультативній допомозі EUBAM в 2010-2015 роках здійснюються роботи з демаркації центральної (придністровської) ділянки українсько-молдовського кордону.

Місія постійно контролює міграційні потоки та зовнішньоторговельну діяльність придністровських підприємств, що сприяє реалізації заходів довіри між сторонами конфлікту, надає допомогу у сфері підвищення кваліфікації та професійних навичок українських і молдовських контролюючих органів з питань аналізу ризиків, виявлення підроблених документів, реєстрації автотранспорту, сприяючи модернізації системи управління кордоном.    

За сприяння EUBAM удосконалено механізм обміну інформацією між прикордонними та митними службами України та РМ, запроваджено підготовку спільних звітів з оцінки безпеки кордону (щомісячних, щоквартальних та щорічних) та про ситуацію на українсько-молдовському кордоні, які надсилаються до ЄК, Агенції FRONTEX та Європолу, Посольств країн ЄС.

Започатковано механізм спільного патрулювання на українсько-молдовському державному кордоні, укладено відповідну міжурядову угоду, підготовлено аналогічну угоду щодо спільного контролю на придністровській ділянці кордону, розроблено навчальний курс зі спільного патрулювання.

У рамках реалізації стратегічного курсу України та РМ на європейську інтеграцію, експерти Місії беруть активну участь у заходах розробки та реалізації планів національних Стратегій інтегрованого управління кордонами, з реформування прикордонних відомств,перетворення їх у правоохоронний орган з відповідними функціями тощо.

За сприяння Місії реалізується низка важливих проектів.

Безвізовий діалог Україна – ЄСВиж

Безвізовий діалог Україна – ЄС

Щодо перспективи запровадження безвізового режиму для короткострокових поїздок громадян України до країн Шенгенської зони

Однією з найбільш важливих сфер взаємодії України з Європейським Союзом є безвізовий діалог.

На Паризькому саміті Україна-ЄС у вересні 2008 року було започатковано діалог щодо лібералізації ЄС візового режиму для українських громадян.

На саміті Україна-ЄС у листопаді 2010 року нашій державі було представлено План дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України.

План дій розроблено за логікою та філософією «дорожніх карт», які були надані ЄС балканським країнам і вже привели їх до скасування візового режиму з Євросоюзом.

Україна стала першою країною з-поза Балканського регіону, якій Євросоюз надав подібний документ. Це стало яскравим свідченням готовності Євросоюзу до подальшого поглиблення відносин з Україною.

Виконання Плану дій стало дієвим інструментом для проведення реформ не лише в міграційно-візовій, але й в багатьох інших сферах.

Так, зокрема, План дій містить перелік конкретних критеріїв ЄС за чотирма блоками:

- безпека документів, включаючи біометрику;

- протидія нелегальній міграції, включаючи реадмісію;

- забезпечення громадського порядку та безпеки;

- забезпечення  основоположних прав і свобод людини.

План дій виконується у дві фази: в рамках І-ої (законодавчої) у відповідність до стандартів ЄС приводиться  законодавство та нормативні акти у відповідних сферах; під час ІІ-ої (імплементаційної) – організовується практичне виконання оновленого законодавства та забезпечується функціонування, відповідно до стандартів ЄС, національної практики у сферах, охоплених Планом дій.

23 червня 2014 р. Рада ЄС із закордонних справ ухвалила рішення про завершення виконання Україною першої і перехід до другої фази Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України.

На сьогодні Україна завершує виконання Рекомендацій Єврокомісії відповідно до П’ятої доповіді про виконання Україною Плану дій щодо лібералізації візового режиму.

У документі відзначається прогрес, якого досягла наша держава в умовах сучасних викликів, і загалом позитивно оцінюється виконання критеріїв другої фази Плану дій.

Прогрес констатовано в усіх сферах, охоплених безвізовим діалогом. При цьому, з 15 напрямків, які були оцінені, 2 вважаються повністю виконаними, 8 – майже виконаними, 4 – частково виконаними з гарною перспективою щодо подальшого прогресу. Критерії у сфері запобігання і протидії корупції оцінюються як частково виконані. 

Східне партнерствоВиж

Східне партнерство

Зовнішньополітична ініціатива ЄС «Східне партнерство»

Ініціатива «Східне партнерство» (СхП) започаткована у 2009 році в рамках Європейської політики сусідства. СхП охоплює шість країн – Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Молдову та Україну. Поява СхП ознаменувала початок формального розмежування зовнішньополітичних підходів ЄС до відносин з південними та східними сусідами ЄС.

Метою Ініціативи є сприяння процесам реформ у країнах-партнерах, у тому числі шляхом укладення угод про асоціацію, включаючи створення ЗВТ, а також лібералізації візового режиму між ЄС та країнами-партнерами.

Реалізація СхП базується на принципах диференціації, спільної відповідальності, а також на підході “більше за більше” (чим більший поступ країни-партнера у реформах, тим більшу підтримку вона отримає з боку ЄС).

Ініціатива охоплює як двосторонні відносини ЄС з країнами-партнерами, так і багатосторонній формат.

Двосторонній формат передбачає переговори між країною-партнером та ЄС щодо виконання завдань у сферах політичної асоціації та економічної інтеграції з ЄС (угода про асоціацію та створення ЗВТ), мобільності населення (лібералізація візового режиму), секторального співробітництва (енергетична безпека, аграрний розвиток, довкілля, соціальна політика тощо).

Багатосторонній формат є допоміжним до двостороннього та через свої механізми (саміти глав держав, засідання міністрів закордонних справ, засідання експертів) надає країнам-партнерам можливість обміну досвідом з імплементації внутрішніх реформ. Багатосторонній формат також покликаний сприяти стабільності та зміцненню довіри в регіоні (йдеться про «тривалі конфлікти»). 

Багатосторонній вимір функціонує на таких рівнях: саміти за участю глав держав та урядів, засідання міністрів закордонних справ, засідання експертів у рамках чотирьох тематичних платформ СхП: демократія, належне врядування та стабільність; економічна інтеграція та зближення з політиками ЄС; енергетична безпека; міжлюдські контакти. Крім того, в рамках багатостороннього виміру СхП за підтримки Єврокомісії реалізується низка практичних проектів (ініціатив-флагманів) у таких сферах: інтегроване управління кордонами, сприяння малому та середньому бізнесу, підвищення енергоефективності, управління довкіллям та запобігання природнім та техногенним катастрофам.     

У рамках багатостороннього виміру СхП також проводяться зустрічі у форматі Неформального діалогу на рівні міністрів закордонних справ і галузевих міністрів країн-партнерів та єврокомісарів. Під час неформальних зустрічей обговорюються питання багатостороннього секторального співробітництва та загального розвитку СхП.  

Парламентський вимір СхП забезпечує Парламентська асамблея Євронест (ПА ЄВРОНЕСТ).

Особливістю СхП є широке залучення неурядового сектору в рамках Форуму громадянського суспільства (ФГС). Мета Форуму – розвиток контактів між неурядовими організаціями та сприяння їхньому діалогу з органами державної влади. ФГС функціонує за принципом чотирьох тематичних платформ, що діють у рамках СхП. Під егідою ФГС у кожній з країн-партнерів сформовано національні платформи Форуму. Українська національна платформа ФГС об’єднує понад 150 неурядових організацій. 

Багатосторонні платформи СхП

Багатосторонні платформи СхП створені як форуми для обговорення питань, які становлять спільний інтерес для країн-партнерів. Багатостороннє співробітництво в рамках СхП включає інституції ЄС, зацікавлені держави-члени та 6 країн-партнерів - Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія, Республіка Молдова та Україна. Таке співробітництво здійснюється на основі чотирьох робочих платформ, підкріплених різноманітними експертними панелями, флагманськими ініціативами та проектами. Засідання у рамках чотирьох тематичних платформ СхП відбуваються на експертному рівні двічі на рік.

ПЛАТФОРМА 1. Демократія, належне урядування та стабільність

Має на меті покращення ключових секторів урядування у таких сферах, як державне управління, державна служба, судова система, управління державними кордонами, боротьба з корупцією, вибори, притулок та міграція, Спільна безпенкова та оборонна політика, цивільний захист, співпраця поліції та боротьба з кіберзлочинністю. Ця платформа спрямована на заохочення до внутрішніх реформ через використання відповідного досвіду учасників багатостороннього співробітництва, або через конкретні та цілові пілотні проекти. Відповідальним державним органом в рамках Платформи №1 є Міністерство юстиції України.

В рамках Платформи №1 діють такі панелі, як Робоча панель з питань співробітництва у сфері СПБО (відповідальний орган - Генеральний штаб збройних сил України), Робоча панель з питань притулку та міграції (відповідальний орган - Державна міграційна служба України), Робоча панель “Реформа державної служби” (відповідальний орган - Національне агентство України з питань державної служби), а також дві флагманські ініціативи - “Інтегроване управління кордонами” (відповідальний орган - Адміністрація Державної прикордонної служби України), та “Попередження, підготовка та запобігання наслідкам природних та техногенних катастроф” (відповідальний орган - Державна служба України з надзвичайних ситуацій).

ПЛАТФОРМА №2 Економічна інтеграція та зближення з політиками ЄС

Східне партнерство сприяє розумному, стійкому та інклюзивному розвитку вільної ринкової економіки в країнах-партнерах. Ця платформа має особливо важливе значення для Грузії, Молдови та України, які підписали угоди про асоціацію, включаючи поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі. У свою чергу для Азербайджану, Білорусі та Вірменії це форум для обговорення економічного та секторального співробітництва з ЄС. Платформа №2 охоплює такі сфери, як торгівля; бізнес-середовище; сучасна,  соціальна та екологічна економіка, що сприяє зростанню та зайнятості. Відповідальним державним органом в рамках Платформи №2 є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

В рамках Платформи №2 діють такі панелі, як Панель з питань торгівлі (відповідальний орган - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України), Транспортна панель (відповідальний орган - Міністерство інфраструктури України), Панель з питань охорони навколишнього середовища та боротьби з кліматичними змінами (відповідальний орган - Міністерство екології та природних ресурсів України), Панель з питань статистики (відповідальний орган - Державна служба статистики України), а також флагманська ініціатива “Інструмент сприяння малому та середньому бізнесу” (відповідальний орган - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України).

Новою стратегічною флагманською ініціативою стала ініціатива “Гармонізація Електронного ринку ЄС та країн-сусідів СхП”, спрямована на конвергенцію цифрових ринків ЄС-СхП (в тому числі спільне використання інфраструктури для електронних телекомунікаційних мереж, електронний підпис та електронне урядування) з допомогою багатосторонніх проектів, що мають бути імплементовані країнами-учасницями. Цю ініціативу було запропоновано ЄС білоруськими урядовими органами, як таку, що має фінансуватися в рамках фонду програм СхП. Вона була підтримана євроейською стороною. Зазначена флагманська ініціатива офіційно започаткована на Ризькому саміті Східного партнерства (21-22 травня ц.р.).

ПЛАТФОРМА №3 Енергетична безпека

Спрямована на співпрацю в сфері енергетичної безпеки, диверсифікації електроенергії, газових та нафтових інтерконекторів, а також енергоефективності та відновлюваних джерел енергії. Відповідальним державним органом в рамках Платформи №3 є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. Ця платформа включає дві інціативи-флагмани - “Розвиток регіональних ринків електроенергії, підвищення енергоефективності та використання відновлювальних енергоресурсів” (відповідальний орган - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України) та “Управління довкіллям” (відповідальний орган - Міністерство екології та природних ресурсів України).

ПЛАТФОРМА №4 Міжлюдські контакти

Робота цієї платформи сфокусована на студентах, вчителях, науковцях, молоді, художниках і діячах культури. Ключові цілі – посилення участі країн-партнерів у програмах ЄС з міжнародного співпраці, зміцнення спроможності здійснення реформ, розширення співпраці та обміну хорошою практикою між ЄС та органами освіти і професійної підготовки країн-партнерів, їх вищими навчальними та науковими закладами, молодіжними та культурними організаціями. Відповідальним державним органом в рамках Платформи №4 є Міністерства освіти і науки України.

Робота Платформи №4 доповнює угоди і співробітництво на двосторонньому рівні (наприклад, угоди про асоціацію та відповідні порядки денні), а також низку програм ЄС щодо міжнародного співробітництва у сфері освіти і молоді (“Еразмус+”), культури та медіа (“Креативна Європа”), досліджень та інновацій (“Горизон 2020” та “Марі Склодовська-Кюрі”). Одна з цілей - інформаційні кампанії для підвищення обізнаності щодо програм співробітництва та можливості, запропоновані країна-партнерам.

Підсумки Ризького саміту СхП (21-22 травня 2015 р.)

Ризький саміт відбувався на тлі нового геополітичного і безпекового контексту в регіоні СхП, позначеного триваючою агресією РФ проти України та тиском на інші країни СхП. Водночас, це був перший захід найвищого рівня в рамках СхП з часу укладення і початку тимчасового застосування угод про асоціацію з Україною, Грузією і Молдовою. Метою Саміту було підтвердження зобов‘язання ЄС щодо подальшого розвитку «Східного партнерства», підтримки країн-учасниць СхП на шляху реформ, підтвердження суверенного права східноєвропейських партнерів вільно обирати рівень амбітності відносин з ЄС та шлях свого розвитку.

За підсумками Саміту було ухвалено Спільну заяву, у якій зокрема:

- підтверджено рішучу підтримку суверенітету, незалежності, територіальної цілісності України, а також право держав «Східного партнерства» вільно обирати напрям свого розвитку і реалізувати свої амбіції у відносинах з ЄС;

- підтверджено визнання європейських прагнень окремих держав-партнерів СхП та їхнього європейського вибору у відповідності до положень угод про асоціацію. Надано поштовх щодо започаткування предметної дискусії стосовно стратегічних цілей «Східного партнерства», насамперед у контексті визнання європейської перспективи держав-партнерів;

-       підписано Меморандум про взаєморозуміння з ЄС щодо надання Україні третьої програми макрофінансової допомоги обсягом до 1,8 млрд. євро;

-       визнано прогрес України у виконанні Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму і зафіксовано чітку «дорожню карту» подальших кроків з метою запровадження безвізового режиму для громадян України. Підтверджено готовність Європейської Комісії докласти всіх зусиль з метою підтримки нашої держави у завершенні виконання другої фази Плану дій з тим, щоб підготувати фінальний звіт про прогрес до кінця 2015 року і запропонувати Раді ЄС та Європейському Парламенту внести відповідні зміни до законодавства ЄС з метою надання громадянам України безвізового режиму;

-       закликано держави-члени якнайшвидше завершити процес ратифікації Угоди про асоціацію та підтверджено початок дії ПВЗВТ між Україною та ЄС з 1 січня 2016 року;

-       надано чіткий сигнал щодо важливості якнайшвидшого підписання у цьому році Угоди між Україною та ЄС про Спільний авіаційний простір, як це передбачено Угодою про асоціацію;

-       визнано прогрес України у впровадженні реформ в енергетичному секторі у відповідності до зобов’язань в рамках Енергетичного Співтовариства та готовність ЄС продовжувати підтримувати модернізацію ГТС України як ключової частини європейської газотранспортної мережі;

-       започатковано взаємодію між ЄС та державами-партнерами на новому перспективному напрямі – цифрова економіка. Досягнуто домовленості про проведення першої міністерської зустрічі з цих питань вже 11 червня ц.р. в Люксембурзі;

-       Ризький саміт чітко показав різношвидкісну динаміку, що склалася на сьогодні в рамках СхП між трьома партнерами, які мають укладені угоди про асоціацію (Україна, Грузія і Молдова), і рештою партнерів, які обрали інший шлях розвитку відносин з ЄС. Дедалі зростаючі розбіжності між учасниками ініціативи щодо цілей і пріоритетів співпраці з ЄС гостро ставлять питання щодо подальшого поглиблення диференціації в рамках СхП. У цьому контексті Ризький саміт слід розглядати як важливий етап у процесі триваючого перегляду Європейської політики сусідства.

Регіональне співробітництво між Україною та ЄСВиж

Регіональне співробітництво між Україною та ЄС

Регіональне співробітництво між Україною та ЄС

Правова основа співробітництва між Україною та ЄС у сфері регіонального розвитку, регіонального та транскордонного співробітництва визначена положеннями статті 27 Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС «Транскордонне та регіональне співробітництво».

Співробітництво між Україною та ЄС у сфері регіонального розвитку на сьогодні зосереджено на наступних напрямах:

  • Імплементація Меморандуму про взаєморозуміння для встановлення діалогу у сфері регіональної політики;
  • Налагодження взаємодії між представниками місцевої та регіональної влади України та ЄС в рамках Комітету регіонів ЄС (КР);
  • Реалізація Спільної ініціативи ЄС щодо Криму (призупинена на прохання української сторони);
  • Реалізація на регіональному рівні проектів за рахунок фінансових інструментів ЄС (Європейський інструмент сусідства і партнерства) та фінансових установ ЄС (Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку);
  • Участь в реалізації Пілотної програми регіонального розвитку Східного партнерства (ППРР СхП);
  • Участь в реалізації Стратегії ЄС щодо Дунайського регіону (Дунайська стратегія);
  • Залучення регіонів України до діяльності європейських регіональних асоціацій, зокрема Асамблеї європейських регіонів (Assembly of European Regions), Ради європейський муніципалітетів та регіонів (Council of European municipalities and regions), Конференції європейських законодавчих асамблей (Conference of European Regional Legislative Assemblies), Асоціації європейських прикордонних регіонів (Association of European Border Regions), Конференції периферійних морських регіонів (Conference of Peripheral Maritime Regions), Конференції президентів регіонів із законодавчими повноваженнями (Conference of President of Regions with legislative power), Європейської асоціації представників місцевого самоврядування гірських регіонів (European Association of elected representatives from Mountain Areas)  та Європейських міст (EUROCITIES).

 

Співробітництво в рамках Комітету регіонів ЄС. З метою посилення співпраці між регіонами ЄС та регіонами країн ініціативи ЄС „Східне партнерство” (СхП) у травні 2011 року політичним Бюро Комітету регіонів ЄС (КР ЄС) було ухвалено рішення щодо створення Конференції регіональних і місцевих влад СхП (Conference of regional and local authorities for the Eastern Partnership - CORLEAP).

Установче засідання CORLEAP відбулось 8-9 вересня 2011 року в м. Познань (Польща). До складу CORLEAP входять36 представників (18 представників КР ЄС та 18 представників місцевих та регіональних влад країн СхП: по 3 представника від кожної з 6 країн СхП, у тому числі 3 представника від України).

Підтриманням практичної взаємодії між Україною та CORLEAP опікується Українська асоціація районних та обласних рад (www.uaror.org.ua).

Крім цього, КР ЄС сприяє реалізації різноманітних програм регіональної співпраці, спрямованих на посилення інституційної спроможності представників регіонів сусідніх країн. Така підтримка здійснюється шляхом проведення різноманітних обмінів, тренингів, ознайомчих візитів, семінарів, які ініціюються членами КР або регіональними представництвами країн-членів ЄС у Брюсселі.

Водночас КР ЄС забезпечує поширення інформації про соціально-економічний потенціал регіонів країн-учасниць СхП у Брюсселі (шляхом проведенні відповідних презентацій).

З 2011 року в КР ЄС були проведені презентації Автономної Республіки Крим, Вінницької та Дніпропетровської областей.

Щорічно проводиться Відкриті тижні європейських регіонів ((European Open Days Week), які є одним з найбільших щорічних публічних заходів регіонального масштабу в ЄС.

Спільна ініціатива ЄС щодо Криму була офіційно представлена в лютому 2009 року. До реалізації ініціативи долучилися профільні інституції ЄС, а також окремі держави-члени Євросоюзу - Великобританія, Естонія, Литва, Німеччина, Нідерланди, Польща, Угорщина, Фінляндія, Швеція та Чехія.

В рамках Ініціативи сторона ЄС надавала допомогу за наступними напрямами: розвиток муніципальної інфраструктури; охорона навколишнього середовища; розвиток муніципальної інфраструктури; покращення адміністративних можливостей місцевих громад та органів місцевої влади; відновлення міст, економічний розвиток; гендерна рівність; охорона навколишнього середовища; розвиток громадського суспільства та приватного; місцеве урядування; підвищення енергоефективності м. Севастополь. 9 лютого 2011 р. було засноване Агентство регіонального розвитку Криму, яке здійснювало загальну координацію проектної діяльності в Криму.

Внаслідок окупації Криму Російською Федерацією імплементація зазначеного проекту за ініціативою української сторони у квітні 2014 року була призупинена, і на адресу Європейської Комісії була направлена пропозиція опрацювати можливість спрямування невикористаних коштів на реалізацію аналогічних заходів поза межами АРК, зокрема, до Херсонської, Одеської та Миколаївської областей.

Реалізація проектів у сфері регіонального розвитку за рахунок фінансових інструментів ЄС.. Фінансова допомога ЄС у цьому контексті надається Україні за рахунок коштів Європейського інструменту сусідства та партнерства (ЄІСП) на 2007-2013 рр., період виконання яких було продовжено.

Україна має доступ до трьох програм прикордонного співробітництва (ППС) в рамках ЄІСП: „Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна” (бюджет 68,6 млн. євро), „Україна-Польща-Білорусь” (бюджет 186, 2 млн. євро), „Україна-Румунія-Молдова” (бюджет 126, 7 млн. євро), „Чорне море” (бюджет 21, 3 млн. євро).

Зазначені ППСохоплюють Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Одеську, Львівську, Рівненську, Тернопільську та Чернівецьку області України, а також АРК.

Загальна координація роботи здійснюється Міністерством економіки і торгівлі України.

Наразі триває робота щодо започаткування аналогічних програм на наступний програмний цикл.

Стратегія ЄС для Дунайського регіону

Стратегія Європейського Союзу для Дунайського регіону була затверджена Радою ЄС 24 червня 2011 року. Стратегія спрямована на забезпечення інфраструктурного, екологічного, соціально-економічного та інституційного розвитку регіону.

  В географічному плані Стратегія охоплює 14 країн:

  - країни Євросоюзу - Німеччина (Баден-Вюртемберг, Баварія), Австрія, Словаччина, Чехія, Угорщина, Словенія, Румунія, Хорватія та Болгарія;

  - країни, які не є членами ЄС - Сербія, Боснія та Герцеговина, Чорногорія, Молдова та Україна.

  Стратегією передбачено співпрацю в рамках 11 пріоритетних напрямів з метою досягнення нижчезазначених цілей та показників:

1) поліпшення ситуації у транспортній сфері та розвиток єдиного транспортного комплексу:

              1а) внутрішнє судноплавство (координатори – Австрія, Румунія);

              1б) автомобільний, залізничний транспорт та авіаційне сполучення (Словенія, Сербія);

2) розвиток сталої енергетики (Угорщина, Чехія);

3) сприяння розвитку культури та туризму, контактам між людьми (Болгарія, Румунія);

4) відновлення та підтримка належної якості води (Угорщина, Словаччина);

5) моніторинг екологічних ризиків (Угорщина, Румунія);

6) збереження біорозмаїття, заповідників, якості повітря та земель (Німеччина – Баварія, Хорватія);

7) розвиток інформаційного суспільства шляхом впровадження інформаційних технологій, наукових досліджень та поліпшення системи освіти (Словаччина, Сербія);

8) підтримка конкурентоспроможності підприємств (Німеччина – Баден-Вюртемберг, Хорватія);

9) інвестиції в освіту та перепідготовку (Австрія, Молдова);

10) підвищення інституційної спроможності та адміністративної взаємодії (Австрія – Відень, Словенія);

11) взаємодія у подоланні викликів у сфері безпеки та боротьба з організованою злочинністю (Німеччина, Болгарія)

 Фінансування реалізації проектів в рамках Стратегії може бути здійснено за рахунок коштів в рамках наявних програм технічної допомоги ЄС та міжнародних фінансових організацій, національних бюджетів.

 Національним координатором діяльності, пов'язаної з участю України в реалізації Стратегії,  визначено Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. У вересні 2011 року було утворено Координаційний центр з провадження діяльності, пов’язаної з участю України в реалізації Стратегії.

 Наразі здійснюється робота щодо просування низки проектів української сторони, які отримали Рекомендаційні листи від Координаторів пріоритетних напрямів Стратегії. 

Торговельно-економічне співробітництвоВиж

Торговельно-економічне співробітництво України та ЄС

Торговельно-економічне співробітництво Україна-ЄС

У 2014 р. Євросоюз став головним торговельним партнером України. Обсяг торгівлі товарами та послугами між Україною та ЄС становив 44 297,4 млн.дол.США або 35,8% від загального обсягу торгівлі України. Експорт товарів та послуг до країн ЄС за згаданий період дорівнює 20 302,1 млн.дол.США або 31,8% від загального обсягу експорту товарів та послуг України. В свою чергу, обсяг імпорту з країн ЄС сформувався у обсязі 23 995,3 млн.дол.США або 40,0% від загального обсягу імпорту в Україну.

У двосторонній торгівлі між Україною та Євросоюзом залишалося негативне сальдо, яке зменшилось у порівнянні з 2013 роком на 7 117,4 млн.дол.США та склалося у розмірі 3 693,2 млн.дол.США.

 

2014 рік

2013 рік

2014/2013

 

млн. дол.США

%

ЗТО всього по Україні

123 897,3

158 178,9

-34 281,6

78,3

ЗТО з ЄС

44 297,4

51 128,6

-6 831,2

86,6

Питома вага у загальному обсязі

35,8%

32,3%

 

 

Експорт всього з України

63 890,5

74 832,3

-10 941,8

85,4

Експорт до ЄС

20 302,1

20 159,0

143,1

100,7

Питома вага у загальному обсязі

31,8%

26,9%

 

 

Імпорт всього до України

60 006,8

83 346,6

-23 339,8

72,0

Імпорт з ЄС

23 995,3

30 969,6

-6 974,3

77,5

Питома вага у загальному обсязі

40,0%

37,2%

 

 

Сальдо всього по Україні

+3 883,7

-8 514,3

12 398,0

 

Сальдо з ЄС

-3 693,2

-10 810,6

7 117,4

 

    Баланс торгівлі товарами та послугами у 2014 р. (млн.дол.США)

З боку держав-членів ЄС основними торговельними партнерами України у 2014 р. стали ФРН (17,9%), Польща (13,5%), Італія (9,3%), Угорщина (7,0%), Великобританія (5,8%), Нідерланди (5,1%).

Основні товарні групи українського експорту до ЄС у 2014 р були.: чорні метали, зернові культури, електричні машини і устаткування, руди, шлаки та зола, енергетичні матеріали, насіння і плоди олійних рослин.

Основні товарні групи українського імпорту з країн ЄС: енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, котли, машини, апарати і механічні пристрої, фармацевтична продукція, полімерні матеріали, пластмаси, електричні машини і устаткування, наземні транспортні засоби, крім залізничних, папір та картон.

Обсяг торгівлі послугами між Україною та ЄС у 2014 році склався в обсязі 6 834,7 млн.дол.США або 40,3% від загального обсягу торгівлі послугами України. Експорт послуг до країн ЄС за підсумками згаданого періоду становить 3889,0 млн.дол.США або 34,5% від загального обсягу постачання українських послуг. В свою чергу, обсяг імпорту послуг з країн ЄС за згаданий період сформувався у розмірі 2945,8 млн.дол.США або 51,9% від загального імпорту послуг в Україну.

Основними партнерами України в Євросоюзі у торгівлі послугами в 2014 р. стали Великобританія (19,4%), ФРН (16,5%), Кіпр (13,8%), Нідерланди (6,0), Австрія (5,2%), Польща (5,0%). Основна частка українського експорту послуг припадала на ФРН (16,5%), Великобританію (16,5%), Кіпр (11,6%), Нідерланди (7,3), Польща (5,1%), Австрія (5,1%). Серед послуг, наданих країнам ЄС, скоротилися обсяги транспортних послуг на 171,2 млн.дол.США, ділових – на 135,2 млн.дол.США, пов’язаних з подорожами, – на 32,1 млн.дол.США, пов’язаних з фінансовою діяльністю, – на 24,7 млн.дол.США. Натомість зросли обсяги послуг у сфері телекомунікації, комп’ютерних та інформаційних послуг на 113,9 млн.дол.

Головними імпортерами послуг з ЄС стали Великобританія (23,3%), Кіпр (16,6%), ФРН (16,4%), Австрія (5,4%), Польща (4,9%), Нідерланди (4,3%). Серед послуг, одержаних від країн ЄС, скоротилися обсяги роялті та інших послуг, пов’язаних з використанням інтелектуальної власності, – на 405,2 млн.дол.США, ділових – на 315,9 млн.дол.США, у сфері телекомунікації, комп’ютерних та інформаційних – на 181,3 млн.дол.США, транспортних – на 129,4 млн.дол.США. Натомість зросли обсяги послуг, пов’язаних з подорожами, на 55,4 млн.дол.США.

У двосторонній торгівлі послугами між Україною та ЄС констатовано продовжує позитивне сальдо, яке збільшилось у порівнянні з 2013 р. на 959,5 млн. дол. США та склалося у розмірі 943,2 млн.дол.США.

Автономні торговельні преференції

З квітня 2014 р. Євросоюзом в односторонньому порядку було запроваджено режим автономних торговельних преференцій на товари, що походять з України. Пільговий торговельний режим є складовою розширеного пакету економічної та фінансової допомоги ЄС Україні.

Відповідний Регламент  Європейського Парламенту та Ради ЄС № 374/2014 від 16.04.2014 р. про скасування або зниження мит на товари, що походять з України набув чинності з 23 квітня 2014 р.

Автономні торговельні преференції передбачають:

- Скасування ввізних мит на 94,7% від усього обсягу промислових товарів та на 83,4% сільськогосподарських товарів та продуктів харчування.

-  Застосування нульових тарифних квот на ряд товарів агропромислового комплексу.

Додатком ІІ до Регламенту встановлено перелік товарів і обсяги квот, отримання яких відбувається за принципом “first come – first served” у відповідності до статей 308a, 308b та 308c  Регламенту ЄК № 2454/93 від 2.07.1993 р., яким встановлені положення щодо імплементації Митного кодексу Співтовариства (Регламент Ради № 2913/92).

Додатком ІІІ до Регламенту встановлено перелік товарів і обсяги квот, адміністрування яких відбувається шляхом ліцензування імпортерів (економічних операторів держав-членів ЄС) з боку компетентних органів держав-членів ЄС та за загальної координації  з боку ГД ЄК «Аграрні питання та розвиток сільської місцевості». Деталізовані процедури ліцензування при застосуванні квот на яловичину, свинину, м'ясо свійської птиці, яйця та альбуміни, молочну продукцію, зернові встановлені відповідними імплементаційними регламентами  Європейської Комісії №№ 411/2014, 412/2014, 413/2014, 414/2014, 415/2014 та 416/2014 від 23.04.2014 р.

За основу рівнів введення торгових преференцій були взяті домовленості щодо лібералізації доступу до ринку ЄС в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у перший рік дії режиму вільної торгівлі між сторонами.

Підставою для отримання торговельних преференцій є наявність преференційного сертифікату походження товару форми EUR.1, що видається уповноваженими органами України (на даний час – територіальними підрозділами ТПП України). 

Співробітництво в енергетичній сферіВиж

Співробітництво між Україною та ЄС в енергетичній сфері

Співробітництво між Україною та ЄС в енергетичній сфері

Стратегія співпраці між Україною та ЄС у сфері енергетики визначається у Меморандумі про взаєморозуміння між Україною та ЄС щодо співробітництва у сфері енергетики  (Меморандум),укладеному 1 грудня 2005 року.

Положеннями Меморандуму передбачена реалізація дорожніх карт за напрямами:

  • ядерна безпека;
  • інтеграція ринків електроенергії та газу;
  • підвищення безпеки енергопостачання і транзиту вуглеводнів;
  • підвищення стандартів техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі;
  • енергоефективність.

За роки виконання Меморандуму досягнуто наступних результатів за напрямами, передбаченими в рамках згаданих вище дорожніх карт.

Ядерна безпека

У контексті подій на атомній електростанції «Фукусіма-1» в Японії 23 червня 2011р. Україна приєдналася до Спільної декларації Європейської Комісії та країн-сусідів ЄС щодо здійснення цільової оцінки потенціалу безпеки АЕС на своїй території.  Результати стрес-тестів на АЕС в ЄС та країнах-сусідах оприлюднено  4 жовтня 2012 р. у відповідній комунікації Єврокомісії.

За результатами стрес-тестів в Україні розроблено додаткові заходи щодо підвищення безпеки на АЕС, які включені до «Комплексної (зведеної) програми підвищення безпеки енергоблоків атомних електростанцій», реалізація якої розпочата ДП НАЕК «Енергоатом» і триватиме до 2017 року. За оцінками НАЕК «Енергоатом» витрати на підвищення безпеки АЕС в Україні складуть приблизно 1,2 млрд. євро.

12 березня 2013 р. ЄБРР виділив Україні 300 млн. євро фінансування на реалізацію зазначеної програми. 7 серпня 2013 року підписано кредитну та гарантійну угоди з Євратомом  на суму 300 млн.євро.

Реалізуються проекти, спрямовані на приведення в екологічно безпечний стан майданчика Чорнобильської АЕС, згідно з переглянутим кошторисом та графіком. Внесок ЄС до реалізації проектів, які фінансуються Чорнобильським фондом "Укриття" та Рахунком ядерної безпеки, становить понад 400 млн. євро (близько 20% від загальних витрат, обсяг яких оцінюється на рівні 2 млрд. євро).

На початку грудня 2014 р. ЄБРР схвалив виділення кредиту в обсязі 350 млн. євро на фінансування будівництва проекту «Укриття» на Чорнобильській АЕС.

Інтеграція ринків електроенергії та газу

Протягом 2014 року Україна головувала у Енергетичному Співтоваристві, повноправного членства в якому наша держава набула з 1 лютого 2011 р. У контексті членства в цій організації ведеться широкомасштабна робота у питанні приведення вітчизняної нормативно-правової бази у відповідність з вимогами законодавства ЄС.

Порядок імплементації Україною зобов’язань в рамках членства в Енергетичному Співтоваристві, в т.ч. шляхом внесення необхідних змін до законодавства України, визначено у розпорядженні Кабінету Міністрів України №733-р від 03.08.2011 р. щодо Плану заходів про виконання Україною зобов’язань в рамках Договору про Енергетичне Співтовариство. Зокрема, одними з першочергових кроків на цьому напрямі стали заходи з ухвалення законів України «Про засади функціонування ринку газу» та  «Про засади функціонування ринку електричної енергії», а також постанови КМУ «Про невідкладні заходи щодо реформування системи управління Єдиною газотранспортною системою України», яка передбачає поділ НАК «Нафтогаз України» і створення публічних акціонерних товариств «Магістральні газопроводи України» та «Підземні газові сховища України».

У березні 2015 р. КМУ затверджено узгоджений зі Світовим банком та Секретаріатом Енергетичного Співтовариства План реформування газового сектору, яким передбачено проведення реструктуризації НАК «Нафтогаз України».

Через необхідність здійснення великого обсягу робіт для підготовки та адаптації законів та підзаконних актів Україна потребує технічної та фінансової допомоги. У цьому зв’язку ЄС надає підтримку Україні, зокрема в рамках додаткового проекту технічної допомоги, доданого до Програми бюджетної підтримки в рамках реформування енергетичного сектору України, започаткованої у березні 2010 року.

Продовжується підготовка щодо інтеграції Об’єднаної енергетичної системи України з мережею ENTSO-E (Європейська мережа системних операторів з передачі електроенергії). Така синхронізація дозволить українським компаніям-виробникам електроенергії безперешкодно експортувати електроенергію до країн Центральної та Південно-Східної Європи в режимі реального часу, працюючи в єдиному технічному та регуляторному режимі передачі електроенергії на основі стандартів ЄС. Українською стороною ведеться робота з реалізації проекту.

Підвищення безпеки енергопостачання і транзиту вуглеводнів

У рамках імплементації Спільної заяви за результатами Міжнародної інвестиційної конференції з питань модернізації газотранспортної системи України від 23 березня 2009 р. українською стороною було ініційовано проект «Модернізація та реконструкція магістрального газопроводу Уренгой – Помари ‑ Ужгород» із залученням коштів міжнародних фінансових інституцій. Проект передбачає повну заміну труб на 120 кілометрах газогону і модернізацію двох компресорних станцій.

Наміри ЄБРР та ЄІБ щодо можливості подальшого фінансування газопроводу зафіксовано в меморандумі про підготовку цього проекту між НАК «Нафтогаз» та ЄБРР та Листі про наміри між НАК «Нафтогаз» та ЄІБ.

За результатами виконання українською стороною критеріїв (зокрема, реорганізації НАК «Нафтогаз України» та наближення українського законодавства до вимог Договору про заснування Енергетичного Співтовариства), висунутих  європейськими фінансовими інституціями з метою подальшого надання фінансування на модернізацію газопроводу, у грудні 2014 року Європейським інвестиційним банком та Європейським банком реконструкції та розвитку було виділено кредитні кошти на суму 150 млн.євро та 200 млн.дол. відповідно. Крім того, «Deutsche Bank AG» дав принципову згоду на участь у фінансуванні модернізації всієї ГТС України орієнтовною вартістю від 3,5 до 5 млрд. євро.  Одночасно з вирішенням питань фінансування тривають процедури затвердження проектно-кошторисної документації з реконструкції газопроводу.

Підвищення стандартів техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі

Завершено виконання проекту «Програма підтримки вугільної галузі України», фінансування якого здійснювалося за кошти ЄС. Заключним етапом реалізації «Програми підтримки вугільного сектору» в Україні стало затвердження Генерального плану розвитку української вугледобувної галузі на 2012-2017 роки. 

Енергоефективність та використання відновлюваних джерел енергії

Триває впровадження дорожньої карти з питань енергоефективності та використання відновлюваних джерел енергії, підписаної у квітні 2008 року. Впроваджується програма бюджетної підтримки в рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства, зокрема, на реалізацію енергоефективних проектів в Україні у бюджетній сфері та комунальній теплоенергетиці.

У ході засідання Ради міністрів Енергетичного Співтовариства 18.10.2012 р. у м.Будва (Чорногорія) в енергобалансі України у 2020 р. визначено частку енергії, отриманої з відновлюваних джерел, на рівні 11%. У жовтні 2014 року КМУ затверджено Національний план дій з відновлювальної енергетики до 2020 року, а також План заходів з його реалізації.

Впроваджується програма бюджетної підтримки галузі в рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства. Триває реалізація „Ініціативи щодо енергоефективності та захисту навколишнього середовища в Східній Європі/Україні” (Е5Р, Шведська ініціатива), започаткована 26 листопада 2009 року. 

Інвестиційне співробітництвоВиж

Інвестиційне співробітництво між Україною та ЄС

Інвестиційне співробітництво між Україною та ЄС

Обсяг залучених з початку інвестування прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) в економіку України на 31 грудня 2014 р. становив 45916,0 млн.дол. США (в розрахунку на одну особу населення складає 1072,0 дол.США).

Із країн ЄС із початку інвестування внесено 35575,5 млн.дол. США інвестицій (77,5% загального обсягу акціонерного капіталу). У 2014 р. в економіку України інвесторами з ЄС вкладено 1810,3 млн.дол. США прямих інвестицій. Зменшення капіталу за цей період становить мінус 10 146,2 млн.дол.США, (у т.ч. за рахунок курсової різниці – мінус 9379,9 млн.дол.США).

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій з країн-членів Європейського Союзу станом на 01.04.2015 склав 38 966,3 млн.дол.США, що становить 79,3% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій, здійснених країнами світу в українську економіку.

Основні країни-інвестори:

  • · Кіпр – 15 795,8 млн.дол.США, (40,5% від загального обсягу інвестицій з країн ЄС);
  • · Німеччина – 5 914,1 млн.дол.США (15,2%);
  • · Нідерланди – 5 529,5 млн.дол.США (14,2%);
  • · Австрія – 2 736,7 млн.дол.США (7,0%).

Кіпр, Німеччина, Нідерланди та Австрія є не лише найбільшими інвесторами серед країн ЄС, але входять і до десяти країн світу, що здійснюють найбільші за обсягами інвестиції в Україну, відповідно займають перше, друге, третє та четверте місця.

Найбільший приріст прямих іноземних інвестицій в економіку України з країн ЄС за період з 1.04.2014 по 1.04.2015 становить: 187,2 млн.дол.США з Польщі;  138,1 млн.дол.США з Естонії; 82,7 млн.дол.США з Люксембургу.

Одним з основним форматів інвестиційного співробітництва між Україною та ЄС є взаємодія з Європейським інвестиційним банком (далі – ЄІБ).

Пріоритетними сферами кредитної діяльності ЄІБ в Україні є модернізація транспортної та енергетичної інфраструктури, підвищення рівня енергоефективності економіки України, зміцнення рівня захисту навколишнього середовища, реформування системи освіти, а також кредитна підтримка приватного ділового сектору України.

З квітня 2015 р. в Україні реалізується проект «Надзвичайна кредитна програма для України», який передбачає фінансування відновлення муніципальної інфраструктури територій, постраждалих в наслідок військових дій і перебувають під контролем української сторони (сума позики – 200 млн.євро).

15 липня 2015 р. Верховна Рада України ратифікувала підписані в грудні 2014 р. з ЄІБ фінансові угоди щодо модернізації магістрального газопроводу «Уренгой-Помари-Ужгород» (сума позики – 150 млн.євро) та проекту «Основний кредит для малих і середніх підприємств і компаній із середнім рівнем капіталізації» (сума позики – 400 млн. євро).

Стан залучення та використання зовнішньої допомоги Європейського Союзу

В рамках співробітництва між Україною та Європейським Союзом, Сторонами у 2013 та 2014 роках відповідно було укладено міжнародні договори щодо надання Україні макрофінансової (кредитної) допомоги ЄС:

1) Меморандум про взаєморозуміння між Україною та ЄС і Кредитну угоду між Україною як Позичальником, НБУ як Агентом позичальника та ЄС як Кредитором щодо надання Україні макрофінансової допомоги ЄС у розмірі до 610 мільйонів євро (100 + 260 + 250 млн. євро) – МФД І;

2) Меморандум про взаєморозуміння між Україною та ЄС і Кредитну угоду між Україною як Позичальником, НБУ як Агентом Позичальника та ЄС як Кредитором щодо отримання Україною макрофінансової допомоги ЄС у розмірі до 1 мільярда євро (500 + 500 млн. євро) (МФД-ІІ).

Зазначені договори було ратифіковано відповідно Законами України від 4 березня 2014 р. № 848-VII та від 20 травня 2014 р. № 1277-VII.

За результатами проведення відповідного комплексу заходів Україною вже отримано усі заплановані кошти:

- 1,360 млрд.євро у 2014 р.

- 250   млн.євро у 2015 р.

В рамках двостороннього співробітництва між Україною та Європейським Союзом, Європейською Стороною було прийнято рішення щодо надання Україні додаткової макрофінансової (кредитної) допомоги у розмірі до 1,8 млрд. євро (далі – МФД ІІІ).

Інструментом надання макрофінансової допомоги ЄС є Меморандум про взаєморозуміння та Кредитна Угода між Україною, НБУ та ЄС, які було підписано 22 травня 2015 р. в рамках Саміту «Східного партнерства» у Ризі та ратифіковано Законом України №538-VIII від 18 червня 2015 р.

Меморандумом визначено, що метою зазначеної допомоги є зменшення зовнішнього фінансового тиску на Україну, поліпшення її платіжного балансу та забезпечення бюджетних потреб, а також підсилення її позиції за валютними резервами.

Детальні умови фінансування, які найкращим чином відповідають потребам України, визначатимуться спільно українською та європейською сторонами за результатами консультацій. Після таких консультацій українська сторона направлятиме запит на надання траншу, визначаючи основні бажані умови.

Транші допомоги в рамках МФД ІІІ будуть розподілені рівномірно, по 600 млн. євро кожний.

У липні 2015 р. Україна отримала перший транш від ЄС в рамках МФД ІІІ у розмірі 600 млн. євро. Очікується, що другий платіж у розмірі 600 млн. євро надійде наприкінці 2015 р.

Взаємодія Україна-ЄС по лінії СПБОВиж

Взаємодія Україна-ЄС по лінії СПБО

Консультативна місія Європейського Союзу з реформування сектору цивільної безпеки України

З огляду на військову агресію Росії щодо України, яка призвела до незаконної анексії території Автономної Республіки Крим у березні 2014 року Україна  внесла на розгляд європейської сторони пропозицію щодо започаткування в Україні моніторингової/спостережної місії ЄС у рамках Спільної політики безпеки та оборони (СПБО).

20 березня 2014 року за результатами засідання Ради ЄС було ухвалено  Висновки щодо ситуації в Україні, у яких, зокрема, наголошувалося, що: «Європейська Рада просить Високого Представника терміново розробити плани щодо внеску ЄС у сприяння роботі Місії ОБСЄ.

22 липня 2014 р. Радою ЄС із закордонних справ було прийнято рішення щодо розгортання Консультативної місії Європейського Союзу з реформування сектору цивільної безпеки України (EU AdvisoryMissionforCivilianSecuritySectorReform Ukraine (EUAM Ukraine).

Згідно з рішенням, штаб Місії базується в Києві. Фінансування діяльності Місії передбачено за рахунок бюджету ЄС та добровільних внесків держав-членів і третіх країн. Мандат Місії - 2 роки.

Загальний контроль за діяльністю КМЄС в Україні здійснюється Політико-безпековим комітетом ЄС, поточне керівництво – Главою Місії, яким призначено 24 липня ц.р. КальманаМіжея, котрий у 2007-2011 рр. був Спеціальним представником ЄС з питань Молдови та відповідав за політику ЄС щодо придністровського врегулювання.

Перебування та функціонування Місії ЄС в Україні регулюється Угодою між Україною та Європейським Союзом щодо статусу Консультативної місії Європейського Союзу з реформування сектору цивільної безпеки України (КМЄС в Україні), яку підписано Міністром закордонних справ України П.А.Клімкіним та Високим Представником ЄС із закордонних справ та безпекової політики Ф.Могеріні 17 листопада 2014 р. у м.Брюсселі.

Закон України № 142-VIII «Про ратифікацію Угоди між Україною та Європейським Союзом щодо статусу Консультативної місії Європейського Союзу з реформування сектору цивільної безпеки України (КМЄС в Україні)» прийнято Верховною Радою України 4 лютого 2015 року та підписано Президентом України 23 лютого 2015 року.

Допомога ЄС у сфері інституційної розбудовиВиж

Допомога ЄС у сфері інституційної розбудови

Програма Всеохоплюючої інституційної розбудови Україна-ЄС

Програма Всеохоплюючої інституційної розбудови Україна-ЄС (Ukraine-EU Comprehensive Institution Building Programme – CIB) є складовою ініціативи Європейського Союзу «Східне партнерство».

Програма СІВ реалізується в Україні відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України та Європейською Комісією щодо Рамкового документа програми Всеохоплюючої інституційної розбудови, підписаного у жовтні 2010 р.

Програма СІВ спрямована на підтримку в проведенні інституційної реформи в Україні відповідно до європейських стандартів з метою створення належного внутрішньодержавного механізму імплементації Угоди про асоціацію з ЄС.

Загальну координацію роботи з реалізації Програми СІВ в Україні здійснює Національне агентство з питань державної служби (www.guds.gov.ua).

Програма СІВ передбачає проведення в Україні інституційних реформ з чотирма напрямами:

1. Реалізація Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, у тому числі поглибленої зони вільної торгівлі. Мета – підвищення ефективності діяльності системи органів державної влади у сфері європейської інтеграції з метою належного виконання ними зобов’язань, що України візьме відповідно до Угоди про асоціацію.

2. Здійснення санітарних та фітосанітарних заходів. Мета – підвищення ефективності системи державного управління у сфері безпечності харчових продуктів та приведення її у відповідність до стандартів ЄС.

3. Покращення спроможності інституцій у сфері управління міграцією.Мета – посилення спроможності та підвищення ефективності інституційної структури державного управління у сфері управління міграцією.

4. Удосконалення моніторингу та контролю державної допомоги.  Мета – створення в Україні системи моніторингу та контролю державної допомоги відповідно до стандартів та критеріїв ЄС та міжнародних зобов’язань України.

Інструмент ЄС «Twinning»

Впровадження інструменту «Twinning» було започатковано Європейською Комісією в 1997 році у зв’язку з розширенням Європейського Союзу. Цей новий інструмент інституційної розбудови був створений з метою адаптації законодавства країн-бенефіціарів до законодавства ЄС.

На сьогодні вже впроваджено більше двох тисяч проектів «Twinning».

Для країн СНД інструмент «Twinning» став доступним з 2005 року у формі так званого проекту «Tacis».

«Twinning» – це форма безпосередньої технічної взаємодії між органами влади держав-членів ЄС та країн-бенефіціарів. «Twinning» має на меті допомагати країнам-бенефіціарам покращувати та підсилювати адміністративне функціонування органів державної влади, їх структуру, людські ресурси, управлінський потенціал, що має сприяти апроксимації національного законодавства до acquis communautaire (законодавство ЄС).

Визначальною рисою проекту «Twinning» є безпосередній обмін специфічним досвідом у окремо взятій сфері державного регулювання з метою впровадження норм та стандартів ЄС, передачу передової практики між державними органами країн-членів ЄС та їхніми партнерами-бенефіціарами.

Проект «Twinning» може бути «класичним» (Classic, тривалістю до 36 місяців), так і «полегшеним» (Light, тривалістю до 6 місяців).

«Twinning» в Україні

Україні була першою серед країн, що розпочали використання інструменту «Twinning».

Проекти «Twinning», що реалізуються в Україні, зосереджуються на наближенні українського законодавства до acquis communautaire, а також мають елементи інституційної реформи.

Координацією процесу реалізації проектів «Twinning» в Україні опікується Національне агентство України з питань державної служби (www.nads.gov.ua) через відкритий 22 листопада 2006 р. Адміністративний офіс програми (http://twinning.com.ua/index.php ).

Україна є одним з лідерів за кількістю проектів «Twinning». Наразі робочий план «Twinning» в Україні нараховує понад 50 проектів у сферах державного внутрішнього фінансового контролю, конкурентної політики, регулювання ринку електроенергетики, цивільної авіації, норм і стандартів, космічних технологій, безпеки дорожніх перевезень, транспортної політики і внутрішніх справ).

До впровадження інструменту «Twinning» на сьогодні залучені 33 державні органи (установи) України.

Програма ЄС „TAIEX

«TAIEX» (Technical Assistance Information Exchange) – це інструмент зовнішньої допомоги, що надається Європейською Комісією для обміну інформацією з метою розбудови інституціональної спроможності, необхідної для адаптації національного законодавства до acquis communautaire. Також одним з головних завдань програми є забезпечення підвищення професійної кваліфікації державних службовців.

Інструмент «TAIEX» був заснований Генеральним Директоратом Європейської Комісії з питань розширення у 1996 році як програма, що покликана допомагати країнам-кандидатам у стислі терміни розв’язати питання запровадження законодавства ЄС.

Країни-бенефіціари інструменту «TAIEX»:Республіка Хорватія, Республіка Ісландія, Турецька Республіка, Республіка Македонія, Республіка Албанія, Боснія і Герцеговина, Республіка Чорногорія, Республіка Сербія, Республіка Косово, Турко-кіпрська громада у північній частині Кіпру, Турецька Республіка Північного Кіпру, Алжирська Народна Демократична Республіка, Республіка Вірменія, Азербайджанська Республіка, Республіка Білорусь, Арабська Республіка Єгипет, Грузія, Держава Ізраїль, Хашимітське Королівство Йорданія, Ліванська Республіка, Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахирія, Республіка Молдова, Королівство Марокко, Палестина, Сирійська Арабська Республіка, Туніська Республіка, Україна та Російська Федерація.

 «ТАІЕХ» використовується також як «після вступний» інструмент для нових країн–членів ЄС (Румунія, Болгарія) та як «перед вступний» інструмент для країн-кандидатів на членство в ЄС (країни Західних Балкан).

Для країн, охоплених Європейською політикою сусідства (зокрема України) «ТАІЕХ» використовується з метою підтримки реалізації пріоритетів, визначених Планами дій, Договорами про співробітництво і цілями, визначеними в ході постійного структурованого діалогу.

У рамках інструменту «TAIEX» за рахунок коштів ЄС надається така допомога:  

  • надання експертів країнам-бенефіціарам в якості радників в процесі імплементації в національне законодавство законодавства ЄС (acquis communautaire);
  • організація навчальних візитів, що дають змогу державним службовцям з країни-бенефіціара вивчити досвід країни-члена ЄС в імплементації acquis communautaire;
  • організація і проведення семінарів та робочих зустрічей з метою представлення та роз’яснення аспектів acquis communautaire.

Інструмент «ТАІЕХ» орієнтований в основному на державний сектор країн-бенефіціарів. Водночас, в окремих випадках, проекту інструмент «ТАІЕХ» можуть охоплювати також приватний сектор (у випадку якщо його діяльність напряму пов’язана з імплементацією acquis communautaire.

Основними цільовими групи інструменту «ТАІЕХ»: 

  • державні службовці, що працюють в центральних органах виконавчої влади;
  • державні службовці, що працюють в місцевих органах виконавчої влади та асоціаціях місцевих органів влади;
  • органи юстиції та правоохоронні органи;
  • члени законодавчих органів та державні службовці, що працюють у законодавчих органах та органах місцевого самоврядування;
  • професійні та комерційні асоціації, що представляють соціальних партнерів, представники профспілок та спілок роботодавців;
  • перекладачі, коректори та особи або органи, що офіційно тлумачать норми законодавства.

Експерти інструменту «ТАІЕХ» є в основному службовцями державного сектору країн–членів ЄС. Дуже часто експерти  виступають практикуючими спеціалістами в конкретній сфері. В разі потреби до заходів «ТАІЕХ» також можуть бути залучені чиновники Європейської Комісії та інших інституцій ЄС.

«TAIEX» в Україні

22 листопада 2006 р. в Україні відбулося офіційне відкриття Адміністративного офісу програми (http://twinning.com.ua/index.php).

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 р. № 316  затверджено Порядок підготовки та виконання плану залучення зовнішньої допомоги Європейської Комісії у рамках «TAIEX».

Координацію участі українських аплікантів в проектах інструменту «TAIEX» здійснює Національне агентство України з питань державної служби.

Інформування громадськостіВиж

Інформування громадськості

Щодо інформаційно-роз’яснювальної роботи  з питань європейської інтеграції

Важливою складовою успішної реалізації європейського вектора є ефективне проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи  з питань європейської інтеграції. Головною ціллю такої роботи є підвищення рівня обізнаності українського суспільства щодо змісту  реформ у контексті виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. .

З цією метою  27 березня 2013 р. Уряд схвалив «Концепцію реалізації державної політики у сфері інформування та налагодження комунікації з громадськістю з актуальних питань європейської інтеграції України на період до 2017 року», а 18 вересня 2013 р. - План заходів з її виконання.

Головною метою зазначених документів є забезпечення стабільно високого рівня усвідомленої підтримки населенням України євроінтеграційного курсу як одного з пріоритетів внутрішньої та зовнішньої політики нашої держави, належного рівня обізнаності громадян України з особливостями процесу європейської інтеграції.

В рамках реалізації згаданої Концепції на 2015 рік заплановано проведення соціологічного дослідження для визначення рівня підтримки, мотивації, обізнаності населення з євроінтеграційним курсом України; створення та трансляцію державними телерадіокомпаніями тематичних програм щодо реалізації європейського курсу України, проведення в регіонах публічних заходів із залученням експертів, громадськості та молоді, міжнародних конференцій з питань подальшого розвитку відносин між Україною та ЄС; конкурсів серед журналістів на кращий опублікований інформаційний матеріал з європейської тематики; публічних заходів із залученням експертів та громадськості щодо розвитку співпраці України та ЄС в контексті різного тематичного спрямування; створення та забезпечення підтримки діяльності національних та регіональних інформаційно-контактних пунктів програм ЄС у сфері освіти, навчання, молоді та спорту, досліджень, інновацій та конкурентоспроможності тощо.

Окрім цього, у вересні 2013 року було розпочато спільну інформаційну кампанію України та ЄС «Сильніші разом», до якої долучилися Представництво ЄС в Україні, держави-члени Євросоюзу, представники української влади, бізнесу та громадянського суспільства.

Окрім цього, в Україні реалізовується програма Всеохоплюючої інституційної розбудови Україна-ЄС (Ukraine-EU Comprehensive Institution Building Programme – CIB), яка є складовою ініціативи Європейського Союзу „Східне партнерство”.

Програма СІВ спрямована на підтримку в проведенні інституційної реформи в Україні відповідно до європейських стандартів з метою створення належного внутрішньодержавного механізму імплементації майбутньої Угоди про асоціацію з ЄС.

До Плану проведення інституційної реформи у сфері виконання майбутньої Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, який був затверджений розпорядження КМУ № 767-р від 10 жовтня 2012, було включено окремий пункт щодо розроблення інформаційно-комунікаційної стратегії підвищення рівня поінформованості громадськості з питань європейської інтеграції.

Станом на сьогодні розглядається питання щодо спрямування допомоги ЄС для запровадження дієвих механізмів налагодження комунікацій різних груп суспільства, розробка та впровадження кампанії інформування щодо переваг та викликів європейської інтеграції (розробка інформаційних матеріалів, створення веб-сайту, грантова програма щодо розповсюдження інформаційних матеріалів та проведення інформаційних заходів). Координатором виступає Урядовий офіс з питань європейської інтеграції із залученням заінтересованих органів державної влади та недержавних організацій з питань європейської інтеграції, Представництва ЄС в Україні та посольств держав-членів ЄС.

Щодо відзначення Дня Європи

Рішення щодо відзначення 9 травня Дня Європи в Європейському Союзі було прийнято у 1985 році на Міланському Саміті Ради ЄС. До 1997 року відзначення Дня Європи мало переважно культурно-мистецьку спрямованість.

У 1997-1998 роках до святкування Дня Європи поступово стали залучатися країни-кандидати на вступ до ЄС. В цих країнах святкування набуло певного політичного забарвлення і було спрямоване на формування громадської думки щодо підтримки політики вступу до Європейського Союзу. Основними заходами у країнах-кандидатах стали: регіональні конференції та круглі столи; публічні дебати, виступи на телебаченні та радіо громадських діячів; широка інформаційно-роз’яснювальна кампанія (інтерв’ю та статті у ЗМІ); культурно-розважальні програми та спортивні змагання тощо.

Щорічне відзначення згаданого заходу в нашій державі було започатковано Указом Президента України № 339 від 19.04.2003 року, яким встановлено третю суботу травня датою святкування в Україні Дня Європи. Координацію заходів щодо організації та проведення в Україні Дня Європи покладено на Кабінет  Міністрів  України із залученням відповідальних ЦОВВ та ОДА.

День Європи в Україні у 2015 році проводився втринадцяте. Досвід попередніх років довів, що цей день поступово стає святом загальнонаціонального масштабу. Більше того, Україна є єдиною державою-нечленом ЄС, яка на державному рівні відзначає День Європи (цей день святкують також у країнах-кандидатах – Македонії, Туреччині).

Традиційно, урочиста церемонія відкриття Дня Європи відбувається у Києві. На одній з центральних вулиць столиці – облаштовується так зване «Європейське містечко» (European village) за сприяння Представництва ЄС в Україні та посольств держав-членів ЄС.

Протягом останніх років було успішно апробовано практику широкомасштабного святкування Дня Європи у регіонах України за участю керівного складу МЗС, із залученням Представництва ЄС в Україні та посольств держав-членів ЄС. Масштаб та особливості відзначення Дня Європи у регіональних центрах України визначаються місцевими органами влади.

Участь у міжнародних організаціях / НАТОВиж

Особливе партнерство України з НАТО

Особливе партнерство України з НАТО

Пріоритетним національним інтересом України у сфері зовнішньополітичної діяльності є розвиток та дальше поглиблення відносин стратегічного партнерства України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО), з дотриманням принципів, зафіксованих у Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного договору, підписаній 9 липня 1997 року, Декларації про її доповнення від 21 серпня 2009 року, а також на виконання рішень, прийнятих за результатами засідання Комісії Україна – НАТО на рівні глав держав та урядів (4 вересня 2014 року, м.Ньюпорт, Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії).

Основоположними документами, що продовжують визначати відносини між Україною та НАТО на сучасному етапі, є Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору (9.07.1997 р.) та Декларація про доповнення Хартії про особливе партнерство (21.08.2009 р.).

Указом Президента України від 24.09.2014 р. № 744/2014 уведено в дію рішення Ради національної  безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності», яким визначено, що пріоритетним національним інтересом України у сфері зовнішньополітичної діяльності у 2014 та наступних роках є дальший розвиток відносин стратегічного партнерства України з США, ЄС та НАТО.

23 грудня 2014 року Верховна Рада України прийняла рішення про відмову України від позаблокового статусу, який виявився неефективним у контексті убезпечення держави від зовнішньої агресії та тиску. Внесений Президентом України проект (реєстр. № 1014-3 – був розроблений МЗС України) підтримала конституційна більшість народних депутатів України (303 голоси «за»).

Відповідно, внесені зміни до ст. 6, 8 Закону «Про основи національної безпеки України» і ст. 11 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», згідно з якими, відновлено курс євроатлантичної інтеграції, а основними напрямами державної політики з питань національної безпеки і основними засадами зовнішньої політики України визначено поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації.

У контексті розвитку відносин України з НАТО на найвищому рівні ухвалені рішення про відмову України від здійснення політики позаблоковості; визначення нової Стратегії національної безпеки України (затверджена Указом Президента України від 5 травня 2015 року №287/2015); проведення комплексного огляду сектору безпеки і оборони України; вдосконалення системи координації співробітництва України з НАТО; підвищення ефективності під час підготовки та реалізації річних національних програм; досягнення Україною максимального рівня взаємосумісності та спільних спроможностей з НАТО; впровадження стандартів НАТО у військовій сфері.

Відносини між Україною та НАТО мають два основних виміри: політичний діалог і практичне співробітництво. Політичний діалог України з Альянсом забезпечується шляхом двосторонніх контактів на всіх рівнях, включно з міжпарламентським виміром. Провідну роль у поглибленні цього діалогу відіграє Комісія Україна-НАТО (КУН), створена в 1997 р. на виконання положень Хартії про особливе партнерство.

Ключовим системним документом розвитку співробітництва з НАТО та важливим інструментом здійснення реформ в Україні за підтримки Альянсу є Річні національні програми співробітництва Україна-НАТО (РНП), які розробляються з 2009 року. РНП-2015 затверджена Указом Президента України № 238/2015 від 23 квітня 2015 року.

В українському суспільстві збільшується суспільна підтримка курсу на членство України в НАТО. За різними даними – це 40-50%. МЗС працює над тим, щоб у повній мірі використати відкриті для України можливості зближення з НАТО. Для цього укладені рамкові угоди і триває робота над відповідними імплементаційними угодами в рамках Трастових фондів на підтримку обороноздатності України, зокрема, таких фондів налічується п’ять:

Трастовий фонд НАТО з кібербезпеки;

Трастовий фонд НАТО з реформування систем логістики і стандартизації ЗС України;

Трастовий фонд НАТО з фізичної реабілітації (протезуванні) військовослужбовців, поранених в АТО;

Трастовий фонд НАТО з модернізації системи управління та зв’язку;

Трастовий фонд НАТО з перепідготовки та соціальної адаптації військовослужбовців.

Окрім того, запрацював перший в рамках Комісії Україна-НАТО Трастовий фонд з перезахоронення радіоактивних відходів. Разом це біля 6 млн євро. Ще на 10 млн євро можуть розраховувати українські науковці протягом 2014-2017 рр. в рамках Програми НАТО «Наука заради миру та безпеки».

Також домовлено про створення нового Трастового фонду в підтримку України з розмінування та протидії саморобним вибуховим пристроям, визначені напрями партнерства між Україною та НАТО у сфері стратегічних комунікацій.

Підготовлено до підписання Угоду між Урядом України та Організацією Північноатлантичного договору про статус Представництва НАТО в Україні. Таку установу Альянс матиме вперше і саме в Україні. Також вперше в Україні у вересні ц.р. на Яворівського полігону пройдуть командно-штабні навчання з реагування на надзвичайні ситуації «Україна-2015», які відкриватимуть Президент України та Генеральний секретар НАТО.

Від НАТО та її держав-членів продовжує надходити матеріально-технічна, дорадча, тренувальна допомога українському сектору безпеки і оборони.

Для розвитку практичного співробітництва під егідою КУН створено п’ять спільних робочих груп Україна-НАТО (СРГ): з питань воєнної реформи (СРГ ВР); оборонно-технічного співробітництва (СРГО); економічної безпеки; планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру (СРГ ПНС); зі співробітництва з питань науки і довкілля (СРГ НОД).

У 2014-2015 рр. в Україну було направлено 9 радників в оборонній сфері до Офісу зв’язку НАТО в Україні в цілях дорадчої допомоги у підготовці нової Стратегії національної безпеки України; проведення комплексного огляду сектору безпеки і оборони України; досягнення Україною максимального рівня взаємосумісності та спільних спроможностей з НАТО; впровадження стандартів НАТО у військовій сфері (згідно з Коаліційною угодою в рамках реформи ЗСУ передбачається   поступовий перехід (до 2019 р. ) на стандарти НАТО (STANAG)).

Україна бере участь в операціях НАТО в Афганістані та Косово.

Для України стратегічне партнерство з НАТО є невід’ємною складовою євроінтеграційного курсу, оскільки доповнює процес внутрішньодержавних перетворень у контексті імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами – членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, реалізації Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», схваленої Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5, та виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2014 року № 695 та схваленої Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2014 року № 26-VIII, важливими реформами оборонного та безпекового секторів, оборонно-промислового комплексу та національних Збройних Сил. Це дасть змогу зробити процес інтеграції України в європейську та євроатлантичну спільноту комплексним і всеохоплюючим.

Офіційні документиВиж

Офіційні документи

Спільна заява Комісії Україна–НАТО на рівні міністрів закордонних справ, Анталія, 13 травня 2015 р.

Ми, міністри закордонних справ Комісії Україна – НАТО (КУН), зустрілися сьогодні в Анталії, Туреччина, для того, щоб розглянути прогрес, досягнутий відповідно до спільного порядку денного нашого співробітництва. Ми також обговорили безпекову ситуацію у східній Україні, виконання Мінських домовленостей та перспективи щодо тривкого врегулювання, а також ситуацію в Автономній Республіці Крим.

Ми підтверджуємо свою тверду відданість незалежній, мирній та процвітаючій Україні. Ми залишаємось незмінними у своїй підтримці суверенітету та територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів, та право України без зовнішнього втручання обирати своє власне майбутнє та курс зовнішньої політики, як вказано в Гельсінському заключному акті. Ми рішуче засуджуємо агресивні дії Росії та триваючі порушення міжнародного права і її міжнародних зобов’язань. Ми закликаємо Росію у повній мірі дотримуватися міжнародного права.

Пройшло більше року з часу незаконної та протиправної самопроголошеної анексії Криму, яку ми не визнаємо і не будемо визнавати, та від якої ми закликаємо Росію відмовитися. Ми глибоко занепокоєні погіршенням ситуації із дотримання прав людини на півострові. Ми закликаємо Росію поважати права та свободи всього місцевого населення, включаючи кримських татар та інших членів місцевих громад, та дозволити здійснювати міжнародний моніторинг ситуації з дотриманням прав людини в Криму. Ми засуджуємо триваюче широкомасштабне нарощування Росією військової міці в Криму та занепокоєні зусиллями, що докладає Росія, та її задекларованими планами щодо подальшого нарощування військової міці у Чорноморському регіоні, що потенційно в подальшому матиме наслідки для стабільності в регіоні. Ми також глибоко занепокоєні заявами керівництва Росії щодо можливого майбутнього розміщення в Криму ядерної зброї та засобів її доставки, що матиме дестабілізаційний ефект.

Ми підтверджуємо свою рішучу підтримку врегулюванню конфлікту у східній Україні дипломатичними засобами та шляхом діалогу. Ми вітаємо Комплекс заходів щодо імплементації Мінських домовленостей від

 12 лютого 2015 року, та Декларацію чотирьох глав держав та урядів, а також підтримуємо зусилля ОБСЄ та її Спеціальної моніторингової місії (СММ). Ми вітаємо перші кроки, зроблені з імплементації Комплексу заходів, в тому числі нещодавнє створення робочих груп в рамках Тристоронньої контактної групи. Водночас, ми занепокоєні порушеннями, переважно з боку підтримуваних Росією сепаратистів, режиму припинення вогню вздовж лінії розмежування, застосуванням важкого озброєння та триваючою підтримкою Росією сепаратистів, включаючи постачання зброї, і все це суперечить Мінським домовленостям. Ми також занепокоєні триваючим перешкоджанням роботі СММ ОБСЄ, в першу чергу сепаратистами, а також збільшенням кількості випадків, які ставлять під загрозу безпеку та захищеність спостерігачів. Ми закликаємо до повного дотримання режиму припинення вогню та надання СММ ОБСЄ постійного та безперешкодного доступу для виконання свого мандату.

Всі підписанти Мінських домовленостей несуть відповідальність за дотримання зобов’язань, під якими вони поставили свій підпис, та за забезпечення їх повного виконання. На Росію покладена значна відповідальність у цьому відношенні; вона повинна припинити постійну та навмисну дестабілізацію східної України шляхом надання політичної, військової та фінансової підтримки бойовикам, вивести свої війська та військову техніку з території України та від українського кордону, а також повністю підтримати політичне вирішення конфлікту, який забрав життя понад шести тисяч людей та серйозно вплинув на гуманітарну ситуацію, в якій перебуває цивільне населення. Росія також повинна застосувати свій вплив на сепаратистів, для того щоб забезпечити дотримання ними положень Мінських домовленостей. Всі заручники та особи, що незаконно утримуються, повинні бути звільнені, у тому числі Надія Савченко та Олег Сенцов.

Союзники вітають кроки Уряду України, спрямовані на просування ключових конституційних реформ та досягнення примирення. Робота Конституційної комісії та місцеві вибори, заплановані на жовтень 2015 року, матимуть важливе значення для децентралізації влади, просування інклюзивного політичного процесу та подальшої консолідації верховенства права та демократії в Україні. Визнаючи складні обставини, союзники рішуче закликають Уряд України продовжувати реформаторські зусилля та, де можливо, прискорити їх. Успіх цих широкомасштабних реформ, включаючи боротьбу з корупцією та просування інклюзивного політичного процесу, заснованого на демократичних цінностях, повазі прав людини, меншин та верховенстві права, будуть визначальними в закладенні фундаменту процвітаючої та мирної України, міцно пов’язаної з європейськими демократіями, що віддані спільним цінностям. Союзники продовжуватимуть підтримувати Україну в проведенні глибоких та всеосяжних реформ, у тому числі в рамках Річної національної програми (РНП).

Наше дедалі більш тісне співробітництво в рамках Особливого партнерства посилить спроможність України забезпечувати свою власну безпеку, та й надалі покращувати взаємосумісність між силами України та НАТО. Як було заявлено в Уельсі, всі 28 країн-членів Альянсу посилюють підтримку України, в тому числі в рамках НАТО. Союзники посилили Офіс зв’язку НАТО в Києві та направили радників до Уряду України, у тому числі Міністерства оборони. Ми робимо успіхи щодо Трастових фондів з командування, контролю, зв’язку та комп’ютеризації, логістики та стандартизації, кіберзахисту, перепідготовки військових, звільнених в запас, та медичної реабілітації поранених військових, а також розглядаємо можливості створення додаткових Трастових фондів на підтримку України. Ми продовжуватимемо посилювати нашу співпрацю по мірі того, як Україна просуватиметься у реформуванні сектору безпеки і оборони, стратегічних комунікацій та виконанні проектів з розбудови спроможностей в рамках Програми НАТО «Наука заради миру та безпеки». Ми з нетерпінням очікуємо на проведення в Україні навчань Євроатлантичного координаційного центру з реагування на надзвичайні ситуації, які відбудуться у вересні 2015 року у м. Яворів, що поблизу Львова. Україна очікує на подальше поглиблення стратегічного діалогу та обміну інформацією з Альянсом.

Україна вітає гуманітарну, медичну та іншу нелетальну підтримку, що надається багатьма союзниками на двосторонній основі. Вона також вдячна за двосторонню допомогу союзників, спрямовану на посилення спроможностей України краще захищати власний суверенітет та територіальну цілісність.

Беручи до уваги попередні заяви Комісії Україна–НАТО, ми підтверджуємо, що незалежна, суверенна та стабільна Україна, твердо віддана принципам демократії та верховенства права, має ключове значення для Євроатлантичної безпеки. 

Спільна заява Комісії Україна-НАТО на рівні Міністрів закордонних справ, 2 грудня 2014 року

Ми, міністри закордонних справ Комісії Україна-НАТО (КУН), зустрілися сьогодні, щоб обговорити розвиток подій в Україні та оглянути прогрес, досягнутий в нашій спільній роботі після засідання КУН на рівні глав держав і урядів під час Уельського Саміту 4 вересня 2014 року.

Ми рішуче засуджуємо триваючі і навмисні заходи Росії з дестабілізації у Східній Україні в порушення норм міжнародного права, в тому числі постачання танків, передових систем ППО та іншого важкого озброєння сепаратистам, а також військові дії в порушення домовленостей, досягнутих в Мінську у вересні ц.р. Росія заявила про «повагу» до результатів так званих виборів сепаратистів 2 листопада ц.р., які ми не визнаємо і не будемо визнавати, і які ще більше посилюють напруженість. Ми засуджуємо нарощування військової потужності Росії в Криму, а також погіршення ситуації з правами людини на Кримському півострові. Ми закликаємо Росію скасувати свою протиправну і незаконну самопроголошену «анексію» Криму, яку ми не визнаємо і не будемо  визнавати, а також поважати права місцевого населення, в тому числі корінних кримських татар. Дії Росії підривають безпеку України і мають серйозні наслідки для стабільності та безпеки усього євроатлантичного регіону. У цьому зв'язку, ми також занепокоєнні заявленими намірами Росії щодо подальшого нарощування військової потужності на Чорному морі, яке потенційно матиме дальші наслідки для стабільності в регіоні.

Ми підтримуємо мінські домовленості, які пропонують дороговказ для сталого політичного врегулювання кризи. Ми закликаємо Росію виконати свої зобов'язання відповідно до умов мінських домовленостей, в тому числі: відвести свої війська і військову техніку з території України і вздовж кордону з Україною; забезпечити ефективний міжнародний контроль кордону та відновити суверенітет України над своєю стороною кордону; уможливити досягнення політичного і дипломатичного рішення, яке поважатиме суверенітет України, її територіальну цілісність та міжнародно-визнані кордони. Росія повинна використати свій вплив на сепаратистів, щоб вони припинили свої атаки і дотримувалися домовленостей про припинення вогню, звільнення усіх заручників та виконання усіх своїх зобов'язань відповідно до мінських угод. Ми вітаємо і повністю підтримуємо зусилля Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) щодо сприяння деескалації та просування мирного вирішення кризи.

Держави-члени НАТО вітають проведення вільних і чесних позачергових парламентських виборів, що відбулися в Україні 26 жовтня ц.р., незважаючи на складні обставини. Вибори є свідченням прихильності українського народу до свободи і демократії, майбутнє якого міцно пов’язане з європейськими демократіями, вільним вибором свого майбутнього та зовнішньополітичного курсу. Держави-члени НАТО будуть продовжувати підтримувати, в тому числі через Річні національні програми (РНП), Україну, яка розпочинає комплексні реформи. Негайне здійснення таких широкомасштабних реформ по боротьбі з корупцією та запровадженню всеосяжного політичного процесу, заснованого на демократичних цінностях, повазі прав людини, меншин і верховенстві права, залишається вирішальним для утвердження демократії в Україні та її економічного розвитку.

Посилаючись на спільну заяву Комісії Україна-НАТО Уельського саміту, держави-члени НАТО збільшують свою підтримку з тим, щоб Україна змогла краще забезпечувати власну безпеку. Ми активізували співпрацю в рамках Особливого партнерства. Ми зміцнюємо нашу співпрацю в секторі безпеки та оборони в рамках програм сталого розвитку і розбудови оборонних спроможностей для України. Сьогодні ми раді повідомити, що розпочато роботу Трастових фондів і проектів з командування, управління, зв'язку та обчислювальної техніки, логістики та стандартизації, кібер-захисту, зміни військової кар'єри, а також медичної реабілітації. Ми будемо продовжувати нарощувати більшу взаємосумісність між українськими та силами держав-членів НАТО. Посилена консультативна присутність НАТО в Києві і вона продовжуватиме зростати. На прохання України, держави-члени НАТО продовжуватимуть надавати експертну допомогу після завершення Україною свого всебічного огляду сектору безпеки і оборони. Всеосяжний порядок денний реформ, початих в Україні в контексті її РНП з НАТО, а також в контексті Угоди з ЄС про асоціацію, сприятиме дальшому зміцненню України. НАТО і держави-члени Альянсу продовжуватимуть підтримувати Україну в її зусиллях реформ.

Україна вітає надання багатьма союзниками нелетального спорядження для Збройних Сил України, а також допомогу в лікуванні поранених з числа українського персоналу та з гуманітарного розмінування. Україна вдячна за гуманітарну допомогу, яка надається вимушеним переселенцям, і значну співпрацю в рамках програми «Наука заради миру і безпеки». Україна також розраховує на вивчення шляхів поглиблення обміну інформацією та стратегічного діалогу з Альянсом.

Ми підтверджуємо, що незалежна, суверенна і стабільна Україна, рішуче віддана демократії та верховенству права, є ключем до безпеки євроатлантичного регіону, невід'ємною частиною якого - як це зазначено в Хартії про особливе партнерство - є Україна. Альянс продовжує свою повну підтримку суверенітету України, її незалежності і територіальної цілісності в межах її міжнародно-визнаних кордонів.

Спільна заява Комісії Україна-НАТО на рівні глав держав та урядів, 4 вересня 2014 року

В той час коли ми зустрічаємося сьогодні, Росія продовжує порушувати суверенітет, територіальну цілісність та незалежність України. Попри заперечення з боку Росії, російські збройні сили задіяні у безпосередніх військових операціях в Україні; Росія продовжує постачати зброю бойовикам у східній Україні; вона тримає тисячі боєздатних військ на своєму кордоні з Україною. Цей розвиток подій підриває безпеку України та має серйозні наслідки для стабільності та безпеки всього Євроатлантичного регіону.

Ми, глави держав та урядів у складі Комісії Україна-НАТО, одностайно підтримуємо суверенітет України та її територіальну цілісність у межах міжнародно визнаних кордонів.

Ми рішуче засуджуємо російську незаконну та нелегітимну самопроголошену «анексію» Криму, а також триваючу та умисну дестабілізацію Росією східної України у порушення міжнародного права. Ми закликаємо Росію відмінити самопроголошену нею «анексію» Криму, яку ми не визнаємо та не будемо визнавати. Росія повинна припинити надавати підтримку бойовикам у східній Україні, відвести свої війська та зупинити свої військові дії вздовж українського кордону та через нього, поважати права місцевого населення, у т.ч. кримських татар як корінного народу, а також утримуватися від подальших агресивних дій проти України. Союзники розглядають будь-які односторонні військові або руйнівні дії Росії на території України, під будь-яким приводом, включаючи гуманітарний, як такі, що є кричущим порушенням міжнародного права.

Союзники підтримують зусилля Уряду України, у т.ч. шляхом реалізації українського Мирного плану, спрямовані на дотримання політичного шляху, який відповідає прагненням людей в усіх регіонах України без зовнішнього втручання. Союзники вітають зобов’язання, взяті на себе усіма сторонами, у т.ч. у Женеві та Берліні, а також в ході інших триваючих переговорів, працювати для досягнення мирного вирішення ситуації. Водночас, не зважаючи на взяті на себе зобов’язання, Росія, фактично, здійснила пряме військове втручання на територію України та посилила свою підтримку бойовикам. Ми закликаємо Росію змінити курс та вжити активних кроків для деескалації кризи, у т.ч. проводити конструктивний діалог з українською владаю.

Союзники визнають право України на відновлення миру та порядку, захист своїх народу та території, а також заохочують Збройні сили України та органи безпеки й надалі докладати максимальних зусиль під час поточної операції для запобігання жертв серед місцевого населення.

Союзники цінують відданість народу України свободі та демократії та його рішучість вирішувати власне майбутнє без зовнішнього втручання. Вони вітають проведення вільних та справедливих Президентських виборів у складних умовах та підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, що свідчить про консолідацію демократії України та її європейських прагнень. Ми очікуємо, що майбутні вибори до Верховної Ради у жовтні ц.р., як важливий елемент українського Мирного плану, сприятимуть цій меті.

Ми вітаємо дії інших міжнародних гравців, зокрема ОБСЄ, Європейського Союзу і Ради Європи, а також союзників індивідуально, що сприяють деескалації та мирному врегулюванню кризи.

В рамках нашого довготривалого Особливого партнерства, НАТО послідовно підтримує Україну протягом цієї кризи, та усі 28 союзників, у т.ч. через механізми НАТО, посилюють свою підтримку для того, щоб покращити здатність України забезпечувати свою власну безпеку. Визнаючи наміри України поглибити Особливе партнерство з НАТО, ми активізуємо наші стратегічні консультації в рамках Комісії Україна-НАТО. НАТО вже посилило існуючі програми у сфері військової освіти, професійного розвитку, управління сектором безпеки, та наукове співробітництво з Україною у сфері безпеки. Ми й надалі будемо зміцнювати наше співробітництво у секторі безпеки і оборони в рамках Річних національних програм шляхом реалізації програм для України щодо розвитку спроможностей та сталої розбудови потенціалу. У цьому контексті, союзники започаткують суттєві нові програми, які зосереджені на сферах командування, управлінні та зв’язку, логістики, стандартизації, кіберзахисту, соціальної адаптації військовослужбовців, а також стратегічних комунікаціях. НАТО також надасть Україні допомогу у реабілітації поранених військовослужбовців. Союзники посилюють присутність своїх радників в офісах НАТО в Києві. Союзники взяли до уваги нещодавній запит України щодо надання військово-технічної допомоги, і значна кількість союзників вже надають Україні додаткову підтримку на двосторонній основі, що вітається Україною.

НАТО та Україна продовжуватимуть працювати для досягнення більшої взаємосумісності між збройними силами України та НАТО, у т.ч. шляхом продовження регулярної участі України у навчаннях НАТО. Союзники високо цінують триваючий внесок України в операції Альянсу, Сили реагування НАТО, а також Ініціативу Взаємопов’язаних сил. Союзники вітають участь України в Ініціативи операційної взаємосумісності з партнерами, цінують прояв Україною інтересу до Програми розширених можливостей в рамках цієї Ініціативи та очікують на її майбутню участь.

За підтримки союзників, у тому числі через Річні національні програми, Україна залишається відданою реалізації широкомасштабних реформ, для подолання корупції та сприяння інклюзивному політичному процесу, основаного на демократичних цінностях, повазі до прав людини, меншин, та верховенстві права.

Як відзначено на попередніх Самітах НАТО, у т.ч. у Мадриді, Бухаресті, Лісабоні та Чикаго, незалежна, суверенна та стабільна Україна, твердо віддана принципам демократії та верховенства права має ключове значення для Євроатлантичної безпеки. Ми підтверджуємо нашу тверду відданість подальшому розвитку Особливого партнерства між НАТО та Україною, що сприятиме розбудові стабільної, мирної та неподільної Європи.

Заява Комісії Україна-НАТО, 1 квітня 2014 року

Декларація про доповнення Хартії про особливе партнерство між Організацією Північно-Атлантичного договору та Україною, підписаної 9 липня 1997 року (21 серпня 2009 року)

Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного Договору (9 липня 1997 року, Мадрид)

Партнерство заради миру: рамковий документ (10 січня 1994 року, Брюссель) (російською)

Корисні посиланняВиж

Корисні посилання

«Організація Північноатлантичного договору« – «North Atlantic Treaty Organization» (http://www.nato.int/cps/en/natolive/index.htm)

«Парламентська Асамблея НАТО» – «NATO Parliamentary Assembly» (http://www.nato-pa.int/)

«Асоціація Атлантичного договору» – «Atlantic Treaty Association» (http://www.ata-sec.org/)

«Сайт співробітництва Україна-НАТО» – «Site of NATO-Ukraine cooperation» (http://www.ukraine-nato.gov.ua/nato)

Інвестиційний клімат в УкраїніВиж

Інвестиційний клімат в Україні

Економіка України перебуває в складній економічній ситуації, яка зберегла тенденції до погіршення у 2015 році внаслідок продовження агресивної політики Російської Федерації, окупації Криму і військових операцій на сході України.

Питання створення сприятливих умов розвитку бізнес-клімату в Україні залишається одним з найактуальніших.

Обсяг залучених з початку 2015 року прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) в економіку України на 1 липня 2015 р. становив 42851,3 млн. дол. США (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) та в розрахунку на одну особу населення – 1000,5 дол.

У січні-червні 2015 р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 1042,4 млн. дол. та вилучено 351,3 млн. дол. прямих інвестицій (акціонерного капіталу). Зменшення вартості акціонерного капіталу за рахунок переоцінки, утрат та перекласифікації становило 3604,0 млн. дол., у тому числі за рахунок курсової різниці – 3539,3 млн. дол.

У 2015 році інвестиції надходили зі 133 країн світу. Із країн ЄС із початку року внесено 33154,9 млн. дол. інвестицій (77,4% загального обсягу акціонерного капіталу), з інших країн світу – 9696,4 млн. дол. (22,6%).

До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає більше 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр – 12274,1 млн. дол., Німеччина – 5489,0 млн. дол., Нідерланди – 5108,0 млн. дол., Російська Федерація – 2685,6 млн. дол., Австрія – 2354,3 млн. дол., Велика Британія – 1953,9 млн. дол., Британські Віргінські Острови – 1872,6 млн. дол., Франція – 1539,2 млн. дол., Швейцарія – 1371,2 млн. дол. та Італія – 966,6 млн. дол.

При цьому, обсяг прямих інвестицій (акціонерного капіталу) з України в економіку країн світу на 1 липня 2015 р. становив 6254,4 млн. дол., у т.ч. у країни ЄС – 6015,4 млн. дол. (96,2% загального обсягу), в інші країни світу – 239,0 млн. дол. (3,8%).

Прямі інвестиції з України здійснювались до 46 країн світу, переважна частка яких була спрямована до Кіпру (93,0%).

Вимоги українських прямих інвесторів за борговими інструментами до підприємств прямого інвестування за кордоном на 1 липня 2015 р. становили 218,0 млн.дол.

Загальний обсяг прямих інвестицій (акціонерного капіталу та боргових інструментів) в економіку країн світу становив 6472,4 млн.дол. США.

           

Прямі іноземні інвестиції в економіку України

(млн. дол. США)

 

Усього

у тому числі з

країн ЄС

інших

країн світу

Прямі інвестиції нерезидентів в Україні (акціонерний капітал та боргові інструменти) на
1 січня 2015 р.

54070,7

42789,5

11281,2

Акціонерний капітал нерезидентів на 1 січня 2015 р.

45764,2

35603,9

10160,3

Надійшло акціонерного капіталу нерезидентів

1042,4

419,8

622,6

Вибуло акціонерного капіталу нерезидентів

–351,3

–222,2

–129,1

Інші зміни вартості акціонерного капіталу нерезидентів (зміна вартості, утрати, перекласифікація інвестицій тощо)

–3604,0

–2646,6

–957,4

з них курсова різниця

–3539,3

–2773,0

–766,3

Акціонерний капітал нерезидентів на 1 липня 2015 р.

42851,3

33154,9

9696,4

Боргові інструменти (заборгованість за кредитами та позиками, зобов’язання за торговими кредитами та інші зобов’язання перед прямими інвесторами)

 

 

 

на 1 січня 2015 р.

8306,5

7185,6

1120,9

на 1 липня 2015 р.

8850,4

7609,1

1241,3

Прямі інвестиції нерезидентів в Україні (акціонерний капітал та боргові інструменти) на
1 липня 2015 р.

51701,7

40764,0

10937,7

 

Прямі інвестиції з України в економіку країн світу

(млн. дол. США)

 

Усього

у тому числі в

країни ЄС

інші

країни світу

Прямі інвестиції резидентів в економіці країн світу (акціонерний капітал та боргові інструменти) на 1 січня 2015 р.

6562,7

6239,7

323,0

Акціонерний капітал резидентів в економіці країн світу на 1 січня 2015 р.

6350,7

6033,3

317,4

Надійшло акціонерного капіталу резидентів

26,4

0,0

26,4

Вибуло акціонерного капіталу резидентів

–81,4

–1,9

–79,5

Інші зміни вартості акціонерного капіталу резидентів (зміна вартості, утрати, перекласифікація інвестицій тощо)

–41,3

–16,0

–25,3

з них курсова різниця

–40,9

–16,0

–24,9

Акціонерний капітал резидентів в економіці країн світу на 1 липня 2015 р.

6254,4

6015,4

239,0

Боргові інструменти (вимоги за кредитами та позиками, торговими кредитами та інші вимоги до підприємств прямого інвестування)

 

 

 

на 1 січня 2015 р.

212,0

206,4

5,6

на 1 липня 2015 р.

218,0

207,5

10,5

Прямі інвестиції резидентів в економіці країн світу (акціонерний капітал та боргові інструменти) на
1 липня 2015 р.

6472,4

6222,9

249,5

Протягом 2014-2015 років Урядом України вжито комплекс заходів зі створення якісно нових умов ведення бізнесу, що мають забезпечити відбудову економіки України та її стабільний розвиток.

Завдяки цьому, у рейтингу Світового банку «Doing Business 2015» Україна за показником легкості ведення бізнесу займає 96 місце серед 189 країн світу (у 2014 році - 112 місце).

На сьогодні в Україні створене правове поле для інвестування та розвитку державно-приватного партнерства. Законодавство України визначає гарантії діяльності для інвесторів, економічні та організаційні засади реалізації державно-приватного партнерства в Україні.

На території України до іноземних інвесторів застосовується національний режим інвестиційної діяльності, тобто надано рівні умови діяльності з вітчизняними інвесторами. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації.

У випадку припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його інвестиції в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів від інвестицій у грошовій або товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків і інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах унаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Для підвищення захисту іноземних інвестицій Законом України від 16.03.2000 № 1547 ратифікована Вашингтонська Конвенція 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами.

Вирішенню проблемних питань інвесторів покликані сприяти комісії із сприяння  досудовому врегулюванню спорів з інвесторами, які можуть створюватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування як тимчасові консультаційно-дорадчі органи з метою сприяння досудовому врегулюванню спорів між інвестором і органом виконавчої влади (місцевого самоврядування).

Підписано та ратифіковано Верховною Радою України міжурядові угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій з  більше ніж 70 країнами світу.

З метою належної реалізації національних зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних пріоритетів, сприяння виходу українських експортерів на зовнішні ринки, захисту їхніх економічних і торговельних інтересів за кордоном та залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України, з квітня 2013 року при МЗС функціонує Рада експортерів та інвесторів України. 

З метою активізації роботи щодо розвитку та реалізації інвестиційного потенціалу України, збільшення обсягу іноземних інвестицій, підтримки пріоритетних інвестиційних проектів, поліпшення інвестиційного клімату в державі, забезпечення захисту прав інвесторів, сприяння ефективній взаємодії інвесторів з державними органами у грудні 2014 року Указом Президента України утворено Національну інвестиційну раду.

З метою пошуку дієвих механізмів залучення іноземних інвестицій в Україну Урядом держави на регулярній основі проводяться бізнес-форуми за участю потенційних іноземних інвесторів.

Зазначені заходи покликані сприяти покращенню інвестиційного іміджу України та збільшенню обсягів залучення іноземних інвестицій та капітальних інвестицій в економіку держави. 

Щодо угод про вільну торгівлюВиж

Щодо угод про вільну торгівлю (УВТ)

Важливим завданням МЗС на економічному напрямі є забезпечення дипломатичного супроводу та сприяння у проведенні переговорних процесів з укладення угод про вільну торгівлю (далі - УВТ) між Україною та країнами світу, а також їх угрупованнями.

Укладання УВТ передбачає створення сприятливих умов для здійснення торговельно-економічного співробітництва з окремими країнами чи групами країн, а отже - є дієвим та ефективним інструментом нарощування обсягів українського експорту через лібералізацію доступу товарів та послуг на зовнішні ринки. Запровадження режиму вільної торгівлі з перспективним торговельно-економічними партнерами дозволяє Україні диверсифікувати географію та номенклатуру національного експорту за рахунок лібералізації ринків таких країн у довгостроковій перспективі.

Укладення УВТ має на меті, передусім, просування  та захист економічних інтересів українських товаровиробників і експортерів, а також забезпечення збалансованої тарифної політики, у тому числі, по відношенню до чутливих груп промислових та с/г товарів, що має стати підґрунтям створення сприятливих умов для розвитку торговельно-економічного співробітництва.

Чинні УВТ

Україною укладено угоди про вільну торгівлю з Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ), країнами СНД, а також з Чорногорією, Македонією, Грузією, Азербайджаном, Узбекистаном, Таджикистаном, Туркменістаном.

Угода про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ (Швейцарія, Норвегія, Ісландія та Ліхтенштейн) підписана 24.06.2010 р. у м. Рейк’явік (Ісландія), ратифікована Законом України від 07.12.2011 р. № 4091-VI та набрала чинності 01.06.2012 р. Ця Угода охоплює питання торгівлі товарами (промисловими, сільськогосподарськими, рибою і морською продукцією), послугами та врегулювання спорів. З огляду на різний ступень економічного та соціального розвитку України та держав –членів ЄАВТ, в рамках Угоди застосовується принцип асиметричності зобов’язань Сторін, що дозволяє нашій державі адаптувати торгівлю з державами ЄАВТ до умов вільної торгівлі.

Крім того, з метою надання технічної і фінансової підтримки українській стороні для адаптації до нових умов торгівлі в рамках Угоди було підписано Меморандум про взаєморозуміння щодо Програми двостороннього співробітництва у сільському господарстві між Міністерством аграрної політики та продовольства України та Державним секретаріатом Швейцарії з економічних питань, а також Спільну заяву Державного агентства рибного господарства України, Міністерства рибного та сільського господарства Ісландії та Міністерства рибного господарства та прибережних справ Норвегії про співробітництво у сфері рибного господарства.

Договір про зону вільної торгівлі СНД (держави-члени: Україна, Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, РФ, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан) підписаний 18.10.2011 р., ратифікований в Україні 13.07.2012 р.

Крім того, діють двосторонні УВТ між Україною та Азербайджаном (ратифіковано 12.07.1996), Узбекистаном (04.11.1995), Таджикистаном (06.07.2001) і Туркменістаном (05.11.1994). Найбільшими торговельними партнерами України в рамках СНД залишаються РФ, Білорусь, Молдова та Казахстан.

Режим вільної торгівлі між Україною та Грузією діє з 1996 року на підставі Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Грузія від 09.01.1995 р. (набрала чинності 04.06.1996 р.), а також міжурядового Протоколу про внесення змін і доповнень до вказаної Угоди від 17.06.2009 р., що пов'язано з виходом Грузії з СНД.

Угода про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Чорногорії підписана 18.11.2011 р. в м. Київ та ратифікована Законом України від 16.10.2012 р. № 5445-VI, набрала чинності 01.01.2013 р. Ця Угода охоплює питання торгівлі товарами, послугами та врегулювання спорів. Відповідно до положень Угоди, з моменту набрання нею чинності Чорногорія забезпечує скасування імпортних мит до нуля. При цьому, з метою унеможливлення потенційних негативних наслідків для економіки України українська сторона в рамках Угоди вилучила з режиму вільної торгівлі низку чутливих груп сільськогосподарських товарів. Також, збережено право на застосування Україною експортних мит відповідно до існуючих  зобов’язань в рамках СОТ.

Угода про вільну торгівлю між Республікою Македонія та Україною була підписана 18 січня 2001 року в м. Скоп'є таратифікована Законом України № 2599-III від 05.07.2001 р. Ця Угода охоплює питання усунення обмежень на торгівлю промисловими та с/г товарами, забезпечення умов для чесної конкуренції у торгівлі, створення умов для подальшого сприяння інвестиціям, розвитку спільних інвестиційних проектів, а також питання захисту інтелектуальної власності та співпраці Сторін на ринках третіх країн. 
Укладені УВТ сприяють вільному руху товарів та послуг між країнами, що, у свою чергу, сприяє залученню інвестицій, здешевленню імпорту, розвитку внутрішнього виробництва, інфраструктури, обміну досвідом і технологіями, забезпечують зайнятість населення, надходження до бюджетів податків та зборів, збереження тісних міждержавних зв’язків. 
Щодо триваючих переговорних процесів з укладення УВТ
Наразі тривають переговорні процеси щодо укладення двосторонніх УВТ між Україною та Канадою, Туреччиною, Державою Ізраїль.
Продовжується робота з визначення економічної доцільності укладення УВТ з іншими важливими торговельними партнерами України. Паралельно із проведенням відповідних наукових досліджень визначення перспективних країн для укладення УВТ забезпечується шляхом проведення консультацій з бізнес-асоціаціями та товаровиробниками України.
Співробітництво України з міжнародними фінансовими інституціямиВиж

Співробітництво України з міжнародними фінансовими інституціями

Міжнародний валютний фонд

Міжнародний Валютний Фонд (International Monetary Fund) є міжнародною фінансовою організацією, яка була заснована в 1944 році. До її складу входять 188 країн.

Фонд має статус спеціалізованої установи ООН і його метою є регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів та надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті.

Україна стала членом МВФ відповідно до Закону України «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» від 3 червня 1992 р.

Україна з 1994 р. активно співпрацює з МВФ, використовуючи його фінансові і технічні ресурси з метою досягнення макроекономічної стабілізації та створення необхідних передумов для проведення економічних реформ. Таке співробітництво здійснювалось переважно в рамках реалізації 8 спільних програм – STF (системна трансформаційна позика), «Stand-By» (стабілізаційна позика), Механізм розширеного фінансування (позика на підтримку розвитку), попереджувальний «Stand-By».

Після двох років «паузи» у відносинах, у лютому 2014 р. Уряд України звернувся до МВФ з проханням розпочати переговорний процес щодо підготовки нової кредитної угоди між Фондом та Україною. 30 квітня 2014 р. Рада директорів МВФ затвердила нову спільну програму «стенд-бай» на наступні 2 роки у сумі 17,1 млрд. дол. США, з яких у 2014 р. отримано два транші – у травні у розмірі 3,2 млрд. дол. США та у вересні у розмірі 1,4 млрд. дол. США.

У січні 2015 р. досягнуто домовленості про розширення фінансової підтримки України шляхом заміни існуючої програми МВФ stand-by на довготермінову програму Extended Fund Facility (EFF).

11 березня 2015 р. Ради директорів Міжнародного валютного фонду прийняла рішення щодо переходу на довготермінову програму розширеного кредитування (EFF) і виділення Україні 17,5 млрд. дол. США. Ця чотирирічна програма передбачає фінансування заходів з економічної і фінансової стабілізації України.

Перший транш кредиту в обсязі 5 млрд. дол. США поступив в Україну у березні 2015 р.

31 липня 2015 р. відбулось чергове засідання Ради Директорів МВФ, під час якого було ухвалено рішення щодо виділення Україні другого траншу у розмірі 1,7 млрд. дол.

 

Група Світового банку

Група Світового банку утворена 27 грудня 1945 року з метою надання фінансової і технічної допомоги країнам, що розвиваються. Світовий банк представляє собою акціонерне товариство, акціонерами якого є 186 країн-членів. Україна набула членства у Групі Світового банку у 1992 році відповідно до Закону України від 3 червня 1992 р. №2402-ХІІ. Україна, як учасник-акціонер Світового банку, має 0,77% акцій.

Серед міжнародних кредитно-фінансових організацій Світовий банк є другим, після МВФ, кредитором України. Ресурси цієї організації використовуються для підтримки державного бюджету, здійснення інституційних та структурних реформ, підготовки та реалізації довгострокових інвестиційних проектів, які відповідають пріоритетним напрямам економічного розвитку України.

Співробітництво зі Світовим банком здійснюється на основі прийнятої у лютому 2012 року  Стратегії партнерства  з Україною на 2012 -2016 рр., яка  спрямована на допомогу Уряду у  реалізації програми економічних реформ та інтеграції з ЄС.

За роки співробітництва Світовий банк затвердив для України 50 позик  загальним обсягом 10,1 млрд. дол. США, з яких отримано 7,4 млрд. дол. США. Значна доля цих коштів, була позиками на структурні перетворення та реформування фінансового сектора і подальший розвиток банківської системи.

10 березня 2014 року Рада директорів Світового банку ухвалила рішення про готовність надати додаткові кредитні ресурси на підтримку реформ в нашій державі у розмірі 3 млрд. дол. США.

На сьогодні на стадії реалізації перебуває 12 проектів, метою яких є модернізація інфраструктури, зокрема проекти з реабілітації гідроелектростанцій, передачі електроенергії, розвитку міської інфраструктури, покращення автомобільних доріг та безпеки руху, підвищення енергоефективності, в т.ч. у секторі централізованого теплопостачання, розвитку міської інфраструктури, модернізації системи соціальної підтримки населення України, поліпшення охорони здоров`я.

 

Європейський банк реконструкції та розвитку

ЄБРР (European Bank for Reconstruction and Development) – міжнародна фінансова організація, діяльність якої спрямована на фінансування економічних реформ у країнах Східної Європи з метою їх переходу до ринкової економіки. Банк заснований у 1991 році. На сьогодні членами ЄБРР є 65 країн. Україна є членом  ЄБРР з серпня 1992 року відповідно до Указу Президента України «Про членство України в Європейському банку реконструкції та розвитку» від 14.07.92 № 379.

ЄБРР працює лише на комерційних засадах. Банк надає тільки цільові кредити під конкретні проекти приватним і державним структурам на потреби розвитку економіки (60% позичкових засобів спрямовуються у приватний і 40% - у державний сектор).

ЄБРР є Адміністратором двох міжнародних фондів - Рахунку ядерної безпеки і Чорнобильского фонду «Укриття», з яких фінансуються проекти міжнародної технічної допомоги з підготовки Чорнобильскої АЕС зі зняття з експлуатації і перетворення об’єкта «Укриття» в екологічно безпечну систему.

Ключові проекти у державному та муніципальному секторах в Україні, які заплановані для фінансування ЄБРР у теперішній час:

-       проект з побудови Панєвропейського коридору на користь «Укравтодор» (з відповідним паралельним фінансуванням за рахунок Європейського Інвестиційного Банку);

-       розширення Програми сприяння торгівлі (Trade Facilitation Programme), яка дає можливість українським банківським установам підтверджувати через ЄБРР відповідні торгівельні документарні інструменти;

-       проект модернізації газокомпресорних станцій на трубопроводі Уренгой-Помари-Ужгород (з паралельним фінансуванням за рахунок Європейського Інвестиційного Банку);

-       низка проектів у галузі комунального господарства та енергозбереження за програмою Східно-європейського партнерства з енергоефективності на навколишнього середовища («Eastern Europe Energy Efficiency and Environment Partnership – E5P»);

Подолання наслідків Чорнобильської катастрофиВиж

Міжнародне співробітництво у контексті подолання наслідків Чорнобильської катастрофи

Ключовим заходом у проблематиці ядерної безпеки та подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС став Гаазький Саміт з питань ядерної безпеки (24-25 березня 2014 року) за участю виконуючого обов’язки Міністра закордонних справ України А.Дещиці. Головною метою Саміту було обговорення лідерами 53 держав та міжнародних організацій заходів з метою зміцнення фізичної ядерної безпеки та зменшення загрози ядерного тероризму. Країни-учасниці, в т.ч. Україна, оприлюднили письмові національні доповіді про прогрес у виконанні рішень попередніх зустрічей на рівні глав держав та урядів у Вашингтоні та Сеулі. Учасники Саміту схвалили підсумкове Комюніке, в якому підтверджується відповідальність держав за постійне забезпечення ефективної фізичної безпеки всіх ядерних та інших радіоактивних матеріалів.

Особлива увага приділялась також проблематиці безпеки ядерних об’єктів на тимчасово окупованій території Криму та в регіонах, що знаходяться поблизу зони бойових дій на сході України. В результаті було досягнуто домовленості з МАГАТЕ щодо застосування угоди про гарантії між Агентством та Україною. Відповідне рішення було оголошено на генеральній конференції МАГАТЕ у вересні 2014 року. Також важливим елементом оцінки безпеки ядерних об’єктів іноземними фахівцями є візит делегації США до Південно-Української АЕС у період 8-12 грудня 2014 року.

МЗС було забезпечено участь міжвідомчих делегацій в низці міжнародних заходів, присвячених питанням ядерної безпеки, зокрема, у семінарі «Внесок Резолюції Ради Безпеки ООН 1540 (2004) у сферу регіонального та глобального роззброєння та нерозповсюдження» (11-12 березня 2014 року, м.Астана, Казахстан); Третій сесії Підготовчого комітету Оглядової конференції 2015 року Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (квітень-травень 2014 року, м. Нью-Йорк), семінарі «Елементи ядерної безпеки» (27-31 жовтня 2014 року, м.Вільнюс, Литовська Республіка).

У рамках Ініціативи країн Групи Семи «Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї та матеріалів масового знищення» 30 червня 2014 року в Лондоні з метою подальшої консолідації міжнародної підтримки України в умовах військової агресії РФ, за ініціативою США та Канади відбулася зустріч Глобального партнерства, присвячена обговоренню проектних пропозицій України у сфері радіологічної, хімічної, біологічної та ядерної безпеки (РХБЯ безпеки).

Важливими заходами, які забезпечила Україна по лінії Глобального партнерства, були українсько-німецькі консультації з питань РХБЯ безпеки (9-10 жовтня 2014 року, м. Київ) та засідання країн-учасниць у м. Берлін
(3-4 листопада 2014 року).

Також, силами МЗС забезпечено координацію міжнародного співробітництва в подоланні наслідків аварії на ЧАЕС. Зокрема, за сприяння МЗС активно розвивалося співробітництво з ЄБРР як адміністратором Чорнобильського фонду «Укриття» та Рахунку ядерної безпеки. Спільні зусилля спрямовані на будівництво нового безпечного конфайнмента (саркофага) і завершення реалізації інших проектів, які допоможуть перетворити регіон в безпечну зону.

15 травня 2014 року ратифіковано Угоду (у формі обміну листами) між Україною та ЄБРР про внесення змін до Рамкової угоди між Україною та ЄБРР стосовно діяльності Чорнобильського фонду «Укриття» в Україні від 20 листопада 1997 року.

18 липня 2014 року в штаб-квартирі ЄБРР проведені чергові засідання Асамблеї вкладників Чорнобильського фонду «Укриття» та Асамблеї донорів Рахунку ядерної безпеки. Керівники ЄБРР схвалили виділення банком додаткового фінансування для завершення будівництва нового безпечного конфайнмента (НБК) на Чорнобильській атомній електростанції в розмірі 350 мільйонів євро, в тому числі 165 мільйонів євро від країн «Великої сімки» (G7) і Європейської комісії.

Навесні та влітку 2015 в рамках чергових засідань Асамблеї вкладників Чорнобильського фонду «Укриття» та Асамблеї донорів Рахунку ядерної безпеки Німеччиною в контексті свого головування в Групі країн «Великої Сімки» також ініційовано обговорення питання дофінансування за рахунок інших потенційних донорів. Метою заходів було залучення в подальшому €100 мільйонів, які повністю покриють дефіцит фінансування проекту. Керівники ЄБРР підтвердили, що якщо внески третіх країн складуть менше 100 мільйонів євро, різниця буде покрита Банком.

Завершити будівництво НБК планується наприкінці 2017 року. Загальна вартість проекту «План здійснення заходів на об'єкті «Укриття», в якому НБК є найбільш значущим елементом, становить близько 2,15 мільярдів євро.

Кувейт, який діє через Кувейтський Фонду арабського економічного розвитку, виділив на виконання проекту «Укриття» в рамках чорнобильської програми 11,2  млн. дол. США, з яких 5,2 млн. - у квітні 2011 року під час конференції донорів, яка проходила в м. Києві.

Посольство Королівства Саудівська Аравія (КСА) 13 лютого 2015 року нотою № 0056/15 поінформувало МЗС України про наміри уряду КСА внести суму в розмірі 20 мільйонів доларів США на рахунок Міжнародного фінансування Чорнобильського Фонду при Міжнародному Банку реконструкції та розвитку.

Про прийняття вказаного рішення КСА було оголошено під час Київського саміту з питань безпечного та інноваційного використання ядерної енергії з нагоди 25-ої річниці Чорнобильської трагедії (19-22 квітня 2011 року, м.Київ).

Крім того, на запрошення Міжнародного агентства з атомної енергії представники Державного агентства України з управління зоною відчуження взяли участь у Пленарному засіданні Контактної експертної групи (КЕГ) МАГАТЕ, яке відбулось у період з 19 по 21 листопада 2014 року в м. Рим, Італійська Республіка.

У Пленарному засіданні взяли участь представники Федеративної Республіки Німеччина, Японії, Італійської Республіки, Королівства Норвегія, Королівства Швеція, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Російської Федерації, експерти Міжнародного агентства з атомної енергії.

Метою засідання був обмін інформацією та огляд виконання країнами-членами Контактної експертної групи МАГАТЕ міжнародних програм так званої «ядерної спадщини» у Росії та інших країнах колишнього Радянського Союзу для того, аби допомогти державам ефективно координувати спільну діяльність у цій сфері.

Відділи з економічних питань у складі ЗДУВиж

Відділи з економічних питань у складі закордонних дипломатичних установ України

Відповідно до Указу Президента України «Про деякі питання представництва економічних інтересів України за кордоном» від 8 квітня 2010 року № 522 МЗС України було проведено комплексну роботу, практичним результатом якої стала ліквідація торговельно-економічних місій та утворення відділів з економічних питань у складі закордонних дипломатичних установ (далі - ЗДУ).

Основні засади діяльності, функції та завдання зазначених підрозділів визначені у Положенні про відділ з економічних питань у складі ЗДУ, а також Генеральних директивах відділам з економічних питань ЗДУ.

Проведено оптимізацію кількості працівників ЗДУ на економічному напрямі. При цьому бралися до уваги актуальність розвитку співробітництва України з іншими державами на економічному напрямі, а також можливості використання Україною нормативно-правових та інституційних механізмів СОТ з метою обстоювання національних інтересів на дво- та багатосторонньому рівнях.

З урахуванням обсягу нових повноважень і функцій, визначених у Положенні про МЗС України, затвердженому Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 381, проведено перерозподіл функцій на зовнішньоекономічному напрямі між структурними підрозділами центрального апарату МЗС.

Наслідком проведеної роботи стало підвищення аналітичної складової матеріалів економічного характеру ЗДУ, їх якості та оперативності обробки інформації, яка узагальнюється МЗС і надсилається до Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади України разом з пропозиціями щодо відповідного реагування.

Відділи з економічних питань забезпечують моніторинг основних тенденцій на світовому фінансово-економічному, енергетичному, аграрному, валютному ринках, заходів, які вживаються урядами інших держав щодо імпорту товарів на ринки відповідних країн, походженням у тому числі й з України, міжнародного досвіду регулювання різних сфер господарської діяльності, взаємодії державного та приватного секторів у найважливіших галузях, реагування урядів інших країн на глобальні виклики світової економічної, фінансової та торговельної систем.

Таким чином досягнуто цілісності зовнішньополітичного курсу держави, утворено ефективну систему реалізації державної політики у забезпеченні національних економічних інтересів на світовому ринку, що повністю відповідає сьогоденним реаліям міжнародних економічних відносин.

Представництва міжнародних структур та організацій в УкраїніВиж

Представництва міжнародних структур та організацій в Україні

Двостороннє співробітництво / Країни ЄвропиВиж

Країни Європи

Австрія

1. Визнання України: 15 січня 1992 р.

2. Встановлення дипломатичних відносин: 24 січня 1992 р.

3. Діалог високого рівня  (протягом 2013-2014 рр.) 

12 червня 2013 р. –  двостороння зустріч між Президентом України В.Ф.Януковичем та Федеральним президентом Австрії Г.Фішером в рамках саміту Глав держав Центральної Європи в Братиславі.

21-22 листопада 2013 р. – офіційний візит до Австрії Президента України В.Ф.Януковича.

1 жовтня 2014 р. - робочий візит до України Федерального Канцлера Австрії В.Файманна.

4. Діалог на рівні зовнішньополітичних відомств (протягом 2013-2014 рр.):

16 січня 2013 р. та 26 квітня 2013 р. – робочі візити до Австрії Міністра закордонних справ України, Діючого Голови ОБСЄ Л.О.Кожари.

10 березня та 30 квітня 2014 р. – робочі візити Федерального міністра Європи, інтеграції та закордонних справ Австрії С.Курца до України в якості Головуючого в КМРЄ.

5-6 травня 2014р. – робочий візит до Австрії Міністра закордонних справ України А.Дещиці для участі у 124-му засіданні Комітету Міністрів  Ради Європи.

24 червня 2014 р. – робочий візит до Австрії Міністра закордонних справ П.А.Клімкіна для участі у Спеціальній сесії Щорічної оглядової наради ОБСЄ з питань безпеки.

15 вересня 2014 р. – робочий візит до України Федерального міністра Європи, інтеграції та закордонних справ Австрії С.Курца.

5.Міжпарламентське співробітництво

За часи новітньої історії відбулася низка офіційних візиті керівників парламентів України та Австрії, зокрема, Голови Верховної Ради О.О.Мороза до Австрії 20-22 квітня 1997 року, Голови Верховної Ради України В.М.Литвина до Австрії 16-17 вересня 2010 року, а також  Президент Національної Ради Австрії Б.Праммер в Україну 4-5 жовтня 2011 року.

В рамках візитівдомовлено щодо започаткування безпосередніх контактів між профільними комітетами парламентів обох країн та  міжпарламентської взаємодії на рівні депутатських груп дружби.

Основним механізмом міжпарламентського співробітництва є депутатська група з міжпарламентських зв’язків з Австрія-Україна, створена 2009 року.

Основними формами діяльності депутатської групи НРА з міжпарламентських зв’язків з Україною є такі: робочі зустрічі голів депутатських груп  та спільні засідання депутатських груп обох парламентів.

6. Існуючі двосторонні органи високого рівня:

Українсько-австрійська змішана комісія з питань торговельно-економічних зв‘язків (створена відповідно до ст. 12 Угоди між Україною та Республікою Австрія про двосторонні торговельно-економічні зв’язки від 31 серпня 1993 р.).

Українська частина Комісії є постійно діючим органом, який згідно з покладеними на нього функціями представляє Кабінет
Міністрів України в його відносинах з урядом Австрії.

Основною функцією Комісії є сприяння розвитку двостороннього торговельно-економічного співробітництва між Україною та Республікою Австрія для задоволення інтересів та потреб обох країн.

7. Договірно-правова база

Кількість чинних двосторонніх документів: 77

Ключові документи: Угода між Урядом України та Федеральним міністерством фінансів Республіки Австрія про надання взаємних експортних гарантій, Угода між Урядом України та Федеральним урядом Республіки Австрія про сприяння та взаємний захист інвестицій.

 8. Торговельно-економічне співробітництво

Протягом 9 місяців 2014 р., порівняно з відповідним періодом 2013 р., обсяги торгівлі товарами та послугами між Україною та Австрією скоротився на 13 % та склав $1,2 млрд.

Обсяги українського експорту до Австрії збільшилися на 1 % та склали $565 млн., а обсяги австрійського імпорту до України скоротились на 22 % та склали $625 млн.

Сальдо двосторонньої торгівлі товарами та послугами за цей період для України негативне – $61 млн. (торік - $244млн.).

У січні – вересні 2014 р. у структурі експорту товарів з України до Австрії переважали поставки: руди – 62 % ($259 млн.); іграшок – 9 % ($36 млн.); деревини – 7 % ($31 млн.); неблагородних металів – 6 % ($23 млн.), у т.ч.: чорних металів – 2 % ($10 млн.) та виробів з них 2 % ($8 млн.), міді – 1 % ($6 млн.); машин та устаткування – 5 % ($22 млн.).

Основу структури імпорту товарів з України до Австрії складали: хімічна продукція – 33 % ($165 млн.), у т.ч.: фармацевтика – 27 % ($135 млн.); машини та устаткування – 26 % ($129 млн.); папір – 9 % ($45 млн.); неблагородні метали – 9 % ($43 млн.); пластмаси і каучук – 6 % ($29 млн.).

9. Інвестиційне співробітництво

Станом на 01.10.2014 р. за обсягами інвестицій, які надійшли зі 133 країн світу до економіки України, Австрія посідає п’яте місце з обсягом інвестицій у розмірі $2,7 млрд. (5,5 % від загального). Протягом 9 місяців 2014 р. обсяги австрійських інвестицій скоротилися на $503 млн.

Найбільше скорочення австрійських інвестицій спостерігалось на підприємствах сфери фінансової та страхової діяльності – $341 млн., промисловості – $52 млн., оптової та роздрібної торгівлі – $47 млн., адміністративного та допоміжного обслуговування –$17 млн.

На 01.09.2014 р. найбільший обсяг інвестицій з Австрії залучено до наступних видів економічної діяльності:

фінансова та страхова діяльність – $1,8 млрд. (69 % від загального);

промисловість – $313 млн. (12 %);

оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів – $197 млн. (7 %).

Станом на 01.10.2014 Україна інвестувала в економіку Австрії $3,9 млн.

10. Українська громада

Загальна чисельність:в Австрії проживає близько 12 тис. осіб українського походження, близько 2 тис. з яких залишаються громадянами України. Чисельність автохтонної української громади становить близько 3 тис. осіб, переважна частина якої зосереджена у Відні (понад 1,5 тис. осіб).

Об’єднання українців: найбільш активною організацією української громади є Австрійсько-українське товариство (АУТ), засноване 9 червня 1992 р. за ініціативи Спілки українських філателістів Австрії. Численним є Греко-католицьке братство ім. Св.Варвари, засноване у 1862 р. парафіянами однойменної української греко-католицької церкви. При Братстві діє церковний хор та українська суботня школа. У Відні функціонує також українська школа за системою Міжнародної української школи (МУШ).

Активними є Товариство української молоді, Освітньо-культурне товариствоім. І.Франка.

Повноцінна діяльність громади потребує постійної фінансової підтримки з боку України, зокрема, у питанні випуску єдиного друкованого органу громади – журналу «Австрійсько-український огляд», а також фінансуванні роботи 2 українських шкіл.

Князівство Андорра 

1. Визнання України: 1991 рік.

2. Встановлення дипломатичних відносин: 19 квітня 1996 року.

3. Політичний діалог:

Серед останніх контактів вищих посадових осіб можна назвати візит в Україну 30 березня -1 квітня 2011 року делегації Уряду Князівства Андорра на чолі з Міністром туризму, торгівлі і промисловості К.Б.Масом, проведення зустрічі з Міністром закордонних справ. Україна та Андорра підтримують активне співробітництво в рамках міжнародних організацій.

4. Торговельно-економічні відносини:

За даними Державної служби статистики України, за І півріччя 2015 року імпорт андоррських послуг, переважно у туристичній галузі, склав 1216,5 тис. дол. США (+2329,5% у порівнянні з відповідним показником 2014 року), експорт українських послуг - 47,7 тис. дол. США (+533,9%). За 2014 рік експорт товарів походженням з Андорри, передусім цукру і кондитерських виробів, склав 21,2 тис. дол. США (-9,5%), імпорт до Андорри - 5,5 тис. дол. США.

5. Культурно-ryманітарна співпраця:

На території Андорри працює Музей мікромініатюр М.Сядристого, який утримується Почесним консулом України Антоніо Зорзано. До анексії Росією АР Крим діти з Андорри відпочивали у таборі Артек на регулярній основі.

6. Договірно-правова база:

Кількість чинних документів: 2.

Ключовим документом є Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Князівства Андорра про співробітництво в галузі туризму.

7. Українська громада:

На території Князівства Андорра проживають до 100 громадян України.

Азербайджанська Республіка

1.Визнання України: 6 лютого 1992 р.

2.Встановлення дипломатичних відносин: 6 лютого 1992 р.

3.Політичні відносини:

Азербайджанська Республіка посідає важливе місце у зовнішній політиці України, що передусім зумовлено широкими можливостями у налагодженні взаємовигідного співробітництва у політичній, торговельно-економічній, паливно-енергетичній, транспортній сферах. Україна та Азербайджан задекларували стратегічне партнерство у 2008 р.

Найвищим механізмом двосторонньої взаємодії є Рада Президентів України та Азербайджанської Республіки, створена у 2009 р. Останнє Четверте засідання Ради відбулося в м.Київ 18 листопада 2013 р. у рамках офіційного візиту Президента Азербайджану І.Алієва в Україну (17-18 листопада 2013 р.).

Групи з міжпарламентських зв’язків створені як у Верховній Раді України, так і в Міллі Меджлісі Азербайджанської Республіки.

4. Торговельно-економічні відносини:

У 2014 р. двосторонній товарообіг товарів і послуг становив 674,2 млн. дол. США. При цьому експорт склав 592,1 млн. дол. США і зменшився за цей період на 32%, а загальний імпорт з АР в Україну протягом 2014 р. становив 37,82 млн. дол. США і зменшився, у порівнянні з 2013 р., на 50,3%.

За даними Держстатслужби України, у І півріччі 2015 р. у двосторонній торгівлі продовжились негативні тенденції одночасного скорочення як українського експорту, так і азербайджанського імпорту, які спричинили протягом січня-червня 2015 р., порівняно з аналогічним періодом 2014 р., скорочення загального товарообігу між Україною і Азербайджаном на 42,2% або на 140,23 млн. дол. США до 192,32 млн. дол. США.

Сальдо є позитивним та становить 162,84 млн. дол. США.

5. Наукове та освітнє співробітництво:

Активно розвивається співробітництво між вищими навчальними закладами двох країн. Так, на базі Міжрегіональної академії управління персоналом функціонує Українсько-азербайджанський інститут соціальних наук ім.Гейдара Алієва, що співпрацює з Азербайджанським міжнародним університетом і Бакинським державним університетом (БДУ). БДУ також має сталі контакти з Київським національним технічним університетом, Вінницьким національним технічним університетом, Донецьким державним університетом, Харківським національним університетом ім.В.Каразіна.

6. Договірно-правова база:

Кількість діючих документів: 128 документів.

Ключові документи:

Договір про основи міждержавних відносин України і АР (01.01.92 р.);

Договір про дружбу і співробітництво між Україною та АР (09.12.92 р.);

Договір між Україною та АР про дружбу, співпрацю і партнерство (16.10.01 р.);

Спільна Декларація про дружбу і стратегічне партнерство між Україною та АР (22 травня 2008 р.), яка проголосила стратегічний характер відносин між двома країнами.

7.Українська громада.

Загальна чисельність, за офіційними даними перепису населення 2009 р., - 21,5 тис. осіб. В АР існують такі національно-культурні організації закордонних українців: «Українська громада в Азербайджані ім.Т.Г.Шевченка» на чолі з О.Ф.Зарічним (зареєстрована у грудні 1997 р.) та «Український конгрес Азербайджану» - Голова І.І.Яковенко (зареєстрована 29.05.2012 р.).

8. Дипломатичне представництво України в Азербайджані:

Посольство України в Азербайджанській Республіці - http://azerbaijan.mfa.gov.ua

Королівство Бельгія

1.      Визнання України: 31 грудня 1991 року

2.      Встановлення дипломатичних відносин: 10 березня 1992 року

3.      Політичні відносини:

Україна та Бельгія мають традиційно дружні відносини. Бельгія підтримує Україну в боротьбі за суверенітет, територіальну цілісність і незалежність та на шляху європейської інтеграції. Бельгія послідовно підтримала всі фази обмежувальних заходів, запроваджених Європейським Союзом по відношенню до РФ. Бельгія виділяє гуманітарну допомогу внутрішньо переміщеним особам в Україні та бере участь у фінансуванні Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, бельгійські представники працюють у Спільній Моніторинговій Місії ОБСЄ.

Активно розвивається двосторонній політичний діалог. Він здійснюється на міжурядовому, міжпарламентському та міжвідомчому рівнях. Остання зустріч Президента України П.Порошенка з Прем’єр-міністром Бельгії Ш.Мішелем відбулася 27 серпня 2015 року (м.Брюссель), за підсумками якої Прем’єр-міністр Бельгії Шарль Мішель відзначив, що Україна та Бельгія знаходяться «на підйомі політичних, дипломатичних та економічних стосунків» і зближуються «з точки зору цінностей».

6 вересня 2015 р.  Міністр закордонних справ П.Клімкін відвідав з робочим візитом Брюссель, в рамках якого відбулася його зустріч з Віце-прем’єр-міністром/Міністром закордонних справ Бельгії Д.Рейндерсом. 8 грудня 2014 р. Віце-прем’єр-міністр/Міністр закордонних справ Бельгії Д.Рейндерс здійснив робочий візит в Україну – перший у статусі Голови Комітету Міністрів Ради Європи.

В рамках практики, запровадженої з 2010 року, 14 липня 2015 року відбулися політичні консультації на рівні політичних директорів МЗС України, Бельгії, Люксембургу, Нідерландів. 24 лютого 2015 р. у рамках візиту Голови ВРУ В.Гройсмана до Брюсселя відбулася його зустріч з Головою Палати представників Бельгії З.Браке. У бельгійському федеральному парламенті функціонує Група дружби Бельгія-Україна у складі 9 депутатів (Голова – Ж.Дальмань, центристська франкомовна партія «Гуманістично-демократичний центр»).  6 липня 2015 року у Верховній Раді України сформовано депутатську групу з міжпарламентських зв’язків з Королівством Бельгія (співголови – М.Найєм, фракція партії БПП та О.Сотник, фракція партії «Об’єднання «Самопоміч»). Україна та Бельгія є учасниками й активно співпрацюють у рамках Спільної слідчої групи щодо катастрофи МН17.

4. Торгівельно-економічні відносини:

За даними Держстату України, за підсумками 2014 р. експорт українських товарів до Бельгії збільшився порівняно з відповідним періодом 2013 р. на 6,0%, та склав 425,23 млн. дол. США, імпорт товарів з Бельгії зменшився на 20,0% та склав 553,26 млн. дол. США. Негативне сальдо двосторонньої торгівлі товарами за підсумками 2014 р. склало 128,03 млн. дол. США.

За підсумками 2014 р. експорт українських послуг до Бельгії зменшився порівняно з відповідним періодом 2013 р. на 77,7%, та склав 73,09 млн. дол. США, імпорт послуг з Бельгії зменшився на 31,2% та склав 56,40 млн. дол. США.  Позитивне сальдо двосторонньої торгівлі послугами за підсумками 2014 р.  склало 16,69 млн. дол. США.

За підсумками І півріччя 2015 р. експорт українських товарів до Бельгії зменшився порівняно з відповідним періодом 2014 р. на 55,7%, та склав 88,6 млн. дол. США, імпорт товарів з Бельгії зменшився на 31,6% та склав 178,0 млн. дол. США. Негативне сальдо двосторонньої торгівлі товарами за І півріччя 2015 р. склало 89,4 млн. дол. США.

За підсумками І півріччя 2015 р. експорт українських послуг до Бельгії зменшився порівняно з відповідним періодом 2014 р. на 46,9%, та склав 23,2 млн. дол. США, імпорт послуг з Бельгії зменшився на 7,8% та склав 25,5 млн. дол. США. Негативне сальдо двосторонньої торгівлі послугами за підсумками І кварталу 2015 р. склало 2,3 млн. дол. США.

Основними товарами, що експортуються, є зернові культури; насiння і плоди олійних рослин, палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; продукти неорганiчної хімії; чорні метали; текстильний одяг; деревина і вироби з неї. Основними товарами, що імпортуються, є фармацевтична продукція; пластмаси, полімерні матеріали; засоби наземного транспорту (крім залізничного); хімічна продукція; реактори ядерні, котли, машини; електричні машини; м'ясо; палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки; алкогольні і безалкогольні напої та оцет.

Станом на 01.04.2015 бельгійські інвестиції в українську економіку становили 99,2 млн. дол. США, що складає 0,2 % від загального обсягу інвестицій, залучених до української економіки.

5. Культурно-гуманітарна співпраця:

Двостороннє українсько-бельгійське співробітництво в культурно-гуманітарній сфері здійснюється в рамках «Договору про взаєморозуміння та співробітництво між Україною та Королівством Бельгія, Французькою спільнотою Бельгії, Фламандською спільнотою Бельгії, Німецькомовною спільнотою Бельгії, Валлонським регіоном Бельгії, Фламандським регіоном Бельгії, Регіоном Брюссель-Столиця Бельгії» від 23 квітня 1997 р., який набув чинності 10 грудня 2000 р.

У Бельгії активно діють громадські організації українців, серед яких варто відзначити «Об’єднання українок Бельгії», «Товариство українців Бельгії» (ТУБ), адміністрації української школи Брюсселя ім. Князя Ярослава Мудрого, українських шкіл Антверпену та Льєжу, асоціації «Барвінок», «Калина», «Едельвейс», «Свята Софія», а також новостворені організації «Promote Ukraine» та «Bridge EU-Ukraine».

За сприяння українських організацій Бельгії активно проводиться робота з популяризації української культури; відзначення національних і релігійних свят та важливих подій в історії українського народу; організації благодійних заходів в Брюсселі на користь України, виступів українських митців, художніх виставок, зустрічей з популярними українськими письменниками, журналістами, політиками та культурними діячами; всебічного розвитку двосторонніх відносин між Україною і Бельгією в культурно-гуманітарній сфері.

2014-2015 рр. у Бельгії характеризуються активною діяльністю волонтерських осередків з числа студентів, лікарів, пенсіонерів, небайдужих до долі України іноземців.

Існує також співпраця в рамках побратимства міст та регіонів та університетів.

6. Наукове та освітнє співробітництво:

Україну та Бельгію об’єднує також мережа міжуніверситетських партнерств, найвагомішими є партнерства між такими навчальними закладами:

-       Київським національним університетом ім. Т.Шевченка та Антверпенським університетом;

-      Українським національним аграрним університетом та Гентським університетом;

-      Полтавським національним технічним університетом та університетом м. Монс;

-      Кременчуцьким політехнічним університетом та університетом м. Монс; 

-      Полтавською державною аграрною академією та університетом м. Монс.

-      Київським училищем естрадно-циркового мистецтва та Брюссельською вищою школою циркового мистецтва.

За підтримки Адміністрації зовнішніх зносин Валлонії та Брюсселя (WBI) починаючи з 2010 р. українські дипломати мають можливість щорічно брати участь у програмі з вивчення французької мови у сфері міжнародних відносин в університеті м. Монс.

Існує багаторічний досвід співробітництва між учбовими закладами міст-побратимів Донецька і Шарлеруа, у рамках якого українські школярі мають можливість вивчати французьку мову. 

7. Договірно-правова база:

Правову основу у сфері консульських зносин між Україною та Бельгією складають:

-  Віденська конвенція про консульські зносини від 1963 р.;

-  Угода між Урядом України і Урядом Королівства Бельгія про повітряне сполучення  від 20.05.1996 р.;

-  Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством транспорту України та Генеральним директоратом морського транспорту федеральної громадської служби мобільності та транспорту Королівства Бельгія про визнання дипломів (сертифікатів) членів екіпажів морських суден від 12.03.2004 р.;

-  Угода про взаємну адміністративну допомогу в митних справах між Кабінетом Міністрів України та Урядом Королівства Бельгія від 01.08.2007 р.;

-  Угода між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз від 18.06.2007 р.;

-  Угода між Україною та ЄС про реадмісію осіб від 18.06.2007 р.;

-  Угода між Міністерством праці та соціальної політики України і Федеральною державною службою соціального забезпечення Бельгії про співробітництво у сфері соціального забезпечення від 16.10.2009 р.

8. Українська громада:

Основними осередками українства Бельгії є Брюссель та околиці, Антверпен, Льєж, Монс, Гент, Генк, Шарлеруа, Намюр, Ля Люм’єр, українці також проживають у Брюгге, Остенде та Турне.

Важливу роль у збереженні національно-культурної самобутності українців Бельгії традиційно відіграє Українська Автокефальна Православна церква та Українська Греко-Католицька церква, які мають фінансову підтримку від бельгійської влади. Разом з парафіями цих українських конфесій організовується відзначення важливих дат в історії українського народу. У Бельгії діє три українські недільні школи у Брюсселі та Антверпені, а також класи української мови та літератури у м. Льєж.

Українська етнічна група у Бельгії є наймеш чисельною. Вона нараховує 114 осіб громадян Бельгії та 4350 громадян України, які мають дозвіл на проживання.

9. Дипломатичні представництва України:

Посольство України в Бельгії (за сумісництвом в Люксембурзі) http://belgium.mfa.gov.ua/ua

Представництво України при Європейському Союзі http://ukraine-eu.mfa.gov.ua/ua

Місія України при НАТО http://nato.mfa.gov.ua/ua

 

Боснія і Герцеговина

1. Визнання України: 1 січня 1993 року.

2. Встановлення дипломатичних відносин: 30 січня 1993 року.

3. Політичні відносини:

Політичні відносини України і Словацької Республіки є історично добросусідськими, дружніми й характеризуються високим рівнем взаємодії. Словаччина виступає за вільний вибір Україною напрямку свого розвитку, її незалежність і територіальну цілісність. Логіка розвитку та зміст двосторонніх українсько-словацьких взаємин спрямовані на підтримку поступового входження нашої країни до європейського простору. За відсутності проблемних питань політичного характеру на перший план виходить розв’язання практичних аспектів, а також питань, пов’язаних з використанням набутого Словаччиною інтеграційного досвіду з метою прискорення практичної реалізації курсу України на європейську інтеграцію. Між державами існує динамічний політичний діалог, у т.ч. на найвищому рівні.

Політичний діалог

6.02.2015 р. робочий візит в Україну здійснив Премʼєр-міністр СР Р.Фіцо. Візит сприяв практичній співпраці Києва та Братислави у сфері євроінтеграції, посиленню взаємодії у торговельно-економічній та енергетичній галузях, активізації діалогу з питань міжрегіонального та прикордонного співробітництва.

20-21.05.2015 р. офіційний візит в Україну здійснив Президент СР А.Кіска. Візит підтвердив солідарність СР з Україною у відстоюванні суверенітету та територіальної цілісності, готовність і надалі надавати допомогу нашій державі, засвідчив послідовну підтримку України на шляху європейської інтеграції, готовність надавати підтримку у галузях, які є найбільш пріоритетними. Сторони підтвердили взаємну зацікавленість у нарощуванні економічного та інвестиційного співробітництва; готовність продовжувати залучення України до співпраці у рамках Вишеградської групи у контексті реалізації реформ.

15.05.2015 р. робочий візит до СР (м. Братислава) здійснив Міністр закордонних справ України П.Клімкін. Під час візиту словацька сторона підтвердила підтримку європейських устремлінь України.

10.09.2015 р. робочий візит Прем’єр-міністра України А.П.Яценюка до Словацької Республіки. Під час візиту прийнято принципове політичне рішення щодо збільшення реверсних поставок європейського газу в Україну територією СР з використанням існуючого газогону Вояни-Ужгород.

Міжпарламентські зв’язки:

Активно працює Група дружби Національної Ради Словацької Республіки з Україною (голова М.Крайкович, 44 депутати), заснована у 2005 р., а також Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків із Словацькою Республікою (співголова Д.Андрієвський, 31 депутат), створена 26.02.2015 р.

4. Торговельно-економічне співробітництво

У 2014 р.обсяги торгівлітоварами та послугамиміж Україною та СР склали1 млрд. 183,9 млн. доларів США. Позитивне сальдодля України за цей період склало 239,1 млн. доларів США.

Обсяг взаємної торгівлі товарами за 2014 р. склав 1 млрд. 97,4 млн. доларів США, у т.ч. експорт з України до СР - 670,6млн. дол. США (зменшення на 10,3%); імпорт (з СР в Україну) – 426,8 млн. дол. США (зниження - на 34,6%). Позитивне для України сальдо становить 243,8 млн. дол. США.

Обсяг взаємної торгівлі послугами між Україною та СР за 2014 р. склав 86,5млн. дол. США. Зокрема, експорт послуг з України до СР склав  40,9млн. дол. США, зменшення становило 18,4%; імпорт послуг (з СР в Україну) становив 45,6 млн. дол. США, збільшення склало 148,1%. Негативне для України сальдо становить 4,7 млн. дол. США.

З початку 2015 р. діє Словацько-українська торгова палата: http://suok.info/

5. Культурно-гуманітарна співпраця

Традиційним стало здійснення культурних обмінів в рамках проведення фестивалів народної творчості. 25 жовтня 2013 р. в м. Пряшів був відкритий Центр української культури, який став надійною основою для проведення наукових, освітніх, мистецьких та інших заходів української національної меншини Словаччини.        

6. Наукове та освітнє співробітництво

Співробітництво у науково-технічній сфері здійснюється згідно з укладеними двосторонніми документами. Практична співпраця у зазначеній сфері здійснюється Спільним комітетом з питань науково-технічного співробітництва, завдання якого полягає у визначенні пріоритетних сфер співробітництва. 17.12.2013 р. між українською і словацькою сторонами було ухвалено 6 спільних проектів у науково-технічній сфері для їх реалізації обома сторонами протягом 2014-2015 рр.

На сьогодні між вищими навчальними закладами України та Словаччини укладено більше 30 угод. Основними напрямами співробітництва є обміни студентами на неповний та повний курс навчання, стажистами та аспірантами, вчителями та вченими на педагогічну та наукову роботу. В обох країнах для задоволення потреб національних меншин функціонують школи з вивченням, відповідно, української та словацької мови.

7. Договірно-правова база

Кількість чинних документів – 95.

Кількість чинних документів у консульській сфері – 4.

8. Українська громада

Загальна чисельність: близько 7,5 тис. громадян, або 0,1 % населення СР (згідно з останнім переписом населення 2011 року).

Найбільш чисельною та представницькою організацією закордонних українців в Словаччині є Союз русинів-українців СР (СРУСР), голова - Петро Сокол; Союз скаутів «Пласт» українсько-русиньскої молоді у Словаччині, голова - Левко Довгович; Координаційний комітет реоптантів в Словацькій Республіці, голова – Марія Долінська; Словацько-українське товариство, голова - Антон Новак; Словацько-українська ініціатива, голова Людмила Велбицька.

9. Дипломатичні представництва України:

Посольство України в Словаччині:  http://slovakia.mfa.gov.ua/ua

Республіка Білорусь

Встановлення дипломатичних відносин: 27 грудня 1991 р.

Діалог високого рівня:

29 березня 2014 р. Виконуючий обов’язки Президента України О.В.Турчинов відвідав Республіку Білорусь для зустрічі з Президентом О.Г.Лукашенком у м. Гомель.

7 червня 2014 р. Президент Білорусі О.Г.Лукашенко здійснив робочий візит в Україну для участі в інавгурації Президента України П.О.Порошенка;

26 серпня 2014 року Президент України П.О.Порошенко відвідав з робочим візитом Республіку Білорусь, де взяв участь у переговорах лідерів України, країн Митного союзу та представників ЄС.

21 грудня 2014 року Президент Білорусі О.Г.Лукашенко відвідав Україну з робочим візитом.

Діалог на рівні зовнішньополітичних відомств:

13 листопада 2013 року відбулася зустріч міністрів закордонних справ України та Республіки Білорусь у рамках офіційної церемонії відкриття першого прикордонного знаку на українсько-білоруському державному кордоні (с. Сеньківка, Чернігівська  обл.).

Існуючі двосторонні органи високого рівня:

- Міжурядова українсько-білоруська змішана комісія з питань торговельно-економічного співробітництва cтворена в червні 2000 року.  За час діяльності Комісії відбулося 22 засідання. Останнє – 22 травня 2013 року.

- Міжурядова українсько-білоруська комісія з питань військово-технічного співробітництва. Останнє 5-е засідання відбулося 27-28 лютого 2013 року в Києві.

- Міжурядова українсько-білоруська комісія з питань науково-технічного співробітництва. Останнє 9-е засідання відбулося 25-го квітня 2011 року.

Договірно-правова база:

Загальна кількість підписаних договірно-правових документів між Україною та Республікою Білорусь – 206.

Ключові документи: Договір між Україною і Республікою Білорусь про дружбу, добросусідство та співробітництво (06.08.1997 р.) Договір про державний кордон між Україною та Республікою Білорусь (12.05.1997 р.), Консульська конвенція між Україною та Республікою Білорусь (20.01.2009 р.).

Торговельно-економічне співробітництво:

За даними Державної служби статистики України, у 2014 році зовнішньоторговельний обіг товарами та послугами між Україною та Республікою Білорусь склав 5868,42 млн. дол.США  при негативному для України торговельному сальдо 2439,42 млн. дол. США.

Експорт товарів та послуг становив 1714,5 млн. дол. США, імпорт – 4153,92 млн. дол. США.

Інвестиційне співробітництво:

Станом на 01.01.2015 р. громадянами України інвестовано в економіку Білорусі 3791,7 тис. дол. США, що становить 0,1 % від загального обсягу українських інвестицій.

Республіка Білорусь інвестувала за цей період 34052 тис. дол. США, що становить 0,1 % від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в економіку України.

Українська меншина:

Загальна чисельність:Орієнтовно158,7 тисяч осіб, що складає 1,7 % всього населення Білорусі (третє місце після росіян і поляків).

Українські громадські організації:Білоруське громадське об’єднання українців «Ватра», Мінське культурно-просвітницьке товариство «Центр української культури «Січ», Гродненське культурно-просвітницьке товариство «Барвінок», Українська науково-педагогічна спілка «Берегиня», Молодіжне громадське об’єднання «Українське музичне товариство».

З 2008 року у складі Посольства працює Культурний інформаційний центр.

Республіка Болгарія

1.Визнання України: 5 грудня 1991 р.

2.Встановлення дипломатичних відносин:13 грудня 1991 р.

3.Політичні відносини:

Болгарія активно підтримує порядок денний в діалозі Україна-ЄС. Вона була четвертою країною-членом ЄС, яка ратифікувала Угоду про асоціацію. Софія також підтримує виконання Плану дій щодо візової лібералізації для українських громадян. Вона сигналізує про готовність ділитися досвідом і надавати експертну допомогу Україні в імплементації Угоди про асоціацію.

16 лютого 2015 р. відбувся офіційний візит Міністра закордонних справ України П.Клімкіна до Республіки Болгарія, де проведено переговори з Міністром закордонних справ РБ Д.Мітовим, а також зустрічі з Головою Народних Зборів РБ Ц.Цачевою та Прем’єр-міністром РБ Б.Борисовим.

5-6 липня 2015 р. відбувся спільний робочий візит Міністрів закордонних справ України і Болгарії П.Клімкіна та Д.Мітова в Одеську область з метою ознайомлення зі станом забезпечення прав болгарської національної меншини, а також вжиття практичних кроків для активізації українсько-болгарських відносин.

7-8 липня 2015 р. відбувся офіційний візит Президента Республіки Болгарія Р.Плевнелієва в Україну.

Група ВРУ з міжпарламентських зв’язків з Болгарією була сформована 15 червня 2015 р. у складі 15 депутатів. Керівник групи - А.Кіссе.

У квітні 2015 р. в НЗ РБ 43-го скликання сформовано парламентську групу дружби з Україною у складі 21 депутата на чолі з А.Атанасовим.

4.Торговельно-економічне співробітництво:

Болгарія є важливим торговельно-економічним партнером нашої держави в Балканському регіоні.

За даними Держкомстату України, у 2014 р. обсяг взаємної торгівлі товарами і послугами зменшився на 10,7% у порівнянні з 2013 р. і склав 849,5 млн. дол. США. Експорт товарів і послуг з України становив 589,7 млн. (-7,4%), імпорт з Болгарії: 259,8 млн. (-17,6%), позитивне для України торговельне сальдо:  329,9 млн.

Обсяг торгівлі товарами у 2014 р. склав 789 млн. дол. (-11,2%). Експорт з України зменшився на 6,6% до 550,6 млн., імпорт скоротився на 20,3% до 238,3 млн., позитивне для України сальдо склало 312,25 млн.

Обсяг торгівлі послугами у 2014 р. склав 60,5 млн. дол. (- 4% у порівнянні з 2013 р.). Український експорт зменшився на 15,7% до 39,1 млн., а болгарський експорт зріс на 23,9% до 21,4 млн. Позитивне для України сальдо склало 17,7 млн. дол. У першому кварталі 2015 р. експорт послуг з України зменшився на 60,5% до 5,6 млн., а імпорт збільшився на 77,7% до 4,8 млн.

Основні статті експорту: чорні метали та вироби з них, добрива, механічне обладнання, машини та механізми.

Основні статті імпорту: лікарські засоби, нафтопродукти, косметична продукція, пластмасові та пакувальні матеріали, тютюнова сировина.

Інвестиційне співробітництво:

За даними Держкомстату України, станом на 1 квітня 2015 р. обсяг болгарських інвестицій (акціонерний капітал) в українську економіку склав 34,6 млн. дол. США (зростання на 57% з початку року). Данні щодо українських інвестицій в болгарську економіку є конфіденційною інформацією. Втім, дані офіційної статистики не відображають реального стану інвестиційного співробітництва, оскільки переважна частка інвестицій здійснюється болгарськими та українськими компаніями через треті країни. В цілому, болгарські інвестиції в Україні спрямовані у хімічну і фармацевтичну промисловості, компанії, що займаються операціями з нерухомістю, транспортно-логістичну сферу, харчово-переробну промисловість. Українські інвестиції в РБ - металургійний сектор, туристичний бізнес, будівництво та торгівлю нерухомістю.

5.Договірно-правова база:

Договірно-правова база налічує 94 міжнародних документа. Ключові документи: Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Республікою Болгарія (5 жовтня 1992 р.), Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом РБ про економічне співробітництво (27 листопада 2007 р.).

6.Українська громада:

Загальна чисельність: за офіційними даними, українська меншина в Болгарії налічує близько 1780 осіб (майже стільки ж незареєстрованих), які здебільшого проживають у великих містах (Софія, Варна, Бургас, Плевен, Добрич).

Об’єднання українців: в РБ офіційно зареєстровано Спілку українських організацій „Мати Україна”, до складу якої увійшли такі організації:  Болгарсько-українська фундація „Мати-Україна”, Товариства „Черноморіє”, „Діаспора-Україна”, „Добруджа-Україна”, „Український дім”, „Пловдів”, Фундація „Світ для дітей”. При цьому Болгарсько-українська фундація „Мати-Україна” є членом Європейського конгресу українців.

7. Дипломатичні представництва України:

Посольство України в Республіці Болгарія –  http://bulgaria.mfa.gov.ua/ua

Святий Престол (Ватикан)

Визнання України: січень 1992 р.

Встановлення дипломатичних відносин: 8 лютого 1992 р.

Політичні відносини.

Політичні відносини між Україною та Святим Престолом на сьогодні є достатньо динамічними. Їх потенціал використовується ефективно, зростає кількість практичних заходів у рамках двосторонньої співпраці.     

Принципово важливим досягненням двосторонніх відносин за останні роки стала висока оцінка Ватиканом ролі та місця України у Європі. З урахування специфіки своєї діяльності, Святий Престол надає послідовну підтримку євроінтеграційним прагненням нашої держави, а також цілісності та суверенітету України.

Хронологія останніх подій у контексті двостороннього політичного діалогу на найвищому та високому рівнях:

18-19 березня 2013 р. – візит до Ватикану Віце-прем’єр-міністра України з метою участі в урочистій церемонії інтронізації Папи Римського Франциска.

24 жовтня 2013 р. – візит до Ватикану Міністра закордонних справ України.

4-6 грудня 2013 р. – робочий візит Секретаря з міждержавних відносин (Глави зовнішньополітичного відомства) Ватикану Д.Мамберті в Україну.

25-27 квітня 2014 р. – візит до Ватикану делегації України на чолі з Прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком.

9-12 грудня 2014 р. – візит в Україну Папського посланця кардинала К.Шенборна, в ході якого відбулася зустріч з Прем’єр-міністром України А.Яценюком.

26-27 травня 2015 р. – візит до Ватикану Міністра закордонних справ України П.А.Клімкіна.

По лінії міжцерковної співпраці:

5-12 червня 2013 р. – візит в Україну Голови Папської ради з питань християнської єдності кардинала К.Коха;

17-18 серпня 2013 р. – візит в Україну Спеціального представника Папи Римського кардинала Андрюса Юзаса Бачкіса, вислуженого архієпископа Вільнюса;

16-22 липня 2014 р. – візит в Україну голови Папського Комітету з Міжнародних Євхаристійних Конгресів архієпископа П’єро Маріні на запрошення Голови Конференції Римо-Католицького Єпископату України архієпископа-митрополита Мечислава Мокшицького.

16-22 лютого 2015 р. – візит українських греко-католицьких та римо-католицьких єпископів до Риму (Visita ad limina Apostolorum).

2-3 липня 2015 р. – візит в Україну (м. Київ) єпископа-помічника Риму, вікарія Спільноти Святого Егідія Маттео Дзуппі з метою участі у акції «Молитва за мир», організованій РКЦ.

Культурно-гуманітарна співпраця.

Українсько-ватиканські відносини протягом останнього часу традиційно характеризуються високим рівнем культурно-гуманітарного співробітництва.

Культурно-гуманітарна сфера тісно переплетена з духовними цінностями, і тому розглядається Папським Престолом як один із головних засобів реалізації його освітніх та місіонерських завдань. У цьому зв’язку, культурно-гуманітарні заходи відіграють роль своєрідного «ключа» до розвитку двостороннього діалогу та встановлення контактів. Зважаючи на вказану специфіку країни перебування, заходи культурно-гуманітарного характеру мають пріоритетне значення. Подібні заходи, як правило, відзначаються своєю багатогранністю і часто мають також значний позитивний резонанс у медіа-просторі, а відтак, сприяють також поширенню відповідного іміджу України у світі. Слід зазначити, що рівень двосторонньої культурно-гуманітарної співпраці завжди отримує високу оцінку в ході зустрічей високопосадовців двох держав.

Протягом останніх років було реалізовано такі масштабні проекти у культурно-гуманітарній сфері:

16 вересня - 3 листопада 2008 р. – міжнародна виставка неолітичної культури «Трипілля–Кукутень: велика цивілізація давньої Європи» (Ватиканський палац «Канчелерія», м. Рим);

2 березня - 9 травня 2010 р. – виставки творів українського іконопису та предметів сакрального мистецтва з фондів Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та Львівського національного музею імені Андрея Шептицького під назвою «Золота епоха української ікони: XVI-XVIII століття» (м. Анкона, Італія);

16 грудня 2011 р. – урочистий захід «Українське Різдво у Ватикані», головною подією якого стало встановлення ялинки з українських Карпат на Площі св. Петра у Ватикані;

29 березня 2012 р. – органний концерт у виконанні соліста-органіста, Народного артиста України Володимира Кошуби з нагоди відзначення 20-ї річниці встановлення дипломатичних відносин між Україною та Ватиканом;

13-15 жовтня 2012 р. – святковий концерт у римському соборі „Santa Maria degli Angeli e dei Martiri” за участі Національної заслуженої академічної капели України «Думка» та всесвітньовідомого композитора Мирослава Скорика з нагоди з нагоди завершення реставраційних робіт в соборі Святої Софії в Римі та 1000-річчя заснування Софійського собору у Києві;

29 травня - 5 липня 2013 р. – виставка «Європейський вимір. Три шедеври класичного мистецтва» у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (м. Київ) ;

29 листопада 2013 р. – конференція «Християни в регіоні ОБСЄ: стан їхніх релігійних свобод», організована Посольством України при Святому Престолі спільно з Папським Університетом святого Томи Аквінського та за сприяння Українського головування в ОБСЄ;

30 січня - 21 лютого 2015 р. – масштабний культурний проект, в рамках якого в  Україну (м. Львів) було привезено унікальну християнську реліквію - оригінал Нерукотворного образу Христа, з особистої скарбниці Папи Франциска. Святиня перебувала у соборі Св. Юра, де її побачили близько півмільйона осіб.

27 червня – 5 липня 2015 р. – культурно-духовний проект, в рамках якого в Україну прибула освячена копія ікони Матері Божої Неустанної Помочі, яка є одним із найбільш відомих та шанованих образів Богородиці у світі. Ікону благословив особисто Папа Франциск.

Окремо слід згадати про співпрацю зі Святим Престолом по лінії гуманітарної допомоги, насамперед, з організацією «Карітас», яка в нашій державі представлена благодійним фондом «Карітас-Україна». Згадана асоціація з початку анексії Криму та війни на Донбасі надала допомогу понад 120.000 осіб на суму близько 5 млн. дол. США.

Українська громада.

Слід зазначити, що у самому Ватикані громадяни України не проживають, хоча певна кількість наших співвітчизників працюють дипломатами Святого Престолу  у складі Нунціатур.

Разом з тим, багато українців, що перебувають на тривалій основі в Італії і, в більшості, є вихідцями із західних областей України, концентруються переважно навколо греко-католицьких осередків в Римі, якими опікуються священики-українці. Греко-католицьке та римо-католицьке українське священство та церковні громади мають безпосереднє відношення до розвитку зв’язків між Україною та Святим Престолом по церковній лінії. На цій підставі вони є цільовою групою для Посольства в частині роботи з українською громадою.

Характерною особливістю української релігійної громади Риму є також те, що певна частина її представників є громадянами різних країн: США, Канади, Бразилії, Німеччини, Австралії, Чехії та ін. Нерідко, це слугує об’єднуючим чинником у контексті зміцнення робочих контактів з гуманітарних питань Посольства з дипмісіями інших держав, акредитованими при Святому Престолі.

Велика Британія

Визнання України: 31 грудня 1991 року.

Встановлення дипломатичних відносин: 10 січня 1992 року.

Політичний діалог

Останні контакти високого рівня:

28 січня 2011 р. – зустрічі Президента України з Прем’єр-міністром Великої Британії Д.Кемероном та Принцом Ендрю, Герцогом Йоркським у рамках Всесвітнього економічного форуму в Давосі.

27 липня 2012 р. – зустрічі Прем’єр-міністра з Королевою Єлизаветою ІІ та її двоюрідним братом Принцом Майклом Кентським у ході робочого візиту до Лондона з метою участі в урочистій церемонії відкриття ХХХ літніх Олімпійських Ігор.

2 липня 2013 р. - зустріч Президента України з Принцом Майклом Кентським у рамках реалізації іміджевого проекту перельоту літаків британського Клубу любителів старовинної авіації “Air Squadron” в Україну.

4 липня 2013 р. – зустріч Прем’єр-міністра з Принцом Майклом Кентським у рамках реалізації іміджевого проекту перельоту літаків британського Клубу любителів старовинної авіації “Air Squadron” в Україну.

3 березня 2014 р. – зустріч Прем’єр-міністра України А.П.Яценюка з Державним секретарем у закордонних справах і справах Співдружності В.Хейгом у рамках його візиту в Україну.

6 березня 2014 р. - зустріч Прем’єр-міністра України А.П.Яценюка з Прем’єр-міністром Великої Британії Д.Кемероном у рамках Саміту ЄС у Брюсселі.

6 червня 2014 р. – зустріч Президента України П.О.Порошенка з Прем’єр-міністром Великої Британії Д.Кемероном у рамках відзначення 70-ї річниці висадки військ антигітлерівської коаліції у Нормандії у 1944 році.

18 липня 2014 р. – телефонна бесіда Президента України П.О.Порошенка з Прем’єр-міністром Великої Британії Д.Кемероном.

15 серпня 2014 р. – телефонна бесіда Президента України П.О.Порошенка з Прем’єр-міністром Великої Британії Д.Кемероном.

30 серпня 2014 р. – зустріч Президента України П.О.Порошенка з Прем’єр-міністром Великої Британії Д.Кемероном у рамках засідання Ради ЄС.

4-5 вересня 2014 р. – Президент П.Порошенко здійснив робочий візит до Великої Британії, де взяв участь у заходах саміту НАТО у м.Ньюпорт (Південний Уельс).

25 вересня 2014 р. – зустріч Прем’єр-міністра України А.П.Яценюка з Прем’єр-міністром Великої Британії Д.Кемероном у рамках 69-ї сесії ГА ООН.

6 жовтня 2014 р. – зустріч Прем’єр-міністра України А.П.Яценюка з радником Прем’єр-міністра Великої Британії К.Дарроком.

7 жовтня 2014 р. – зустріч Президента України П.О.Порошенка з радником Прем’єр-міністра Великої Британії К.Дарроком.

27 січня 2015 р. – протокольна зустріч Президента України П.О.Порошенка з Державним секретарем у закордонних справах Ф.Хаммондом у рамках заходів з нагоди 70-ї річниці визволення концентраційного табору Аушвіц-Біркенау.

8 лютого 2015 р. – зустріч Президента України П.О.Порошенка з Прем’єр-міністром Великої Британії Д.Кемероном у рамках 51-ї Мюнхенської конференції з питань безпеки.

12 лютого 2015 р. – зустріч Президента України П.О.Порошенка з Прем’єр-міністром Великої Британії Д.Кемероном у рамках засідання Ради ЄС.

15 лютого 2015 р. – телефонна розмова Президента України П.О.Порошенка з Прем’єр-міністром Великої Британії Д.Кемероном.

5 березня 2015 р. – зустріч Президента України П.О.Порошенка з Державним секретарем у закордонних справах Ф.Хаммондом.

19 травня 2015 р. – телефонна розмова Президента України П.О.Порошенка з Прем’єр-міністром Великої Британії Д.Кемероном.

22 травня 2015 р. – зустріч Президента України П.О.Порошенка з Прем’єр-міністром Великої Британії Д.Кемероном у рамках Ризького саміту «Східного партнерства».

15 липня 2015 р. – зустріч Прем’єр-міністра України А.Яценюка з Прем’єр-міністром Д.Кемероном.

Останні контакти по лінії МЗС:

2-3 квітня 2012 р. – зустріч Міністра закордонних справ України з Державним секретарем у закордонних справах і справах Співдружності В.Хейгом у рамках його робочого візиту до Великої Британії.

13 травня 2013 р. – зустріч Міністра закордонних справ України з Державним секретарем у закордонних справах і справах Співдружності В.Хейгом у рамках його робочого візиту до Великої Британії.

17 вересня 2013 р. – зустріч Міністра закордонних справ України з Державним міністром у справах Європи Форін Офісу Д.Лідінгтоном у рамках його робочого візиту в Україну.

1 квітня 2014 р. – зустріч в.о. Міністра закордонних справ України А.Б.Дещиці з Державним секретарем у закордонних справах і справах Співдружності В.Хейгом у рамках засідання Комісії Україна-НАТО у Брюсселі.

3 березня і 7 травня 2014 р. – зустрічі в.о. Міністра закордонних справ України А.Б.Дещиці з Державним секретарем у закордонних справах і справах Співдружності В.Хейгом у рамках його візитів в Україну.

23 червня 2014 р. – зустріч Міністра закордонних справ України П.А.Клімкіна з Державним секретарем у закордонних справах і справах Співдружності В.Хейгом у рамках засідання Ради міністрів закордонних справ ЄС у Брюсселі.

3 липня 2014 р. – телефонна розмова Міністра закордонних справ України П.А.Клімкіна з Державним секретарем у закордонних справах В.Хейгом.

10 липня 2014 р. – зустріч Міністра закордонних справ України П.А.Клімкіна з Міністром Форін Офісу у справах Європи Д.Лідінгтоном.

17 липня 2014 р. – телефонна розмова Міністра закордонних справ України П.А.Клімкіна з Державним секретарем у закордонних справах Ф.Хаммондом.

9-10 грудня 2014 р. - Заступник Міністра закордонних справ України О.Зеркаль в рамках участі у 9-у Українському інвестиційному саміті, провела зустріч з Міністром Великої Британії у справах Європи Д.Лідінгтоном.

14 лютого 2015 р. – телефонна розмова Міністра закордонних справ України П.Клімкіна з Державним секретарем у закордонних справах Ф.Хаммондом.

5 березня 2015 р. – зустріч Першого Заступника Міністра закордонних справ Н.Галібаренко з Міністром Форін Офісу з питань Європи Д.Лідінгтоном.

5 березня 2015 р. – зустріч Міністра закордонних справ України П.А.Клімкіна з Державним секретарем у закордонних справах Ф.Хаммондом.

13 травня 2015 р. – зустріч Міністра закордонних справ України П.Клімкіна з Державним секретарем у закордонних справах Ф.Хаммондом у рамках засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ держав-членів НАТО.

20 липня 2015 р. - телефонна розмова Міністра закордонних справ України П.Клімкіна з радником Прем’єр-міністра Великої Британії з питань національної безпеки К.Дерроком.

Міжпарламентське співробітництво

Багатопартійна парламентська група у зв’язках з Україною була створена у Парламенті Великої Британії у січні 1992 р. Основною метою її діяльності є сприяння розвитку двосторонніх відносин. З 2010 по 2015 рр. головою Групи був депутат Парламенту Сполученого королівства Дж.Віттінгдейл. А після виборів 2015 р. головою Групи було обрано британського парламентарія від Консервативної партії сера Джеральда Ховарта, До складу групи увійшли представники Консервативної, Лейбористської та Лейбористської (Кооперативної) партій.

22 вересня 2014 року відбувся візит до Києва делегації депутатів Європарламенту та Парламенту Сполученого Королівства на чолі з Головою багатопартійної парламентської групи дружби з Україною Дж.Віттінгдейлом.

18-20 лютого 2015 року Київ відвідала з візитом делегація британських парламентаріїв-членів Міжпарламентського союзу на чолі з Дж.Віттінгдейлом.

7-10 вересня 2015 року у Лондоні перебувала делегація представників Депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії.

Торговельно-економічні відносини

За даними Державної служби статистики України, за підсумками 1 півріччя 2015 р. загальний обсяг торгівлі товарами і послугами між Україною і Великою Британією становив 1094,7 млн. дол. США.

Торгівля товарами

За даними Держкомстату, за 1 півріччя 2015 р. зовнішньоторговельний обсяг торгівлі товарами між Україною та Великою Британією склав 518,19 млн. дол. США. При цьому український експорт до Великої Британії (ВБ) становив 183,51 млн. дол. США (зменшився на 49,4% у порівнянні з аналогічним періодом 2014 р.). У свою чергу, показник імпорту ВБ до України склав 334,68 млн. дол. США (зменшився на 1,2% у порівнянні з аналогічним періодом 2014 р.).

Сальдо двосторонньої торгівлі для України було негативним та склало 151,17 млн. дол. США.

Торгівля послугами

За даними Держкомстату, за 1 півріччя 2015 р. зовнішньоторговельний обсяг торгівлі послугами між Україною та Великою Британією становив 576,51 млн. дол. США. При цьому український експорт до Великої Британії становив 273,24 млн. дол. США (зменшився на 20,1% у порівнянні з аналогічним періодом 2014 р.). В свою чергу, показник імпорту ВБ до України склав 302,73 млн. дол. США (зменшився на 18,5 % порівняно з аналогічним періодом 2014 р.).

Сальдо двосторонньої торгівлі для України було негативним та склало 29,47 млн. дол. США.

Інвестиційне співробітництво

Станом на 01.07.2015 Велика Британія інвестувала в економіку України 2 млрд. 354 млн. дол. США (що становить 5,5% від загальної кількості іноземних інвестицій до України).

Культурно-гуманітарна співпраця

Одним із пріоритетних напрямів культурно-гуманітарного співробітництва є популяризація українського мистецтва у Сполученому Королівстві. Українські співаки та творчі колективи є частими гостями Великої Британії. Уже кілька років поспіль фольклорні танцювальні колективи з України беруть участь у міжнародних музичних фестивалях в Единбурзі (Шотландія)  та  у Ланголені (Уельс).

На постійній основі у художніх галереях Великій Британії відбуваються виставки робіт сучасних українських художників. Картини українських майстрів вже кілька років поспіль представлені на лондонській виставці сучасного світового мистецтва  «Chelsea Art Fair». Проводяться також тематичні фотовиставки українських майстрів.

Договірно-правова база

Між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії укладено 43 двосторонніх міжнародних договори, включаючи 10 двосторонніх міжнародних договорів, укладених у минулому між СРСР і Великою Британією, щодо яких було оформлено правонаступництво у липні 1999 року. Найбільш важливими єДоговір між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії про принципи відносин і співробітництво, Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та Міжурядова угода про сприяння та взаємний захист інвестицій.

Українська громада

Офіційна статистика щодо кількості та соціального складу етнічних українців у Великій Британії відсутня. На думку керівників українських громадських організацій, чисельність української громади сьогодні становить близько 30 тисяч осіб. Здебільшого, це представники першого та другого покоління еміграції після Другої Світової війни. За останні кілька років українська громада Великої Британії збільшилась за рахунок трудових мігрантів третьої (початок 90-х років) та четвертої хвилі (2000-ні роки).

Назвати точну чисельність громадян України, які перебувають у Сполученому Королівстві, неможливо з огляду на відсутність відповідної статистики та методології її визначення, а також відсутності реєстрації при виїзді громадян за межі країни.

Громадяни України, які отримали дозвіл на працевлаштування у Великій Британії, користуються такими ж правами щодо захисту своїх інтересів, як і громадяни Сполученого Королівства.

На території Сполученого Королівства існує близько 70 місць компактного проживання українців. Найчисельніші громади у Лондоні, Манчестері, Бредфорді та Ноттінгемі.

Дипломатичні представництва України

Посольство України у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії (http://uk.mfa.gov.ua/ua)

Консульство України в Единбурзі (http://uk.mfa.gov.ua/ua)

 

Республіка Вірменія

1. Визнання України: 18 грудня 1991 р.

2. Встановлення дипломатичних відносин: 25 грудня 1991 р.

3. Політичні відносини.

Вірменія проголосувала проти Резолюції ГА ООН про підтримку територіальної цілісності України №68/262 від 27 березня 2014 року. Це стало причиною призупинення політичного діалогу між двома країнами на високому рівні.

4. Торговельно-економічні відносини.

У 2014 р. товарообіг між Україною та Республікою Вірменія (товари і послуги) становив 210,0 млн. дол. США і зменшився у порівнянні з 2013 р. на 13,8 млн. дол. США або на 6,1%. Експорт – 188,5 млн. дол. США, порівняно з 2013 р. зменшився на 9,03 млн. дол. США або на 4,6%.  Імпорт - 21,5 млн. дол. США, порівняно з 2013 р. зменшився на 5,77 млн. дол. США або на 21,5%. За 2014 рік сальдо для України склалося позитивним і становило 168,0 млн. дол. США.

5. Культурно-гуманітарна співпраця.

У лютому 2013 року підписано Програму співробітництва між міністерствами культури України та Республіки Вірменія на 2013-2017 роки. З нагоди 200-ї річниці з Дня народження Т.Г.Шевченка у травні 2013 року в                   м. Єреван встановлено пам`ятник Великому Кобзарю.

6. Наукове та освітнє співробітництво.

З 2001 року у Вірменії функціонує Єреванський навчально-науковий інститут Тернопільського національного економічного університету.

7. Договірно-правова база.

Кількість чинних документів: 78.

Ключові документи:

- Договір про дружбу та співробітництво між Україною та Республікою Вірменія (14.05.96);

- Угода між Урядом України та Урядом Республіки Вірменія про вільну торгівлю (07.10.94);

- Угода між Урядом України і Урядом Республіки Вірменія про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень стосовно податків на прибутки і майно (14.05.96);

- Угода між Урядом України та Урядом Республіки Вірменія про сприяння та взаємний захист інвестицій (07.10.94).

8. Українська меншина.

Згідно з переписом населення від 2001 року, у Вірменії проживають понад 1500  етнічних українців (за неофіційними даними, – близько 3 тисяч). На сьогодні діючим осередком української громади є Федерація українців Вірменії «Україна», створена у 1995 році. Федерація має свій друкований орган – часопис «Дніпро - Славутич», який виходить раз на місяць українською та вірменською мовами.

9. Посольство України в Республіці Вірменія - http://armenia.mfa.gov.ua/ua

Греція

1. Визнання України: 31 грудня 1991 р.

2. Встановлення дипломатичних відносин: 15 січня 1992 р.

3. Політичні відносини:

Відносини України та Греції мають давні історичні корені і характеризуються високим рівнем співробітництва та взаємодії. Греція, яка головувала в ЄС у першому півріччі 2014р., зайняла активну позицію щодо підтримки України з перших днів Революції гідності, а також щодо незаконної окупації Криму та російської військової агресії на Сході України. Греція послідовно виступає за підтримку територіальної цілісності, незалежності та суверенітету України, активно підтримує євроінтеграційний курс офіційного Києва та ініціативи української сторони щодо подальшої розбудови відносин з НАТО.

Україна та Греція підтримують всесторонній діалог та політичні контакти на всіх рівнях. Остання зустріч Президента України П.Порошенка з Президентом Греції К.Папуліасом відбулась у рамках заходів в Нормандії             6 червня 2014 року. 22 травня 2015 року в рамках робочого візиту до Риги Президент України П.Порошенко зустрівся з Прем'єр-міністром Греції Алексісом Ципрасом. Позитивною динамікою відзначається розвиток двостроннього політичного діалогу на рівні очільників зовнішньополітичних відомств. З початку 2015 року Міністр закордонних справ України П.Клімкін провів три зустрічі зі своїм грецьким колегою Н.Котзіасом (у січні в Брюсселі, у лютому в Києві та у травні в Анталії).

У Парламенті України існує Група дружби з міжпарламентських зв`язків з Грецькою Республікою, сформована у березні 2015 р. До її складу входить 10 народних депутатів України. Група дружби грецького Парламенту з Україною знаходиться в процесі формування. Попередню групу дружби, до складу якої входило 14 депутатів на чолі з депутатом від партії Нова Демократія Л.Тсавдарідісом, розпущено після Парламентських виборів в Греції у січні 2015р.

Постійна делегація України бере участь у роботі Парламентської Асамблеї Чорноморського економічного співробітництва (ПАЧЕС). Члени української делегації також беруть участь у роботі комітетів ПАЧЕС.

4. Торговельно-економічні відносини: у першому півріччі 2015р. товарообіг товарами та послугами між Україною та Грецькою Республікою склав 204,2 млн.дол.США, скоротившись у порівнянні з відповідним періодом минулого року на 16,6 %.

Експорт товарів та послуг з України до Греції знизився на 16,8 % і склав 104,6 млн. дол. США. Водночас імпорт товарів та послуг теж зазнав скорочення на 16,4 % до 99,6 млн. дол. США. Сальдо двосторонньої торгівлі традиційно залишалося позитивним і становило 5,0 млн. дол. США (проти 6,6 млн. дол. США в І півріччі 2014р.).

Найважливішими статтями українського експорту до Греції є: чорні  метали;  насiння та плоди олійних рослин; зернові культури; нафта і продукти її перегонки; їстівні плоди та горіхи; жири та олії тваринного або рослинного походження. Найважливіші статті грецького імпорту: нафта і продукти її перегонки; їстівні плоди та горіхи; фармацевтична продукція; алюміній і вироби з нього; різноманітна хімічна продукція.

Обсяг прямих інвестицій з Греції до України станом на 01.07.2015 року становив 192,8 млн. дол. США.

На двосторонньому рівні працює Міжурядова українсько-грецька робоча група з питань економічного, промислового та науково-технічного співробітництва (МСРГ), пріоритетними напрямками діяльності якої є судноплавство, харчова промисловість, сільське господарство, промислове будівництво, транспортна та енергетична інфраструктура, поновлювані джерела енергії (5-те засідання відбулося 13.07.2011р. в Афінах).

Створена та працює Міжвідомча українсько-грецька комісія з питань автомобільних перевезень (останнє засідання відбулося в березні 2013р. в Афінах, попереднє – в жовтні 2011р. в Києві).

5. Культурно-гуманітарне співробітництво між Грецією та Україною

Базовими документами, у рамках яких здійснюється українсько-грецьке співробітництво у культурно-гуманітарній та освітній сферах, є Угода між Урядом України і Урядом Грецької Республіки про співробітництво у галузі культури, освіти і науки (укладена 11.11.1996 р.) та трирічна Програма про співробітництво у галузі культури, освіти та науки (укладена 22.04.2002 р., автоматично оновлюється на наступні періоди). На виконання зазначених документів щорічно між двома країнами здійснюються численні обміни у сфері культури і освіти. Суттєвою є співпраця у рамках побратимства міст і регіонів (укладено 15 угод). Важливим чинником взаємовигідного співробітництва двох країн і запорукою їх дружніх відносин є чисельна грецька меншина України (понад 100 тис. осіб) та українська громада Греції (близько 30 тис. осіб). Плідному культурному обміну сприяє також діяльність Культурно-інформаційного центру у складі Посольства України в Афінах (відкрито у 2008 р.) та Філії Грецького фонду культури (відкрито у м. Одеса у 1994р.).

6. Наукове та освітнє співробітництво

На освітньому та науковому напрямах активно реалізується потенціал українсько-грецького співробітництва в галузі вищої освіти. На сьогодні укладено та виконується понад 20 прямих угод про співробітництво між ВНЗ України та Греції. Багаторічна співпраця об’єднує Київський національний університет, Національний авіаційний університет, Київський національний торговельно-економічний університет, Харківський національний університет, Харківський політехнічний університет, Харківську національну юридичну академію, Одеський національний морський університет, Тернопільську академію народного господарства, Маріупольський державний університет з університетами Афін, Салонік, Патри та Яніни. Вищі навчальні заклади України і Греції співпрацюють в рамках програми Європейського Союзу «TEMPUS-TACIS». В Афінському національному університеті, на Відділенні слов’янських мов, починаючи з 2009 року викладається українська мова. Провідні університети Греції щорічно надають стипендії для участі українських студентів та молодих науковців у літніх школах з новогрецької мови і культури.

Наукове співробітництво здійснюється також у рамках Угоди про співробітництво між Державною архівною службою України та Генеральним архівом Грецької Республіки (укладена 30.05.2011 р.). Здійснюється робота щодо розширення співробітництва у науково-технічній сфері. У 2015р. відбулися візит в Україну президента найбільшого приватного дослідницького центра Греції «Демокрітос» (березень), та керівника українського Центру перспективних технологій (травень – червень), в рамках якого було проведено переговори з представниками урядових та ділових кіл Греції щодо можливостей використання перспективних українських технологій та реалізації спільних проектів у вибраних галузях, здійснено презентацію вітчизняного науково-технічного потенціалу. Досягнуто домовленостей щодо розвитку співпраці та реалізації проектів у сфері консалтингу, туризму, медицини, здійснення спільних досліджень та випуску нових медичних препаратів, реалізації спільних інноваційних програм а також проектів у сферах екології, безпеки, проведення спільних міжнародних заходів наукового характеру.

7. Договірно-правова база складається з 44-х чинних документів.

Ключові документи: Договір про дружбу і співробітництво (01.07.98), Угода про економічне, промислове та науково-технічне співробітництво (15.01.92), Угода про військове співробітництво (06.10.97), Угода про співробітництво в галузі культури, освіти і науки (11.11.96), Договір про правову допомогу у цивільних справах (27.01.07), Угода про сприяння та взаємний захист інвестицій (04.12.96), Угода про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (26.09.03), Угода про взаємну охорону секретної інформації у сфері оборони (16.10.12), Угода про повітряне сполучення (19.04.13), Протокол з консульських відносин між Урядом України і Урядом Грецької Республіки (15.12.97).

8. Українська громада. Українська громада Греції нараховує близько 30 тис. осіб, більшість з яких (близько 25 тис. осіб) становлятьпредставники тимчасової трудової міграції.  Основними осередками українства є мм. Афіни, Салоніки та Патра, а також о-ви Крит і Родос. У Греції існують 6 українських громадських об’єднань, а також один ініціативний волонтерський рух та одна ініціативна молодіжна група. При трьох українських об’єднаннях, зокрема Товаристві Української діаспори «Українсько-Грецька Думка», Культурно-освітньому центрі «Берегиня» та Центрі збереження і розвитку української культурної спадщини «Трембіта» - діють українські суботні школи, які співпрацюють з Міжнародною українською школою Міністерства освіти і науки України. При громадському об’єднанні «Асоціація українців Греції «Український журавлиний край» діють Український культурний центр та Українська бібліотека імені Б.-І.Антонича.

При Посольстві України в Грецькій Республіці діє також Громадська рада голів українських організацій та активістів української громади Греції.

Грузія

1.Визнання України: 5 грудня 1991 р.

2.Встановлення дипломатичних відносин:13 грудня 1991 р.

3.Політичні відносини:

Болгарія активно підтримує порядок денний в діалозі Україна-ЄС. Вона була четвертою країною-членом ЄС, яка ратифікувала Угоду про асоціацію. Софія також підтримує виконання Плану дій щодо візової лібералізації для українських громадян. Вона сигналізує про готовність ділитися досвідом і надавати експертну допомогу Україні в імплементації Угоди про асоціацію.

16 лютого 2015 р.